Особливості мислення дітей зпр

        Причинами різноманітних відхилень  в розвитку мозку є патологія  вагітності, у тому числі важкий токсикоз, перенесений матір'ю вірусний грип, гепатит, алкоголізм і наркоманія матері або батька; родові патології, у тому числі недоношеність, родова травма, асфіксія, важкі захворювання на першому році життя, важкі інфекційні захворювання.

        У усіх дітей цієї групи відзначаються явища церебральної астенії, яка проявляється в підвищеній стомлюваності, зниженні працездатності, слабкої концентрації уваги, зниження пам'яті. Пізнавальна діяльність у дітей цього типу ЗПР значно понижена. Розумові операції недосконалі і за показниками продуктивності наближаються до дітей-олігофренів. Знання засвоюються фрагментарно, швидко забуваються, внаслідок чого до кінця першого року навчання учні стають стійко неуспішними.

        Стійке відставання в розвитку  інтелектуальної діяльності поєднується у дітей цієї групи з незрілістю емоційно-вольової сфери, прояви якої глибші і грубіші, чим у дітей з описаними вище ЗПР. Діти довго засвоюють правила взаємовідносин, не уміють співвідносити свої емоційні реакції з конкретною ситуацією, нечутливі до власних промахів. Провідний мотив - гра, що веде до постійного конфлікту між «хочу» і «потрібно».

        Навчання таких дітей за загальноосвітньою програмою безперспективне. Їм потрібна систематична компетентна корекційно - педагогічна підтримка.

        Оглядова характеристика особливостей розвитку дітей із ЗПР показує, що явище затримки неоднорідние як по патогенезу, так і по структурі дефекту. В той же час для дітей цієї категорії характерні типові, відрізняючі їх від норми тенденції розвитку: незрілість емоційно-вольової сфери, понижений рівень пізнавальної діяльності, а отже, у них недостатньо сформована готовність до засвоєння знань і предметних понять.

        Серйозні обмеження в соціально-особових  і учбових можливостях визначають необхідність виділення цих дітей в категорію учнів з «особливими потребами», потребують спеціальної корекційно - педагогічної, психологічної, медичної підтримки.

        У зв'язку з цим потрібна  адаптація об'єму і характеру  учбового матеріалу до пізнавальних можливостей учнів, для чого необхідно систему вивчення того або іншого розділу програми значно деталізувати: учбовий матеріал підносити невеликими порціями, ускладнювати його слід поступово, необхідно знаходити способи полегшення важких завдань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.  Особливості  мислення у дітей молодшого  шкільного віку що страждають  затримкою психічного розвитку.

        У найзагальнішому вигляді суть ЗПР полягає в наступному: розвиток мислення, пам'яті, уваги, сприйняття, мови, емоційно - вольової сфери особини відбувається уповільнено, з відставанням від норми. Обмеження психічних і пізнавальних можливостей не дозволяють дитині успішно впоратися із завданнями і вимогами, які пред’являє йому суспільство. Як правило, ці обмеження уперше виразно проявляються і помічаються дорослими, коли дитина приходити в школу. Діти із затримкою психічного розвитку приходять до школи з тими ж особливостями, які характерні для старших дошкільників. Нездатність до стійкої цілеспрямованої діяльності, переважання ігрових інтересів і ігрової мотивації, нестійкість і виражені труднощі при перемиканні і розподілі уваги, нездатність до розумового зусилля і напруги при виконанні серйозних шкільних завдань, недорозвинення довільних видів діяльності швидко приводять до шкільної неуспішності у таких дітей по одному або декількох предметах.

        Уважне  вивчення учнів із ЗПР показує,  що в основі шкільних труднощів  цих дітей лежить не інтелектуальна  недостатність, а порушення їх  розумової працездатності. Це може  проявлятися в труднощах тривалого зосередження на інтелектуально-пізнавальних завданнях, в малій продуктивності діяльності під час зайняття, в зайвій імпульсивності або метушливості у одних дітей і повільності - у інших, в уповільненні загального темпу діяльності. У порушеннях перемикання і розподілу уваги. У дітей із ЗПР, на відміну від розумово відсталих - якісно інша структура дефекту. У структурі порушення при ЗПР - немає тотальності в недорозвиненні усіх вищих психічних функцій, є фонд підлягаючих зберіганню функцій. Тому діти із ЗПР, на відміну від розумово відсталих - краще сприймають допомогу дорослих і можуть здійснити перенесення показаних способів і прийомів розумових дій на нове, аналогічне завдання.

Мислення у  дітей із ЗПР більше підлягаюче зберіганню, ніж у розумово відсталих дітей, більше присутня здатність узагальнювати, абстрагувати, приймати допомогу, переносити уміння в інші ситуації. На розвиток мислення роблять вплив усі психічні процеси:

- рівень розвитку уваги;                                                                                            - рівень розвитку сприйняття і уявлень про навколишній світ (чим багатіше досвід, тим складніші висновки може робити дитина);                                              - рівень розвитку мови;                                                                                                      - рівень сформованості механізмів довільності (регуляторних механізмів).

Чим старше дитина, тим складніші завдання вона може вирішити. До 6-7 років дошкільнята здатні виконувати складні інтелектуальні завдання, навіть якщо вони йому нецікаві (діє принцип: «так потрібно» і самостійності). 

У дітей із ЗПР усі ці передумови розвитку мислення в тому або іншому ступені порушені. Діти насилу концентруються на завданні. У цих дітей порушено сприйняття, вони мають у своєму арсеналі досить мізерний досвід усе це визначає особливості мислення дитини із затримкою психічного розвитку.  Та сторона пізнавальних процесів, яка у дитини порушується, пов'язана з порушенням одного з компонентів мислення. У дітей із ЗПР страждає зв'язна мова, порушена здатність планувати свою діяльність за допомогою мови; порушена внутрішня мова активний засіб логічного мислення дитини. 

Загальні недоліки розумової  діяльності дітей із ЗПР 

1.  Несформованість пізнавальної, пошукової мотивації (своєрідне відношення до будь-яких інтелектуальних завдань). Діти прагнуть уникнути будь-яких інтелектуальних зусиль. Для них непривабливий момент подолання труднощів (відмова виконувати важке завдання, підміна інтелектуального завдання ближчим, ігровим завданням.). Така дитина виконує завдання не повністю, а її простішу частину. Діти не зацікавлені в результаті виконання завдання. Ця особливість мислення проявляється в школі, коли діти дуже швидко втрачають інтерес до нових предметів.

2.  Відсутність вираженого орієнтовного етапу при рішенні розумових завдань. Діти із ЗПР починають діяти відразу, з ходу.  Слід зауважити, що діти із ЗПР більшою мірою зацікавлені в тому, щоб швидше закінчити роботу, а не якістю виконання завдання. Дитина не уміє аналізувати умови, не розуміє значущості орієнтовного етапу, що призводить до появи безлічі помилок. Коли дитина починає навчатися, дуже важливо створити умови для того, щоб він спочатку думав, аналізував завдання.                                                       3. Низька розумова активність, «бездумний» стиль роботи (діти, із-за поспішності, неорганізованості діють навмання, не враховуючи в повному об'ємі заданої умови; відсутній спрямований пошук рішення, подолання труднощів). Діти вирішують задачу на інтуїтивному рівні, тобто дитина начебто правильно дає відповідь, але пояснити його не може.                                    4.        Стереотипність мислення, його шаблонність.

Наочно-образне  мислення.

Діти із ЗПР утруднюються діяти за наочним зразком із-за порушень операцій аналізу, порушення цілісності, цілеспрямованості, активності сприйняття усе це веде до того, що дитина утруднюється проаналізувати зразок, виділити головні частини, встановити взаємозв'язок між частинами і відтворити цю структуру в процесі власної діяльності. 

Логічне мислення.

У дітей із затримкою  психічного розвитку є порушення  найважливіших розумових операцій, які служать складовими логічного  мислення: 

-  аналіз (захоплюється дрібними деталями, не може виділити головне, виділяє незначні ознаки);

-   порівняння (порівнює предмети за непорівнянними, несуттєвими ознаками);

-   класифікація (дитина здійснює класифікацію часто правильно, але не може усвідомити її принцип, не може  пояснити те, чому вона так поступила).

У усіх дітей  із ЗПР рівень логічного мислення значно відстає від рівня нормального  школяра. Діти з нормальним розумовим  розвитком починають міркувати, робити самостійні висновки, намагаються  усе пояснити. Діти самостійно опановують два види висновків. 

1. Індукція (дитина здатна робити загальний висновок шляхом приватних фактів, тобто від частки до загального).

2.  Дедукція   (від загального до окремого).

Діти із ЗПР  зазнають дуже великі труднощі при  вибудовуванні найпростіших висновків. Етап в розвитку логічного мислення здійснення виведення з двох посилок ще мало доступний дітям із ЗПР. Щоб діти зуміли зробити висновок, їм надає велику допомогу дорослий, такий, що вказує напрям думки, виділяє ті залежності, між якими слід встановити стосунки. На думку Ульєнкової  У. В., «діти із ЗПР не уміють міркувати, робити висновки; намагаються уникати таких ситуацій. Ці діти із-за несформованості логічного мислення дають випадкові, необдумані відповіді, проявляють нездатність до аналізу умов завдання. При роботі з цими дітьми необхідно звертати особливу увагу на розвиток у них усіх форм мислення»    [ 43, С. 19-26.].

Характерні  особливості дітей ЗПР : - Зниження працездатності; - Підвищена виснажуваність; - Нестійка увага; - Недостатність довільної  пам'яті; - Відставання в розвитку мислення; - Дефекти звуковимови; - Своєрідна  поведінка; - Бідний словниковий запас  слів; - Низька навичка самоконтролю; - Незрілість емоційно-вольової сфери; - Обмежений запас загальних відомостей і представлень; -  Слабка техніка читання; -  Труднощі в рахунку і рішенні завдань по математиці.   

        ЗПР проявляється і в невідповідності інтелектуальних можливостей дитини його віку. Ці діти не готові до початку шкільного навчання  по своїх знаннях і навичках, особовій незрілості, поведінці. ЗПР піддається корекції, при навчанні і вихованні дитини в спеціальному корекційному класі. Дитина із затримкою психічного розвитку як би відповідає по своєму психічному розвитку більше молодшому віку, проте ця відповідність є тільки зовнішньою. Ретельне психічне дослідження показує специфічні особливості його психічної діяльності, в основі якої лежить найчастіше негруба органічна недостатність тих мозкових систем, які відповідають за навчання дитини, за можливості його адаптації до умов школи. Ця недостатність проявляється, передусім, в низькій пізнавальній активності дитини, яке виявляється зазвичай в усіх сферах його психічної діяльності. Така дитина менш допитлива, але як би «не чує» або «не бачить» багато чого у світі, що оточує його, не прагне зрозуміти, осмислити явища, що відбуваються навколо нього, і події. Це обумовлюється особливостями його сприйняття, уваги, мислення, пам'яті, емоційно-вольової сфери.

        Учбові труднощі школяра, як правило, супроводжуються відхиленнями в поведінці. Із-за функціональної незрілості нервової системи процеси гальмування і збудження мало збалансовані. Дитина або дуже збудлива, імпульсивна, агресивна, дратівлива, постійно конфліктує з дітьми, або, навпаки, скута, загальмована, полохлива, внаслідок чого піддається кепкуванням з боку дітей. З таких взаємовідносин з середовищем, що характеризуються як стан хронічної дезадаптації, дитина самостійно, без педагогічної допомоги вийти не може.

    Для успішного засвоєння учбового матеріалу дітьми із ЗПР потрібна корекційна робота по нормалізації їх діяльності, яка здійснюється на уроках по будь-якому предмету. Особливе місце повинні зайняти уроки ручної праці, оскільки на них значне місце займає діяльність за наочно-предметним зразком, що дозволяє формувати узагальнені прийоми розумової роботи.

Необхідно вчити  дітей із ЗПР перевіряти якість своєї  роботи як по ходу її виконання, так і по кінцевому результату; одночасно треба розвивати потребу в самоконтролі, усвідомлене відношення до виконуваної роботи. У випадках, коли по своєму психічному стану учень не в силах працювати на цьому уроці, матеріал пояснюють йому на індивідуальному зайнятті. Для попередження швидкої стомлюваності  або зняття її, доцільно перемикати дітей з одного виду діяльності на інший, різноманітити види зайняття. Інтерес до зайняття і хороший емоційний настрій учнів підтримують використанням барвистого дидактичного матеріалу, введенням в зайняття ігрових моментів. Виключно важливе значення мають м'який доброзичливий тон учителя, увага до дитини, заохочення його щонайменших успіхів.        Дітям із ЗПР доцільно надавати комплексну психолого - педагогічну допомогу, що включає індивідуальний підхід учителя при навчанні, індивідуальне зайняття з сурдопедагогом, психологом у поєднанні з медикаментозною терапією за індивідуальними показниками. За умови своєчасності і правильності подібної допомоги недоліки пізнавальної діяльності і шкільна неуспішність можуть поступово долатися і в подальшому така дитина зможе задовільно вчитися за програмою масової школи.

Затримка психічного розвитку є однією з найбільш поширених  форм психічної патології дитячого віку. Частіше вона виявляється з початком навчання дитини в підготовчій групі дитячого саду або в школі, особливо у віці 7-10 років, оскільки цей віковий період забезпечує великі діагностичні можливості.

 

 

Розділ 2. Емпіричне дослідження мислення молодших школярів із ЗПР.                                                                                                        2.1. Методика дослідження мислення дітей молодшого шкільного віку із ЗПР.