Адаптація дітей до виховних, навчальних заходів

Виступ на педагогічній раді

 

        Тема: «Адаптація дітей до виховних, навчальних заходів»

 

Адаптація дітей до дошкільного  закладу завжди була й лишається  психологічно найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів. Урахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі.

Адаптація – це пристосування організму до нової обстановки. Вона включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейних стосунків, що склалися, від умов перебування.

Головне пам’ятати, що до 2-3 років у дитини немає досвіду  спілкування з однолітками. Дорослий виступає партнером у грі та співпраці.

      Чим розвиненіший емоційний зв'язок з матір’ю, тим важче проходитиме адаптація тому важливо організувати співробітництво мами з вихователем. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка, не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Якщо підганяти малюка емоційний стрес діє таким чином, що дитина більше загальмовується та стає байдужію. Ускладнюючим чинником адаптації є і конфлікти в сім’ї, нетовариськість батьків.

         Процес адаптації до умов ДНЗ має основні етапи:

«Шторм»- у відповідь на комплекс нових впливів усі системи організму дитини бурхливою реакцією і значним напруженням.; (від 2-3 днів до 1-2 місяців)

«Шторм ущухає» - період нестабільного пристосування, дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакції на зовнішні впливи; (від 1тижня до 2-3 міс.)

«Штиль» - період відносно сталого пристосування. Зменшується захворювання, стабілізується апетит, сон.(від2-3 тижнів до півроку)

За характером пристосування  можна виділити групи дітей:

1. процес адаптації проходить легко і безболісно;
2. малюки, які адаптуються повільніше й важче.
3. Важко пристосовуються до умов.

 

_{Як пом'якшити процес адаптації}  дітей до дошкільного закладу 
Для кожного малюка початок відвідування дошкільного закладу - стрес. Будь-яка дитина розгубиться, вперше потрапивши в зовсім незнайоме оточення, де немає мами, яка завжди захистить і допоможе; де багато чужих дітей, деякі з яких плачуть; де є чужі дорослі, яких І треба слухатись; де чужий посуд, незвична їжа; де немає улюбленої іграшки та звичного, такого рідного ліжечка...

        Одні діти більш-менш легко входять у нові життєві обставини. Для інших процес адаптації перетворюється на справжню трагедію, яка може тягнути за собою порушення поведінки, затримку розвитку, різке погіршення здоров я аж до психологічних та неврологічних розладів,  і саме від дорослих залежить ступінь загострення дитячих переживань. А тому ситуацію входження малюка в нове середовище варто розглядати саме з позиції дитини та її потреб.

        Слід пам'ятати, що в період адаптації дитина стикається з багатьма незнайомими дорослими. Це завідувач дошкільного закладу,  І вихователь - методист, медична сестра, вихователі та інші педагоги,  і няня-санітарка та ін. Важливо координувати та узгоджувати дії дорослих таким чином, щоб дитина почувалася захищеною та бажаною.       

 

    

  Рекомендації батькам щодо адаптаційного періоду

           Чимало проблем, які виникають у дитини в період адаптації, можна попередити завдяки роботі з батьками, її варто розпочинати задовго до приходу малюка в садочок.

 По-перше проводиться бесіда з батьками, де роз’ясняється загальні особливості перебігу адаптаційного періоду, його стресогенний вплив на дитину, вірогідність порушень поведінки та погіршення стану здоров’я, і головне , надати інформацію про те, що вони особисто можуть зробити для того, щоб цей період пройшов для їхньої дитини якомога легше.

 Якщо малюка привчали до режиму дня, який чекає на нього в ДНЗ, якщо він уміє проситися в туалет, готовий до не протертої та різноманітної їжі, вміє гратися іграшками, цікавиться ними, здатен хоча б до короткочасного контакту з іншими дітьми, не боїться їх, з довірою ставиться до вихователя, то більшості проблем, пов’язаних з адаптацією, у нього не виникне. Важливо, щоб батьки усвідомлювали майбутні зміни; турбувались про емоційний стан, який переживатиме син чи донька, залишившись без рідних; розуміли, що дитина почуватиметься впевнено, якщо вона доволі самостійна, може певною мірою обслужити себе й не почуватися залежною від чужих дорослих.

            Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батьки, зазвичай, обмежують розмови про дитячий садок фразою: «Тобі там буде добре». А слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, а надалі ранковий емоційний стан малюка визначатиме хід усього дня в групі. Адміністрації дитсадка слід заспокоїти батьків, запевнивши їх у тому, що поруч з їхнім малюком будуть уважні, добрі, досвідчені  люди. Розповісти про вихователів, які працюють у групі, зробити акцент на їхніх достоїнствах, позитивних якостях. Провести батьків по садку, показати його, зайти до групи, познайомити з вихователями. Не варто дратуватися нескінченності батьківських запитань, прохань, уточнень, адже вони мають привести сюди СВОЮ ДИТИНУ й довірити її вихователям та іншим фахівцям освітнього закладу.

        Бажано заздалегідь ознайомити  дитину з життям у дитячому  садку. Дуже важливий момент  — знайомство з вихователями  та показ групових приміщень. Слід показати шафку, де дитина залишатиме свій одяг, ліжечко, в якому спатиме, іграшки, якими гратиметься. Якщо у малюка виникне бажання, варто дозволити йому погратись з іншими дітьми або побавитися іграшками. Важливо, щоб дитина знову захотіла прийти в садочок.

     Наголосимо: для того, щоб звикання дитини до дошкільного закладу було максимально безболісним, треба зробити його поступовим. Протягом першого тижня батькам слід приводити дітей не на повний день, а на кілька годин — на прогулянку. Й лише після таких короткочасних візитів діти .лишаються без мами, але ненадовго. Потім цей чар поступово збільшується. З кінця другого тижня дітей залишають на увесь день.

          Можна рекомендувати батькам  приводити дитину не лише на  ранкову або денну прогулянку, а й на вечірню. Таким чином  дитина встигає більше дізнатись про життя в дошкільному закладі, а головне — вона бачить, як за всіма дітками приходять батьки і забирають їх додому: ніхто не залишається в дитячому садку.

Завдання вихователя в період адаптації малюка

        З першого дня дитини в дошкільному закладі вихователь активно співпрацює з сім'єю, щоб полегшити адаптацію малюка. Працювати буде легше, якщо педагог дізнається від батьків, про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб мама відчула: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить  серед них її конкретну дитину й готовий брати до уваги всі її особисті відмінності.

          Було б дуже добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, й  мовою, й жестами виявляв своє  тепле ставлення до нього. Розташуватися треба так, щоб очі дорослого_були на рівні очей дитини. Якщо вона охоче іде на контакт, варто взяти її за руку. Якщо ж малюк притуляється до мами — не наполягайте. Нехай мама тримає його за руку стільки, скільки він захоче. Зазначимо,,що теплий, доброзичливий, уважний прийом обумовлює враження дитини про дитсадок.

        

Потрібно ввести дитину в групу, познайомити її з дітками (спочатку з кількома, а знайомство з усією групою дітей і слід зробити поступовим), звернути її увагу, як цікаво й весело граються малята; дати їй роздивитись іграшки; лагідно запевнити, що І в дитсадку їй буде добре.

        Перші контакти з дитиною — контакти допомоги й  турботи. Вона має зрозуміти й що на вихователя можна покластися, як на маму, І що він готовий допомагати й захищати в цьому новому місці.

         Від початку перебування дитини  в дошкільному закладу педагог  має забезпечити, насамперед, психологічний  і фізичний комфорт для дітей,  пом'якшити труднощі переходу  від домашнього до суспільного   способу життя. Доводиться в стислі строки організувати більш-менш однорідну групу, де всі хоча б розуміють, що навколо відбувається і що від них вимагається.

       У період адаптації дуже важливо  проявити максимум терпіння до_будь-якого  з прохань і навіть вередувань  дитини й заслужити її довіру, це — основне завдання вихователя.

 

          Допомагають дітям справитись з напруженням, стресами улюблені іграшки чи речі, принесені з дому — лялечка, іграшковий песик. Ці предмети в садочку дитина може носити з собою класти у свою шафу, а ляльку навіть брати на час денного сну до ліжка.

         Налагодженню теплих стосунків сприяють й індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли в дитсадок із сім'ї, не реагують на узагальнене «діти». Але звертатись до них слід з одного боку індивідуально, за ім'ям: «Марійко, ходімо мити ручки», а з іншого — наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання «Діти» і т. ін.; «Діти, тепер усі сідайте за столики! І ти, Марійко, сідай, і ти, Костю, — ось сюди». Дитина може не реагувати на слова вихователя й тоді, коли, наприклад, він використовує у звертанні до дитини з російськомовної сім'ї український аналог її імені: Ксенія — Оксана; Лена — Оленка; або ж удома дитина звикла до якогось своєрідно скороченого імені: Олександр — Олесь, а не Сашко тощо.

 

      Усі незвичні дітям дії слід проговорювати, пояснювати, багаторазово повторювати: «Зараз ми всі будемо одягатись на прогулянку. Підійдіть до своїх шаф — це в нас Оленчина шафа, а це — Дмитрикова, а це — твоя. А ти, Іринко, молодець, сама свою шафу знайшла». Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, і  з якими вдома вони не стикалися або звикли робити інакше. Звичайно, ( найважливішим залишається індивідуальний підхід — слід пам'ятати, хто що вміє, в кого які проблеми (Соня засинає лише зі своїм песиком, а Михайлика не можна садити біля вікна, бо він побіжить дивитись на вулицю).

          Разом з тим вихователь повинен  привертати увагу дітей одне  до одного,  домагатись, щоб вони  запам'ятали, як кого звуть, по можливості зверталися на ім'я одне до одного й до вихователя. Для цього слід використовувати ритуали вітання й прощання з кожною дитиною: «Ось, діти, і Оленка прийшла. Доброго ранку, Оленко! Давайте всі разом із нею привітаємось...».

       Виходячи з типових для адаптаційного періоду труднощів зі сном, апетитом, нестабільністю гігієнічних навичок тощо,вихователю й няні-санітарці слід максимально враховувати вікові й індивідуальні особливості дітей. Якщо дитина погано їсть, недопустимо годувати її силоміць. Якщо не засинає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима. 
       Дітей з нестійкими гігієнічними навичками необхідно частіше запрошувати в туалет. Вони повинні мати запас змінного одягу й білизни.

  Якщо вихователі й батьки разом доброзичливо, але твердо спрямують життя малюка в нове русло, жодних особливих проблем із дитиною  не буде.

Дотримання  правил прийому новачків дасть змогу встановити довірливі стосунки з ними та їхніми сім'ями, а також, що особливо важливо, — зберегти здоров'я дітей.