Корекція професійних деформацій

Варто зазначити, що на сьогодні відсутнє єдине розуміння вигорання, факторів, закономірностей його виникнення і  розвитку. Вчені по-різному розглядають  цей феномен: як прояв професійної  деформації (А. Маркова, О. Рукавішніков), як форму професійної деформації (О. Марковець), як компонент професійної  деформації (Г. Абрамова, К. Юдчіц), як показник дезадаптації педагога (Т. Форманюк), як професійну кризу, пов'язану із професійною  діяльністю, а не тільки із міжособистісними стосунками (В. Орел), як прояв стресу в педагогічній діяльності, наслідок професійного стресу, результат хронічного впливу стресових факторів у педагогічній діяльності (В. Водоп'янова, Н.В. Гришина, К. Маслач, Б. Перлман, Е. Хартман), як синдром «хронічної втоми» (Е. Аронсон, А. Пайнз), як наслідок душевної перевтоми, «хворобу спілкування» (А. Смик). Але всі науковці єдині в тому, що професійне вигорання педагога - один із найпоширеніших негативних наслідків професійної діяльності. На думку багатьох дослідників, учителі є тією категорією фахівців, ризик виникнення професійного вигорання серед яких є найвищим. У контексті нашого дослідження актуальним є підхід Н. Е. Водоп'янової, яка розглядає професійне вигорання як стрес-синдром, тобто сукупність симптомів, які негативно впливають на працездатність, самопочуття та інтерперсональні ставлення суб'єкта професійної діяльності .

Узагальнений на основі досліджень різних авторів перелік ознак  цього синдрому має такий вигляд: почуття емоційного виснаження; дегуманізація, деперсоналізація; негативне самосприйняття у професійному плані (втрата почуття  особистих досягнень); виснаження, втома; психосоматичне нездужання; безсоння; негативне ставлення до клієнтів і до роботи; мізерність репертуару робочих дій; зловживання тютюном, кавою і т.п.; відсутність апетиту  або переїдання; негативна «Я-концепція»; агресивні почуття (дратівливість, напруженість, тривога, неспокій, гнів); пригнічений настрій і пов'язані  з ним емоції (цинізм, песимізм, апатія, депресія, почуття безнадії); переживання  почуття вини. Вітчизняні і зарубіжні  дослідження свідчать про те, що вигорання завдає значної шкоди  психосоматичному здоров'ю. Серед можливих наслідків вигорання вчені називають  порушення в роботі кишково-шлункового тракту та серцевосудинної системи.

Аналіз наукових робіт свідчить, що основні зусилля психологів спрямовані на виявлення факторів, які спричиняють  емоційне вигорання або гальмують  його. Серед цих факторів найчастіше називають високе емоційне напруження праці, інтенсивне спілкування із суб'єктами діяльності. Розглядається роль робочого середовища і особистісних особливостей фахівця у формуванні вигорання. При цьому деякі науковці виділяють  зовнішні фактори (особливості педагогічної діяльності) і внутрішні фактори (особливості особистості педагога). До основних факторів, що зумовлюють вигорання  педагогів, належать щоденне психічне перевантаження, самовіддана допомога, висока відповідальність за учнів, дисбаланс між інтелектуально-енергетичними затратами і морально-матеріальною винагородою (фактор соціальної несправедливості), рольові конфлікти, поведінку «важких» учнів .

Отже, можна стверджувати, що професійне вигорання - перенесення «Я-особистісного» на «Я-професійне», а професійна деформація - зміщення «Я-професійного» на «Я-особистісне». Оскільки на виникнення емоційного вигорання впливають зовнішні (ситуаційні) і внутрішні (особистісні) фактори, то профілактика і корекція повинні бути спрямовані на виявлення цих факторів і усунення їх негативного впливу на емоційний стан педагогів. Що стосується особистісних факторів, то тут необхідне вивчення індивідуальних характеристик, мотиваційної, емоційної сфер особистості і їх відповідності особливостям педагогічної діяльності, а також здійснення заходів, спрямованих на усунення невідповідності між особливостями особистості і вимогами діяльності.

3. Корекція професійних деформацій.

Корекція впливу зовнішніх факторів повинна бути спрямована на оптимізацію  психологічного клімату у педагогічному  колективі, покращення умов організації  діяльності (регламентація обов'язків, розподіл навантаження, поліпшення умов роботи, стимулювання праці, залучення  педагогів до інноваційної діяльності).

Професійне здоров’я і  довголіття педагога великою мірою  залежить від діяльності, яку проводить  у цьому плані адміністрація  навчального закладу. Керівництво  школою повинно забезпечити учителям можливість професійного росту, налагодити соціальні й інші позитивні моменти, що підвищують мотивацію. Адміністрація  повинна чітко розподілити обов’язки, продумати посадові інструкції. Від  неї у першу чергу залежить також психологічний клімат закладу  і те, наскільки здоровими є  взаємостосунки між педагогами.

Тільки спільні зусилля  насамперед самих педагогів, цілеспрямована робота всього педагогічного колективу, увага до професійного здоров’я вчителів з боку адміністрації закладу сприятимуть їх професійному довголіттю, творчому кар’єрному росту, професійному саморозвитку.

У сучасній психолого-педагогічній літературі велика кількість досліджень присвячена вивченню сутнісних аспектів, факторів виникнення професійного стресу, професійної дезадаптації, синдрому емоційного згорання та шляхів його усунення. Значно більшої уваги потребують розробки превентивних заходів та шляхів збереження і зміцнення професійного здоров’я педагога, формування стресостійкості  майбутнього фахівця, шляхів і методів  гармонізації його внутрішнього світу.

Способи подолання професійних деформацій педагога:

1. Підвищення компетентності (соціальної, психологічної, загально - педагогічної, предметної).

2. Діагностика професійних  деформацій і розробка стратегії  подолання.

3. Проходження тренінгів  особистісний і професійний рости  (будь-які рольові ігри, ділові  ігри).

4. Рефлексія професійної  біографії і розробка альтернативних  сценаріїв подальший особистісний  і професійний рости.

6. Оволодіння   прийомами,   способами   саморегуляції   емоційно-вольової сфери і самоаналізу.

7. Використання інноваційних  форм і технологій навчання.

8. Проведення серед педагогів  конкурсів, олімпіад, оглядів професійних  досягнень.

9. Засвоєння нового, "додаткового"  навчального предмета і викладання  його як факультативного.

10. Індивідуальна робота  з психологом у формі консультування,  психотерапії, психокорекції.

11.Релаксаційні вправи  з камінчиками:

• Перекидати камінчик один одному, ловити двома руками.
• Перекидати камінчик один одному, ловити по черзі правою і лівою рукою.
• Перекидати камінчик з руки в руку.
• Підкидати і ловити камінчик правою рукою.
• Підкидати і ловити камінчик лівою рукою.
• Підкидати камінчик правої, а ловити лівою рукою.
• Підкидати камінчик лівої, а ловити правою рукою.

 

Висновки

Під професійним здоров’ям  у психолого-педагогічній науці  розуміють здатність організму  зберігати й активізувати компенсаторні, захисні, регуляторні механізми, що забезпечують працездатність, ефективність і розвиток особистості вчителя  в умовах протікання педагогічної діяльності.

Учительство як професійна група відзначається дуже низькими показниками фізичного і психічного здоров’я. Це пояснюється тим, що праця  педагога відноситься до розряду  складних, стресогенних, найбільш напружених у психологічному плані, таких, що вимагають  від людини великих резервів самовладання й саморегуляції. На це є певні  об’єктивні причини: комунікативні  та інформаційні перевантаження, велике емоційне напруження, поява певних професійних деформацій, багатофункціональність соціально відповідальної діяльності, соціальна незахищеність і низький  статус професії у масовому сприйманні. Крім того, професія вчителя належить до так званих хелперських (від англ. help – допомагати), оскільки пов’язана  з роботою у системі «людина-людина», наданням підтримки і допомоги підопічним. Саме в учителів дуже високий ризик  невротичних і психосоматичних  реакцій на напружені ситуації в  роботі.

На сьогодні у Міжнародній  класифікації хвороб навіть виявлено окремий стан – «професійний стрес». Один із наслідків тривалого професійного стресу – синдром «емоційного  згорання» як стан фізичного, емоційного і розумового виснаження фахівця.

Отже, узагальнення емпіричних даних  вітчизняних і зарубіжних досліджень свідчать про те, що негативним наслідком  впливу педагогічної діяльності на особистість  учителя, тривалої дії професійних  стресорів є професійні деструкції, професійні деформації, професійне вигорання.

 

Список використаних джерел

1. Э.Ф Зеєр., Симанюк Э.Э. Психологія професійних деструкцій: Уч. для вузів. – М.: Академич. проект, 2005. – 240с.
2. С.П. Безносів Професійна деформація особистості. – Спб.: Мова, 2004. - 272с.
3. С.К. Риженко Стаття. Професійні деформації і шляхи їхнього подолання // Курси тьютерів., 2010 рік.
4. В.В.  Гафнер Професійна деформація і професійна компетентність педагога// ОБЖ. Основи безпеки життя, 2004. – № 10. –  С. 22–24.
5. Майтак Т.М. Педагогічна діяльність як фактор формування професійної деформації особистості вчителя. Актуальні проблеми психології в закладах освіти: збірник наукових праць. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2012. – с .177- 181.
6. Маркова А.К. Психология профессионализма. — М., 1996.