Політичний портрет Ангели Доротеї Меркель

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

 

Державний вищий  навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Факультет міжнародної економіки  та менеджменту

 

 

 

 

 

Політичний портрет  Ангели Доротеї Меркель

 
з дисципліни «Політологія»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка ІІІ курсу, 
3-ї групи, спеціальності 6503, 
денної форми навчання

 

Харьковська Ольга Дмитрівна

 

Перевірив: доцент, кандидат філософських наук кафедри політології та соціології

 

                                                                                 Брегеда Анатолій Юхимович

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

ПЛАН

Вступ

1. Особистість Ангели Меркель
2. Шлях у політику: перетворення науковця-фізика в політика-демократа
3. Політичні позиції першої в історії Німеччини жінки канцлер
4. Секрети успіху Ангели Меркель
5. Політичний стиль та імідж Ангели Меркель
6. Цікаві факти про особистість Ангели Меркель

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

І хоча в історії жінки  не раз опинялися біля керма держави, все ж у сучасній великий політиці це швидше виняток, ніж правило. Одним  з таких яскравих прикладів на світовому олімпі сьогодні, безумовно, є Ангела Меркель (У дівоцтві Каснер), що потіснила на шляху свого сходження десяток серйозних суперників.

Її вважали політиком, від якого не чекали великого майбутнього: невиразне обличчя, дивакувата зачіска і гардероб без смаку. У Меркель не було жодних шансів.

Жодного із німецьких політиків післявоєнного часу не було настільки недооцінено, як дочку священика із східнонімецької провінції: невиразна зовнішність, надмірний прагматизм, відсутність конкретних ідеологічних поглядів - усе це про нинішню канцлер Німеччини.

«Анґела Меркель приймає рішення відповідно до цифр, даних і фактів», - характеризує прагматичного канцлера її біограф, журналістка Жаклін Бойзен. «При цьому вона не зважає на ідеологічні чи програмні умовності», як і на власну партію. Однак це їй не зашкодило, навіть навпаки: «дівчинка Коля» перетворилася на ефективного керівника країною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особистість Ангели Меркель

А́нгела Дороте́я Ме́ркель (нім. Angela Dorothea Merkel; 17 липня 1954, Гамбург) — німецький політик, лідер ХДС, з 2005-го року — Федеральний Канцлер Німеччини. Перша жінка Федеральний Канцлер Німеччини.

Ангела була третьою дитиною  в родині лютеранського пастора  Горста Каснера і вчительки Герлінди Каснер які жили в Гамбурзі. Після її народження сім'я переїхала в НДР, де її батько очолив прихід у містечку Темплін. Її батько, лютеранський пастор, відкриває семінарію в НДР і керує будинком для інвалідів. Він утримується від будь-якої публічної критики режиму, що дає йому привілейоване положення: у його розпорядженні два автомобілі і можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена в тому, що пастор — переконаний комуніст. В юності Ангела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді, і одночасно була членом молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову. Пізніше вивчила англійську.

У 1978 році закінчила фізичний факультет Лейпцизького університету, у 1986 захистила дисертацію. Її науковим керівником був Луц Цюлікке, керівник напрямку теоретичної хімії в Центральному інституті. Отримавши ступінь доктора природничих наук, Ангела Меркель перейшла у відділ аналітичної хімії, яким керував Клаус Ульбріхт.

З 1978 до 1990 працювала в  Центральному інституті фізичної хімії  Академії наук НДР.

На роботі Ангела Меркель  активно брала участь у політичному  житті: вона була членом районного комітету ССНМ і секретарем по агітації і  пропаганді.

Цю свою діяльність Ангела Меркель називає культурно-просвітницькою роботою, яка за її зізнанням в  одному з інтерв'ю 1992 їй подобалася. Ангела Меркель не вступала ні в  СЄПН, ні в іншу партію демократичного блоку НДР і не брала участь в опозиційному русі.

Рано виходить заміж за фізика Ульріха Меркеля, з яким незабаром розлучається (після переїзду в Берлін після університету). Після розлучення залишила його прізвище. Зараз Ангела Меркель одружена вдруге, дітей не має. Другий чоловік — професор теоретичної і фізичної хімії Університету ім. Гумбольдта Йоахім Зауер (Joachim Sauer).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шлях у політику: перетворення вченого-фізика в політика-демократа

Перетворення вченого-фізика в політика-демократа сталося  абсолютно випадково в 1989 році, коли після падіння Берлінської стіни вона вступила в ряди організації «Німецька вільна молодь» (Freie Deutsche Jugend), покликаної керувати молоддю, відданій державі, і активістом Партії демократичного відновлення, де обіймала посаду секретаря Департаменту агітації і пропаганди. Так вона стає одним з головних експертів з політичної комунікації в НДР. За службовим обов'язком, науковою і політичною, вона часто їздила в країни радянського блоку, зокрема до Москви, тим більше що вона вільно говорить російською. Через кілька місяців Ангела Меркель раптово міняє свій політичний табір і вступає в організацію «Демократичний прорив» (Demokratischer Aufbruch) — новий рух, ініційований західнонімецькою християнською демократією. Їй відразу доручають ті ж функції, тільки тепер її нова посада називається на західнонімецький зразок: «прес-секретар».

Після останніх парламентських виборів в ДР вона увійшла до уряду  Лотара де Мезьера, останнього голови кабінету міністрів НДР, і стала його прес-секретарем, хоча її організація «Демократичний прорив» набрала тільки 0,9% голосів. У цей період вона бере активну участь в «переговорах 2+4», які поклали чотиристоронній угоді про статус Берліна і його окупації союзниками, а також в переговорах з приводу об'єднання Німеччини, які Кондоліза Райс веде з Вашингтона. Щоб уникнути масованої еміграції на захід Меркель без зволікання запустила процес інтеграції НДР в ринкову економіку і зону марки.

Після об'єднання Німеччини  в 1990 вступила в Християнсько-демократичний  союз, який був тоді при владі. У  грудні того ж року її обрали депутатом  Бундестагу.

В уряді Гельмута Коля стала  міністром у справах жінок  і молоді.

З 1991 — віце-голова Християнсько-демократичного союзу.

У 1994 перейшла на посаду міністра навколишнього середовища.

У 1998 ХДС був змушений піти в опозицію, а навколо Гельмута Коля вибухнув скандал із приводу  незаконних зовнішніх пожертвувань на рахунки ХДС. Скандал торкнувся  також і голови ХДС Вольфганга Шойбле і той змушений був піти у відставку.

Ангела Меркель відреклася від Коля і зажадала від партійного активу змінити керівництво ХДС  і почати партійне «відновлення». У  квітні 2000 96% членів партії обрали її спадкоємицею Шойбле на посаді голови ХДС. Цей успіх був особливо примітний на тлі того, що Меркель — жінка, східна німкеня і протестантка, вкрай нетипова для цієї партії.

У 2002 Меркель погодилася на єдину кандидатуру на посаду федерального канцлера від ХДС/ХСС прем'єр-міністра Баварії Едмунда Штойбера. Штойбер вибори програв і це підсилило внутрішньопартійні позиції Меркель.

У 2003 Меркель демонстративно підтримала американське вторгнення в  Ірак, поїхавши в США. У 2004 вона зуміла домогтися обрання кандидата  від ХДС/ХСС Горста Келера на посаду президента Німеччини.

Після несподіваної ініціативи Герхарда Шредера про дострокові вибори у 2005, Ангела Меркель була обрана ХДС/ХСС кандидатом на посаду федерального канцлера Німеччини.

На виборах ХДС/ХСС  випередили СДП всього на 1%.

За результатами виборів  у бундестаг блок ХДС/ХСС і  вільних демократів випередив СДП  із «зеленими» усього на три голоси. У зв'язку з нездатністю сформувати стійку парламентську більшість  християнським демократам довелося піти на створення «великої» коаліції з СДПН — другий раз в історії  ФРН.

10 жовтня 2005 голова Християнсько-соціального  союзу, прем'єр-міністр Баварії  Едмунд Штойбер повідомив, що на переговорах про формування «великої» правлячої коаліції, які проводили А. Меркель, Герхард Шредер і голова СДП Франц Мюнтеферінг, було вирішено, що Ангела Меркель стане новим канцлером Німеччини.

В обмін на згоду на канцлерство Ангели Меркель СДП одержить у майбутньому кабінеті 8 міністерських портфелів: іноземних справ, фінансів, юстиції, праці, з питань охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, транспорту, а також економічного співробітництва і розвитку.

До ХДС/ХСС — поряд  з керівником відомства федерального канцлера в ранзі міністра — відходять  посади міністрів оборони, внутрішніх справ, економіки, сім'ї, освіти, а також  сільського господарства.

Тим часом, Герхард Шредер заявив, що його не буде в наступному уряді ФРН. Раніше не виключалося, що він може зайняти в новому уряді  посаду віце-канцлера і міністра закордонних  справ.

22 листопада 2005 Ангела  Меркель була обрана федеральним  канцлером ФРН, 397 депутатів Бундестагу  проголосували «за», 202 — «проти», 12 — «утрималися».

27 вересня 2009 року в Німеччині відбулися парламентські вибори, за результатами яких була сформована коаліція між блоком ХДС/ХСС та вільними демократами. 28 жовтня канцлер Німеччини Меркель була переобрана на посаду голови уряду ФРН за підсумках виборів до бундестагу і коаліційних переговорів.

Незважаючи на нечіткість у внутрішній політиці та надмірне захоплення іноземними справами, її стиль  управління державою викликав симпатію у населення, бізнесу і за кордоном. Журнал «Форбс» три роки поспіль  в 2006-2008 рр.. називав Ангелу Меркель  найвпливовішою жінкою світу, а журнал «Тайм» в 2006 і 2007 включив її до списку ста найвпливовіших людей планети. У 2008 році федеральний президент  Хорст Келер нагородив Ангелу Меркель Великим хрестом ордена «За заслуги перед Німеччиною», а Єврокомісія присудила їй премію імені Карла Великого.

 

 

 

 

Політичні позиції першої в історії Німеччини жінки  канцлер

"Звичайно, Анґела Меркель – не ідеолог, - зауважує журналістка Жаклін Бойсен, яка написала біографію нинішньої канцлерки, коли Меркель ще не була керівницею уряду. - Вона може ухвалювати рішення на підставі самих лише цифр, даних та фактів". Якщо на користь певного рішення говорять розумні аргументи та доцільність, пояснює Жаклін Бойсен, то Меркель не стримує себе ідеологією або програмними засадами власної партії.

 Прагматизм для неї  – понад усе. Їй під силу  змінювати власні позиції. Після  атомної аварії на Фукусімі  колишня прихильниця атомної  енергії перетворюється на прибічницю  відмови від мирного атому.  Їй це не зашкодило. Навпаки,  протеже старого канцлера Гельмута  Коля з "дівчинки Коля" вже  давно стала "матінкою". Одним  словом, партію та уряд вона  міцно тримає в руках. Для  цього є причини.

В зовнішній політиці Меркель  відома своєю беззастережною підтримкою американського курсу, виступаючи за зближення  зі США. Вона неодноразово критикувала  Герхарда Шредера за «надмірну» дружбу з Володимиром Путіним і заявляла про те, що, в разі обрання канцлером, займе твердішу позицію у відношенні до Росії.

Крім того, Меркель є послідовним противником прийняття Туреччини в Європейський Союз. Найбільше, що вона згодна надати Туреччині, — «привілейоване партнерство». Також у березні 2010 року, після того, як економіка Греції опинилась на межі дефолту, Ангела заявила, що Єврозоні необхідний механізм виключення з неї окремих країн за систематичне порушення правил фінансової стабільності.

В внутрішній політиці вона має намір продовжити курс реформ Герхарда Шредера, однак «іншими  способами». Її головна оголошена  мета — створення робочих місць  і підтримка економіки за рахунок  зменшення соціальних допомог.

Як відомо, блок Ангели Меркель виграв вибори до Бундестагу: на виборах до німецького парламенту, що відбулися 22 вересня 2013 р., переміг правлячий блок християнсько-демократичних партій (ХДС/ХСС) канцлера Ангели Меркель.

Тому зараз пані Меркель знадобиться весь її політичний талант, щоб реформувати Євросоюз, уникнувши, з одного боку, перенапруги багатих країн (де платники податків і так роздратовані необхідністю оплачувати, як вони вважають, безладність інших жителів Старого Світу), з іншого - «бунту» бідних держав. Вплив Німеччини сприймається як паличка-виручалочка для порятунку країн Середземномор'я, і в той же час як дубина, якою Берлін буде примушувати інших виконувати його вимоги. Обставини самі виштовхують ФРН на перший план, але чим вона активніша, тим інтенсивніший і опір з усіх боків. Вся попередня каденція Меркель пройшла під знаком боротьби з борговими проблемами - Греції, Італії, Іспанії, Ірландії, Португалії, Кіпру... І скрізь Берлін в центрі уваги.

Досі канцлер демонструвала  здатність впевнено вести корабель обраним курсом. Якщо їй вдасться втілити  в життя новий консолідований європейський дизайн, вона стане нарівні  з найвидатнішими попередниками - однопартійцями - Аденауером і Колем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Секрети успіху Ангели Меркель

Результати виборів 2013 року підтвердили всі сподівання. 41,5 % виборців віддали свої голоси консервативному блоку Християнсько-демократичного союзу і Християнсько-соціального союзу. Цей результат став найвдалішим за 23 роки. За головних суперників партії Меркель, соціал-демократів, проголосувало лише 26,5 % німців, за зелених – 8,3 %. Нинішні союзники Меркель у правлячій коаліції, ліберали з Вільної демократичної партії, взагалі не потрапляють до бундестагу, отримавши менше 5% голосів. Німеччиною знову буде правити Ангела Меркель.