Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Сентября 2013 в 15:37, контрольная работа
Соціа́льна полі́тика — комплекс заходів державного та недержавного характеру, спрямованих на виявлення, задоволення і узгодження потреб та інтересів громадян, соціальних груп, територіальних громад.
Мета соціальної політики - створення умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, всебічного розкриття творчого потенціалу людини, її сутнісних сил, досягнення в суспільстві соціальної злагоди і стабільності.
Об'єктом соціальної політики є суспільні, зокрема соціальні, відносини, процеси життєдіяльності соціуму, що безпосередньо чи опосередковано впливають на формування соціальної безпеки людини, задоволення нею власних соціальних потреб та інтересів, освоєння і творення соціальних цінностей.
Науково-технічна революція — універсальний революційний переворот у матеріальних умовах існування й розвитку суспільства, якісний стрибок у розвитку пізнання природи й використанні людиною її законів у практичній діяльності, у розвитку продуктивних сил; корінна перебудова, на основі перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, технічних основ матеріального виробництва, сфери праці, зв’язку, сфери побуту й інших сфер життя суспільства.
Сучасна науково-технічна революція — глобальне міжнародне явище, що вносить корінні зміни в розвиток сучасної земної цивілізації. Вона вторгається в усі сфери життя суспільства й міжнародного життя, впливає на політику, ідеологію, міжнародні відносини, розвиток націй і національних відносин, виявляється в розширенні сфери діяльності людей, освоєнні нових областей біосфери, космосу, істотно змінює характер взаємодії суспільства й природи.
Науково-технічний прогрес з часів свого зародження й дотепер безпосередньо впливає на соціальні відносини.
У процесі взаємодії індивідів не тільки проявляються вже сформовані соціальні відносини, але й складаються нові, відповідні новим етапам у розвитку суспільства. Так, другий етап розвитку науково-технічного прогресу пов’язаний зі становленням і розвитком індустріального суспільства.
Індустріальне суспільство має принципові відмінності в усіх без винятку сферах життя.
По-перше, воно має революційний технологічний базис: техніка й технологія постійно вдосконалюються на основі винаходів, використання наукових підходів. Визначальну роль починає відігравати машинне фабричне виробництво. Технологічно стає можливим тиражування промислового товару в значній кількості, його здешевлення. Передові суспільства багатіють, швидко змінюється архітектура міст, засоби транспорту й комунікацій.
По-друге, типовою політичною системою індустріального суспільства є демократична республіка, поступово встановлюється принцип загального виборчого права, свободи слова, відповідальності уряду перед своїм народом тощо.
По-третє, істотно змінюється соціальна структура: станові привілеї скасовуються, формується соціально-класова структура, соціальна мобільність штучно не гальмується; створюються нові соціальні інститути; остаточно руйнується патріархальна сім’я.
По-четверте, принципово змінюється роль освіти, науки й релігії. Суспільство секуляризується, релігія стає приватною справою, а освіта й наука розглядаються як пріоритетні умови суспільного розвитку, й особистої кар’єри.
Третій етап розвитку науково-технічного прогресу викликав до життя й новий етап у розвитку суспільства — постіндустріальне суспільство. Судячи з тенденцій, що спостерігаються сьогодні в найбільш розвинених країнах, воно має такі характеристики. Для економічного життя характерне перетворення інформації в основний засіб виробництва, посилення значення інтелектуальної власності. Чітко виражена тенденція падіння частки працівників, зайнятих в індустрії, з одночасним збільшенням частки зайнятих у сервісному й особливо інформаційному секторах.
У технологічній сфері все більш важливого значення набуває розвиток «високих технологій», а також автоматизація й комп’ютеризація виробничих процесів.