Міжособистісна атракція

Міністерство  освіти, науки, молоді і спорту України

Рівненський державний  гуманітарний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

на тему:

 

 

«Міжособистісна атракція»

 

 

 

 

 

 

 

                                                Виконав: студент I курсу

                                                                 Музично-педагогічного факультету

                                   Андрушко Назар

                                           Перевірила: Цуканова

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівне 2012

Неможливо собі уявити розвиток людини, саме існування індивіда як особистості, його зв'язок із суспільством поза спілкуванням з іншими людьми. К. Маркс і Ф. Енгельс відзначали у зв'язку з цим: "... дійсне духовне  багатство індивіда цілком залежить від багатства його дійсних відносин ...".

До структури спілкування можна підійти по-різному, як і до визначення його функцій. Можна характеризувати структуру спілкування шляхом виділення в ньому трьох взаємозв'язаних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної.

Комунікативна сторона спілкування, чи комунікація у вузькому сенсі  слова, полягає в обміні інформацією  між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації  взаємодії між індивідами, що спілкуються, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, а й діями. Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Особливий коло проблем міжособистісного сприйняття виникає у зв'язку з  включенням в цей процес специфічних  емоційних регуляторів. Люди не просто сприймають один одного, але формують один по відношенню до одного певні  відносини. На основі зроблених оцінок народжується різноманітна гама почуттів - від несприйняття тієї чи іншої  людини до симпатії, навіть любові до нього. Область досліджень, пов'язаних з  виявленням механізмів утворення різних емоційних відносин до сприймається людині, отримала назву дослідження  атракції. Буквально атракція - залучення, але специфічний відтінок у значенні цього слова в російській мові не передає всього змісту поняття  «атракція».

1.Поняття  атракції.

Атракція (від франц. Attraction - тяжіння, залучення, тяжіння) - позначає процес взаємного тяжіння людей один до одного, механізм формування уподобань, дружніх почуттів, симпатій, любові. Сформувати атракцію - значить викликати до себе позитивне ставлення, тобто розташувати до себе. Навіщо потрібна атракція? Немає поганих людей - є погані стосунки.

Атракція - це і процес формування привабливості якоїсь людини для  сприймає, і продукт цього процесу, тобто деякий якість відносини. Цю багатозначність  терміна особливо важливо підкреслити  і мати на увазі, коли атракція досліджується  не сама по собі, а в контексті  третьої, перцептивної, сторони спілкування. З одного боку, постає питання про те, який механізм формування уподобань, дружніх почуттів чи, навпаки, неприязні при сприйнятті іншої людини, а з іншого - яка роль цього явища (і процесу, і «продукту» його) в структурі спілкування в цілому, у розвитку його як певної системи, що включає в себе і обмін інформацією, і взаємодія, і встановлення взаєморозуміння.

Включення атракції в процес міжособистісного сприйняття з особливою  чіткістю розкриває ту характеристику людського спілкування, яка вже  відзначалася вище, а саме той факт, що спілкування завжди є реалізація певних відносин (як громадських, так  і міжособистісних). Атракція пов'язана  переважно з цим другим типом  відносин, що реалізуються в спілкуванні.

Дослідження атракції в соціальній психології - порівняно нова галузь. Її виникнення пов'язане з ломкою певних упереджень. Довгий час вважалося, що сфера вивчення таких феноменів, як дружба, симпатія, любов, не може бути областю наукового аналізу, скоріше, це область мистецтва, літератури і  т.д.

До цих пір зустрічається  точка зору, що розгляд цих явищ наукою наштовхується на непереборні  перешкоди не тільки внаслідок складності досліджуваних явищ, але і внаслідок  різних виникаючих тут етичних труднощів.

Однак логіка вивчення міжособистісного сприйняття змусила соціальну психологію прийняти і цю проблематику, і в  даний час налічується досить велика кількість експериментальних  робіт і теоретичних узагальнень  у цій галузі.

Атракцію можна розглядати як особливий вид соціальної установки  на іншу людину, в якій переважає  емоційний компонент (Гозман, 1987), коли цей «інший» оцінюється переважно в категоріях, властивих афектних оцінками. Емпіричні (у тому числі експериментальні) дослідження головним чином і присвячені з'ясуванню тих чинників, які призводять до появи позитивних емоційних відносин між людьми. Вивчається, зокрема, питання про роль подібності характеристик суб'єкта і об'єкта сприйняття в процесі формування атракції, про роль «екологічних» характеристик процесу спілкування (близькість партнерів по спілкуванню, частота зустрічей і т.п.). У багатьох роботах виявлялася зв'язок між атракцією і особливим типом взаємодії, що складаються між партнерами, наприклад, в умовах «допомагає» поведінки. Якщо весь процес міжособистісної перцепції не може бути розглянутий поза виникає при цьому певного ставлення, то процес атракції є саме виникнення позитивного емоційного ставлення при сприйнятті іншої людини.

Теоретичні інтерпретації, які даються з отриманими даними, не дозволяють говорити про те, що вже  створена задовільна теорія атракції. У вітчизняній соціальній психології дослідження атракції нечисленні. Безсумнівно, цікава спроба розглянути явище атракції в контексті тих методологічних установок, які розроблені тут для  аналізу груп.

Дослідження атракції в контексті  групової діяльності відкриває широку перспективу для нової інтерпретації  функцій атракції, зокрема функції  емоційної регуляції міжособистісних  відносин в групі. Такого роду роботи лише починаються. Але відразу важливо  позначити їх місце в загальній  логіці соціальної психології. Природне розвиток уявлення про людське спілкування  як єдності його трьох сторін дозволяє намітити шляхи вивчення атракції в контексті спілкування індивідів у групі.

Виділено різні рівні  атракції:

ü симпатія,

ü дружба,

ü любов.

Закони  атракції.

1-й закон: зрозуміти  - це не означає прийняти. Потрібно, щоб ваша позиція (мета, інтерес)  збігалися з позицією іншої  людини - не суперечили один одному.

Умови прийняття:

1) несуперечливість того, що він повинен зробити, його  інтересам, бажанням;

2) необхідно показати  йому, що дії, які від нього  очікуються, будуть сприяти задоволенню  його потреб;

3) позитивне ставлення  до повідомлюваного. 

2-й закон атракції: за  інших рівних умов люди легше  приймають позицію людини, до  якого відчувають емоційне позитивне  ставлення (симпатія, любов, прихильність, дружба), і навпаки, важче приймається  позиція тієї людини, до якого  відчувають емоційне негативне  ставлення (неприязнь , антипатія,  ненависть). Згідно з цим законом,  людей можна розділити за шкалою  відносин:

Шкала відносин

- +

- - + +

- - - + + +

-------------------------------------------------- --------

ABCDEF

A - його антипод; 

В - явна антипатія;

С - відноситься скоріше  негативно, ніж позитивно;

D - відноситься скоріше  позитивно, ніж негативно; 

E - можна назвати одним; 

F - обожнює вас. 

Розглянемо загальний  психологічний механізм формування атракції. Тут ми стикаємося з проблемою  несвідомого в оцінці людьми один одного. Наприклад, виникло відчуття чогось неприємного після розмови. "Якийсь неприємний осад", - кажете ви. Або: "Щось у ньому є налаштовує", - помічаємо в іншому випадку. Як це пояснити? Після розмови чи часто  ми можемо щось сказати про деталі одягу співрозмовника (краватці і  т.п.)? Бачили й не бачили, чули і не чули. Все залежить від включеності вашої свідомості. Іноді людина захоплена і не чує і не бачить не настільки значущі для нього сигнали. Ці сигнали можуть пропасти для нас безслідно. Але ... можуть і не пропасти! Все залежить від того, наскільки цей сигнал значущий для даної особистості, несе він у собі емоційний достатній заряд. "Минаючи" свідомість, яка в цей момент зайнято чимось іншим, емоційно значимий сигнал залишається в сфері несвідомого і надає свій вплив, яке проявляється у вигляді емоційного ставлення. Звідси випливає, що при спілкуванні наші сигнали повинні:

ü мати для партнера емоційне значення;

ü це значення має бути для  нього позитивним; нехай партнер  не усвідомлює цей сигнал (краще, щоб  не усвідомлював).

У цьому суть механізму  формування прийому атракції.

2. Міжособистісна  атракція.

У широкому сенсі під міжособистісної  атракцією розуміється формування позитивного емоційного ставлення  в процесі сприйняття людьми один одного.

Дослідження факторів міжособистісної  атракції почалося в 1930-і рр.. з аналізу  питань, хто кого приваблює і чому. Особливий вплив на розвиток досліджень надали Морено і Ньюкомб. У ці ж роки виходить популярний бестселер Дейла Карнегі "Як завойовувати друзів і впливати на людей", що витримав п'ятьдесят перевидань у США і став таким же бестселером в 80-і рр.. в нашій країні. Адаптація рекомендацій Карнегі до практики міжособистісного взаємодії отримала відображення і у вітчизняній психологічній літературі.

Увага, що приділяється цьому  феномену, призвело до появи численних  і різноманітних досліджень. Особливий  інтерес викликали питання виникнення атракції при першому знайомстві, в дружбі і любові. У дослідників  в силу різних причин була присутня ілюзія того, що закономірності, виявлені в експериментах зі студентами, носять виключно універсальний характер.

Слід відзначити і традиційну стимульно-реактивну орієнтацію досліджень. Численні детермінанти атракції, виявлені в них, як правило, виступають в якості стимулів, що й обумовлює побудова відповідних (за Карнегі) рекомендацій. Властива той час дослідницька ейфорія відкриття загальних законів людських взаємин в подальшому змінилася періодом песимізму, особливо характерним для поведінкової психологічної традиції. На доказ корисності роботи, проведеної представниками поведінкової традиції, можна констатувати: без неї не були б можливі як фіксація феномену атракції, так і його екстенсивний вивчення, що створило необхідну базу для подальшого поглибленого аналізу.

У 70-і рр.. в поведінкової традиції до феномену міжособистісної  атракції почала використовуватися  ланцюг підкріплення, розроблена Лотт і намагається акумулювати ідеї теорії балансу та обміну, відповідно до яких вирішальною передумовою міжособистісної атракції є включення у взаємини підкріплень. Якщо ваші дії отримують підкріплення з боку інших людей, ставлення до них і формується атракція.

Інша модифікація інтерпретації  теорії навчання до міжособистісної  атракції отримала назву моделі підкріплення-емоцій Барна і Клора. У ній підкріплення доповнено емоційним компонентом. Логіка цілком відповідає класичному обумовлення І.П. Павлова. Як собака навчається встановленню асоціацію між їжею і дзвінком, так і людина встановлює асоціації з позитивними характеристиками інших людей і оточення.

Модель підкріплення-емоції включає наступні положення:

1. Люди ідентифікують  впливають на них стимули заохочення  або покарання і прагнуть до  знаходження перших і уникнення  другого. 

2. Позитивні почуття асоціюються  із заохоченням, а негативні  - з покаранням.

3. Стимули оцінюються  у визначеннях викликаються ними  почуттів. Оцінка позитивна у  разі виникнення позитивних почуттів  і негативна - при виникненні  негативних почуттів.

4. Будь-який нейтральний  стимул, асоційований з позитивним  підкріпленням, викликає позитивні  почуття і навпаки. 

Відповідно, викликання симпатії чи антипатії конкретними людьми пов'язане з тими почуттями, які  асоціюються з ними. Безумовно, поведінкова  інтерпретація феномену міжособистісної  атракції є занадто спрощеною, але, одночасно, повністю відповідної загальної  стимульно-реактивної методологічної моделі.

Останнім часом починає  розумітися складність феномена міжособистісної  атракції, його динамічна і процесуальна природа.

Єдино чітко зафіксованої констатацією є той факт, що люди вважають за краще вибудовувати позитивні  відносини з тими, хто створює  можливості для взаімопоощренія. Багато в чому ці ідеї базуються на теорії соціального обміну Хоманса. Описуючи міжособистісні стосунки за допомогою концептуального апарату, запозиченого в економіки, Хоманс використовує коефіцієнт витрат / придбань, розшифровуються знову-таки за допомогою раціональної аналогії - людина зважує можливі витрати на досягнення мети, і що надходить вигоду. Якщо витрати окупаються - відносини позитивні, якщо вони перевищують прибуток, то відносини стають негативними. Логічно взаємовигідні відносини, здавалося б, складають фундамент міжособистісної атракції. Але в реальному житті людина далеко не завжди раціональний у своїх почуттях і вчинках і не завжди уподібнюється бухгалтеру, що підводить баланс взаємин.

Психологи Фоа стверджують шість типів міжособистісних відносин, що включають обмін ресурсами:

1. Товари - будь-які продукти  або об'єкти.

2. Інформація - поради, висновки  або рекомендації.

3. Любов - ніжні погляди,  тепло або комфорт. 

4. Гроші - будь-які гроші  або все те, що має ціну.

5. Обслуговування - будь-яка  тілесна активність або приналежність  людині.

6. Статус - оціночні рішення,  надають високий чи низький  престиж. 

Будь-які з цих ресурсів можуть бути об'єктами взаємообміну у взаєминах людей. Відповідно до даного підходу в більшості міжособистісних відносин ми намагаємося використовувати мінімаксних стратегію, яка передбачає мінімізацію витрат і максимізацію вигоди. Ця стратегія може реалізовуватися як навмисно, так і ненавмисно.