Гендерні особливості мотивації та соціально-психологічного клімату колективу в спортивній діяльності

Особлива увага приділяється соціально-психологічному клімату, який виступає в якості важливого показника  рівня психологічної включенності в спортивну діяльність. У той же час участь в змагальній діяльності вимагає від спортсменок формування стратегій поведінки на рівні спортивного колективу. Ці питання є проблемними, недостатньо вивченими, залишаються предметом дискусій серед вчених і фахівців з фізичної культури та спорту.

Виключно важливою умовою гендерної соціалізації є товариство однолітків як своєї, так і протилежної  статі.

Вперше питання групової ідентичності як компоненту психології було поставлене З. Фрейдом. Він перше  в своїх роботах вводить поняття  «ідентифікація». Основна теза його теорії нарцисизму передбачає важливість переживання групою своєї унікальності, що здійснюється і підсилюється за рахунок порівняння та протиставлення ін-групи із аут-групою.

Без групової ідентифікації  неможлива соціалізація особистості. Реакція людини на присутність інших  проявляється у вигляді різноманітних  ефектів: ефект соціальної фасилітації, ефект «приналежності до групи», ефект групового мислення, ефект конформізму, ефект наслідування, ефект групового егоїзму, ефект «хвилі», ефект «ми і вони», ефект приналежності до групи.

Особливостями групової ідентичності в тренінговій групі є:

– груповий досвід допомагає  вирішенню міжособистісних проблем;

– група відображає суспільство  в мініатюрі, в групі моделюється  система взаємовідносин й взаємозв’язків, характерна для реального життя  учасників;

– дає можливість побачити й проаналізувати в умовах психологічної  безпеки психологічні закономірності спілкування й поведінки інших  людей і самих себе;

– можливість одержання зворотного зв’язку й підтримки від людей  з подібними проблемами;

– у групі людина може навчатися новим умінням;

– у групі учасники можуть ідентифікувати себе з іншими, “зіграти”  роль іншої людини для кращого  розуміння її та себе.

Одним із феноменів, що проявляється в тренинговій роботі, є феномен групової згуртованості. Існує прямий зв’язок між згуртованістю групи та її ефективністю. Для учасників, які не відчували своєї приналежності до групи і своєї привабливості для неї, ефект групи частіше всього був незначний, а іноді і негативний.

Групова робота – це метод  соціальної роботи, завдяки якій відбувається допоміжна діяльність через групові  форми взаємодії. Серед переваг  групової роботи виділяють психологічний  фактор групової динаміки, фактор групового  впливу.

До гендерних складових  групової ідентичності відносяться: гендерні стереотипи; гендерні норми; гендерна ідентичність.

 

Гендерна ідентичність –  аспект самосвідомості, що описує переживання  людиною себе як представника певної особистості. гендерна ідентичність полягає  в переживанні своєї відповідності  гендерним ролям, тобто сукупностям  суспільних норм і стереотипів поведінки, характерних для представників  певної статі (або таким, що приписуються представникам певної статі суспільно-історичною чи соціокультурною ситуацією).

Гендерні стереотипи мають  складну структуру і поєднують  у собі щонайменше чотири компоненти – особистісні якості, які вважають чоловічими або жіночими, типові для  статі види діяльності, статево співвіднесені  професії та соціальні ролі, а також  оцінку зовнішніх даних. У суспільстві  склалися певні зразки, «моделі» чоловічої  та жіночої поведінки.

Гендерна ідентичність виникає  під впливом гендерних стереотипів, які існують у кожному суспільстві  і формуються в контексті культури, історичного часу.

В своєму розвитку гендерна ідентичність проходить дві стадії: первинну і вторинну. Первинне уявлення про власну статеву належність формується у дитини в півтора роки. В три  – чотири роки дитина вже спроможна  визначати стать оточуючих людей, але пов’язує її з зовнішніми, випадковими  ознаками. У п’ять – шість  років і хлопчики, і дівчатка починають  усвідомлювати, що їхня стать незворотна і постійна.

Результати емпіричного  дослідження довели, що гомогенні  групи призводять до зниження групової динаміки, до відсутності суперечних і конструктивних конфліктів, що часом  являються необхідними для успішної роботи групи.

Тренер-чоловік в жіночій  групі на певному етапі розвитку групи починає сприйматися учасницями як подружка, з якою можна побалакати про що завгодно. У визначенні образу ідеального чоловіка в жіночих групах з тренером-чоловіком перевагу було надано якостям, які відносяться  до фактору емоційності і емпатійності. Жінки активніше приймали участь у дискусіях, що стосувалися гендерної тематики. В їх образах ідеальних жінок високі оцінки отримали якості, що відносилися до фактора соціального статусу та фактора оцінки (загальної привабливості). В жіночих групах з тренером жінкою теж спостерігалася активність жінок, але дискусії проходили не так жваво. Такі ж самі процеси спостерігалися і в чоловічих групах з тренером-чоловіком, тобто чоловіча група проявила меншу активність, порівняно зі змішаною групою і навіть з жіночою групою. Ефективність занять у чоловічих групах збільшилися , коли тренером групи була жінка. В образах ідеального чоловіка оцінки якостей за фактором загальної привабливості, маскулінності та сили особистості збільшилися на 10-25% [1].

У змішаних групах було виявлено, що груповий процес не залежав від  статі тренера. Це показали результати методу особистісного семантичного диференціалу. Образи ідеального чоловіка та ідеальної жінки в змішаній групі з тренером-жінкою та тренером-чоловіком  не мали значних розбіжностей. Було зроблено висновок, що у змішаних групах ефективність тренінгу не залежить від  статі тренера. Порівняння результатів  образів ідеальної жінки та ідеального чоловіка між гомогенними групами  і змішаними виявило, що по всім факторам показники підвищилися на 15-20% у  змішаних групах. Тобто друга гіпотеза підтвердилася частково: ефективність тренінгу у змішаних групах не залежить від статевої приналежності тренера, а залежить від рівня сприйняття власної гендерної ідентичності.

Отже, гендерні аспекти, фактор гомогенності та гетерогенності складу групи впливають на ефективність діяльності спортивної групи тому потрібно це враховувати при організації  тренувального процесу для того, щоб побудувати роботу команди найбільш ефективним чином, а також вирішувати найбільш гострі протиріччя, що виникають  в процесі її роботи [5].

 

Дослідивши теоретичні підходи, які стосуються дослідження соціально-психологічного клімату колективу та проаналізувавши  гендерні особливостей мотивації та соціально-психологічного клімату  колективу, варто зазначити, що мотивацію  можна визначити як сукупність причин психологічного характеру, які пояснюють  поведінку людини її спрямованість  і активність. Мотивація не тільки детермінує потребу людини, а й  пронизує більшість сфер психічної  активності людини, в тому числі  пізнавальну [1].

Аналізуючи проблему мотивації  до занять спортом, варто зазначити, що це одна з ключових проблем у  педагогіці та фізичному вихованні. Тренер не зможе створити ефективну  взаємодію із спортсменом без  урахування його мотивів, а досягнення високих результатів спортивної діяльності, передусім, залежить від  сформованості у студента позитивної мотивації до неї.

Мотивація спортсмена (актуальна  мотивація досягнення під час  змагання) визначається не тільки особливостями  й силою його мотивів, а й особливостями  й силою багатьох ситуативних  чинників (настановами тренера, турнірною  ситуацією, очікуваннями інших людей, командним “духом” тощо) [7].

Спортивна діяльність носить колективний характер, протікає і  формується в присутності інших  людей і за їх участю. Спортивна  команда представляє собою енамколектив зі своїми психологічними особливостями, в якому між спортсменами складаються певні відносини. Якісні і кількісні показники цих відносин поєднуються поняттям “соціально-психологічний клімат колективу”.

Cоціально-психологічний клімат – це інтегральна характеристика системи міжособистісних відносин у групі, що відображають комплекс вирішальних психологічних умов, які, або забезпечують успішне протікання  групо-утворень й особистісного розвитку, або, навпаки, перешкоджають цьому. Соціально-психологічний клімат складається в тісній взаємодії та під впливом безлічі факторів – від успіхів і досягнень колективу, від організації праці та стилю керівництва до форм і методів матеріального та морального стимулювання, поліпшення праці і побуту працівників, рівня їхньої освіченості, вихованості, соціальної активності та ін.

Проблема спортивної мотивації  є однією з найбільш актуальних в  психології спорту. Однак її гендерні аспекти досі вивчені явно недостатньо, хоча спроби виявлення специфіки  мотивів спортивної діяльності у  спортсменів різної статі робилися неодноразово. У той же час, їх вивчення є надзвичайно перспективним, оскільки дозволяє відповісти на ряд важливих в науковому і практичному  відношенні питань, які пов’язані  з виділенням специфіки спортивної мотивації у спортсменів різної статі.

Cписок використаних джерел та літератури

 

Биличенко Е. А. Анализ мотивации к занятиям физическими упражнениями и ее использование для повышения эффективности занятий по физическому воспитанию со студентками / Е. А. Биличенко // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – 2010. – № 4. – С. 12-15.

 

Головньова І.В. Психологічні проблеми переходу до ринкової економіки: гендерний аспект // Г-34 Гендерна політика міст: історія і сучасність / Матеріали науково-практичної конференції (Академія міського господарства, Харків, 18 грудня 2003 року): Наук. Зб. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 304 с.

 

Головнева И.В. Гендерная идентичность: тенденции изменений: Монография. – Харьков.: Изд-во НУА, 2006. – 312 с.

 

Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. -М. : МГУ, 1982. -463с.

 

Должиков И.И. Учитель работает по своей системе // Физическая культура в школе. — М, 1993. — № 5. — С.10.

 

Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.

 

Ильин Е.П. Пол и гендер. — С. 688. — Питер, 2010.

 

Лукашевич Н.П. Самоменеджмент: как достигнуть успеха в деловой карьере. – Харьков: Око, 1998. – 178 с.

 

Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов/ А.Г.Маклаков.-Спб.: Питер, 2006. – 583 с.

 

Хорни К. Женская психология. – СПб., Вост.-Европ. ин-т психоанализа, 1993. – 222 с.