Сутність податкової політики і напрями її проведення

Податкова політика має засновуватися на єдиних принципах: податки повинні бути стабільними і не занадто обтяжуючими, але сплачувати їх забов’язані всі без винятку, а податкове законодавство повинно бути зрозумілим.

Податки і збори  є найголовнішим, але не єдиним джерелом наповнення бюджетів. Перебільшення  їх ролі і значення орієнтує на жорстку  фіскальну політику держави і  не стимулює пошук інших, неподаткових джерел ресурсів. А податки і збори  повинні покривати ту частину бюджету, яка недостатньо наповнюється за рахунок інших джерел надходжень. Звідси доцільно погодитися з висновком, що чисто фіскальна спрямованість податкової політики значною мірою невиправдана і свідчить про недостатнє використання державою інших ресурсів. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї не призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування, оскільки тягне за собою інфляцію.

Реформування  податкової системи з метою поліпшення благополуччя суспільства та забезпечення необхідних доходів держави відповідно до Податкового кодексу буде розглянуто у наступному розділі цієї курсової роботи.

Одним із пріоритетів  економічної політики держави в  найближчій перспективі повинно бути створення сприятливих умов для легального і ефективного функціонування реального сектору економіки.Тіньова економіка створює реальну загрозу національній безпеці і демократичному розвитку держави, негативно впливає на суспільне життя – економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадянську свідомість, відносини України з іншими країнами світу.

Визначаючим фактором детінізації економіки країни має стати проведення широкомасштабної податкової реформи, спрямованої на зниження податкового тягаря на платників податків, спрощення системи оподаткування, посилення контролю за рівнем видатків виробництва, а також на мінімізацію видатків на адміністрування податків.

3. Шляхи вдосконалення податкової політики України

3.1 Удосконалення  податкової політики країни відповідно  до світового кодексу

Вже зазначалося, що Україна молода держава і за роки незалежності вона не сформувала ефективної податкової системи. Тому вважаю, що необхідно провести реформування податкової політики відповідно до світових стандартів та з урахуванням особливостей національної економіки та рівня податкової культури платників податків.

Виникнення  нових кризових явищ у функціонуванні національної економіки, що співпало у  часі з поглибленням світового економічної кризи, у черговий раз загострило проблему пошуку ефективних фіскальних інструментів подолання негативних тенденцій у соціально економічному розвитку України.

На сьогоднішній день для України залишається  відкритим питання про те, як за допомогою податкової політики вирішити поточні економічні та соціальні проблеми та одночасно створити сприятливі фіскальні умови для подальшого розвитку країни та підвищення суспільного благополуччя.

Реформування  податкової політики відповідно до світового  досвіду досліджували А. Крисоватий [4, с. 42]та Т. Кощук [4, с. 42]. Вони виділяють декілька аспектів формування та реалізації податкової політики в сучасних умовах ствердження ринкової економіки України [4, с. 42]:

1) транзитивні  реалії;

2) практика прийняття  фіскальних рішень;

3) функціонування  тіньового сектору;

4) проблеми підвищення  ефективності перерозподільних  процесів.

Розглянемо  кожний з цих аспектів.

Транзитивні реалії [4, с. 42]. Податкова політика в Україні  повинна відрізнятися від податкової політики в країнах Заходу тому, що в умовах ринкової трансформації соціально-економічної системи існує ряд структурних проблем, потребуючих невідкладного вирішення. Як правило, такі проблеми не виникали перед країнами з розвинутою ринковою економікою, оскільки їх соціально-економічні системи змінювалися поступово, реагуючи на виклики підвищення ефективності господ-дарювання, та не набували значних диспропорцій. Україна ж, навпаки, отримала у спадок неефективну економіку та гіпертрофований соціальний сектор. Крім того, варто враховувати, що рівень економічного розвитку України значно нижче, ніж у державах з розвинутою ринковою економікою, а вітчизняні ринкові відносини відрізняються від їх традиційних зразків. Тому податкова політика в Україні повинна, з одного боку, враховувати поточні економічні, соціальні та інституційні умови, а з іншої – бути спрямованою на те, щоб покращити соціально-економічну ситуацію та від коректувати інституційну середу в державі. Мова йде про необхідність пошуку національного фіскального «ноу-хау» - комплексу механізмів, які б сприяли якісно новим змінам у соціально-економічному розвитку держави.У той же час для України важливо розвивати фіскальну сферу на базі тих податків та податкових платежів, які забезпечують переважаючу долю податкових надходжень у країнах з розвиненою економікою, і зокрема у країнах ЄС. Адже введення будь-яких унікальних національних фіскальних форм чи архаїчних податків (наприклад податків з обороту), хоча й може вирішити окремі економічні та фіскальні проблеми, але послабить позиції України у глобалізованому світі та перекреслить її надії на участь у євроінтеграції. Тим паче, що сучасне оподаткуван-ня у странах з розвинутою ринковою економікою – це той еталон, до якого необхідно наблизити вітчизняне оподаткування у перспективі.

Практика прийняття  фіскальних рішень [4, с. 43]. З другої половини 90-х років ХХ ст. до 2005 р. податкова політика в Україні була спрямована на зниження рівня оподаткування. При цьому зміни у податковому законодавстві базувалися на розмірковуваннях про те, що будь-яка ліберальна податкова реформа є запорукою поліпшення динаміки економічного розвитку держави. Проводилося зниження ставок податку, коригування механізмів їх стягнення, відміна окремих податкових платежів, а також масштабне представлення податкових пільг галузевого та територіального спрямування. Реформатори не вважали за потрібне заглиблюватися у теорію та проводити математичні розрахунки, адже подібні реформи вже в цілому успішно випробувані країнами-сусідами.

Отже криза  не повинна спонукати до застосування поспіхом видуманих фіскальних експериментів. Податкові рішення повинні мати під собою надійне теоретичне підґрунтя. Можна дещо підвищити ставки фіскально малозначущих податків та податкових платежів, що не переглядалися протягом останніх років, але не варто забувати про можливість трансформування основних бюджетоутворюючих податків. Автори [4, с. 42] стверджують, що оподаткування нерухомості, від якого важче ухилитися, ніж від оподаткування доходів населення, потрібно Україні. Та введення різкої диференціації ставок оподаткування в залежності від вартості нерухомості не є правомірним. Адже наявність у власності дорогостоючого майна не гарантує стабільної бізнес-діяльності його власника. За для виникнення регуляторної функції оптимальним є саме податок з доходів фізичних осіб. Перш за все, розмір грошових доходів характеризує благополуччя громадянина та його здатність виконувати податкові зобов’язання. Тому в Україні необхідно ввести прогресивний, відповідний її соціально-економічним умовам, механізм стягування податку з доходів фізичних осіб за 2-3 ставками та оподаткування нерухомості громадян за помірними диференційованими ставками. Такі фіскальні ініціативи відповідатимуть принципу розвитку соціально справедливої податкової політики та дозволять отримати додаткові надходження.

Функціонування  тіньового сектору [4, с. 46]. Значний  тіньовий сектор гальмує нарощення  тих інвестицій у національну  економіку, що пов’язані з НТП. У той же час держава недоотримує великі обсяги податкових надходжень, їй постійно не вистачає фіскальних ресурсів на фінансування всіх необхідних поточних соціальних видатків, не кажучи вже про заходи економічної та трансформаційної спрямованості. Україна, паралельно зі збереженням застарілої галузевої структури національної економіки, поступово двигається у сторону інфраструктурного колапсу та масштабних соціальних катаклізмів, які лише відкладаються у часі соціальним популізмом.

Проблеми підвищення ефективності перерозподільних процесів [4, с. 48]. В умовах збереження гіпертрофованого соціального сектору, значної тінізації підприємництва, недофінансування оновлення інфраструктури та наукових досліджень, потенціал економічного росту досить обмежений, а напруженість внаслідок поглиблення диспропорції у соціально-економічній системі посилює загрозу зростання радикальних настроїв у суспільстві. Тому країни, що не знаходять оптимального балансу між економічними і соціальними пріоритетами фіскального регулювання, стають особливо уразливими до погіршення світовою кон’юнктури.

Доведено, що платники податків негативно сприймають як радикальні зміни в оподаткуванні (навіть якщо податкове навантаження зменшується), так і надмірну консервативність у регулюванні податкової сфери.

Ще одна небезпека  таїться у часткових трансформаціях: перехідні фіскальні форми можуть зберігатися роками, оскільки нерідко забезпечують досягнення економічної рівноваги, яка вигідна для окремих економічних суб’єктів, але не для суспільства в цілому.

Таким чином, формування і реалізація ефективної податкової політики в сучасних умовах ствердження ринкової економіки України – це надзвичайно складні багатоаспектні задачі, виконання яких потребує чіткого концептуального бачення необхідних соціально-економічних реформ і фіскальних інструментів, які б забезпечували їх здійснення. При цьому трансформації повинні здійснюватися на системних витоках, враховувати поточні економіко-інституційні реалії і євроінтеграційні наміри України.

3.2 Напрями  підвищення рівня податкової  культури платників податків

Актуальність даного питання витікає з того, що українське суспільство знаходиться у тяжкому положенні. З одного боку це пов’язано з низьким рівнем економічного розвитку держави та малоефективною політикою, з іншого – з менталітетом нашого народу, якому властиво тягти ковдру на себе. Цими взаємопов’язаними аспектами і спричинений низький рівень податкової культури.

Що ж розуміється  під податковою культурою?

Для початку  дамо визначення терміну «культура». Культура – це рівень розвитку будь-чого, ступінь відповідності зразкам [17, с. 357].

Отже, податкова  культура - це рівень розвитку суспільства, виражений в існуючих нормах системи  оподаткування, глибині податкових знань населення, умовах розвитку підприємництва, а також в усвідомленні потреби  виконання податкових зобов'язань [76, с. 581].

Існує й зовсім інше визначення. Під терміном "податкова  культура" розуміється система  соціально-психологічних та економіко-правових відносин між платниками податків та працівниками податкових служб [38].

Великого значення набувають у наш час зв’язки з громадськістю органів державної виконавчої влади України взагалі та органів державної податкової служби зокрема. Податкові органи з цієї метою виконують цілий комплекс робіт, що дозволяють зацікавити різні верстви населення в одержанні інформації на податкову тематику, залучити їх до активних взаємовідносин з державою, дати громадянам можливість одержання початкових знань у сфері оподатковування.

Адже аналізуючи податкову культуру вітчизняних  платників податку, варто наголосити, що ії низький рівень пов'язаний першочергово з постійною, мінливістю українського законодавства, тобто його нестабільністю, надто високою об'ємністю, частковою незрозумілістю та суперечністю. Крім того, платники податків не мають змоги безперервно ознайомлюватись з новими змінами в законодавстві і швидко реагувати на них. Адже найбільше правопорушень у сфері оподаткування виявлено не з навмисних мотивів платників податків, а саме через недостатню їхню поінформованість про нові чи ймовірні зміни в чинному законодавстві країни [38].

Наразі за для  підвищення рівня податкової культури вжито такі заходи [38]:

1) було прийнято  програму формування високої  податкової культури зі шкільної  лави, враховуючи високий рівень  дитячого сприйняття і досвід  економічно розвинених країн.  І як наслідок цього - видано ілюстровану книжку для першокласників "Казка про податки";

2) з метою  підвищення рівня податкової  обізнаності громадян на регіональному  та місцевому рівнях з платниками  податків здійснювали різноманітні  заходи, спрямовані на запобігання порушень податкового законодавства та повноту й своєчасність сплати податків до бюджетів усіх рівнів. Загалом по Україні для платників податків було організовано та проведено 4780 семінарів та практикумів, на яких розглядали питання декларування доходів громадян, 4330 сеансів телефонного зв'язку "гаряча лінія". Не менше було проведено і тематичних зустрічей на підприємствах, в установах та організаціях.

Ці заходи дали певний результат - підвищення рівня  податкової культури вже зрушено  з місця. Тому необхідно розширювати і вдосконалювати ці напрями діяльності податкових органів.

З метою формування нової суспільної свідомості у якій податки не будуть асоціюватися з  чимось недобрим, а займуть місце, що відповідає їхній сутності, необхідно  дітей вже у садках ознайомлювати з їх наявністю та призначенням. Для дітей старших груп дошкільних закладів та учнів початкових класів цей процес може проходити у вигляді ігор, цікавих та в той же час повчальних розповідей, проведення конкурсів малюнків на тему оподаткування, що проводитимуться вихователями та вчителями.