Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Декабря 2013 в 17:51, реферат
Цілком справедливим, як на мене, є твердження про те, що благодійність є найбільшим виявом гуманності. Щоб довести свою позицію, спочатку спробую розібратися в тому, що ж таке гуманність і в чому вона може виявлятися.
На мою думку, гуманність — це здатність однієї людини ставитися по-людськи до'іншої.
Зміст…………………………………………………………2
Вступ………………………………………………………...3
Основна частина…………………………….………………5
1) Благодійність………………………………………….....6
2)Мудрість доброти………………………………………..7
Висновок……………………………………………………8
Зміст…………………………………………………………2
Вступ………………………………………………………...3
Основна частина…………………………….………………5
1) Благодійність………………………………………….
2)Мудрість доброти………………………………………..7
Висновок……………………………………………………8
Цілком справедливим, як на мене, є твердження про те, що благодійність є найбільшим виявом гуманності. Щоб довести свою позицію, спочатку спробую розібратися в тому, що ж таке гуманність і в чому вона може виявлятися.
На мою думку, гуманність — це здатність однієї людини ставитися по-людськи до'іншої. Ця здатність виявляється багато в чому, наприклад, у чуйності, повазі, любові до інших, умінні співпереживати їм, прощати їхні людські недоліки й вади. Думаю, до переліку цих виявів беззастережно може бути віднесена й благодійність, адже безсумнівним можна вважати те, що гуманній людині має бути притаманна здатність робити добро іншим.
У зв'язку з цим виникає питання: які ж є підстави стверджувати, що саме благодійність, а не якась інша здатність людини, є найвищим виявом гуманності? Відповідь на нього, можна знайти, проаналізувавши різницю, наприклад, між чуйністю й благодійністю як характеристиками гуманної людини.
Яка ж це чуйна людина? Та, яка бачить біду іншого — й у неї болить серце за нього. Наприклад, чуйними можна назвати тих чоловіків і жінок, що, будучи свідками несправедливої обмови Марусі Чурай, — головної героїні роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». На жаль, благодійниками їх аж зовсім не назвеш: що користі, що вони поспівчували?
Похитали головами, пожурилися та й розійшлися... А на Марусю все так само чекає кара... Отже, безперечно маючи підстави відносити чуйність до виявів людського в людині, цю здатність усе ж не варто вважати найвищим виявом гуманності.
На мою думку, набагато ближче до істини ми будемо тоді, коли саме благодійність назвемо вершинним виявом гуманності.
Аргументом на користь цього твердження є щонайменше те, що благодійність завжди є реальною справою — добровільною безкорисливою матеріальною, фінансовою, організаційною чи якоюсь іншою допомогою однієї людини чи групи людей іншій людині або групі людей, які такої допомоги потребують. Отже, на відміну від інших виявів, які, умовно кажучи, є пасивними реалізаціями гуманності, благодійність передбачає дієве ставлення людей одне до одного, спрямоване на підтримку тих і допомогу тим, хто цього потребує. Таке розуміння сутності благодійності й. стверджує мене в думці, що саме ця здатність людської натури є найвищим виявом людського в цій натурі.
Не просто поспівчувати, не просто любити, не просто бути добрим, а, відкинувши власні інтереси й проблеми, поспішати на допомогу іншим! Ось насправді людяний і людський крок, на який, на жаль, у реальному житті далеко не кожен здатний. Мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й уважається вищою чеснотою, а ті, хто здатні на неї, здобуваються на щиру шану й пам'ять. Так, наприклад, «золотими літерами» в народній пам'яті записані імена Костянтина Острозького, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та багатьох інших. На кошти цих благодійників свого часу будувалися церкви й монастирі, друкувалися книги, рятувалися життя. Інші ж тисячі й тисячі благодійників, які колись ставали й нині продовжують ставати на шлях творення й примноження добра в цьому світі, також не забуваються: якщо не в людській пам'яті, то, я впевнена, на скрижалях Небесного Отця записана кожна справді людська справа...
Основна частина
Як правильно робити благодійність:
- напоїти спраглого, тобто, того, котрий за причини бідності та слабкості своєї немає кошти вгамувати спрагу свою. Під цими словами зрозуміло всякий рід пиття під час спраги, яку якщо хтось вгамує іодноючашею холодної води в прагнучому, отримає блаженство, за словами Спасителя нашого.
- одягти голого, тобто, того, який немає ні сім’ї, ні дому,нічого, того, який сам по собі.
- відвідувати ув'язнених у темниці. При цьому ми маємо шукати, яку хто провину посаджений до темниці, і хто та людина, що міститься в темниці.
- відвідувати хворих. Таку справу кожен має виконувати, не розбираючи того,на що він хворий, друг чи, одноліток його. Взагалі будь-якого хворого, а особливо що лежить у лікарні, по-перше, втішати його бесідою, співчуваючи йому сердечно; по-друге, умовляти хворого, що він терпляче переносив таку хворобу.
- відхилити грішника від гріха і притягти його до кращого життя.
Але кожний займається різною благодійністю. Тим людям, які дійсно потребують підтримки
Благодійність
Благодійність — це прояв співчуття до ближнього та моральний обов’язок заможної людини поспішати на допомогу незаможному. В істинному змісті благодійність як співчутлива допомога з’являється разом із християнством, тому що християнство проповідує любов до Бога та любов до ближнього. Перші благодійні фонди й організації з’явилися при храмах і монастирях, їхньою метою було дати незаможним їжу, одяг і на якийсь час притулок.
Благодійність - діяльність, за допомогою якої приватні ресурси добровільно розподіляються їх власниками з метою сприяння нужденним людям, вирішення суспільних проблем, а також удосконалення умов суспільного життя. Під нужденними в даному випадку розуміються не тільки живуть у злиднях, а й ті люди (громадянські активісти, фахівці, особи творчих професій, учні) та суспільні (тобто некомерційні і неполітичні) організації, які відчувають нестачу в додаткових коштах для вирішення індивідуальних , професійних, культурних і цивільних завдань.
В наші дні благодійність має більш глибокий зміст і носить більш глобальний характер — це розвиток охорони здоров’я й утворення, підтримка соціально-культурних цінностей, допомога дитячим будинкам, а також організаціям, які піклуються про інвалідів і малозабезпечених людей
Мудрість доброти
«…Я за всі лісам й болотах збирав траву лобку,- пише В.А. Астаф'єв,- і однієї ночі наполягав її корінці, а ковшем напував б людей, тільки б одумалися вони, поваги друг до друга, зрозумів би, що любити дітей і страждати любов'ю - це і є людське призначення, чи ведення божа, або ще там що таке…»
Добрі почуття повинні йти своїм корінням у власне дитинство, а людяність, доброта, ласка, доброзичливість народжуються в працях, турботах, заворушеннях про красу навколишнього світу. Якщо такі почуття непоміченими у дитинстві, їх практично неможливо виховати в дорослому, оскільки емоційна культура стверджується у душі разом з пізнанням перших найважливіших істин, з переживанням і відчуванням відтінків рідного слова.
Мудра доброта. Воно не дана людині від природи, спочатку; їй, як і милосердя, доведеться вчитися, невпинно й наполегливо, упродовж всього життя.
На думку російського педагога К.Д. Ушинського, «особистий приклад вихователя - це промінь сонце молодої душі, якого нічим замінити неможливо»
«Любов породжує любов, краса породжує красу, а жорсткість живить земні інстинкти», - писав І.С. Тургенєв. Недолік пестощів, уваги, доброти в ранньому віці веде до їх зниження інтелекту, аномалій соціального поведінки й підвищеної уразливості, нервового напрузі, посиленню агресивності. На думку дослідників, трьох місяців і «позбавлення любові» цілком достатньо, щоб у психіці дитини відбулися зміни, які вже можна цілком прибрати. Дитину слід виховувати ніжністю, любов'ю, красою…
На наш час мало таких людей, які могли створити благодійність для тих, хто цьому потребує, вони думають лише про себе, про те, скільки грошей в них залишилось,на що вони їх потрать. Мені здається що ті люди котрі не входять до них, вони є справжніми героями, як говориться: «людина з великої букви».
Я вважаю, що в кожної людини має бути, любов, повага, почуття, людяність…
Добрі почуття повинні йти своїм корінням у власне дитинство, а людяність, доброта, ласка, доброзичливість народжуються в працях, турботах, заворушеннях про красу навколишнього світу. Якщо такі почуття непоміченими у дитинстві, їх практично неможливо виховати в дорослому, оскільки емоційна культура стверджується у душі разом з пізнанням перших найважливіших істин, з переживанням і відчуванням відтінків рідного слова.
На жаль, ми часто замислюємося у тому, що поруч живуть котрі мають обмеженими можливостями, люди малозабезпечені й старі, які потребують нашої допомоги, а іноді у доброму слові.
Підсумовуючи все вищесказане, можу з упевненістю ствердити: благодійність дійсно є найбільшим виявом гуманності, бо саме завдяки цій людській здатності — безкорисливо прийти на допомогу іншим — у цьому світі не зникає добро.