Діагностика та корекція мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

Вірогідність  результатів дослідження забезпечується теоретичним обґрунтуванням вихідних позицій, застосування системи методів наукового дослідження, адекватних його об’єкту, предмету і завданням, дослідно-експериментальною роботою.

Апробація і  впровадження результатів дослідження відбувались у процесі експериментальної роботи в дошкільних освітніх закладах м. Херсона, м. Ровенькі (Луганської області), під час виступів з доповідями на звітних науково-практичних конференціях Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (2003-2006рр.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми корекційної педагогіки, соціальної реабілітації та навчання людей з особливими проблемами” (м. Київ, 2004р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти” (м. Херсон, 2004р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми практичної психології” (м. Херсон, 2005р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Підвищення ефективності логопедичної роботи в умовах здійснення дошкільної та початкової освіти” (м. Херсон, 2006р.). Проміжні та кінцеві результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та спеціальної психології НПУ ім. М.П. Драгоманова.

Публікації. Результати проведеного дослідження висвітлено в одинадцяти публікаціях, з яких дев’ять – одноосібні, шість надруковано у фахових виданнях.

Структура дисертації визначена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 308 сторінок, з них 185 сторінок основного тексту, список використаних джерел (293 найменування на 21 сторінці), додатки - 100 сторінок. У роботі подано 25 таблиць, 3 рисунки (на 27 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, його теоретичні, методологічні основи, методи, етапи; розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, доведено вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів, наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідно-пошукової роботи.

У першому розділі „Науково-теоретичні засади проблеми діагностики і корекції мовленнєвого розвитку дітей раннього віку” розкрито історичний аспект дослідження проблеми розвитку мовлення дітей раннього віку в системі дошкільної освіти, здійснено аналіз стану проблеми на сучасному етапі становлення корекційної педагогіки та спеціальної психології, з’ясовано закономірності формування мовленнєвої функції у дітей раннього віку в процесі онтогенезу.

Вивчення літературних джерел, присвячених дослідженню особливостей навчання і виховання дітей перших років життя, дали підстави стверджувати, що розвитку мовлення у зазначеної категорії малюків приділялася значна увага на всіх етапах становлення системи дошкільного виховання. Мовленнєвий розвиток дітей раннього віку розглядався в тісному взаємозв’язку з їх психомоторним розвитком (Н.М.Аксаріна, В.М. Бехтерєв, М.М.Щеловановта ін.).

Результати експериментальних  досліджень фізіологів: М.П.Денисова, М.І.Касаткіна, М.Л.Фігуріна засвідчили, що затримка або порушення формування будь-якої психічної функції, у тому числі й мовленнєвої, у перші роки життя може відбутися не тільки внаслідок перинатального ушкодження головного мозку, а і в результаті відсутності або недостатності зовнішніх подразників.

Науковці Р.Н.Берцкович, М.І.Лісіна, Г.М.Ляміна, О.І.Міхєєва, С.Л.Новосьолова, Ф.О.Сохіна, О.М.Фонарьов, С.В.Фонарьова, засвідчували про необхідність виховної роботи в ясельних групах і наполягали на тому, що педагогічна робота з дітьми раннього віку щодо формування мовлення, має здійснюватись із урахуванням провідних факторів нервово-психічного розвитку малюків перших років життя та особливостей сформованості у них мовленнєвих функцій.

Сучасний етап розвитку корекційної  педагогіки та спеціальної психології характеризується посиленням уваги до поглибленого вивчення дітей із порушеннями розвитку, зокрема мовленнєвого, а також наданню їм ранньої комплексної допомоги (Н.Ю.Борякова, Г.А.Самсигіна, А.Д.Салахова, В.В.Тарасун, М.К.Шеремет та ін.).

У результаті комплексного аналізу  літератури нами було виділено провідні напрями обстеження дітей перших років життя з вадами мовленнєвого розвитку: клінічний (Л.І.Аксанова, Л.О.Бадалян, Т.Б.Журба, А.А.Лісєєва, О.М.Мастюкова, О.І.Морозова, Н.Ш.Тюріна, І.Ю.Шевченко, Є.В.Шкадаревич); психологічний (Ю.Г.Дем’янов, В.О.Кулагін, А.А.Люблінська, В.Манова-Томова, А.К.Маркова, Т.С.Овчиннікова, Л.С.Цвєткова); психолінгвістичний (Т.В.Ахутіна, О.О.Леонтьєв, А.П.Стеценко, Є.Ф.Соботович, В.В.Тарасун, А.М.Шахнарович); дефектологічний (Л.І.Аксакова, Т.Б.Журба, А.Я.Іванова, О.М.Мастюкова, М.М.Семаго, М.К.Шеремет). Результати досліджень зазначених науковців свідчать про те, що для покращення якості мовленнєвої діяльності дітей раннього віку є доцільним використання діагностики стану мовленнєвої функції та впровадження системи корекційно-розвивального впливу, спрямованого на подолання виявлених відхилень мовленнєвого розвитку зазначеної категорії малюків.

З метою визначення педагогічних умов, необхідних для подолання порушень мовленнєвого розвитку у дітей перших років життя, проаналізовано вітчизняні та закордонні методики логопедичного обстеження дітей зазначеного віку та методик корекційно-розвивального навчання. У результаті застосування цих методик у дітей формується потреба в спілкуванні, стимулюється вербальне спілкування, покращується розуміння мовлення, стимулюється становлення самостійної мовленнєвої діяльності. Однак більшість досліджених методик передбачає організацію діагностичної та логопедичної роботи із дітьми перших років життя переважно в умовах центру раннього втручання. Згідно з “Положенням про комплектування дошкільних навчальних закладів” з 2006 року у логопедичні групи будуть зараховуватися малюки з дворічного віку, постала необхідність розробки методик діагностики та корекційно-розвивальної роботи з дітьми зазначеного віку, що могли б застосовуватися в системі загальної та спеціальної дошкільної освіти.

Для визначення потенційних можливостей  формування мовленнєвих умінь та навичок у малюків раннього віку з порушеннями мовлення, ми вдалися до теоретичного вивчення особливостей становлення мовленнєвої функції дітей цього віку з нормальним розвитком.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що формування мовленнєвих  здібностей обумовлене здатністю малюка до оволодіння рідною мовою (мовними засобами та правилами їх використання на практичному рівні). У межах цього процесу оволодіння рідною мовою виділяють певні закономірності (Л.П.Федоренко), згідно з якими формування мовленнєвої діяльності у дитини залежить від наступних умов: стану м’язів артикуляційного апарату, оволодіння лексичними та граматичними мовними значеннями різного рівня узагальненості, розвитку почуття мови та ступеня досконалості структури мовленнєвих навичок дитини. У наукових дослідженнях (А.М.Богуш, О.М.Гвоздєв, В.В.Гербова, Г.М.Ляміна, Т.І.Науменко, Д.Ф. Ніколенко та ін.) зазначено, що найбільш активно відбувається розвиток мовлення на другому та третьому роках життя дитини: удосконалюється функція розуміння мовлення, формується звуковимова, збагачується активний словниковий запас, засвоюється граматична будова мовлення. Наприкінці третього року життя дитини мовлення набуває специфічних ознак: за допомогою мовних засобів дитина позначає предмети, дії, явища навколишньої дійсності; мовлення стає засобом спілкування як з дорослими, так і з іншими дітьми; крім того мовлення починає виконувати функцію регулятора поведінки дитини (А.М.Богуш, Л.С.Виготський, О.М.Гвоздєв, Є.К.Кавєріна, О.О.Лєонтьєв, О.Р.Лурія, Г.Л.Розенгарт-Пупко та ін.). Було встановлено, що розвиток мовленнєвої функції у цьому віці відбувається нерівномірно, і темпи оволодіння мовленням залежатимуть від умов виховання дітей у перші роки життя та стану їх нервової системи (Л.О.Бадалян, О.М.Вінарська, Н.М.Всеволозька, Л.Т.Журба, О.М.Мастюкова).

У другому розділі „Особливості мовленнєвого розвитку дітей раннього віку із затримкою мовленнєвого розвитку” окреслено завдання, принципи і методи констатувального етапу експерименту, здійснено аналіз одержаних у процесі дослідження даних про стан мовленнєвого розвитку дітей раннього віку.

Результати попереднього вивчення нормативної документації, зокрема  чинної програми виховання і навчання дітей дошкільного віку „Малятко”, свідчать про те, що до якості мовлення малюків раннього віку висуваються досить високі вимоги. До кінця третього року життя дитина має оволодіти мовленням як засобом спілкування, пізнання та впливу на власну поведінку та поведінку дорослого.

У зв’язку з пошуками оптимальних  шляхів удосконалення мовленнєвого розвитку малюків перших років життя, для визначення методів подолання порушень мовлення у зазначеної категорії дітей та розробки системи корекційно-розвивального навчання нами було проведено експерементальне дослідження, спрямоване на виявлення рівня сформованості мовленнєвої функції дітей раннього віку.

Під час розробки методики дослідження  мовленнєвого розвитку дітей раннього віку ми керувалися загальнодидактичними, спеціальними принципами (А.М.Богуш, Р.Є.Лєвіна, М.М.Фіцула), вченням про структуру  дефекту (Л.С.Виготський), теорією системогенезу (П.К.Анохін, О.Р.Лурія, О.І.Шумілін), дослідженнями щодо гетерохронії розвитку функцій головного мозку (Л.О.Бадалян, Л.С.Виготський, О.Р.Лурія, К.В.Судаков). В основу методики покладено положення про те, що всебічне уявлення про стан і особливості формування в дитини мовлення як засобу комунікації, можна одержати лише в процесі комплексного медико-психолого-педагогічного обстеження, лінгвістичного аналізу її мовленнєвої діяльності (Л.С.Виготський, Н.С.Жукова, Р.Є.Лєвіна, Т.В.Скрипник, Л.Ф.Спірова, Є.Ф.Соботович, В.В.Тарасун, В.В.Тищенко, М.К.Шеремет).

Константувальний етап дослідження  проводився впродовж 2003-2004 років на базі Херсонської дитячої районної поліклініки №1 ім. Ольги і Афанасія Тропіних, Херсонського ясел-садка № 9 комбінованого типу для дітей з вадами мовлення, Ровеньківських дитячих освітніх закладів № 23 „Антошка” та „Лучистый” ( Луганська область). В умовах поліклініки ми обстежували дітей на прийомі лікаря-педіатра та дитячого невролога, у дитячих дошкільних закладах – у ясельних та молодших групах. Уцілому експериментом на даному етапі було охоплено 119 дітей віком від одного року одного місяця до трьох років життя.

З метою визначення рівня мовленнєвого розвитку проводилось обстеження малюків  за показниками, що відповідають їх віку. Якщо дитина була нездатна виконати завдання, ми пропонували матеріал, що відповідає попередньому, більш молодшому віковому періоду. У відповідності з періодизацією формування мовленнєвої функції в онтогенезі, розробленої О.М.Гвоздєвим, за нормальний розвиток мовлення дитини віком 1 р. 1 м. – 2 р. 6 м. ми обрали рівень формування мовлення у межах трьох місяців, малюків віком 2 р. 7 м. – 3 р. - у межах півріччя.

Методика діагностики рівня  мовленнєвого розвитку передбачала  два етапи. На першому - вивчалися анамнестичні дані дитини, отримані від батьків та з медичної документації. На другому – проводилося дослідження загального розвитку дитини, що передбачало обстеження сенсорних реакцій, просторових уявлень, предметної (ігрової)діяльності, довільної моторики, мовленнєвого розвитку.

У дослідженні представлено кількісний та якісний аналіз результатів обстеження мовлення дітей раннього віку (рівня  розуміння мовлення, стану пасивного  і активного словника, засвоєння  граматичних категорій, оволодіння звуко-складовою структурою мовлення, стану просодичної сторони мовлення).

Аналіз анамнестичничних даних  виявив, що більшість обстежених дітей  мала перинатальне пошкодження центральної  нервової системи, на фоні якого спостерігалася затримка формування моторних функцій протягом першого року життя та затримка розвитку довербальної та ранньої вербальної стадії мовлення. Результати логопедичного обстеження засвідчили, що в цих дітей було наявне порушення формування мовленнєвої функції й на другому та третьому роках життя у вигляді уповільнення або затримки оволодіння імпресивним та експресивним мовленням.

Результати виконання завдань, спрямованих на виявлення рівня  оволодіння імпресивним мовленням  виявили, що найбільші труднощі виникали в малюків під час виконання завдання на розуміння слів, що позначають предмети. Помилки, котрих припускались малюки, були зумовлені несформованістю стійких взаємозв’язків між словом і предметом, який ним позначається (предметна віднесеність, за Л.С. Виготським), причому подібні помилки були характерні як для дітей другого, так і для малюків третього року життя. Більш доступними для розуміння дітьми раннього віку виявилися слова, що позначають дії. Труднощі також спостерігалися й під час розуміння інструкцій дорослого. Помилки під час розуміння простої та складної інструкції малюками раннього віку зумовлювалися не стільки з незасвоєнням ними значеннями слів, що містить інструкція, скільки із недостатністю слухомовленнєвої уваги та пам’яті.

Результати виконання завдань, спрямованих на дослідження експресивного мовлення виявили, що помилки, яких найчастіше припускалися діти раннього віку, були спричинені особливостями накопичення ними активного словникового запасу. У процесі виконання завдань на вживання слів, що позначають предмети, типовими для більшості малюків були помилки у вигляді заміни повнозначного слова лепітним або звуконаслідуванням та заміни слів, що належать до різних категоріальних груп. У малюків третього року життя спостерігалася значна кількість помилок під час називання слів, що позначають дії: на фоні адекватного розуміння слова, що позначає дію малюки замість повнозначного слова відтворювали звуконаслідування, або лепітне слово, рідше називали замість дії, суб’єкт, який виконував відповідну дію. Особливі труднощі виникали в малюків третього року життя під час називання прикметників. У процесі виконання завдання діти часто називали ознаки, невластиві пред’явленому предмету та не узгоджували прикметник із іменником за категорією роду.

Одночасно, у малюків третього року життя спостерігалося затримка формування фразового мовлення. Їх висловлювання були аграматичні й складалися переважно з двох-трьох слів. Домінували конструкції, що передають відношення між суб’єктом та предикатом, суб’єктом, предикатом та об’єктом дії. У висловлюваннях пропускалися прийменники, майже не використовувалися сполучники. Діти другого півріччя третього року життя були здатні до самостійного відтворення переважно складних безсполучникових речень.