Внешняя политика Швеции

ПЛАН

 

ВСТУП..........................................................................................................................2

РОЗДІЛ I.Основні напрямки зовнішньої політики Швеції………………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ II.Зовнішня політика Швеції у відносинах з ЄС та НАТО………………………………………………………………………………....5

РОЗДІЛ III. Соціально - політичне та економічне положення в Швеції після вступу до ЄС………………………………………………………………………..11

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………….20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

     Можна сказати що Швеція веде досить активну зовнішню політику, вона традиційно проводить політику вільної торгівлі і являється прихильником багатосторонньої торгівельної системи.

     У 80-ті роки центральним елементом зовнішньої політики стала доктрина загальної безпеки, яка була направлена на скорочення озброєнь.

     В 90-ті роки в політичному житті Швеції відбулись кардинальні зміни, вони пов’язані з початком економічного спаду і розвалом комуністичної системи в Східній Європі. Зовнішня політика Швеції по відношенню до військових блоків виражається строгим нейтралітетом, і вона бере участі в цих блоках. Також вона мала серйозну роль в діяльності багатьох міжнародних організацій, особливо в ООН. Швеція являється членом організації як таких: ЄС та РЄ (Рада Європи), та першою увійшла до складу  Європейського Союзу.

     Більшість шведів відчувають до ЄС і його програмами трохи тепле ставлення, це доводить, що Швеція - все ще країна «євроскептицизму». До можливості окремих осіб, впливати на рішення, прийняті в ЄС, шведи ставляться досить скептично, хоча більше восьми шведів з десяти переконані в тому, що голос Швеції в ЄС має вагоме значення.

     Все ж вступ до Союзу дало позитивні результати: в рамках різних програм ЄС надається допомога найбільш проблемним районам Швеції (у плані безробіття, малонаселеності і т.д.), а також надаються субсидії для подальшого розвитку наукомістких виробництв на території Королівства

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. Основні напрямки зовнішньої політики Швеції

  

     Загалом, Швеція веде активну діяльність в різних напрямках зовнішньої політики країни. В ці напрямки включаються економічний, екологічний і військові аспекти. В 1960- 1970 рр. в центрі уваги шведських політиків опинились внутрішні проблеми країни, при цьому в зовнішній політиці Швеція в цей час була зосереджена на допомозі країнам, які розвиваються. Вона виділяла 1 % ВВП країни, головними проблемами також залишались глобальна екологічна проблема і підтримці зусиль по роззброєнню в рамках ООН і міри створення довіри в Європі.

Одним із основних елементів  шведської зовнішньої політики залишається  підтримка ООН та її статуту.Швеція традиційно проводить політику вільної  торгівлі і являється прихильником відкритої багатосторонньої торгівельної системи, заснованої на принципах ГАТТ і здійснюваному в рамках ЗТО.

      В 1980-х рр. центральним елементом зовнішньої політики Швеції стала      доктрина загальної безпеки, яка була направлена на скорочення озброєнь в Європі та підтримки ідеї повного та загального роззброєння в цілому світі. Всередині країни на початку 1980- х рр. в центрі політичних дебатів опинились такі проблеми: майже повне зупинення економічного зросту, зниження конкурентно спроможності країни на світовому ринку, вплив інфляції і бюджетного дефіциту і також поява значного безробіття

       В 1990 році, в політичному житті Швеції відбулися зміни, зв’язані з початком економічного спаду і розпадом комуністичної системи в Східній Європі. Безробіття, яке трималось на низькому рівні серед європейських країн, в 1993 перевищила 7%, а ще 8% населення було зайняте на тимчасових роботах.

Так як Швеція притримується  нейтралітету, то її армія існує  в цілях підтримки обороноздатності країни та допомоги в урегулюванні міжнародних конфліктів. І тому основна функція шведської оборонної політики це збереження миру при підтримці такої міри готовності та військової сили, щоб втрати та жертви можливого агресора в результаті спроби захопити країну, помітно перевищували можливі завоювання.

Збройні сили Швеції включають  в себе Сухопутні війська, військово - морські сили та повітряні сили. Кожного року ново обранці в віці 18 років призиваються на основну  підготовку строком від 5 до 15 місяців, можна сказати так що Швеція не моє постійної армії.

     Зовнішня політика Швеції по відношенню до військових блоків виражається строгим нейтралітетом, і не бере участі в них. Швеція мала серйозну роль в діяльності в багатьох міжнародних організаціях, в тому числі ООН. На Близькому Сході, Східній Азії та Африці приймали участь і шведські війська, під егідою ООН. Шведи підтримують співпрацю з іншими скандинавськими країнами по лінії Північного Союзу, також Швеція являється членом Організації економічного співробітництва і розвитку та Ради Європи. Швеція першою ввійшла в склад Європейської асоціації вільної торгівлі. В 1994 році Швеція вступила в Європейський союз, але після погодження на національному референдумі в 1994 році.

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. Військово – політичні відносини з ЄС та НАТО

 

     Вважається, що важливою умовою збереження стабільності в Північній Європі є нинішня політика неприйняття участі у військових союзах як Швеції, так і Фінляндії. Цим, власне, і обмежується російський підхід до політики цих країн. Більш глибокий аналіз, який враховував би різні варіанти розвитку, зустрічається рідко. В цілому, питання про майбутні напрями зовнішньої політики Швеції та Фінляндії, про можливість їх вступу в НАТО, що вийшов останнім часом на одне з перших місць у фінській і шведській зовнішньополітичної дискусії, поки що залишається до кінця не з'ясованим.

Не можне не погодитися з позитивною оцінкою вітчизняних фахівців шведської та фінської лінії військового неприєднання в цілому. Але потрібно враховувати і те, що вона знаходиться в постійній динаміці. Про це свідчать ті значні зміни, які відбулися в політиці безпеки Швеції за останні п'ятнадцять років.

Слід сказати, що політика безпеки в Швеції, що стала нейтральною  ще на початку XIX ст. після низки воєн, у тому числі з Росією, трансформувалася не так швидко, як у Фінляндії.

     У 2004 р. була опублікована доповідь «Оборона для нового часу». «У шведській доповіді говориться, що« військовий напад тільки на Швецію як і раніше не представляється можливим у найближчому майбутньому » і тому Швеція повинна підтримувати здатність до оборони, спираючись на власні сили. Підкреслюється, що Швеція проводить лінію військового неприєднання і не укладає угод гарантії безпеки ». Питання про можливість вступу до НАТО тоді не згадувався взагалі, але це, звичайно, не означає, що його знято з порядку денного.

Швеція змінила формулювання офіційної політики безпеки лише недавно.                 Починаючи з 1992 р. уряд невпинно заявляв, що політика військового неприєднання Швеції залишиться незмінною. Шведська соціал-демократія зберігала мовчання з приводу можливості приєднання до організації до приходу в 1994 р. уряду консерватора К. Більдта (Помірна коаліційна партія). Він став давати більш високу, у порівнянні з його попередниками, оцінку ролі США в системі європейської безпеки.

     Наприкінці 90-х років це формулювання стала предметом дискусії і критики як невідповідна в мінливих умовах (малося на увазі розширення НАТО). У підсумку, соціал-демократичний уряд в лютому 2002 р. досяг домовленості з опозицією про нове формулюванн. У ньому не згадується про необхідність збереження нейтралітету, йдеться про більшу «відкритість» військового неприєднання у мирний час у питаннях співпраці і про те, що «найбільш ефективно протистояти загрозам миру та безпеці можна лише шляхом колективних дій і у співпраці з іншими країнами». Хоча, зрозуміло, НАТО прямо не згадується, багато хто - і прихильники, і противники вступу в союз - тлумачать нове формулювання як дає можливість приготувань до такого варіанту.

Правда, подібні думки висловлювалися і раніше деякими представниками шведського уряду. Так, ще в березні 1997 р. міністр закордонних справ Л. Йельм-Валлен у спільній статті з фінським міністром (ним тоді була Т. Галонен) говорила, що Швеція і Фінляндія зберігають свободу у виборі форм політичного і військового співробітництва в Європі.

     Взагалі кажучи, сама по собі концепція «опцій», тобто допущення різних варіантів розвитку політики безпеки, особливих заперечень викликати не повинна. Вона присутня у зовнішньополітичних і оборонних доктринах багатьох країн. Однак при виборі того або іншого варіанта слід також враховувати інтереси безпеки інших країн, їх можливу заклопотаність, з'ясувати, як це позначиться на становищі в навколишньому регіоні та на міжнародній ситуації в цілому.

У цілому набір аргументів на користь вступу в НАТО, висловлюваних  в Швеції, багато в чому перегукується  з іншими країнами, які претендували або претендують на вступ до НАТО. Правда, «російська загроза», в сенсі  можливості воєнного нападу нинішній Росії, на відміну від держав Балтії прямо не згадується - в неї мало хто вірить.

Швеція точно впевнена, що жодна велика європейська держава  не повинна в односторонньому  порядку домінувати в північноєвропейських регіоні, і присутність США бачиться як противагу подібної можливості. Наприклад, у кооперації в сфері озброєнь необхідно «балансувати» між Європою і Америкою.

     Що стосується вступу Швеції до НАТО, то, незважаючи як ведуться з цього питання дискусії, вона вступить в НАТО тільки в тому випадку, якщо для неї виникне реальна, а не гіпотетична можливість військової загрози. Але у зв'язку з набранням чинності з 1-го грудня Лісабонського договору, закладається юридична основа для надання військової допомоги країнам Союзу. Крім того, ще 16 червня 2009 Риксдаг прийняв рішення про те, що країна повинна бути готовою приймати і надавати військову допомогу.

«Розширення НАТО, в тому числі за рахунок Швеції і Фінляндії, істотно знизить можливості цих  країн зберігати впливову роль в  рамках Європейського союзу, яку вони могли грати до сих пір (приклад - фінська ініціатива про «Північний вимір »). Після останньої хвилі розширення НАТО кількість держав - членів ЄС, одночасно беруть участь в альянсі, склало їх 21 з 26. Ясно, що не приєднаним країнам доведеться виступати в ЄС з загальних позицій, визначених у НАТО ».

     Можна припустити, що постраждала система регіонального та субрегіонального співробітництва, насамперед з Росією. Остаточно втратить свій сенс і життєздатність «Північний вимір» політики ЄС, в основі якої лежить «позитивна взаємозалежність». Не можна виключати й того, що під «парасолькою» НАТО можуть пожвавитися настрої на користь повернення Карельського перешийка та інших територій, що відійшли до СРСР після Другої світової війни.

Якщо говорити про кроки, зроблені на шляху зближення Швеції з НАТО, то зроблено тут дійсно чимало, і розвиток йде по зростаючій сходині. Причому до деякого часу Фінляндія діяла з випередженням.

Проте зараз шведи  явно наздоганяють фінів. Обидві країни активно співпрацюють у військовій галузі з НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». Вони беруть участь у керованих НАТО операціях з управління кризами КФОР у Косово та МССБ в Афганістані, в 2006 р. їх ЗС було задіяні в найбільших маневрах і штабних навчаннях НАТО в Норфолку (США).

У травні 2007 р. в Гетеборзі  стартували найбільші в Балтійському морі після закінчення «холодної  війни» десятиденні навчання серії  «Нобл». Метою, як було оголошено, було налагодження оперативної взаємодії  в рамках створюваних НАТО Сил швидкого реагування ( NRF - NATO Response Force). Шведські і фінські ВМС та ВМФ також брали участь в натівських маневрах, хоча ще не прийнято остаточного рішення про приєднання до цих сил.

     Наступним кроком на шляху вступу Швеції і Фінляндії в НАТО стане очікуване рішення про участь цих країн в Силах швидкого реагування, створених за рішенням саміту в Празі в листопаді 2002 р. Питання для нейтральних країн непростою. Мета СБР - сприяти підготовці до «відбиття загроз безпеці нашим збройним силам, населенню і територіям ... включаючи загрозу тероризму і поширення зброї масового знищення та засобів їх доставки ... ».

     Таким чином, мова піде про участь фінських і шведських солдатів у військових (а не тільки миротворчих чи гуманітарних) операціях за межами їх кордонів, причому рішення будуть прийматися в НАТО.

Останнім часом посилилося прагнення налагодити військове  і військово-технічне співробітництво  між північними країнами - членами  НАТО і країнами, поки не входять  до Альянсу. Так, в серпні 2007 р. командувачі оборонними силами Швеції та Норвегії Хокон Сирен і Сверре Дізен висунули пропозицію про співпрацю між цими країнами у виробництві підводних човнів, танків та інших видів озброєння, спільну підготовку військовослужбовців, координації військових доктрин. Цей план, якщо він буде схвалений урядами, мається на увазі реалізувати до 2012 р. За аналогічне співробітництво між Швецією, Фінляндією і Норвегією висловився шведський міністр оборони Свен Тольгфорс. Якщо таке співробітництво буде здійснено, то скандинавський компонент в НАТО посилиться і, відповідно, зросте роль цих країн всередині альянсу.

Тим більше, такі прецеденти вже є. «У 1997 р. країни Півночі Європи ухвалили програму спільної участі ЗС країн регіону в миротворчих  операціях (НОРДКАПС), в рамках якої послідовно і наполегливо відпрацьовуються питання розгортання багатонаціональної бригади у складі військових підрозділів від ЗС Данії, Норвегії, Швеції і Фінляндії». З 1 січня 2008 р. діє північна група швидкого реагування «Нордік Бетл Груп» («Nordic Battle Group») для участі в операціях ЄС. У неї входять військовослужбовці Швеції (яка очолює групу), Фінляндії, Норвегії, Ірландії та Естонії. Підрозділ діє в координації з Великобританією.

Коротше кажучи, якщо відмова  від військового неприєднання стане реальністю, то це відбудеться не тому, що наблизилися військові або інші загрози. До цього призведе сама логіка і динаміка зближення і військово-політичної взаємодії зі структурами НАТО.

Вважається, що Швеція і  Фінляндія у питанні про можливий вступ до НАТО будуть діяти скоординовано і подадуть заявки одночасно (як це було у випадку з ЄС).

Хоча такий варіант  є малоймовірним. «Для Швеції геополітичне положення Фінляндії як країни, розташованої між нею і Росією, завжди мало специфічну важливість. Навряд чи шведи захочуть, зберігаючи політику неприєднання, мати між собою і Росією натовську Фінляндію. Та й взагалі, чи захочуть вони залишитись на самоті на Півночі Європи і Балтики, якщо всі інші країни цього регіону будуть членами НАТО, а вона виявиться «неприєднаних анклавом» всередині північно-європейського флангу НАТО. Хотілося б також зауважити, що існує ряд проблем, які безпосередньо або побічно зачіпають національні інтереси Росії. Мова йде про те, що вступ Швеції і Фінляндії в НАТО завершило б розпочату першої та другої хвилями розширення НАТО радикальна зміна військово-політичної конфігурації та балансу сил на всьому Півночі Європі, який завжди був стратегічно важливою зоною з точки зору забезпечення національної безпеки Росії і залишався до сьогоднішнього дня найбільш спокійним. Зникла б така важлива складова сформованого балансу сил і збереження стабільності в регіоні, як фінська і шведська політика військового неприєднання.