Пам’ятка
«Культура
мовлення вчителя»
Уникай:
- сухого, монотонного та невиразного мовлення;
- мимовільних пауз, що зумовлені не логікою змісту, а невмінням правильно розподілити дихання, які за відсутністю інтонаційного зв’язку між окремими частинами фрази заважають сприймати суть усної розповіді.
Розвивай:
- мовленнєве дихання;
- голос.
Досконала
дикція надають слову педагога яскраву
інтонаційну виразність, що дозволяє передавати
у мовленні найтонші відтінки (нюанси)
думок і почуттів.
Пам’ятай, що:
- ти повинен голосом впливати на слухача, транслювати, навіювати йому необхідний емоційний стан навіть безвідносно до змісту мовлення;
- потрібно мати здатність витримувати певне навантаження;
- слід дотримувати ясність і чіткість у вимові слів, складів і звуків;
- для досягнення виразності звучання слід майстерно користуватися паузами, без логічних пауз мовлення безграмотне, а без психологічних – мертве;
- мовлення повинно приваблювати своєю природністю, розмовним мелодичним малюнком і, на відміну від звичайної бесіди, бути контрастнішим та виразнішим.
Отже, голос
вчителя повинен бути яскравим, звучним,
чітким, привертати увагу. Хороше мовлення
вчителя пробуджує в учнів бажання слухати,
сприяє розв’язанню навчально-виховних
завдань.