Вербально-комунікативні методи дослідження

Маруха Ольга

301 група

Вербально-комунікативні методи дослідження

Вербально-комунікативні методи – група психологічних і, зокрема, психодіагностичних методів на основі мовного (усного або письмового) спілкування. Дослідження, що застосовує ці методи, здійснюється через вербальне спілкування. Вербально-комунікативні методи можуть використовуватися в різних цілях - психотерапевтичних, діагностичних, експериментальних і ін.

Види вербально-комунікативних методів:

1. Метод бесіди;
2. Інтерв'ю;
3. Діагностичне інтерв'ю;
4. Метод опитування;
5. Анкетування.

Метод бесіди - психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає у веденні тематично спрямованого діалогу між психологом і респондентом з метою одержання інформації від останнього.

Без методу бесіди неможливо обійтися в психодіагностичному обстеженні, так як бесіда використовується з різними цілями:

1. для  встановлення контакту, налаштування  на співпрацю;

2. для  створення позитивної мотивації  на її обстеження та підсилення. Це підготовка до психодіагностичного обстеження;

3. для  отримання діагностичної інформації  від випробуваного;

4. для  зниження рівня тривожності та  надання психологічної допомоги.

Якщо метод бесіди використовується для отримання діагностичної інформації, то це діагностичне інтерв'ю. Якщо метод бесіди використовується для зниження тривожності, то це вже клінічне інтерв'ю.

Їх не можна протиставляти, вони пов'язані один з одним. Будь-який вид інтерв'ю починається з встановлення контакту, налаштування на співпрацю.

Складнощі, які можуть виникнути при використанні методу бесіди:

1. у процесі  бесіди психодіагност вступає в безпосередню взаємодію з випробуваним і повинен використовувати інформацію, що міститься не тільки в розмові, а й невербальну інформацію, отриману методом спостереження. Потрібно фіксувати міміку, жести, пози, ставлення до бесіди;

2. психодіагност зобов'язаний звертати увагу і на формальну сторону бесіди, на манеру мови випробуваного, так як вона важлива для оцінки особистісних особливостей;

3. психолог, беручи участь у бесіді сам, впливає на поведінку випробуваного  своєю промовою, позою, мімікою; змінюючи  ситуацію, може змінити і зміст  відповідей випробуваного;

4. співрозмовники  знаходяться в нерівних позиціях (психодіагност задає питання, випробуваний відповідає). Асиметрія позицій може порушити відносини, людина може піти в себе, відмовитися відповідати на запитання. Психодіагност повинен розуміти цю нерівність і не перебільшувати, не підкреслювати цього;

5. кожен  психолог апріорно сприймається  як фахівець з людським відносинам, і бесіда виходить за рамки  звичайної бесіди, так як до  психолога пред'являються підвищені  вимоги, і до його особистості теж.

Інтерв'ювання (англ. interview - зустріч) - метод одержання інформації у процесі усного безпосереднього спілкування, який передбачає реєстрацію та аналіз відповідей на питання, вивчення особливостей невербальної поведінки опитуваних.

Переваги інтерв'ю:

• Невимушене спілкування і підвищення щирості відповідей;
• велика конфіденційність і серйозне ставлення до бесіди;
• можливість корекції плану бесіди по її ходу;
• дозволяє отримати інформацію про думки, мотиви, уявлення респондентів;
• ситуація інтерв'ювання, близька за формою до буденної розмови, сприяє виникненню невимушеної ситуації спілкування і підвищення щирості відповідей;
• особистісний характер взаємодії забезпечує його більшу конфіденційність, а також серйозне ставлення інформанта до бесіди;
• можливість спостерігати психологічні реакції респондента дозволяє по ходу бесіди коригувати план, видозмінювати форму або послідовність питань, стежити за ступенем щирості при відповідях;
• усний характер контакту дозволяє усунути незаплановане сприйняття питань за допомогою їх уточнення або роз'яснення.
• особистий контакт інтерв'юера з респондентом забезпечує максимальну повноту реалізації запитальника;
• підвищується надійність зібраних даних;
• зростає змістовність і глибина зібраної інформації;
• у разі нерозуміння респондентом сенсу питання інтерв'юер завжди може прийти на допомогу;
• при переході від однієї теми до іншої інтерв'юер може змінювати формулювання питання, не змінюючи його спрямованості.

Недоліки інтерв'ю:

- значні часові витрати;

- мала оперативність;

- обстановка інтерв'ю може не сприяти до відвертості;

- необхідність наймати велику кількість інтерв'юерів;

- складність підготовки інтерв'юерів;

- вимагає спеціальної підготовки і солідного тренінгу;

- різні види інтерв'ювання припускають наявність у дослідника неоднозначних наборів знань і умінь;

- неможливість використання інтерв'ю в ситуаціях короткострокових масових опитувань;

- нетерплячість респондентів, які насилу відповідають на велику кількість питань, навіть якщо їх 20-25;

- емоційне поведінка респондентів, респондент не повинен складатися в емоційній зв'язці з інтерв'юером, хоча емоційну відстороненість зберігати дуже важко;

- семантичні труднощі, слова, що вживаються в анкеті, повинні бути зрозумілі респонденту, легко читатись і мати однозначне тлумачення.

Діагностичне інтерв'ю - використовується дослідником для того, щоб глибше пізнати внутрішні мотиви поведінки, риси особистості, розлади, симптоми хвороби.

1. При  діагностичному інтерв'ю завжди  задана мета або завдання.

2. При  діагностичному інтерв'ю завжди  йде реєстрація вербального матеріалу  та оцінка результатів.

Критерієм поділу виступає:

- наявність  або відсутність заздалегідь  підготовленого плану або програми;

- на чиєму  боці знаходиться ініціатива  проведення інтерв'ю, і як наслідок  цього діагностичне інтерв'ю може  бути керованим  і некерованим;

При некерованому діагностичному інтерв'ю ініціатива на стороні клієнта. Бесіда сповідувального характеру, розповідь клієнта про себе без питань.

Психолог не повинен бути пасивним, позиція активного слухача; принцип недирективной терапії: контакт, емпатія, прийняття людини, з повагою ставиться до позиції клієнта, не оцінювати клієнта.

При керованому діагностичному інтерв'ю психолог заздалегідь складає план бесіди, ініціатива на його боці.

Стандартизоване діагностичне інтерв'ю.

Визначено жорстко задана тактика проведення інтерв'ю, питання задаються в строго певній послідовності. Виключаються додаткові впливи на випробуваного. Всі знаходяться в рівному становищі, результати можна порівнювати.

Недолік:

- Стандартизоване діагностичне інтерв'ю менше схоже на природну бесіду, більше схоже на екзаменаційне опитування, зниження щирості випробуваного, спотворення відповідей.

- Стандартизоване діагностичне інтерв'ю можна проводити, коли у клієнта існує установка на обстеження, добровільне співробітництво, коли не треба створювати позитивну мотивацію.

- Стандартизоване діагностичне інтерв'ю не застосовують до маленьких дітей, частіше використовується при масових опитуваннях: отримання великої кількості порівнянної інформації.

Вільне діагностичне інтерв'ю.

В цьому випадку психолог заздалегідь намітив план і питання, але тактика вільна, немає жорсткої послідовності питань. Кожне наступне питання з урахуванням відповіді на попереднє, що враховує зміни в ході бесіди, збереження природності ситуації, і як наслідок щирість відповідей. Для цього потрібна велика майстерність і досвід психолога.

Вільне діагностичне інтерв'ю проводиться при індивідуальному обстеженні. Потрібно проникнути у внутрішній світ, зрозуміти труднощі особистості.

Метод опитування – психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає в здійсненні взаємодії між інтерв'юером і респондентами (людьми, що беруть участь в опитуванні) за допомогою одержання від суб'єкта відповідей на заздалегідь сформульовані запитання. Заснований на безпосередній(бесіда, інтерв'ю) або опосередкованій (анкета) взаємодії дослідника і опитуваного (респондента).

Джерелом інформації в даному випадку служить словесне або письмове судження індивіда. Основні труднощі у використанні цього методу отримання відвертих відповідей і здатності дослідника об'єктивно оцінити результати.

Опитування можна розглядати як один з найпоширеніших методів отримання інформації про суб'єктів - респондентів опитування. Опитування полягає в постановці людям спеціальних питань, відповіді на які дозволяють досліднику отримати необхідні відомості, в залежності від задач дослідження. До особливостей опитування можна зарахувати його масовість, що викликано специфікою завдань, які ним вирішуються. Масовість обумовлюється тим, що психологу, як правило, необхідно отримати відомості про групу індивідів, а не вивчення окремого представника.

Опитування поділяють на стандартизовані і нестандартизовані. Стандартизовані опитування можна розглядати як суворі опитування, що дають передусім загальне уявлення про досліджувану проблему. Нестандартизоване опитування менш суворе в порівнянні зі стандартизованим, в них відсутні жорсткі рамки. Вони дозволяють варіювати поведінку дослідника в залежності від реакції респондентів на питання.

Розрізняють два види запитань: закриті і відкриті. У першому випадку опитуваний вибирає відповідь на запитання з кількох запропонованих, у другому він сам формулює відповідь у довільній формі.

Метод анкетування - психологічний вербально-комунікативний метод, в якому в якості засобу для збору інформації від респондента використовується спеціально оформлений список питань - анкета. Анкетування - опитування за допомогою анкети.

Анкетування в психології використовується з метою отримання психологічної інформації, а соціологічні і демографічні дані відіграють лише допоміжну роль. Контакт психолога з респондентом зведена тут до мінімуму. Анкетування дозволяє найбільш жорстко слідувати наміченим планом дослідження, так як процедура «питання-відповідь» суворо регламентована.

За допомогою методу анкетування можна з найменшими витратами отримати високий рівень масовості дослідження. Особливістю цього методу можна назвати його анонімність (особистість респондента не фіксується, фіксуються лише його відповіді). Анкетування проводиться в основному у випадках, коли необхідно з'ясувати думки людей з якихось питань і охопити велику кількість людей за короткий термін.