Використання интерактивних методив навчання на уроках ридной мови в початковий школи

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті пріоритетним напрямком у розвитку освіти є підготовка освічених людей, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження сучасних технологій.

Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і  вдосконалення кращих педагогічних технологій, що використовувалися до цього часу. Подальший їх розвиток пов’язаний із орієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти і виховання.

Поняття «технологія» з’явилося на межі 40-50-х років ХХ століття. Його використання пов’язане, по-перше, із стрімким розвитком науково-технічного прогресу, який зумовив не тільки технологізацію виробничої сфери, а й гуманітарної, по-друге, з незадовільним станом традиційних форм і методів навчання.

Ще на початку 20-х рр.. минулого століття  у  працях  відомих  педагогів  (І.П. Павлов, А.А. Ухтомський, С.Т. Шацький, В.М. Бехтерєв та ін..) з’являються терміни «педагогічна технологія». Минуло майже 100 років відтоді, а в сучасній педагогічній літературі й досі не існує єдиних, вичерпних визначень понять освітніх, педагогічних, навчальних технологій. Дослідники нараховують близько 300 трактувань цих термінів, що різняться не лише формою, а й за змістом, який у них вкладається. Одні науковці розуміють під терміном «технологія» управління педагогічними процесами, інші – способи організації діяльності учнів, різноманітні методи та прийоми досягнення педагогом навчальної мети тощо. У глосарії термінів ЮНЕСКО поняття «педагогічна технологія» трактується як конструювання та оцінювання освітніх процесів шляхом врахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення ефективності освіти. 

До основних ознак технології належать:

    -стандартизація (єдина  типова форма організації, проведення, здійснення чого-небудь) [9;543];

-уніфікація процессу (зведення  чого-небудь до єдиної форми,  системи, єдиних нормативів) [9;598];

-можливість його ефективного  відтворення відповідно до заданих  умов.

Дослідження і впровадження у навчально-виховний процес сучасних методик є актуальним питанням, вивченню якого присвячено праці О.К.Дусавицького, Н.В. Рєпіна, Г.А. Цукермана, Ш.А. Амонашвілі, Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова та ін. Актуальність дослідження обумовлена тим, що українське суспільство на сучасному етапі розвитку має особливо гостру потребу в самостійних, творчих особистостях, що усвідомлюють свою суб’єктність. Така людина здатна реалістично оцінювати життєву ситуацію, її джерела, ставити перед собою прогресивні цілі, знаходити ефективні засоби для їх досягнення.

І саме в початковій школі повинні  сформуватися вищеперелічені риси особистості. Але сучасна початкова школа  не є досконалою. «Однією з найсерйозніших хиб нашої школи є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель.»[ 10; 501 ] Цю думку Василя Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі. Праця учня, який сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам’ятати те, що йому говорять, - не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини від успіхів у праці.

На сучасному етапі розвитку освіти діти дійсно навчаються завдяки  тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться висловити свою думку, критику, не бояться бути почутими. На таких уроках учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя:

-          розв’язувати конфлікти;

-          активно слухати;

-          критикувати думку, а не того, хто її висловив;

-          аналізувати;

-          приймати рішення.

Школа має бути не підготовкою  до життя, школа має бути життям. Досягнути цього можна, створюючи інтерактивне середовище навчання, використовуючи парні, групові, колективні форми діяльності.

Тому в навчально-виховному процесі  повинні ефективно використовуватися  такі інноваційні технології:

- розвивальне навчання;

- інтерактивні технології;

- проектне навчання;

- гуманно-особистісна технологія;

-ТРВЗ (теорія розв’язування винахідницьких  задач).

Розробку елементів інтерактивного навчання знаходимо у працях В. О. Сухомлинського, учителів-новаторів 70-80-х років (Ш.Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін..).

Суть інтерактивного навчання полягає  в тому, що взаємодія вчителя і  учня  розуміється як безпосередня міжособистісна комунікація, найважливішою  особливістю якої є здатність людини «брати на себе роль іншого», уявляти, як її сприймає партнер у спілкуванні або група, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати власні дії.

Застосування цих технологій у  навчанні дає змогу учням:

- ґрунтовно аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;

- навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; 

- моделювати і розв’язувати  пізнавальні, життєві та соціальні  ситуації, таким чином збагачуючи  власний пізнавальний і соціальний досвід;

- учитися будувати конструктивні  відносини в групі, визначати  своє місце в ній, уникати  конфліктів, розв’язувати їх, шукати  компроміси, прагнути до діалогу,  знаходити спільне розв’язання  проблеми;

- розвивати навички проектної  діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт тощо.

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості  часу для підготовки як учнів, так  і педагога. Починати необхідно з  поступового використання технологій, доцільно навіть створити цілісний план поступового впровадження інтерактивних технологій. Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».

Під час педагогічної практики у  початковій школі студенти-практиканти проводять з учнями організаційне заняття і розробляють разом з ними правила роботи в класі, налаштовують дітей на сумлінну підготовку до інтерактивних занять.

Використовуються спочатку такі прості інтерактивні технології:

- робота в парах;

- робота в малих групах;

- мозковий штурм тощо.

Для ефективного застосування інтерактивних  технологій, вчитель повинен старанно планувати свою роботу, а саме: дати завдання учням для попередньої  підготовки, прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.

Вивчаючи тему «Ніколи не завдавай природі лиха» (М. Думич, «Гніздо») у 4 класі (урок читання), учні готують  розповідь про лелек, енциклопедичні відомості про цих птахів, складають  вірші, ребуси, кросворди, малюють малюють  ілюстрації. За виконання діти беруться, враховуючи власні інтереси, індивідуально, в парах, у малих групах. Отже, щоб зрозуміти авторський задум, учні здобувають додаткові знання, виконують ряд творчих завдань. Їм легко визначити головну думку твору. Така робота над сприйманням художнього тексту сприяє покращенню навичок читання, викликає інтерес до цієї діяльності, формує в учнів морально-естетичні якості, розвиває їхні творчі здібності. Адже навчання молодшого школяра повинно бути цікавим, радісним і одночасно забезпечувати глибоке засвоєння програмового матеріалу.

На одному занятті можна використовувати  одну-дві інтерактивні вправи, а  не цілий комплекс. Потрібно добирати такі інтерактивні вправи, які б  дали учням «ключ» до засвоєння теми. При виконанні цих вправ відводиться необхідний час для обдумування завдання, щоб учні виконували його вдумливо, а не механічно або «граючись». Важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

Серед інтерактивних методів навчання віддаємо перевагу побудові «асоціативного куща», читанню із зупинками, методам «Карусель», «Займи позицію», «Мозковий штурм», грі «Так-ні».

Зупинимось на методі, який має  назву «Побудова асоціативного куща». Вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань.

У 4 класі на уроці читання під  час вивчення вищезгаданої теми у  підготовці до сприймання нового тексту М. Думича «Гніздо» пропонується побудова «асоціативного куща».

Вчитель ставить питання: «Що ми довідались про лелек»?

1. Інформаційна група озвучує  відомості про різні назви  птаха, беручи інформацію з  енциклопедичного словника.

2. Фольклорна група – підготовлені  заздалегідь розповіді з народознавства, зокрема легенду про те, як  чоловік став буслом.

3. Літературознавці – підготовлені  відомості з додаткової літератури, в якій розповідається про  лелек. 

4. Читці - вміння виразно читати  вірші про лелек. 

5. Екологи - Закон з Конституції  України (ст. 66) про охорону природи  та занесення цього птаха до  Червоної книги України.

6. Художники малюють цього птаха  на оселі господаря. 

7. Аналітики підсумовують сказане,  роблять висновки про ставлення  людей до цього птаха. 

8. Секретар фіксує найцікавіші  думки. 

Отже, на дошці перед очима дітей  виникає за їхніми відповідями цікавий «кущ», на «гілках» якого знаходяться відомості про птаха. Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, радісним, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати свої знання, пробуджується емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння. Використання методу «асоціативного куща» будується на груповій (кооперативній) формі навчального процесу. Вона виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г.Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова (робота в парах «Обличчям до обличчя»; «Один – удвох – усі разом»; ротаційні (змінювані) трійки; карусель; робота в малих групах).

Методику застосування групової роботи навчання молодших школярів рекомендуємо впроваджувати поетапно.

1 етап – привчаємо дітей співпрацювати  у фронтальній навчальній діяльності  з використанням таких прийомів:

а) для оцінювання своєї відповіді учень сам призначає «вчителя»;

б) у випадку виникнення труднощів  під час відповіді, учень сам  викликає собі помічника;

в) вводяться прийоми безсловесного  спілкування: позначки «+» - згоден; «-» - не згоден; «!» - хочу додати, «?» - не зрозумів; використовуються жести, міміка; 

г) використовуються дидактичні ігри, які розвивають уміння слухати;

ґ) після кожної групової роботи обов’язково  обговорювати з учнями успіхи виконаної  діяльності.

Коли учні засвоїли прийоми та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.

2 етап – перехід до систематичного  використовування на уроці педагогічних  прийомів, які наочно і практично  переконують у важливості кооперації  людей для досягнення ними  найкращого результату:

-  залучення батьків учнів  для наведення яскравих життєвих  прикладів;

- аналіз успішно проведених  конкурсів, вікторин, учнівських  свят і подорожей на уроці;

- використання завдань, які б  дали змогу учням на власному  досвіді переконатися у користі їхньої спільної роботи. Наприклад: клас поділити на дві частини, щоб одна група учнів працювала індивідуально, а друга – парами. Всім дітям запропонувати подібні завдання – розгадати літературний кросворд до оповідання, який склали учні. (Діти, які працюють парами, мають виконати швидше і якісніше);

- поступове ускладнення змісту  навчальних завдань, перехід від  репродуктивних завдань до творчих,  проблемно-пошукових, бо групова  робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує  відоме учням з невідомим, що заохочує дітей до взаємодії один з одним.

Отже, поступовість залучення молодших школярів до спільної діяльності в  малих групах буде ефективною, якщо її організовувати систематично.

Активізувати учнів допомагає  така форма роботи, як «Мозковий штурм». Діти не бояться висловлюватися. Саме цю форму роботи використовуємо для узагальнення вивченого матеріалу, для активізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Наприклад, при вивченні у 3 класі теми «Будова слова», можна пропунувати такі питання:

-          Що  таке основа?

-          З яких  частин вона може складатися?

-          Що  ви дізналися про кожну з  них?

-          Як  розібрати слово за будовою?

Особливо цінним у роботі групи  вважаємо те, що учні мають можливість виконувати різні ролі, а саме:

-          партнерів,  що вчаться співробітництва;

-          учасників,  які шукають альтернативного  вирішення проблеми;

-          мислителів, що аналізують взаємозв’язки  між явищами;

-          співрозмовників,  які вміють активно слухати, підтримувати розмову; досягати згоди, домовлятися;

-          експертів,  що аналізують проблему;

-          друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють. 

Іншим ефективним видом діяльності є метод, який допомагає провести дискусію зі спірної, суперечливої теми,- «Займи позицію».  Він дає можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш вагомі аргументи. Наприклад, об’єднуємо клас у 3 групи. Кожній подаємо початок легенди і пропонуємо її закінчити. Потім представник кожної групи зачитує складену легенду. Всім учням дозволяємо встати і підійти до того, чия легенда найбільше сподобалась. Тоді, виступаючи у ролі журналіста,  беремо у цих дітей інтерв’ю, чому вони перейшли в іншу групу.

Позитивний ефект має один з  різновидів кооперативного навчання «Карусель». Ця технологія застосовується:

-          для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;

-          для збирання інформації з якої-небудь теми;

-          для інтенсивної перевірки обсягу і глибини наявних знань;

-          для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Наприклад, при повторенні вивченого  матеріалу про займенник у 4 класі можна використати цю технологію. У класі працюватиме дві каруселі. Внутрішнє коло учнів, які сидять один навпроти іншого, – нерухоме, а зовнішнє – рухливе.

Учням необхідно відповісти на запитання:

-          Як змінюється займенник?

-          На які питання відповідає?

-          На що вказує?

-          Яким членом речення виступає?

Коли група впорається із завданням, «запалює вогнище».

Перевірка. Розкажіть про результати своєї роботи за одним із зразків:

«Ми забули…»

«У нас все правильно.»

«Наша група добре знає правило.»

«Нам потрібно запам’ятати, що …»  

Сучасний  педагог у навчально  – виховному процесі повинен  намагатися вдосконалювати свою роботу, використовувати нові форми, методи, засоби, прийоми на уроках. Ілюструє думку народна мудрість: «Не навчайте дітей так, як навчали нас. Вони народилися в інший час.» Тому вчитель – майстер має розглядати кожного учня як окрему особистість з її поглядами, переконаннями, почуттями. Саме інноваційні технології, зокрема інтерактивні, передбачають розв’язання цього питання. Звичайно, що впровадження даних технологій не є легкою справою навіть для досвідченого педагога і потребує ґрунтовної підготовки (підбір матеріалів, складання плану, ретельне вивчення індивідуальних особливостей учнів класу та ін.). Але той вчитель, який прагне розкрити всі здібності і таланти своїх учнів, навчити їх вчитися, знаходити істину, обов’язково буде шукати шляхи вдосконалення своєї методики.

Заняття з використанням інтерактивних  технологій проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що відбувається розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроків читання, в учнів виникає бажання читати художню, наукову літературу, дитячі газети і журнали.

Використання інтерактивних технологій - це не самоціль. Це не лише засіб створення  атмосфери співробітництва, порозуміння  і доброзичливості, а й можливості дійсно зреалізувати основні засади особистісно-орієнтованого навчання.  Адже застосування інтерактивних технологій на уроках читання та рідної мови дає змогу створювати навчальне середовище, що допомагає учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.