Навчання орфографії

Навчання орфографії

Термін «орфографія», що відбувся від поєднання двох слів давньогрецької мови, визначає правопис, систему правил для вираження мови в письмовій формі. Орфографія англійської мови представлена словом spelling, а вимовляти по буквах і писати правильно можна виразити одним дієсловом tospell.

Правопис є одним з найважливіших аспектів мови, та вивченню англійської орфографії слід приділити велику увагу. Як говорив відомий німецький і англійський філолог Фрідріх Максиміліан Мюллер: «Англійська орфографія – це національне лихо!». І це дійсно так.

Орфографія англійської мови, що склалася в силу її своєрідного історичного розвитку, вважається однією з найважчих серед індоєвропейських мов. Адже те, як вимовляються слова в англійській мові, ще не означає, що вони так само і пишуться. У даному випадку класичним прикладом є слово дочка, для вимови якого використовується чотири звуку, а для написання – 8 букв. Тобто, в письмовому варіанті слова багато літер, які просто не вимовляються. А у деяких вимовних звуків просто немає графічного оформлення. Ці особливості часом вводять в нерозуміння багатьох, хто вивчає англійську. Так само як і правила читання з величезною кількістю винятків, які в цілому ставлять під сумнів доцільність їх існування.

Як же справитися з орфографією англійської мови? Що ж потрібно робити для того, щоб писати грамотно? Єдиної відповіді на ці питання не існує, як і відповідно для кожного. хто вивчає англійську мову. Звичайно, необхідно вчити правила правопису. Але, як мені здається, краще просто запам'ятовувати, як пишеться і вимовляється кожне слово (і йому подібні).

У процесі навчання техніки письма виділяють три етапи оволодіння письмом, і саме на початковому етапі закладаються основи та формуються орфографічні навички. Навчання письма та формування орфографічних навичок включає:

- ознайомлення і тренування в написанні букв;

- засвоєння правопису слів, які учні засвоїли усно і читають;

- написання речень, що містять засвоєні мовні явища, з метою кращого оволодіння ними .

Під орфографічними навичками розуміють формування навички написання слів у відповідності до правил використання письмових знаків у кожному конкретному слові . Іншомовні орфографічні навички формуються протягом усього періоду навчання в школі паралельно з накопиченням лексичного запасу. Навчання правопису має за мету оволодіння звуко-буквеними та букво-звуковими відповідностями, написання слів згідно з правилами орфографії певної мови. Ці завдання визначають послідовність етапів роботи: 1. Засвоєння типових, регулярних звуко-буквених відповідностей за правилами читання та письма; 2. Ознайомлення з правилами читання. Вивчаючи правила читання голосних у різних позиціях і поєднання приголосних, що передають певний звук, учні одночасно засвоюють і зворотні зв’язки – букво-звукові; 3.Вправляння в записуванні слів, речень.

На початковому етапі навчання техніки письма для вчителя важливо враховувати особливості графемно-фонемних відповідностей іноземної мови, оскільки вони становлять значні труднощі для учнів. До них належать: а) відсутність кількісної відповідності між звуком і буквосполученням: [ə] — bird, her, learn; б) полісемія букв, тобто одна буква може передавати декілька звуків: s - [s] (see), [z] (was); в) відсутність звучання у «німих» літер. Наприклад, в англійській мові не вимовляють кінцеву букву е у словах з умовно відкритим складом: take, late, line, а також h - у буквосполученні gh: high, eight, bright; г) подвоєння приголосних в англійській мові як показник короткості: Holland, middle .

Навчаючи орфографії, учитель має пам’ятати і про основні принципи, на яких ґрунтується орфографічна система англійської мови:

1. Фонетичний: буква повністю  передає звук (pen, present, help);

2. Морфологічний: написання  слова визначають правила граматики (nation [ neɪʃn ] — nationality [ næʃǝnælɪtɪ ]);

3. Історичний, або традиційний: написання слова склалось історично  і часто його неможливо пояснити  внаслідок великої різниці між  звуковим та графічним образами  слова. Орфографічна форма слова  може відображати в таких випадках  зниклі норми вимови (beautiful, language);

4. Ідеографічний: звукові  омоніми розрізняють за допомогою  графічних знаків (sea — see, two — too).

Враховуючи труднощі звуко-буквених і букво-звукових відповідностей, навчання іншомовного правопису слід починати зі слів, які пишуться за фонетичним принципом, поступово переходячи до слів з морфологічним та історичним принципами написання.

 Історичний та ідеографічний принципи характерні насамперед для англійської та французької мов, тому їхня орфографія найскладніша. У разі, коли слова пишуть і читають не за правилами, учитель обов’язково пропонує учням опори (асоціації зі словами рідної мови, підкреслення або інше виділення складних орфограм, загадки, ребуси, кросворди).

Успішне формування стійкої орфографічної навички забезпечує систематична організація тренувальних вправ. У навчанні орфографії виокремлюють такі групи вправ:

1. Вправи на впізнавання  і порівняння орфограм. Ці рецептивні мовні вправи є перехідною ланкою між каліграфією та орфографією і передбачають звуко-буквений аналіз слів, виявлення розбіжностей між написанням та звучанням. Наприклад: прочитати слова по буквах і підрахувати, скільки в них букв і звуків: ball, child, pioneer, yesterday;

пояснити написання слів: square, kind, spoon.

2. Вправи на відтворення  орфограм. До цих репродуктивних  мовних вправ належать вправи  на списування, виписування, дописування  слів, речень, текстів. Бажано, щоб списування відбувалось не механічно, а супроводжувалось додатковими завданнями (підкреслити чи виділити рамкою буквосполучення, що читаються не за правилами, нову орфограму, голосну, що стоїть під наголосом тощо). Наприклад:

списати слова, згрупувавши їх за орфограмами: plate, spoon, lake, mistake, look, cake, cool;

виписати із тексту слова з дифтонгами (буквами), що передають один довгий звук;

відгадати та дописати слова за першою і останньою буквами (можна з опорою на малюнки): b _ s, d _ _ r;

дописати слова-рими: bus, u _; cry, t _ _;

розташувати правильно літери у словах, записати їх та прочитати вголос: nер, kobo, lсеnрі;

скласти якомога більше слів, використовуючи склади слів зі змійки;

спробувати відновити слова, вставити літери у листі, отриманому з Великої Британії, на який випадково потрапила вода (репродуктивна умовно-комунікативна вправа);

допомогти другові, який написав лист до Великої Британії, але не впевнений у написанні деяких слів, виправити помилки (репродуктивна умовно-комунікативна вправа).

3. Вправи на записування  слів, речень, тексту (диктанти). Наприклад:

самодиктант (написати по пам’яті певну кількість слів з певною орфограмою);

зоровий диктант (учні читають текст із книжки або дошки, потім текст забирають, а учні записують його по пам’яті);

зорово-слуховий диктант (учні читають текст, аналізують орфограми, потім пишуть під диктовку вчителя без зорової опори на наочність);

слуховий диктант (учні пишуть під диктовку вчителя, попередньо усунувши можливі труднощі);

слуховий пояснювальний диктант (учні пишуть під диктовку вчителя, потім пояснюють складні орфограми);

диктант-переклад (із рідної мови на іноземну);

контрольний диктант.

На початковому ступені навчання орфографічні письмові вправи є обов’язковим компонентом домашньої і класної роботи учнів. На уроці рекомендовано регулярно проводити з учнями короткі (5 - 6 хв.) словникові диктанти з метою перевірки засвоєння слів і правильного їх написання. Водночас, один або два учні можуть записувати слова на дошці для подальшого контролю та самоконтролю.

Інтенсивна практика в написанні слів на уроках іноземної мови забезпечить формування міцних навичок техніки письма. Коли учні привчаться писати швидко і правильно, іншомовне письмо допомагатиме їм у навчанні, а не гальмуватиме його.

Висновок

Для того, щоб іншомовне письмо стало метою та, водночас, засобом навчання іноземної мови, учням необхідно подолати ряд труднощів, а вчителеві – зняти ці перешкоди, які виникають при оволодінні графічним кодом мови. Якщо вчитель не виявляє необхідної наполегливості, методичної гнучкості, аби допомогти їм здолати ці труднощі, письмо стає не опорою, а гальмом у навчанні і від цього різко знижується його ефективність. Тож вчителю потрібно усвідомити для чого та як навчати учнів техніці письма, а саме яким способом формувати іншомовні орфографічні навички молодших школярів на уроках іноземних мов у початковій школі.