Глобальні проблеми сучасності в політичному житті світу

     Нерівномірне  зростання населення в різних регіонах Землі супроводжується  збільшенням розриву у рівні  їх розвитку. Якщо співвідношення частки національного доходу на душу населення  у розвинених країнах і країнах, шо розвиваються, у 50-х роках становило 10 : 1, то до кіпця XX століття воно сягнуло  приблизно 15 : 1. Це породжує ще одну глобальну  проблему сучасності — необхідність подоланні/ відсталості країн, що розвиваються. Без вирішення цієї проблеми людство, чисельні ність якого перевищує  вже б млрл осіб, вступило у XXI століття із 1 млрд голодуючих, 1 млрд неписьменних, 1 млрд безробітних і  1,5 млрд обездолених, які існують за межею бідності.

     Стрімке зростання населення висунуло в  розряд глобальних і продовольчу  проблему. Не хочеться вірити, але, як стверджує  статистика, кожні дві секунди  у світі вмирає від голоду чиясь  дитина! Крім тих людей, які постійно голодують (а це, за різними підрахунками, приблизно кожний 6—10-й), ше більше недоїдають або харчуються неповноцінно. На жаль, останнє характерно нині й для  України. Якшо у розвинутих країнах  добове споживання їжі становить  в середньому 3300 калорій, то в країнах, шо позвиваються,— не більше 2200 калорій  при мінімальній нормі, визначеній органами ООН, у 2400 калорій. 

     Проблема  ГМО

     Численні  дослідження цієї проблеми свідчать, що генетично модифікована їжа може становити серйозну небезпеку для здоров'я людини й для навколишнього середовища. У квітні 1998 року вчений Арпад Пуштаі з науково-дослідного інституту Роуетт у місті Абирден (Великобританія), необачно заявив по телебаченню, що експерименти виявили незворотні зміни в організмі пацюків, які харчувалися генетично модифікованою картоплею. Через якийсь час Британська Медична Асоціація призвала до міжнародної заборони на використання методів генної інженерії в харчовій промисловості й сільському господарстві. Вчені вважають, що ефект впливу компонентів, які,містяться в генетично модифікованих продуктах, неможливо перевірити.

     Російські медики також наполягають на ретельних  дослідженнях і забороні використання таких компонентів хоча б у виробництві дитячого харчування. Небезпека для навколишнього середовища, що містить у собі генетично модифіковані організми, обговорюється біологами багатьох країн. Аргументами проти є збільшення використання в сільському господарстві токсичних пестицидів, загроза родючості ґрунту, генетичне забруднення поряд лежачих земель, зменшення чисельності не тільки комах-шкідників, але й корисних комах, створення "суперпестицидів ", виникнення нових штамів вірусів рослин, проти яких уже ніякі генні інженери не допоможуть.

     Одинадцять  країн ЄС - Австрія, Болгарія, Угорщина, Греція, Ірландія, Кіпр, Литва, Латвія, Мальта, Нідерланди і Словенія - зажадали від Ради Євросоюзу надати їм право заборони використання генетично модифікованих сільськогосподарських культур на власній території. Раніше Єврокомісія виступала за повсюдний дозвіл використання генетично модифікованих культур у Європі, після того, як експерти визнали ці культури нешкідливими. Особливо активно Єврокомісія боролася за дозвіл цих культур в 2007-2008 роках, коли на піку світового економічного підйому в Європі почав відчувася дефіцит продовольства. У той же час європейське суспільство виступає проти генетично модифікованих культур, вважаючи, що їх вплив на навколишнє середовище і здоров'я людей ще недостатньо вивчено. У нинішніх умовах серйозного перевиробництва продовольства в Європі, викликаного падінням попиту в результаті кризи, позиції Єврокомісії щодо просування продуктів генної інженерії виявилися значно ослаблені.

Проблема збереження й розвитку людської культури

     Нарешті, до найважливіших проблем сучасності належить і проблема збереження й  розвитку людської культури, її уніфікація і масовизація, руйнування культурних пам'яток і заміна справжніх культурних цінностей низькопробними підробками, в яких пропагуються не людяність  і гуманність, а жорстокість і  насильство, ведуть людство до бездуховності, втрати розуміння людиною свого  високого призначення.

     Розвиток  культури та її ефективний вплив на людину неможливі без повноцінної  освіти. Проте, незважаючи на збільшення в світі частки грамотного населення  — з 61 % в 1960 році до 85 % (за прогнозом  ЮНЕСКО) в кінці XX століття, чисельність  неписьменних за цей період зросла майже до 1 млрд осіб.

     Негативну роль у цьому питанні відіграє також будь-яке нехтування й придушення прав національних культур, через які  лише й можуть відбуватися розвиток і збагачення загальнолюдських культурних цінностей. Тому тільки рівноправне  існування національних культур, їх активна взаємодія можуть посприяти  їхньому взаємозбагаченню і водночас — плідному розвитку культури сучасного  людства.

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВІЙСЬКОВОГО  ХАРАКТЕРУ

     Відвернення війни та забезпечення ненасильницького миру — ще одна ключова глобальна  проблема людства. Вчені відмічають три основні тенденції сучасного світу: переростання локальних війн у глобальні (світові), зростання кількості загиблих серед цивільного населення та вступ людства в космічно-ядерну еру. У XX столітті, я к ніколи раніше, загострилися суперечності між різними соціальними системами, класами, націями і державами, що і призвело до виникнення   двох світових і багатьох локальних воєн, у яких загинуло понад 100 млн людей. Спроби вирішувати свої проблеми і відстоювати свої інтереси шляхом насильства — «експропріації експропріаторів», загарбання чужих територій і природних багатств, нав'язування своєї волі з позиції сили іншим — явище, типове для всієї людської історії. Але після виникнення у середині століття ракетно-ядерної зброї ці шляхи розв'язання будь-яких міжлюдських проблем стали просто анахронізмом, оскільки вони можуть призвести до нового глобального воєнного зіткнення і до знищення усього людства. Уже у 80-ті роки на кожного жителя планети припадало — за різними підрахунками — від 4 до 15 т вибухівки (за умови перерахунку ракетно-ядерних засобів на звичайну вибухову речовину).

     На  жаль, на планеті все ще зберігаються точки потенційних міжнародних  або міжнаціональних конфліктів. Тільки від закінчення Другої світової війни до початку 90-х років відбулося  понад 30 міжнародних та близько 90 внутрішньодержавних  конфліктів, в яких загинули десятки  мільйонів людей. І якщо в міжнародних  конфліктах співвідношення загиблих цивільних  та військових приблизно рівне, то в  громадянських та національно-визвольних війнах цивільного населення гине втричі більше, ніж військових.

     Найбільша кількість жертв через політичні  причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в  СРСР (1941 — 1945) загинуло близько 55 млн  осіб, було .повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в'єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн місцевих мешканців і 57 тисяч  американців. Окрім загибелі людей  і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу.

     Учені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історії  лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті  забрали вже понад 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко  зростала з розвитком засобів  знищення людей та розширенням масштабів  військових дій.

     Ядерна  зброя була виготовлена та випробувалась  в СРСР (1949), Великобританії (1952), Франції (1960), Китаї (1964). Зараз у науково-технічному відношенні до виробництва ядерної  зброї готові понад 40 держав світу, принаймі 30 країн її мають.

     На  сьогодні в світі є понад 50 000 ядерних  бойових головок — на підводних  човнах, на літаках, на кораблях, у спеціальних  сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн тринітротолуолу, тобто силі, яка  в 1 600 000 разів перевищує силу вибуху бомби, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових цілях  означало б глобальну катастрофу.

     А скільки шкоди людству завдали  наземні, підземні та підводні випробування атомної зброї військовими США  та Франції в Тихому океані на мальовничих  атолах Бікіні, Муруроа, в преріях  штату Невада та ін. В СРСР функціонував ядерний полігон «Об'єкт — 700»  на Новій Землі та ракетодром «Плесецьк» в Архангельській області. За тридцять років (1961 — 1990) у Карському та Баренцовому  морях було затоплено 11 тисяч контейнерів  із радіоактивними відходами (головним чином ядерне паливо підводних човнів). На Новій Землі було проведено 132 випробування ядерної зброї. За 40-річний період випробувань у повітря  планети було викинуто приблизно 12,5 тонн радіоактивних речовин. У води океанів під час цих вибухів  було викинуто близько 2 т радіонуклідів  від підводних та надводних вибухів, а також майже 4т — від наземних. Величезна кількість продуктів розпаду, що надійшла в атмосферу, осідає ще й досі в усіх куточках земної кулі.

     Статистика  свідчить: у світі нагромаджено стільки  різних ядерних боєзарядів (близько 60 тис. загальною потужністю приблизно 55 тис. мегатонн), що ними можна багаторазово знищити все живе на Землі. Саме тому без'ядерний світ — не тільки вища соціальна цінність, а й необхідна  попередня умова для вирішення  всіх глобальних проблем сучасності, бо в ядерній війні не буде ні переможців, ні переможених.

     Вироблення  й удосконалення зброї масового знищення (хімічної, біологічної, ракетно-ядерної) і звичайного озброєння поглинають значні матеріальні й інтелектуальні ресурси, які так потрібні для  вирішення глобальних проблем (наприклад, лише п'ятої частини загальносвітових воєнних витрат було б достатньо, щоб розв'язати проблему голоду на Землі). Розповзання цієї зброї по всій планеті створює нові осередки нестабільності й напруженості. Тому тільки припинення гонки озброєнь, повне ядерне роззброєння, зміцнення  міжнародної стабільності на рівних для всіх засадах можуть призвести  до збереження миру й остаточного  зникнення загрози ядерної війни.

     Сучасна ядерна політика більшості держав спрямована на мирне використання атомної енергії. Понад 160 країн, в тому числі і  ядерні держави — Велика Британія, Китай, Франція, Росія, США, — є учасниками Договору про нерозповсюджен-ня ядерної  зброї. У 1995 р. до нього приєдналася  й Україна, взявши на себе зобов'язання передати Росії для знищення залишену від СРСР ядерну зброю. Відповідно до Договору ядерні держави позбавлені права продавати, передавати ядерну зброю та технологію її виробництва  іншим країнам і розміщувати  її на території інших країн без  їхньої згоди.

     Проте на сьогодні все ще зберігається реальна  загроза поширення ядерної зброї, а також сучасних ядерних і  ракетних технологій, ще не створено належних гарантій від можливого потрапляння ядерної зброї в розпорядження авантюристських, екстремістських правлячих режимів і угруповань.

     Отже, важливим є сприйняття світовим співтовариством  принципів запобігання ядерному конфлікту: 

• війна не може бути засобом вирішення конфлікту;
• світ багатоманітний — відмінності в суспільному ладі чи ідеології не повинні бути перешкодою на шляху виживання планети;
• щоб вижити, людство повинно ліквідувати ядерну зброю і не допустити мілітаризації космосу;
• безпека одних країн не може бути досягнута за рахунокбезпеки інших;
• вища цінність — життя і здоров'я людини, яка повинна мати гарантоване право на безпечне життя.

Проблеми  тероризму

     Серйозну  проблему сучасного людства становить  і проблемо глобальної злочинності. Це, насамперед, індивідуальний, організований  та міжнародний тероризм (тількиз 1970 по 1989 р. було здійснено 36 тисяч терористичних  актів), злочини наркобізнесу (щорічні  доходи від якого оцінюються в 500 млрд доларів), електронні злочини (втрати від яких тільки в США сягають  від 5 до 10 млрд доларів на рік) та інші. Як не раз зазначалося в матеріалах ООН, без ефективної програми протидій злочинність, яка дедалі більше набуває  статусу міжнародної й організованої, може стати серйозною загрозою для  соціального й економічного розвитку багатьох країн, зруйнувати демократичні засади їхньої державності. Тому існує  необхідність у згуртуванні країн  світової співдружності в боротьбі із організованою злочинністю, яка  стоїть на перешкоді прогресу людства.

     Тероризм  остаточно перетворився на одну із серйозних проблем з якими  людство увійшло в ХХІ сторіччя. Тероризм і екстремізм у будь-яких формах їхнього прояву все більше загрожують безпеці багатьох країн  та їх громадян, спричиняють досить істотні політичні, економічні і  моральні втрати, здійснюють сильний  психологічний вплив на великі маси людей, чим далі, тим у більшій  кількості забирають життя ні в чому не винних людей.

     Спрямованість терору стає все більш конкретною, а мета терористів – очевидною. Діяльність терористичних організацій, а саме вони представляють найбільшу небезпеку, як правило, має на меті не просто загострення  і дестабілізацію становища в  тому чи іншому районі для рішення  якихось локальних завдань, а  в кінцевому рахунку – захоплення або перерозподіл влади, територіальний перерозподіл, насильницьку зміну конституційного  ладу і державного устрою в тих  чи інших країнах відповідно до власних  уявлень і на своїх умовах. Не випадково, що на сьогодні більшість  відомих у світі могутніх терористичних  організацій мають своїх духовних лідерів і наставників, часом  складну ієрархічну й організаційну  структуру, власну ідеологію та стратегію  дій, своїх сильних і багатих  заступників і спонсорів. На нинішньому етапі зростає різноманіття терористичної  діяльності, що все більше межується  з міжнаціональними та міжконфесійними  конфліктами, сепаратистськими і так  званими визвольними рухами, а  також з діяльністю різних підпільних синдикатів, що діють в наркоторгівлі, нелегальному бізнесі з продажу  зброї та в інших сферах.