Визначення поняття «конфлікт». Виділення основних типів конфлікту та причин їх виникнення

ВНУТРІШНЬОГРУПОВІ КОНФЛІКТИ: ПРИРОДА, МЕХАНІЗМИ, СПОСОБИ  ВИРІШЕННЯ

Вступ

Групова згуртованість  — утворення, розвиток і формування зв'язків у групі, які забезпечують перетворення зовні заданої структури  на психологічну спільність людей, психологічний  організм, який живе за своїми нормами і законами відповідно до своїх цілей і цінностей.

 Одним із перших  розпочав досліджувати групову  згуртованість американський соціальний  психолог Леон Фестінгер (1919—1987), вважаючи критерієм частоту і  міцність групових зв'язків. А сам феномен згуртованості він тлумачив як суму сил, які діють на індивідів з метою утримання їх у групі. Внутрішні можливості групи, на його думку, зумовлюються її привабливістю для індивідів, їх задоволеністю членством у ній. Передумовою задоволеності вчений вважав переважання об'єктивної цінності вигод, отриманих індивідом у групі, суб'єктивною значущістю докладених зусиль.

 Подальші дослідження  науковці зосереджували на спонукальних  властивостях групи, до яких  належать: привабливість, подібність цінностей та установок членів групи; відповідність групових цілей потребам членів групи; чіткість визначення цілей, успіх групи в їх досягненні; особливості взаємозв'язку в групі; задоволеність груповою діяльністю; характер керівництва і прийняття рішень; соціально-психологічний клімат групи (групова атмосфера); структурні властивості (статусно-рольові характеристики) групи; особливості розвитку комунікативних мереж; кількісні показники групи. Це засвідчує намагання розглядати згуртованість як багатофакторний феномен.

Конфліктами пронизане  все життя людини, вони охоплюють  всі сфери суспільства. Суспільство  зберігається як єдине ціле, завдяки  притаманним йому внутрішнім конфліктам. Саме їх наявність, складне множинне переплетення перешкоджає розколу  суспільства на два ворожі табори, що може призвести до громадянської війни.

1. Визначення  поняття «конфлікт». Виділення основних типів конфлікту та причин їх виникнення

Конфлікт – це психічний стан, зумовлений переживанням суперечностей, що виникають між людьми у зв'язку з вирішенням тих чи інших питань соціально-політичного або особистого життя. Конфлікти "створюються" людьми, вони – його сторони й учасники, як та сила, яка може і прагне побачити в його діях динаміку суспільного прогресу.

 Найчастіше  виникають такі чотири типи конфліктів:

1. внутрішньоособистісні — виникають на рівні однієї особистості;
2. міжособистісні — виникають між двома особистостями;
3. внутрішньогрупові — виникають всередині групи, зокрема, між конкретною особою і групою;
4. міжгрупові — виникають між соціальними групами, причому як всередині організації, так і за її взаємодії з оточенням.

Основною ознакою для  класифікації конфліктів за М. Дойчем є співвідношення між об'єктивним станом справ та тим етапом, який реально склався у конфліктуючих  сторін. М. Дойч виділяє шість типів конфлікту:

1. «Реальний конфлікт»  — це конфлікт, який об'єктивно  існує і адекватно сприймається.

2. «Випадковий, або  умовний, конфлікт» —залежить  від обставин, що можуть змінюватися,  але ці обставини не усвідомлюються  конфліктуючими сторонами.

3. «Зміщений конфлікт» — реальний  конфлікт, за яким приховується  інший конфлікт, що є справжнім  чинником конфліктної ситуації.

4. «Помилково дописаний конфлікт»  — конфлікт, що помилково тлумачиться.

5. «Латентний конфлікт» — конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється.

6. «Хибний конфлікт» — у цьому  випадку реальних підстав для  конфлікту не існує, об'єктивно  його немає, але він виникає  у свідомості конфліктуючих сторін  через помилкове сприймання та  розуміння ситуації.

За причинами виникнення, внутрішньоособистісні, міжособистісні, внутрішньогрупові та міжгрупові конфлікти можна класифікувати у такий спосіб:

• конфлікти ролей - зіткнення різних соціальних ролей, які виконуються  однією людиною або декількома людьми (групами);

• конфлікти бажань - зіткнення  кількох бажань у свідомості однієї людини або зіткнення свідомостей  декількох людей (груп) з приводу  того самого бажання;

• конфлікти норм поведінки - зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду при взаємодії та спілкуванні людей (груп).

 Розглядаючи причини  конфліктів, слід наголосити, що  універсальною їх причиною можна  назвати несумісність претензій  сторін при обмеженості можливостей  їх задоволення.

 Причинами  конфліктів також є:

• проблеми розподілу влади (люди мають нерівне становище в системі ієрархій: одні керують, командують, інші — підкоряються. Може скластися ситуація, коли незадоволеними бувають не тільки підлеглі (незгода з управлінням), але й керуючі (незадовільне виконання));
• недостатня кількість грошей, адже недостатньо повне чи обмежене одержання коштів викликає невдоволення, протести, страйки, мітинги, що об'єктивно нагнітає напруженість у суспільстві;
• непродумана політика, оскільки прийняття владними структурами поспішного, необдуманого рішення може викликати невдоволення більшості людей і сприяти виникненню конфлікту;
• розбіжність індивідуальних і суспільних інтересів;
• відмінності у намірах та вчинках окремих особистостей, соціальних груп, партій;
• заздрість;
• ненависть;
• расова, національна та релігійна неприязнь.

В нашій роботі, опираючись на дослідження різних науковців,  ми детальніше розглянемо внутрішньо групові конфлікти, з’ясуємо їх природу, механізми та способи вирішення.

2. Визначення поняття «внутрішньогруповий конфлікт».

Природа конфліктів

Внутрішньогруповий конфлікт – зіткнення, розбіжності між  особистістю і групою, що викликане  відмінністю індивідуальних і загальних  інтересів, послабленням згуртованості  і сумісних дій або порушенням нори групової поведінки.

Внутрішньогруповий конфлікт за багатьма ознаками схожий на міжособовий, але перший більш складний, оскільки до нього залучається більша кількість людей. Коли до конфлікту залучається група людей, члени якої схожі, у результаті впливу групи на своїх членів можуть спостерігатись різні наслідки. Формально "група" визначається як організована система з 2-х або більше осіб, які взаємодіють таким чином, що система виконує певну функцію, має стандартний набір взаємовідносин між членами згідно ролі, яку вони виконують, та набір норм поведінки, які регулюють діяльність групи та кожного з її членів.

Внутрішньогрупові конфлікти. Проявляються як порушення (дисгармонія) міжособистісних  відносин у групі, руйнація рівноваги  між структурами групи (комунікативною, статусною, рольовою, владною). Такий конфлікт є деструктивним процесом, зберігаючи в собі сильне позитивне навантаження, оскільки може генерувати нові групові структури, створювати нові міжособистісні відносини, сприяти розвитку групи та ін. Внутрішньогрупові конфлікти зароджуються або як діадний міжособистісний конфлікт, що переростає діадні межі, втягуючи всіх членів групи, створюючи нестерпну психологічну атмосферу, або як незбігання принаймні двох точок зору стосовно певної проблеми. Якщо проблема має ділову основу, то другий шлях позитивно характеризує конфлікт, оскільки він каталізує пошук нових ідей та рішень.

Усі конфлікти мають  спільну природу. Вони є біполярним явищем, яке виявляється в активності сторін, спрямованій одна на одну. Сутність усіх конфліктів полягає у протистоянні двох начал.

Конфлікти, які розгортаються  в організаціях, характеризуються об'єктивно-суб'єктивною природою виникнення: з одного боку, вони зумовлюються зовнішніми, об'єктивними  факторами (соціально-політичною та економічною  ситуацією в суспільстві, станом розвитку та матеріально-технічного забезпечення галузі, особливостями функціонування конкретної організації тощо), а з іншого - внутрішніми, суб'єктивними факторами (психологічними характеристиками учасників конфлікту, їхніми потребами, інтересами, мірою значущості для них конфліктної ситуації, особливостями характеру тощо).