Педагогический талант учителя

 Комунікативні уміння  включають уміння спілкуватися  з дітьми, знаходити спільну мову з окремими учнями; встановлювати педагогічно доцільні стосунки з учнями, їх батьками, колегами, співпрацювати з позашкільними установами; розвивати внутрішньоколективні стосунки учнів, позицію співпраці, готовність до спільного рішення реальних проблем; реалізовувати демократичний стиль спілкування; застосовувати різні види педагогічної техніки, управляти емоційною атмосферою колективу; формувати комунікативні уміння у учнів; розвивати позитивне сприйняття будь-якої дитини.

Уміння здійснювати творчу діяльність складаються з умінь по-своєму трансформувати виховні ідеї і рішення; обґрунтовувати рішення; формулювати проблеми і генерувати ідеї; володіти методикою організації виховних справ; володіти імпровізацією, театральною педагогікою, оригінальними прийомами і способами виховання, розвивати художньо-мистецькі здібності; розвивати почуття нового, ефективно застосовувати досвід.

Уміння здійснювати індивідуальний підхід. Ця група умінь припускає систематичне вивчення індивідуальних особливостей школяра; розвиток позитивних індивідуальних особливостей; вибір і обґрунтування прийомів і методів взаємодії з диференційованою групою і окремими школярами; здійснення допомоги учнем в корекції їх поведінки; аналіз досягнутих результатів через ведення діагностичної карти учня.

Уміння дослідницької діяльності. Це є уміння аналізувати виховні ситуації школи, знаходити теоретичне, науково-обгрунтоване рішення; обґрунтовувати проблему дослідження, користуватися психолого-педагогічною і методичною літературою, документами в області освіти для оновлення виховного процесу; узагальнювати і переосмислювати досвід; аналізувати реальні соціальні явища і убачати їх значення стосовно виховної діяльності; володіти методами наукового дослідження; проводити педагогічний експеримент, спрямований на з'ясування і коригування певних проблем виховання; визначати і аналізувати початковий рівень розвитку і виховання особи; діагностувати зміни в рівні розвитку і вихованості особи; вивчати інтереси, можливості учнів, аналізувати мотиви вчинків і діяльності.

Будь-якого педагога хвилює ефективність його роботи. Особливо проблемно коштує це питання, коли йдеться про виховну діяльність. Визначити ефективність виховної діяльності неможливо без вивчення результатів діяльності, оскільки ефективність визначається співвідношенням поставлених цілей, тобто прогнозованого результату і реально досягнутого. При оцінюванні виховної діяльності потрібний комплексний. При цьому дуже важливо зважати на думки учнів про якість виховної роботи, а також про те, наскільки їм приємно спілкуватися з педагогом у виховному процесі. Не менш важливим джерелом інформації про діяльність педагога є якість виховної роботи (занять, заходів і так далі), що проводиться, використання нових форм організації і нових педагогічних технологій. Значний вплив на ефективність виховної роботи чинить методичне забезпечення, яке припускає наявність матеріалів по узагальненню передового педагогічного досвіду і рекомендацій по їх використанню, наявність рекомендацій по організації конкретних форм виховної роботи, наявність діагностичних карт і інших аналітичних матеріалів. Найважче в оцінці виховної діяльності - кінцевий результат (характер ціннісних орієнтацій, емоційна насиченість життя дитячого колективу, самопочуття дитини в колективі, творча співдружність педагогів і вихователів і ін.). Не можна виключити також думку адміністрації про якість виховної роботи педагога. Облік і оцінка якості виховної діяльності дозволяє домагатися високих результатів у вихованні. У реальній практиці це забезпечить відповідність виховної роботи кожного педагога новим вирішуваним завданням.

Підводячи підсумок усьому вищесказаному, сформулюємо основні завдання підготовки і перепідготовки осіб, що займаються вихованням підростаючого покоління :

- розвиток інтересу до  виховної діяльності, мотиваційно-ціннісного і емоційного відношення;

- формування професійної  установки на оволодіння комплексом  виховних умінь і навичок;

- розвиток творчих здібностей;

- формування таких професійно-значущих  якостей, як: висока цивільна активність і соціальна відповідальність; любов до дітей; духовна культура; бажання і уміння працювати разом з іншими; високий професіоналізм, готовність до створення нових цінностей і ухвалення творчих рішень; здатність до эмпатії; здатність до рефлексії; креативність - здатність до творчості; емоційна урівноваженість; упевненість в собі; уміння створювати позитивні підкріплення для самовиховання учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Педагогічна біографія сучасного вчителя індивідуальна. Не кожен і не відразу стає майстром своєї справи. У деяких на це йде багато років. Трапляється, що окремі педагоги, на жаль, так і залишаються в розряді посередніх.

Щоб стати майстром, творцем, вчителю необхідно оволодіти  закономірностями і механізмами педагогічного процесу. Це дозволить йому педагогічно мислити і діяти, тобто, самостійно аналізувати педагогічні явища, розчленовувати їх на складені елементи, осмислювати кожну частину в зв'язку з цілим, знаходити в теорії навчання і виховання ідеї, висновки, принципи, адекватні логіці розглянутого явища; правильно діагностувати явище - визначати, до якої категорії психолого-педагогічних понять воно відноситься; знаходити основну педагогічну задачу (проблему) і способи її оптимального рішення.

Професійна майстерність приходить до того вчителя,який спирається у своїй діяльності на наукову теорію. Природно, що при цьому він зустрічається з рядом труднощів.

Педагогічна майстерність, виражаючи високий рівень розвитку педагогічної діяльності, володіння педагогічною технологією, у той же час виражає й особистість педагога в цілому, його досвід, цивільну і професійну позицію. Майстерність учителя - це синтез індивідуально-ділових якостей і властивостей особистості, що визначає високу ефективність педагогічного процесу.

Сучасний вчитель - це людина, яка виконує різноманітні функції не тільки в школі, а й за її межами. Серед педагогічних функцій одне з важливих місць займає інноваційна. Діяльність вчителя повинна носити не тільки творчий, але й дослідницький характер. Він повинен не тільки знати й уміти застосувати на практиці основні педагогічні теорії, але і творчо їх використовувати, а також прагнути до втілення власних педагогічних ідей.

Успішне рішення складних і відповідальних завдань виховання багато в чому залежить від рівня підготовленості вихователів, їх педагогічної культури, від знання закономірностей, принципів і методів виховання. На сучасному етапі у виховній роботі учителя зустрічається більше труднощів, чим в організації учбової діяльності школярів. Так, в педагогічній діяльності поширені труднощі при постановці і рішенні педагогічних завдань, що виражаються в наступному: учитель не уміє збалансувати повчальні завдання з тими, що розвивають і виховують, допускаючи упущення виховних завдань; учитель бачить кожне педагогічне завдання окремо, як не пов'язану з іншими; не бачить відстроченого результату рішення педагогічних завдань, внаслідок чого погано планує учбово-виховний процес.

Визначити ефективність виховної діяльності неможливо без вивчення результатів діяльності, оскільки ефективність визначається співвідношенням поставлених цілей, тобто прогнозованого результату і реально досягнутого. При оцінюванні виховної діяльності потрібний комплексний підхід. При цьому дуже важливо зважати на думки учнів про якість виховної роботи, а так само про те, наскільки їм приємно спілкуватися з педагогом у виховному процесі. Не менш важливим джерелом інформації про діяльність педагога є якість виховної роботи (занять, заходів і так далі), що проводиться, використання нових форм організації і нових педагогічних технологій. Значний вплив на ефективність виховної роботи чинить методичне забезпечення, яке припускає наявність матеріалів по узагальненню передового педагогічного досвіду і рекомендацій по їх використанню, наявність рекомендацій по організації конкретних форм виховної роботи, наявність діагностичних карт і інших аналітичних матеріалів.

Сьогодні учитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формального поєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому учитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих або інших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків.

Формула ефективності уроку включає дві складові частини: ретельність підготовки і творчість ведення. У основі творчої праці учителя лежить, передусім, уміння аналізувати власну педагогічну діяльність на уроці: встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між умовами своєї педагогічної діяльності і засобами досягнення освітніх цілей, між педагогічними впливами на учня і їх наслідками, між способом своїх дій і кінцевим результатом уроку. Це дозволяє учителеві правильно сформулювати цілі і завдання власної діяльності і діяльності учнів, чітко спланувати і передбачити результати педагогічного процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Будак В.Д. Якість педагогічної освіти - майбутнє України / В.Д. Будак // Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку : Збірник статей до традиційної IV Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Миколаїв : Вид-во МФ НаУКМА, 2002.
2. Волкова Н.П. Педагогіка. – К., Академія,2001.
3. Гоноболин Ф.Н. Психологічний аналіз педагогічних здібностей. У сб. Здібності і інтереси. М.: 1962. – С.237.
4. Губко О.Т. Слово про вчителя, 1985.
5. Дружинін В.Н. Психологія загальних здібностей. СПб., 2002.
6. Зязюн І.А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : монографія / за ред. І. А. Зязюна. - К.: Віпол, 2000.
7. Ковальчук В.Ю. Модернізація професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня док-pa. пед. наук: 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / В.Ю. Ковальчук. - К, 2006.
8. Колесніков И.А. О феномене педагогического мастерства // Интегрированные основы педагогического мастерства. СПб, 1996.
9. Крутецький В.А. Психологія навчання і виховання школярів. – М., 1999.
10. Кузьмінский А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання, 2007.
11. Мітіна Л.М. Учитель як особа і професіонал. – М., 1994.
12. Мойсеюк Н.Е. Педагогіка. Навч. Посібник. 3 – тє видання, доповнене. – До., 2001.
13. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник // За редакцією З.Н.Курлянд, - 2006.
14. Педагогічна майстерність: Підручник / За редакцією І.А.Зязюна. – К.: вища школа, 2004.
15. Селіванов В.С. Основи загальної педагогіки: Теорія і методика виховання / За ред. В.А. Сластенина. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000.
16. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості. - К.: Поліграфкнига, 1996.
17. Теплов Б.М. Обрані праці: В 2 т. – М., 1985.
18. Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.Н.Рувинского. – М.: Педагогика, 1987.
19. Фіцула М.М. Педагогіка Навч. посібник - К., Академвидав, 2005.
20. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003.