Гендерные особенности поведiнки особистостi в конфлiктних ситуацiях

         Дорослі жінки більше виражають почуття спрямовані на навколишнє (прояв інтересу до почуттів інших, їхнім потребам, бажанням). Чоловік ж навпаки проявляють більше езопових почуттів (потреб, бажань, власних інтересів). Жінкам більш зручно виражати почуття страху й сумуй і разом з тим люди не бачать між полових розходжень у здатності випробовувати ці почуття [12].

         Виявлено, що у всіх конфліктних ситуаціях, що виникають у сімейному й домашнім колі, жінки проявляють більше витримки й прагнення до компромісного примирення інтересів. У чоловіків дана тенденція виражена слабко. У конфліктах чоловіка частіше прибігають до «міцних» слів, лайкам і нецензурній лайці, а жінки скоріше готові заплакати. Однак згодом реакція змінюється й у деяких жінок (особливо в більше досвідчених і старших за віком), проявляється та ж тенденція, що й у чоловіків.

       Установлено,  що емоційно – орієнтовані  форми з віком втрачають популярність, зберігаючи високу частоту використання лише в 10 осіб з яскраво вираженої фемининностыо, а проблемнно – орієнтовані форми конфліктного поводження, навпроти, використовуються частіше, але їхнє застосування сильно залежить від роду проблем, з якими зіштовхується суб'єкт. Показано, що не тільки вік впливає на вибір тої або іншої форми протистояння конфліктним ситуаціям, - не меншу роль грає й приналежність людини до великого й малого соціуму - етнічній групі й соціальному шару, прийняття їм певної соціальної ролі, а також придбаний соціальний досвід[24].

       Жінки  очікують і переживають неприємності, пов'язані з конфліктними ситуаціями, значно частіше, ніж чоловіка; останні віддають перевагу активному  впливу на проблемно-конфліктні  ситуації, тоді як жінки - емоційно-експресивні форми впливу; у конфліктних ситуаціях жінки середнього років і більше старшого віку частіше орієнтуються на підтримку родини, а не друзів; останнє більш характерно для чоловіків і молодих жінок. У процесі конфлікту жінки частіше згадують минулі образи, «старі гріхи» і помилки, допущені в минулому. Чоловіка ж у конфліктній ситуації нечасто згадують минулі промахи, а більше дотримуються проблеми, через яку відбувся конфлікт.

       Під час конфліктів жінки більше орієнтуються на чужу думку й прислухаються до неї, що надає більшу значимість ролі посередника в дозволі конфлікту за участю жінок. Чоловіка вибирають посередника по його ділових і статусних параметрах без обліку зовнішніх даних, а жінки надають значення й зовнішності посередника.

      Жінкам під час конфлікту властива більше виражена установка на активізацію інших людей, чим чоловікам, які в аналогічній ситуації частіше відмінюються до більше пасивного поводження. Чоловіки більш чітко розглядають і розрізняють конфліктні ситуації, чим жінки, і диференціюють своє поводження залежно від сфери конфлікту [24].

       Слід  так же зазначити що, жінки  частіше використовують індивідуально-емоційну  сферу дозволу конфліктів, тоді  як  чоловіка -  інструментальну  й ділову. При подоланні конфліктів у чоловіків, більш явно на відміну від жінок виражені конкуренція й особливо компроміси. У жінок -  співробітництво й пристосування. Стратегія уникнення (відхилення) використовується однаковою мірою часто  чоловіками і жінками [17].

         Р.А. Березовская, И.В. Грошев пишуть: «Жінки гірше справляються з емоційними проблемами й виникаючими труднощами, сильніше переживають сімейні й особисті конфлікти».

       Жінки випробовують пригніченість, прагнуть думати про можливі причини свого стану. Ця реакція приводить до нав'язливого фокусування на проблемі й збільшує уразливість жінки стосовно стрес-фактора. Чоловіка навпаки, намагаються відгородитися від депресивних емоцій, концентруюся на чомусь іншому, наприклад, здійснюючи фізичну активність, щоб таким спосіб розрядити виникла негативна напруга.

        И.В. Грошев теж виявив, що чоловіки  й жінки по-різному дозволяють  конфліктні ситуації, що виникають  у сімейному й домашнім колі. Жінки проявляють більше терпимості  й прагнення до компромісного  примирення інтересів. Чоловіка в цій ситуації частіше прибігають до «міцного» вираженням і лайкам, а жінки скоріше готові заплакати.

       М.А.  Круглова, вивчаючи стратегії поводження  при психологічному захисті, виявила,  що в жінок розрив між трьома видами стратегії (уникнення, агресія або миролюбство) мінімальний, у той час як у чоловіків спостерігається або уникнення (прагнення піти від конфлікту), або агресія. Миролюбство виражене в них значно менше ніж у жінок.

Ю.М. Чуйкова пише, що при подоланні конфліктів у чоловіка більше виражені, чим у жінок, суперництво й особливо компроміси, а в жінок - пристосування й співробітництво. Стратегія уникнення по її даним виражена й у чоловіків і в жінок однаково [13].

      Полові  розходження у виробничих конфліктах, по даним Грошева, виражаються в наступному: чоловіки більше схильні до конфліктів, зв'язаним безпосередньо із трудовою діяльністю.

      Для  жінок характерна тенденція до  більшої частоти конфліктів у  зв'язку з їхніми особистими  потребами. Чоловіка більш чітко розглядають і розрізняють конфліктні ситуації, чим жінки, і диференціюють своє поводження залежно від сфери конфлікту.

      Так,  від «типових» чоловіків у  конфліктній ситуації очікують  агресії, оскільки саме через  неї, як уважається, вони домагаються своєї мети.

Від жінки ж навпаки очікують відсутність агресії, пристосування до сформованої ситуації, емоційне відношення до проблеми, маніпулювання своєю слабістю, прагнення до безболісного для учасників конфлікту рішенню ситуації. Чоловік активний учасник ситуації, він приймає рішення, прагне дозволити ситуацію з найбільшої для себе користю, не піклуючись про інтереси інших [5].

 

                                 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

 

Конфлікти завжди спричинюються зіткненням інтересів і поглядів людей, тож у їх зародженні, розвитку та розв'язанні велику роль відіграє психологічний фактор. Психологія конфлікту базується на аналізові міжособистісних стосунків, що сприяють розв'язанню конфліктів.

Конфлікт — це психічний стан, зумовлений переживанням суперечностей, що виникають між людьми у зв'язку з вирішенням тих чи інших питань соціально-політичного або особистого життя. Конфлікти "створюються" людьми, вони — його сторони й учасники, як та сила, яка може і прагне побачити в його діях динаміку суспільного прогресу.

У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначити як загострення суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з їх власними. Це супроводжується спробами примусового нав'язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства.

Причини конфліктів можна  поділити на об'єктивні та суб'єктивні. В обох випадках вони негативно впливають на стосунки в офіційній та неофіційній сферах та на психологічний стан окремої особистості.

Конфлікт може викликатись відразу  кількома причинами, одна з яких - основна, базова, а інші можуть не усвідомлюватись  чи маскуватись. Під час конфлікту інколи виникають нові умови, які стають домінуючими або ж повністю заміняють первісні.

          Динаміка конфлікту значною мірою визначається тим, яка стратегія поведінки в конфліктній ситуації раніше сформувалась у його учасників. Ця стратегія визначається двома параметрами:  наступальність та кооперативність.

 

        У психології гендер - це соціально біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям «чоловік» і «жінка».

Соціальні психологи  вважають, що дві основні причини, через які люди намагаються відповідати гендерним очікуванням, - це нормативний і інформаційний тиск. Термін «нормативний тиск» описує механізм того, як людина змушена підбудовуватися під суспільні або групові очікування, що б суспільство не відкинуло його.

        Як показують дослідження чоловікі не гірше жінок здатні визначати почуття інших і внутрішньо співпереживати їм, але вони зацікавлені в тім, що б навколишні ніяк не помітили цього по їхньому поводженню. Чоловіка не бажають, що б навколишні бачили їх емпатичними, тому що це не відповідає їхній гендерній ролі. Чоловіки часто виявляються в ситуаціях потребуючих від них прояву сили, незалежності, владності, прагнення до змагання - якостей які навряд чи сполучаються з емпатичній чуйністю. Що стосується переживання й вираження власне емоцій, то по даним досліджень чоловіки й жінки мають рівну емоційність, але виражають свої емоції з різним ступенем інтенсивності. Емоційна твердість, вважається однієї з найважливіших описових характеристик «справжнього чоловіка».

Дорослі жінки більше виражають почуття спрямовані на навколишнє (прояв інтересу до почуттів інших, їхнім потребам, бажанням). Чоловік ж навпаки проявляють більше езопових почуттів (потреб, бажань, власних інтересів). Жінкам більш зручно виражати почуття страху й сумуй і разом з тим люди не бачать між полових розходжень у здатності випробовувати ці почуття.

 

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕННДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ В КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ

 

2.1.  Характеристика  вибірки та методів дослідження.

 

У нашому дослідженні  брали участь випробовувані в  кількості 40 осіб ( 20 юнаків та 20 дівчат), яке проводилось на базі НУЦЗУ.

Метою роботи є вивчення достовірних відмінностей між стилями поведінки в конфліктній ситуації у чоловіків та жінок.

Завдання нашої курсової роботи були наступні:

1.Розглянути теоретичні підходи вивчення конфлікту та поведінки в конфлікті в працях зарубіжних і вітчизняних авторів;

2.Визначити основні  стилі поведінки в конфліктних  ситуаціях;

3. Дослідити відмінності стилів поведінки в конфліктних ситуаціях чоловіків та жінок.

Для перевірки гіпотези та вирішення поставлених завдань  були використані опитувальники, що дозволяють визначити відмінності між стилями поведінки в конфліктних ситуаціях у чоловіків та жінок.

Дослідження проводилося  в індивідуальному порядку. Випробуваним пропонувалося заповнити бланки методик з інструкціями.

1. У нашій курсовій  роботі  для дослідження відмінностей  у стилях поведінки в конфліктних  ситуаціях між чоловіками та  жінками, була використана методика вивчення особистісної схильності до конфліктної поведінки К. Томаса.

У своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робив  акцент не тільки на вирішення конфліктів, а на керування ними. Відповідно до цього К. Томас вважає потрібним зосереджувати увагу на тому, які форми поводження в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них є більше продуктивним або деструктивними, яким образом, можливо стимулювати продуктивне поводження.

        Для опису типів поводження людей у конфліктних ситуаціях К. Томас застосовує  двомірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якій є кооперація, пов'язанна з увагою людини до інтересів інших людей, залучених у конфлікт, і напористість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно до цих двох основних вимірам К. Томас виділяє наступні способи врегулювання конфліктів: суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування [19].

        Суперництво – най менш ефективний, але й най більш часто використовуваний спосіб поводження в конфліктах, виражається в прагненні досягти задоволення своїх інтересів на шкоду іншому.

        Співробітництво – учасники конфлікту приходять до рішення, яке задовольняє інтереси обох сторін, або усіх учасників конфлікту.

        Компроміс – згода, порозуміння яке було досягнуте між учасниками конфлікту, шляхом взаємних поступок.

        Уникнення – характерна відсутність прагнення до кооперацій, та відсутність тенденції стосовно досягнення власних цілей.

        Пристосування – принесення в жертву власних інтересів заради інтересів іншого учасника конфлікту.

        У своєму опитувальнику   по виявленню типових форм поводження К. Томас описує кожний з п'яти перерахованих можливих варіантів дванадцятьома судженнями про поводження індивіда в конфліктній ситуації. У різних ситуаціях вони згруповані в 30 пар, у кожній з яких респондентові пропонується вибрати те судження, що є найбільш типовим для характеристики його поводження. 

Інструкція передбачала  випробуваним, прочитавши кожне твердження, вирішити для себе згодні вони з ним чи ні. У разі згоди поруч з порядковим номером пропозиції ставився знак "+". Якщо виникала не згода з цим твердженням, то поряд з порядковим номером ставився знак "-".

Аналіз отриманих результатів оброблявся відповідно до ключа. За кожне спів падіння відповіді прираховувався 1 бал. [20].

         Приклад бланків реєструючих  відповіді методики «Особистісної схильності до конфліктної поведінки», котрі були представлені учасникам нашої дослідницької роботи, зазначені у Додатку 1. 

        2.Для більш точних результатів нашого дослідження ми використовували другу методику «Особистісна агресивність та конфліктність» (Є.П. Ільїн та П.А. Ковальов). Ця методика призначення для виявлення схильності особистості до певних стилів поведінки в конфліктних ситуаціях. Вона складається з 81 ствердження. Випробуваним пропонується  прочитавши кожне твердження, вирішити для себе згодні вони з ним чи ні. У разі згоди поруч з порядковим номером пропозиції ставився знак "+". Якщо виникала не згода з цим твердженням, то поряд з порядковим номером ставився знак "-". Аналіз отриманих результатів оброблявся відповідно до ключа. За кожне спів падіння відповіді прираховувався 1 бал.