Предметна діяльність дитини раннбого віку

Динамічний розвиток мовлення у ранньому віці пов'язаний з предметною діяльністю дитини. На 2-му році життя у неї зростає інтерес до всього, що її оточує: вона хоче все побачити, пізнати, взяти в руки. Це бажання перевищує можливості дитини, і вона вимушена звертатися за допомогою до дорослого. Однак засобів спілкування, якими вона володіє (жести, міміка, окремі слова), вже недостатньо, щоб бути зрозумілою, задовольнити свою потребу в спілкуванні. Ця суперечність розв'язується завдяки виникненню нової форми спілкування - активного самостійного мовлення, яка знаменує важливий етап у психічному розвитку дитини, перехід від немовлячого до раннього віку.

Виникнення мовленнєвої  діяльності в ранньому віці зумовлене  низкою психофізіологічних особливостей розвитку в ранньому дитинстві. Розвиток рухової системи спричинює виникнення таких важливих новоутворень першого  року життя, як сидіння, прямостояння та прямоходіння, що є передумовою подальшого повноцінного психічного розвитку. Тісний розвиток рухової та сенсорної системи  породжують маніпулятивні дії, що є  витоками формування предметних дій. Руховий  та перцептивний розвиток дитини відбувається виключно за умови спілкування з  дорослим.

 Виникнення й формування  потреби у спілкуванні є важливою  психологічною передумовою мовленнєвої  діяльності. На тлі емоційного  спілкування відбувається формування  предметної діяльності: маніпулятивні  дії поступово перетворюються  в орієнтовні дії, які переходять  у предметно-специфічні, а згодом  стають предметно-опосередкованими. Виникнення знаряддєвих дій із  предметно-опосередкованих свідчить  про певну сформованість предметної  діяльності, що в ранньому віці  визначається як практична діяльність, спрямована на виокремлення та  засвоєння якостей предметів,  а також набуття досвіду їх  використання у зв’язку з наданою  предметам суспільною функцією.

Оволодіння предметною діяльністю починається зі спільних дій дорослого  і малюка. На цьому етапі дорослий бере в свої руки руку дитини й виконує  нею певну дію. Далі з'являються  частково розподілені дії, коли дорослий лише допомагає, скеровує рухи малюка. І лише потім з'являються самостійні власні дії дитини, що можуть виконуватися за показом, а пізніше й за словесною  інструкцією дорослого. До функцій  дорослого на цьому етапі також  входять контроль і оцінка виконуваної  дитиною дії.

Демонстрування дитині способу  виконання певної дії має супроводжуватися словесним поясненням. Мовчазний  показ вимагає великої кількості  повторень, а підкріплена словом дія засвоюється дитиною значно швидше. Наприкінці третього року життя  дія відокремлюється від предмета, з яким вона вже знайома: пити можна не тільки з чашки, а й із склянки, кухля, пляшечки тощо; узагальнюється дія, що проявляється у використанні в мовленні самих дієслів: «пити», «їсти», «гуляти». Узагальнюються і предмети: ложкою можна їсти кисіль, суп, кашу, пити ліки тощо. Тепер у дитини з'являється здатність співвідносити свої дії з діями дорослих, сприймати їх як зразок.

Предмети, якими оволодіває дитина, є побутовими, що сприяє розвитку самообслуговування. З іншого боку, не треба видумувати якихось спеціальних  вправ чи занять щодо оволодіння предметами. Варто лише прагнути, щоб дитина була не просто спостерігачем, а активним учасником усіх побутових процесів.

У процесі навчання дітей  предметних дій надзвичайно важливо  побачити можливість переходу від спільних дій до частково-розподілених, а  від них — до самостійних дій  дитини. Важливо помітити, що дитина вже може самостійно тримати в  руці ложку. Тепер дорослий має лише скеровувати її дії, допомагати їй правильно  тримати ложку. Коли ж дитина оволодіє і цим, дорослий повинен обмежитися словесними вказівками: «Набирай не повну  ложку, щоб не розлити»; «Стукати ложкою по тарілці не можна» тощо.

Необхідно частіше схвалювати, заохочувати і підтримувати малюка. А коли він щось зробив неправильно, то треба говорити йому про це, не підкреслюючи негативних моментів. Наприклад, замість «Ти одяг сорочку неправильно  — навиворіт», увагу дитини слід зафіксувати на правильних діях: «Ти  швидко одягся. Але треба зробити  ось так» (і показати як). Схвалення  створює емоційно сприятливий фон. І цим можна добитися більшого успіху, ніж докорами. Слід пам'ятати, що осуд значною мірою менш інформативний  ніж схвалення. Активність дитини, коли вона наслідує дії дорослого, намагаючись  зробити щось самостійно, необхідно  всіляко підтримувати, бо саме власна активність є однією з основних умов її повноцінного психічного розвитку.

Протягом раннього віку діти оволодівають діями співвіднесення з діями та знаряддями. Метою перших є приведення двох чи декількох предметів (або їх частин) у певні просторові відношення. Це, наприклад, складання  башточок з кілець, матрьошок, закривання коробок кришками тощо. Діти дістають велике задоволення від таких  ігор. Проте самостійно скласти предмети з його частин дитина не може. На допомогу має прийти дорослий. Він повинен  дати дитині зразок дії, навчити її порівнювати. Наприклад, кільця башточки чи половинки матрьошок співвідносити  за величиною.

Знаряддєві дії — це дії, в яких один предмет — (знаряддя) — використовується для впливу на інші предмети: дістати м'ячик з-під  канапи можна палицею, насипати пісок  у відерце — лопаткою. Зрозуміло, що дитина знайомиться лише з деякими  найелементарнішими знаряддями — лопатками, олівцями тощо. Але це має надзвичайно, велике значення для її психічного розвитку. Засвоюючи використання елементарних знарядь, дитина водночас поступово  починає засвоювати й загальний  принцип, який полягає в тому, що впливати на речі можна не лише руками, ногами, зубами, а й спеціально для  цього створеними предметами.

Отже, дитина раннього віку оволодіває предметним світом, навчається орієнтуватися в ньому, розуміти, що кожний предмет має своє призначення.

На основі предметних дій  виникають і розвиваються ігрові дії. Відмінність між предметними  й ігровими діями полягає в  тому, що перші націлені на результат, а другі — на виконання дій. Ігрова дія виникає внаслідок  перенесення дії з предмета на інший предмет — замінник (функцію  годування ложкою дитина переносить на паличку). З ряду ігрових дій  виникає ігрова діяльність. Тепер  дитина не просто годує ляльку, а  бере на себе роль мами, яка годує  доньку. Розвитку ігрової діяльності, що характеризується уявною ситуацією, роллю та ігровими діями, сприяє потреба  дитини бути таким, як дорослий.

Однією з обов'язкових  умов для виникнення гри є турбота  дорослих про розширення досвіду  дитини різноманітними враженнями про  дії навколишніх.