Співпраця фахівців як умова успішності інклюзивного навчання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Ноября 2014 в 16:49, контрольная работа

Краткое описание

Для впровадження інклюзії у шкільну практику вчителі мають змінюватися. Вони мають прийняти й усвідомити нову освітню парадигму, нові способи організації навчально‐виховного процесу, розробки навчально‐методичного забезпечення, опанувати сучасні методики диференційованого й особистісно орієнтованого викладання (залежно від індивідуальних потреб учня). Вчителі мають спілкуватися один з одним, працювати в команді з іншими педагогами та фахівцями, батьками, учнями, представниками громади, щоб визначити, які зміни необхідні для впровадження інклюзивної практики безпосередньо в їхньому навчальному закладі.

Содержание

Роль педагога у впровадженні інклюзивної освіти.
Налагодження стосунків з педагогами та персоналом школи.
Обмін конструктивною інформацією.
Діяльність навчальної команди.
Напрямки роботи фахівців в інклюзивній школі.
Список використаної літератури.

Вложенные файлы: 1 файл

Инклюзивна освіта.doc

— 99.00 Кб (Скачать файл)
    • соматична комплексна робота;
    • неврологічна комплексна робота;
    • психологічна комплексна робота;
    • логопедична комплексна робота;
    • педагогічна комплексна робота;
    • нейрофізіологічна комплексна робота;
    • організована батьківська комплексна робота.

Робота фахівців у таких школах розрахована на постійну допомогу й підпорядкована гнучкості навчальних програм, які задовольняють потреби дітей із різними можливостями та здібностями. Діти з особливими потребами одержують необхідну додаткову підтримку в контексті виконання загальноприйнятої навчальної програми, а не користуються спеціально розробленими. Підтримказдійснюється на постійній основі, починаючи з мінімальної допомоги, яка надається помічником вчителя, котрий присутній під час навчально‐виховного процесу.

Професійні вміння фахівців інклюзивних шкіл передбачають:

  • належне оцінювання особливих потреб і можливостей дітей;
  • адаптацію та модифікацію змісту навчальних планів і програм;
  • використання допоміжних навчальних технологій, зокрема диференційованих методик навчання;
  • планування та реалізація спільної діяльності різнопрофільних фахівців і батьків дітей з обмеженими можливостями здоров’я;
  • використання індексу інклюзії (внутрішньошкільного моніторингу).

Дедалі більше визнання набуває тенденція залучення до педагогічної діяльності в інклюзивному середовищі в якості рольової моделі осіб з фізичними вадами, оскільки вони можуть слугувати прикладом успішної особистісної та професійної реабілітації.

Робота всіх фахівців навчального закладу спрямовується на досягнення головної мети – підготовка дитини до самостійного життя. При цьому значну увагу сконцентровують на тому, щоб допомога і підтримка у процесі навчання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто залежною від цієї підтримки.

При плануванні навчально‐виховного процесу кожен із фахівців навчальної команди основну увагу спрямовує на втілення таких фундаментальних позицій:

Необхідність запровадження інноваційних педагогічних підходів і методів, в тому числі – при оцінюванні навчальних досягнень означеної категорії дітей.

Запровадження диференційованого, індивідуального підходу практично до кожної дитини з порушеннями розвитку (індивідуальних навчально‐ виховних програм та індивідуальних навчальних планів (ІНП).

Забезпечення (для умов загальноосвітнього навчального закладу) психолого‐педагогічного, корекційно‐реабілітаційного супроводу дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

Щоб забезпечити загальний успіх справи, слід з повагою ставитися до всіх і вдумливо та наполегливо працювати на користь дитини.

Наприклад, для складання навчальної програми учню з порушеннями пізнавального розвитку (затримка психічного розвитку, розумова відсталість) необхідно визначити рівень сформованості навчально‐пізнавальних мотивів, знати особливості перебігу психічних процесів та шляхи їх формування.

Відповідно для роботи потрібно отримати консультацію в олігофренопедагога (корекційного психопедагога), який допоможе розкрити технології роботи з дітьми із даною нозологією порушення. Тобто вчитель повинен усвідомити, що навчання дитини відбуватиметься в ігровій формі; застосовуватиметься велика кількість повторень, прямі покази виконання завдань; малюнкові, словесні інструкції виконання діяльності та ін. Асистент учителя в навчально‐виховному процесі значну увагу приділятиме формуванню навичок самообслуговування в шкільному просторі. Фахівець зі спеціальної освіти проводитиме додаткові індивідуальні види роботи на формування, закріплення, повторення та ін. Батьки, які є активними учасниками навчального процесу, також мають долучатися до формування у дитини максимальної самостійності вдома та сприяти розвитку навчальних здібностей: позашкільні гуртки, виконання домашніх завдань, додаткові цікаві види занять.

Такі ж особливості побудови корекційних планів та навчальних программ існують для учнів з іншими порушеннями розвитку. Основне у роботі вчителя та асистента – зрозуміти потреби учня та усвідомити необхідність адаптації та модифікації навчального матеріалу, що покращить успішність навчання не лише дитині з особливостями психофізичного розвитку, а й іншим учням класу.

 

Список використаної літератури:

  1. До питання інклюзивної освіти в Україні
  2. Інклюзивна освіта в Україні: здобутки, проблеми та перспективи. Демократичні Ініціативи молоді. Резюме аналітичного звіту за результатами
  3. Колупаєва А.А. Кадрове забезпечення – вихідна успіху інтегрованого навчання// Кроки до демократичної освіти. – 2002. – № 3. – С. 8‐16.
  4. Колупаєва А. А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади: Дис. доктора наук: 13.00.03 – 2007.
  5. Проект «Впровадження інклюзивної освіти в Україні» Всеукраїнській фонд «Крок за кроком»
  6. Сак Т.В. Технологія портфоліо в інклюзивному класі // Дефектологія № 4, 2009, С.6‐10.

 

 

 


Информация о работе Співпраця фахівців як умова успішності інклюзивного навчання