Ресурси видавництва

РЕСУРСИ ВИДАВНИЦТВА

1. Поняття про потенціал у видавничому бізнесі.
2. Елементи потенціалу суб’єкта видавничого бізнесу.

1.Підприємницька діяльність починається із задуму, ідеї, мети, усвідомлення її доцільності чи необхідності. Це стимулює підприємця, концентрує його волю, енергію, знання, вміння, а також налаштовує на пошук, створення і використання необхідних технічних, організаційних, фінансових та інших ресурсів і можливостей, тобто  на  формування і розвиток потенціалу суб’єкта діяльності.

Результат діяльності суб’єкта бізнесу залежить від наявного потенціалу і вміння його використовувати відповідно до умов і мети цієї діяльності. Однак потенціал ще не є гарантією результатів, а лише – його передумова. Суб’єкти бізнесу з потужним потенціалом за невмілого його застосування можуть зазнати краху в конкурентній боротьбі. Потенціал сам по собі не може забезпечити бажаний результат, а невміння його використовувати, неувага до того, як використовують свій потенціал конкуренти – є основними причинами поразок.

Потенціал суб’єкта видавничого бізнесу – сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників (засобів, можливостей і шансів), ефективне використання яких забезпечує дієздатність і конкурентоспроможність на всіх етапах видавничої діяльності.

Його особливості  зумовлює специфіка видавничої справи як «креативної економіки». Тому, крім технічних, матеріальних, фінансових засобів, технології велике значення у потенціалі видавництва мають:

• система відносин з авторами, з партнерами (поліграфічні підприємства, постачальники, збутові мережі);
• відносини із суб’єктами впливу на процеси в галузі (державні органи, громадські організації, фінансові структури);
• особливі знання і вміння;
• ефективне використання маркетингових, конкурентних стратегій;
• здійснення ефективних зовнішніх комунікацій.

2.Потенціал видавничого бізнесу охоплює матеріально-технічне, технологічне, фінансове, інтелектуальне, інформаційне, творче забезпечення діяльності. Його складовими є ресурси та активи.

Ресурси – джерела і засоби забезпечення діяльності, які за певних умов можна використати для досягнення мети. Систему ресурсів утворюють природні ресурси, технічні, кадрові, просторові, часові, структурно-організаційні, інформаційні, фінансові, матеріальні і нематеріальні (ті, що не мають матеріальної основи).

Активи – сукупність майна, грошових засобів, об’єктів інтелектуальної власності, що належать суб’єкту діяльності і будь-коли можуть бути використані. Всі ресурси потенційно можуть бути активами; щоб ресурси стали активами, ними необхідно оволодіти.

Активи — це ресурси, контрольовані видавництвом, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічної вигоди у майбутньому.

Необхідною  умовою видавничого бізнесу є  наявність капіталу. Капітал – матеріальні, фінансові, інтелектуальні, креативні вкладення з метою отримання доходу. Найчастіше він фігурує як грошовий капітал – гроші, за які формується фізичний капітал – виробничі фонди.

Виробничі фонди – це сукупність засобів праці і предметів праці.

Систему виробничих фондів утворюють основні та оборотні фонди.

Основні фонди (основний капітал) – засоби праці, які використовуються тривалий час і частинами переносять свою вартість на вартість виробленої продукції. У видавничому бізнесі до основних фондів належать редакційні і складські приміщення, обладнання, транспорт, комп’ютерна техніка і програмне забезпечення, без яких неможливі започаткування, здійснення і розвиток діяльності. Проте, у видавничій сфері можна результативно працювати, не маючи приміщень, техніки, транспорту, а потрібно вміло використовувати творчі можливості і фахові вміння.

Важливу роль у  видавничій діяльності відіграють специфічні, притаманні  лише видавничому бізнесу елементи  основних фондів:

• інтелектуальна власність;
• особливі компетенції персоналу (спроможність генерувати унікальні видавничі ідеї);
• видавнича марка, особливо якщо вона має статус бренда;
• торговельні знаки (символи масштабних видавничих серій);
• позиція на ринку;
• корпоративна культура.

Оборотні фонди (оборотний капітал) – предмети праці, які повністю споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або цілком втрачають свою натуральну форму і переносять усю свою вартість на вартість виробленої продукції. Їх утворюють власні кошти, виробничі запаси, витрати майбутніх періодів, об’єкти інтелектуальної власності разового користування (право на твір, дизайн-концепція тощо).

Для видавничого  бізнесу особливо важливими є  інформаційні ресурси – сукупність ексклюзивних інформаційних матеріалів, які можуть бути використані як актив. Особливу цінність має інформація про ринок – конкурентів, авторів та їхні твори, споживачів  та незадоволений попит, успішні і невдалі видавничі проекти, лідерів ринку і стиль їхньої діяльності, аутсайдерів і причини відставання.

Попри безперечну важливість матеріальних активів, успіх  у сфері видавничого бізнесу досягається переважно завдяки використанню унікальних нематеріальних активів – активів, що не мають матеріальної основи, але мають вартість. Більшість із них є об’єктами інтелектуальної власності, на які поширюються норми законодавства про авторське право і суміжні права. Завдяки володінню ними, їх використанню суб’єкт видавничого бізнесу завойовує ринок, виробляє якісніший продукт чи надає якіснішу послугу, ніж конкуренти, здобуваючи та утримуючи конкурентні переваги.

Стратегічно важливим потенціалом у видавничому бізнесі є кадри, їхня фахова кваліфікація, досвід, навички, талант, креативні можливості, корпоративна свідомість, комунікативні здібності, психологічна підготовленість тощо. Кадровий потенціал утворюють основний редакційний персонал, які здійснюють редакційно-видавничу підготовку і менеджери – працівники, які фахово займаються управлінською діяльністю. Видавничий бізнес потребує компетентних, організованих, мобільних, раціональних, практичних, інтелектуальних і творчих працівників. Проте, останніми роками особливо  поціновують у працівниках здатність до результативного, доцільного пошуку, розвинуту інтуїцію та уяву, ерудицію, літературний смак, філологічний вишкіл, комунікабельність, психологічно вивірену комунікативну поведінку. Такі кадри є творцями ноу-хау, володіють і використовують ексклюзивні знання, уміння і навички, забезпечуючи видавництву вигідні позиції на ринку; вони формують стратегічний потенціал суб’єкта бізнесу.

НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ТА АКТИВИ

У ВИДАВНИЧОМУ БІЗНЕСІ

Нематеріальні активи виникають унаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності, а також унікальні за своєю природою і функціональністю ресурси.

Інтелектуальна  власність – ідеї і духовні цінності, належність яких авторові закріплена у правовому порядку.

За своєю субстанційністю  об’єкти інтелектуальної власності є уявними, мисленими (ідеальними), тобто продуктами специфічної психічної діяльності, результатами творчого, інтелектуального самовиявлення особистості. Ідеальний продукт не може відчужуватися від автора, він належить йому впродовж усього його життя, навіть якщо виключним правом на його використання володіє інша особа. Цим обумовлені особливості економічного руху (поширення) об'єкта інтелектуальної власності: залишаючись належністю автора, не відчужуючись від нього, він поширюється (усуспільнюється), що зумовлено його здатністю задовольняти потреби, смаки, інтереси багатьох людей. Майже кожен автор зацікавлений в усуспільненні свого твору, бо це є свідченням його визнання як творця, джерелом необхідних йому матеріальних засобів, а кожен видавець зацікавлений у володінні правами на твір, який може бути трансформований в ефективний ринковий товар.

На цій особливості  продукту інтелектуальної власності вибудовується специфічна діяльність суб'єкта видавничого бізнесу, який матеріалізує (нерідко – з певним ступенем трансформації) твір, робить його доступним іншим людям Завдяки цьому формується ринок інтелектуальної власності – економічні відносини між автором та іншими суб'єктами щодо володіння, розпоряджання і використання інтелектуального продукту (у цьому разі – видавцем як суб'єктом бізнесу). Ці відносини існують у режимі ділового партнерства (автор – видавець), конкуренції (автор – автор, видавець – видавець). Метою їх є реалізація інтересів сторін (в т. ч. економічних), що можливо завдяки задоволенню потреб суспільства (споживачів).

У правовому  сенсі об'єкти інтелектуальної власності  мають такі особливості: строковість (обмеженість певними термінами) права на нематеріальні об'єкти; виникнення права на об'єкти одночасно з їх створенням; продовження існування немайнового права автора при відчуженні (купівлі-продажу) матеріального носія науково-технічних творчих ідей, художніх образів, текстів (придбання матеріального носія, тобто книги, не означає переходу права на твір). Усі ці особливості зафіксовані нормами авторського права і суміжних прав, винахідницького права, права на промисловий зразок, товарний знак, знак обслуговування.

Інтелектуальна власність фіксує результати творчої праці людини, належність їх конкретним авторам або авторським колективам, закріплює за ними особисті немайнові і майнові права, які захищаються авторським правом.

Систему основних нематеріальних активів суб'єктів видавничого бізнесу утворюють права, що виникають на: 1) об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товару, фірмове найменування, способи захисту від недобросовісної конкуренції); 2) об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами (твори науки, літератури і мистецтва, комп'ютерні програми; бази даних; права виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення); 3) специфічні новаторські об'єкти (раціональні пропозиції, ноу-хау, комерційні таємниці).

Об'єкти промислової власності. Як різновид, складова частина інтелектуальної власності промислова власність охоплює: а) сукупність специфічних (наділених творчим потенціалом, оригінальних) об'єктів (патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування), які використовуються в промисловій чи торговельній діяльності; б) найменування місця походження товару і способи захисту від недобросовісної конкуренції. Авторське право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки фіксується патентами, на знаки для товарів і послуг – свідоцтвами. Цю роботу здійснює Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Відносини в цій сфері регулюються Цивільний кодексом України, Законами України «Про власність» (1991), «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про наукову і науково-технічну експертизу» (1995).

Кожен об'єкт  інтелектуальної власності неоднаково важливий у сфері видавничого бізнесу, однак узагальнені знання про їх особливості, уміння використовувати переваги, пов'язані з володінням правами на них, уникати проблем, можливих у зв'язку з їх порушеннями, – суттєвий чинник успішної діяльності.

Винахід. У будь-якій сфері винаходом вважають створене внаслідок творчих зусиль щось нове, невідоме, як правило, конкретний продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму тощо) або спосіб (процес виконання дій). Відкриття, наукові ідеї, плани до цієї категорії не зараховують. Кваліфікаційними параметрами винаходу є новизна (на день подання до реєстрації він не повинен мати загальновідомих ознак), відповідний винахідницький рівень (оригінальність використаних у ньому рішень), промислова придатність (можливість багаторазового використання).

Корисна модель. До цієї категорії об'єктів зараховують конструктивні вирішення пристрою або його складових (просторове розташування елементів, форма). Вони також мають відповідати критеріям новизни, промислової придатності.

Промисловий зразок. Так називають нові, промислово придатні продукти у сфері художнього конструювання, тобто нові художньо-конструктивні вирішення виробів (форма, малюнок, кольори та їх поєднання – все, що визначає зовнішній вигляд). Він може бути виконаний у формі моделі, рисунка чи їх поєднання. Обов'язкова умова – єдність технічних та естетичних властивостей. Об’єкти архітектури, промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як промислові зразки правовій охороні не підлягають.

Товарні знаки, знаки обслуговування (знаки для товарів і послуг). У конкурентній боротьбі, купівельній поведінці споживачів важливу роль відіграють оригінальні позначення, які індивідуалізують товари і послуги. Такі позначення сприяють їх розпізнаванню на ринку, часто є спонукальним сигналом для споживача. Візуально вони утворюють своєрідну комбінацію зображувальних елементів (зображення певних об'єктів чи їх фрагментів), словесних (слова, поєднання літер) т об'єктних (фігури, лінії та їх поєднання). Товарні знаки мають відповідати таким критеріям:

• новизна щодо сфери використання (товарів, які він охороняє) і часу дії (терміну його чинності);
• оригінальність (принципова відмінність від уже зареєстрованих знаків);
• охоронопридатність (можливість офіційного реєстрування);
• відповідність суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.