Місцеві податки і збори

Місцеві органи влади, реалізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізм справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію.

Як правило, місцеві  податки та збори не відіграють важливої ролі у формуванні як консолідованого, так і місцевого бюджетів, а  виступають доповненням до загальнодержавних податків, про що свідчать дані, наведені на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка надходжень місцевих податків і зборів за 2006 – 2010 роки [19 ]

Структура місцевих податків і зборів не зазнала значних змін. Можна відмітити:

• зменшення на 0,7 в. п. до 62,7% частки ринкового збору в усіх місцевих податках і зборах. Номінальні надходження становлять 513,5 млн. грн., що практично не відповідає обсягам надходжень за 2010 рік;
• зменшення на 0,9 в. п. питомої ваги надходжень від другого за обсягом джерела – комунального податку, номінальні обсяги якого становили 151,2 млн. грн.;
• збільшення на 0,7 в. п. до 3,3% питомої ваги надходжень від збору за право використання місцевої символіки, номінальні обсяги якого становили 27,1 млн. грн.

Місцеві податки і збори виступають як додаткові джерела фінансування доповнюють надходження від загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) до Державного і місцевих бюджетів. Перехід регіонів на місцеве самоуправління і самофінансування вимагає створення відповідної системи фінансування регіонального господарства. Тому об'єктивно зростає роль і значення системи місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) у сучасних умовах.

Динаміка та стан надходжень коштів до місцевих бюджетів за рахунок  місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) свідчить про їх низьку питому вагу у порівнянні з доходами державного бюджету, що має показники наведені на рисунку 2.2.

Рис. 2.2 Динаміка щомісячних надходжень місцевих податків і зборів у 2005 – 2010 роках [19]

Як видно з графіка, найвищими надходженнями місцевих податків і зборів були у 2010 році і  вони становили 819, 5 млн.грн. Найвищий показник був зафіксований у серпні 2010 – 77.1 млн грн., що у порівняні з тим  же періодом 2009 вякому становили приблизно 74 млн. грн. Але у зв’язку з недосконалим законодавством в грудні 2010 року вони впали і досягли вімітки 61 млн. грн., що майже дорівнює такому ж періоду у 2007 році – приблизно 60 млн.грн.

За підсумками минулих  років, податкові надходження від загальнодержавних подітків і зборів відіграють більш вагому роль в доходах місцевих бюджетів ніж доходи від місцевих податків і зборів (дані наведені в додатку Г).

У 2010 році до загального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) надійшло 59631,5 млн. грн., або 97,9 відсотка річного розрахункового показника Міністерства фінансів та 90,6 відсотка виконання показників, затверджених місцевими радами на рік з урахуванням змін.

Розрахункові показники  Міністерства фінансів за загальним  фондом виконані 485 місцевими бюджетами (70,2 відсотка загальної кількості).

Відповідно до спеціального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) надійшло 11404,2 млн. грн., або 91,3 відсотка показників, затверджених місцевими радами на рік з урахуванням змін.

Надходження з найбільш вагомого джерела доходів місцевих бюджетів –податку з доходів фізичних осіб, питома вага якого в структурі загального фонду місцевих бюджетів дорівнює 74,6 відсотка, у 2009 році становили 44485,3 млн. грн., або 99,1 відсотка виконання річного розрахункового показника Міністерства фінансів.[26]

Надходження доходів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (з урахуванням акцизного збору по бюджету Автономної Республіки Крим) станом на 1 січня 2010 року становили 50276,5 млн. грн., або 99 відсотків виконання річного розрахункового показника Міністерства фінансів.

Розрахункові показники Міністерства фінансів за доходами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, виконані по 559 місцевих бюджетах(80,9 відсотка загальної кількості).

Таким чином, можна зазначити  що місцеві бюджети скористалися правом, наданим отримання з єдиного казначейського рахунку короткотермінових та безвідсоткових позичок з терміном погашення до 12 календарних місяців.

 

 

2.2 Аналіз місцевих податків і зборів у формуванні місцевих бюджетів

В сучасних умовах постає негайна  потреба у зміцненні фінансових ресурсів органів місцевої влади. Місцеві бюджети відіграють значну роль у соціально економічному розвитку території, адже саме з них фінансуються заклади освіти, культури, охорони здоров’я населення, засоби масової інформації та різноманітні молодіжні програми, видатки на упорядкування населених пунктів. Забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування значною мірою визначається рівнем їх фінансової самостійності, в досягненні якої важливу роль повинно відігравати місцеве оподаткування.

Місцеві бюджети, сформовані відповідно до рівнів адміністративно  територіального поділу, складають  фінансову основу місцевого самоврядування в Україні. Дохідна частина місцевих бюджетів формується з трьох джерел: переданих загальнодержавних доходів, місцевих податків і зборів, міжбюджетних трансфертів.

У сучасних умовах у доходах місцевих бюджетів провідне значення мають загальнодержавні джерела  надходжень, які пропорційно розподіляються за різними рівнями місцевих бюджетів. Частка переданих загальнодержавних доходів коливається на рівні 55–60 %, серед них найбільшу частку займають податок з доходів фізичних осіб та плата за землю. Питома вага місцевих податків і зборів є низькою, їхня частка у структурі доходів місцевих бюджетів за період з 2007 р. по 2011 р. становила не більше 2 %. Частка трансфертів становить 42–45 %.

Як свідчить аналіз статистичних даних, надходження  місцквих податків і зборів за 2007- 2011 рр. Зросли на 27,6% і 2011 року становили 819,4 млн.грн. Структура місцевих податків і зборів протягом 2007–2011 років зазнала деяких змін, а саме: збільшення питомої ваги ринкового збору на 4,5 %, збору за припаркування автотранспорту — 2,5 %, податку з реклами — 0,5 %, збору за право використання місцевої символіки — 0,8 %. Що стосується інших місцевих податків і зборів, то вони відіграють досить незначну роль у формуванні доходів місцевих бюджетів. Обсяг їх надходжень у 2009 р. становив лише 0,4 % від загального обсягу надходжень місцевих податків і зборів.

2 грудня 2010 року  було прийнято Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, повноваження та обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальних за порушення податкового законодавства. Платниками місцевих податків і зборів є юридичні особи незалежно від форм власності і підпорядкування, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, іноземні юридичні особи, які здійснюють свою діяльність на території України, а також фізичні особи.

Що стосується місцевого оподаткування, то справлятиметься  два види місцевих податків (податок на нерухоме майно та єдиний податок) і три збори: (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів й туристичний збір).

1. Податок на  нерухоме майно, відмінне від  земельної ділянки — платниками є фізичні особи — власники житлової нерухомості (набуває чинності з 01.01.2012 р.). Базою оподаткування є площа об’єкта житлової нерухомості і обчислюється органами ДПС. Ставки встановлюються органами місцевого самоврядування в залежності від площі квартири або житлового будинку (1 % та 2,7 %).

2. Збір за  місця для паркування транспортних  засобів — платниками є юридичні  та фізичні особи — підприємці, які проводять діяльність із  забезпечення паркування транспортних  засобів на майданчиках для  платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, які побудовані за кошти місцевого бюджету. Ставки — від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв. м площі за кожний день діяльності.

3. Збір за  провадження деяких видів підприємницької  діяльності (торговий патент). Строк  дії торгового патенту — 60 місяців. Ставка прив’язана до  розміру мінімальної заробітної  плати, встановленої на 1 січня звітного року.

4. Єдиний податок.  Згідно з Податковим кодексом  з 1 січня 2011 року до внесення  змін до вищезгаданого кодексу  оподаткування суб’єктів малого  підприємництва здійснюється відповідно  до Указу Президента України  «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі — Указ) з урахуванням деяких особливостей. Так, якщо до 01.01.2011 р. Держказначейство розподіляло перераховані платниками суми єдиного податку у пропорціях, установлених статтею 2 Указу: до місцевого бюджету (43 %), на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (15 %) та до Пенсійного фонду (42 %), то тепер такий розподіл не проводитиметься.

Починаючи з 01.01.2011 р. платники сплачуватимуть єдиний податок на рахунок відповідного бюджету тільки в розмірі 43 % від загальної суми єдиного податку, як це встановлено статтею 2 Указу, а решту самостійно перераховуватимуть у вигляді єдиного соціального внеску в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

На сучасному  етапі в Україні існує низка  проблем, які не дозволяють місцевим податкам та зборам брати головну  участь у формуванні доходів місцевих бюджетів:

— надмірні витрати  на адміністрування;

— складність процедури  оподаткування;

— обмеження  прав місцевої влади щодо встановлення і сплати місцевих платежів;

— нераціональний розподіл повноважень місцевих органів  влади на делеговані й власні завдання та функції, які призводять до зменшення  ефективності та рівня відповідальності місцевого самоврядування за використання бюджетних коштів;

— пряме втручання  органів державної влади у діяльність органів місцевого самоврядування;

— нерозвиненість самооподаткування як альтернативної форми надходжень до місцевого бюджету;

— фіскальна  функція місцевих податків і зборів має другорядне значення, що призводить до зменшення питомої ваги в доходах місцевих бюджетів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ В УКРАЇНІ

 

 

3.1 Проблеми  місцевого оподаткування в Україні

Структура  місцевого  оподаткування  має  забезпечувати,  щоб  загальне податкове  навантаження  та  його  співвідношення  з  рівнем  послуг,  надаваних людям і підприємствам, які сплачують ці податки, були ясно зрозумілими.

Фінансове вирівнювання має відбуватися на всіх рівнях, тобто вертикально – між  регіонами  й  органами  місцевої  влади,  та  горизонтально –  між  різними органами  місцевої  влади.  Горизонтальне  вирівнювання  має  залишатися  на розумному рівні.

Для встановлення реальної картини щодо забезпечення та потреб місцевих органів  влади  у  фінансовому  забезпеченні  слід  розробити  й  опублікувати прогнозні  дані про  зростання  сум потрібних  видатків  та можливих прибутків, фінансових  трансферів  та  критеріїв  розподілу  цих  трансфертів  на національному  рівні,  їх  треба  розглядати  як  попередні оцінки  й регулярно коригувати.  Вони  мають ґрунтуватися  на  прозорих,  сталих,  справедливих  і об’єктивних формулах обчислення.

Метою  такого  оцінювання  є  забезпечення  інформацією  про  зміну  в макроекономічній  ситуації  та  передбачуваному  обсязі  трансфертного фінансування,  яке  може  бути  виділено  органам  місцевої  й  регіональної  влад центральними  органами  влади,  а  також  надання  можливості,  де  це  прийнятно, справедливо розподіляти трансферти між різними органами влади.

Якщо фінансові труднощі виникають через структурний дефіцит прибутків, центральна  влада має не  лише  надати  фінансову допомогу,  але й втрутитися  з метою викорінення причин такого структурного дефіциту. Обсяг державних субсидій  має бути  справедливим,  прозорим  і передбачуваним;  справедливість  вимагає,  щоб  правила  призначення  були загальними,  недискримінаційними,  стабільними,  а  також  не  давали  змоги  по різному  їх  тлумачити  та  не  підлягали  обговоренню  в  кожному  конкретному випадку.

Обмеження  фінансової  автономії  органів  місцевої  влади  мають  бути пропорційні  поставленим  завданням.  Ці  обмеження  треба  обговорювати з органами місцевої влади чи їхніми об’єднаннями, впроваджувати  за законом та якнайшвидше скасовувати.

Місцеві  податки  мають  бути  високо  прибутковими  й  не  потребувати значних  адміністративних  і  контрольних  витрат.  Необхідно  зробити  їх достатньо  стабільними,  щоб  забезпечити  неперервність  та  передбачуваність функціонування публічних служб, а також мати певний ступінь гнучкості, щоб податкові надходження можна було узгоджувати з бюджетними видатками, які змінюються.

Виходячи з цього, вбачаємо такі вади:

1) обмежено  частку  прибутків,  що  надходять  від   справді  місцевого оподаткування, ставку якого можуть визначати органи місцевої влади;

2) є тенденція до  зменшення особливих чи об’єднаних  місцевих податків і тенденція   центральних  чи  регіональних  органів  влади  заміщувати  їх трансферними  ресурсами   чи  пайовими  податковими   надходженнями,  які  не можуть бути вільно використані органами місцевої влади, що їх одержують;