Невербальні засоби спілкування

        НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА

                   ПРИРОДОВИКОРИСТАННЯ  УКРАЇНИ

    «КРИМСЬКИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

 

 

                      

 

 

 

                        РЕФЕРАТ

                        МОДУЛЬ 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                             РОБОТУ ВИКОНАВ

                                                                                             СТУДЕНТ 4-ГО КУРСУ

                                                                                             ГРУППИ М.41-1

                                                                                             АМЕТОВ ЮСУФ

                                                                                             ПЕРЕВІРИЛА

                                                                                             ДМИТРУК М. В. 

 

 

 

 

 

 

                                     м. Сымферополь – 2013 р.

                                                              2

                                                      ПЛАН-ЗМІСТ

 

 

План-зміст………………………………………………………….…2

 

Невербальні засоби спілкування…………………………………..3

 

Гендерні аспекти  спілкування………………………………..........4

Підготовка публічного виступу…………………………………………….5

Види публічних виступв……………………………….…………………...…7

 

Мовленнэвий етикет…………………………………………….…..8

.

Телефонна розмова……………………..............................................9

 

Література…………………………………………………………...10

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   3

                                       НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ

Неверба́льне спілкува́ння — вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.

До таких засобів належить система знаків, які відрізняються від мовних способами та формою їх виявлення. У процесі взаємодії вербальні й невербальні засоби можуть підсилювати або послаблювати дію один на одного. Мова невербального спілкування є мовою не лише жестів, а й почуттів. Люди використовують для комунікативного зв'язку цілу низку невербальних засобів: погляди, міміку, пози, жести тощо.

Спілкуючись, люди неоднаково реагують на невербальні сигнали: одні чутливі  до них, інші — або не обізнані з цією сферою комунікації, або не мають досвіду фіксації та розшифрування знаків невербальної комунікації. Невербальне, як і мовне передбачає зворотний зв'язок. Позитивний невербальний зворотний зв'язок сприятливо впливає на взаємини між співрозмовниками, а негативний супроводжує або породжує деструктивні взаємини. Партнер, який роздратовано відповідає на запитання співрозмовника, подає негативні сигнали.

При безпосередньому спілкуванні  важливим засобом є також мова міміки та жестів, яка не тільки доповнює та збагачує, індивідуалізує звичайну мову, але інколи, наприклад, при спілкуванні глухонімих людей, й замінює її. Відомо, що одне й те саме слово, наприклад привітання, може бути вимовлене з безліччю найрізноманітніших відтінків, які передаються з допомогою міміки, жестів, інтонацій і відображають найтонші переливи людських настроїв і почуттів.

Невербальні засоби спілкування 
На сайті МірCоветов ви знайдете цікаві матеріали та відповіді на життєво важливі питання, що стосуються психології відносин, в тому числі вміння читати людину, немов книгу. 
Отже, розглянемо невербальні засоби спілкування. Щоб чітко зрозуміти їх різноманітну структуру, приведемо їх класифікацію: 
 
     Рухи експресивно-виразні (поза тіла, міміка, жести, хода). 
     Тактильні рухи (рукостискання, поплескування по спині або плечу, дотики, поцілунки). 
     Погляд візуально-контактний (напрямок погляду, його тривалість, частота контакту). 
     Просторові руху (орієнтація, дистанція, розміщення за столом). 
 
У цій частині статті докладно зупинимося на перших двох групах засобів невербального спілкування і постараємося охарактеризувати їхній зміст. Слід пам'ятати, що інтерпретувати окремо взятий жест без сукупності інших сигналів тіла, значить, ввести себе в оману. Тому, перш ніж зробити конкретні висновки, потрібно врахувати всі нюанси поведінки співрозмовника, а також його фізичний і психологічний стан.

                 

 

 

                                                          4               

                  Гендерні аспекти спілкування

Характер  мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тональність великою мірою  залежать від тендерних (англ. gender —

                                                    

рід) (соціостатевих) й комунікативних статусів учасників  спілкування. 
На поведінку й спілкування жінок і чоловіків істотно впливають два чинники: психофізіологічні особливості та гендерні стереотипи (механізми, що забезпечують закріплення і трансляцію тендерних ролей від покоління до покоління). 
Щодо особливостей особистості й темпераменту психологи стверджують, що жінки більшою мірою екстравертні (лат. extra — зовні і verto — повертаю), товариські, активні, емпатичні (співчутливі) й дбайливі, а чоловіки більш автономні, настійливі, авторитарні й   інтелектуальні. Жінки, як правило, перевершують чоловіків у всьому, що стосується мови (дівчатка починають раніше говорити, мають багатший словниковий запас, утворюють складніші й різноманітніші речення); вони більше схильні до кохання, прихильніші, емоційніші. Чоловіки ж більш інтернальні, частіше є лідерами; їхня самооцінка залежить від успіхів у сфері предметної діяльності, стабільніша і загалом вища від жіночої. 
 
Чоловічий стиль спілкування — активний і предметний, але водночас змагальний і конфліктний. Для чоловіка зміст спільної діяльності важливіший, ніж індивідуальна симпатія до партнера. Чоловіче спілкування відрізняється емоційною стриманістю. Жінки вільніше й повніше (зокрема, вербально) висловлюють свої почуття й емоції, у них виникає потреба ділитись з кимось своїми переживаннями; вони також здатні до співпереживання. 
Сучасний італійський психолог А. Монтаорі виділяє чотири відмінності в психології чоловіків і жінок: 
Чоловіки виявляють тенденцію до незалежності, а жінки акцентують на взаємозалежності. Жінки більшою мірою соціально зорієнтовані, чіткіше усвідомлюють тонкі зв’язки, які об’єднують людей, роблять їхнє спілкування довірливішим. 
Чоловіче ставлення до світу напористе, зорієнтоване на контроль. Чоловіки більшою мірою, ніж жінки, зосереджені...

Приступаючи до розробки тексту, необхідно визначити  мету виступу. Виступаючий повинен  ясно представляти, якої реакції він  домагається. Основні цілі публічного монологу - повідомлення і вплив. Оратор може поставити задачу інформувати слухачів, дати певні відомості.

Або він розраховує схвилювати аудиторію, сформувати у  людей переконання, уявлення, що стануть  мотивами їх поведінки, тобто 

                                                     5

призиває  до будь-яких дій. Часто ці цілі перехрещуються, сполучаються в одному виступі. Свої цілі і задачі варто повідомити слухачам.

                             Підготовка публічного виступу

Важливо оцінити склад майбутньої аудиторії, заздалегідь настроїтися на своїх слухачів, з огляду на такі фактори: освітній рівень, напрямок освіти (гуманітарна, технічна...), пізнавальні інтереси, стать, вік, ставлення до теми і до оратора.

Завжди  легше говорити, звертаючись до однорідного (гомогенного) складу (дилетанти, фахівці, колеги, студенти, люди однакових політичних поглядів і т. д.). Ніж однорідніше аудиторія, тим однодушніша реакція на виступ.

Звертаючись до молоді, не можна загравати, лестити, повчати, дорікати в незнанні, некомпетентності, підкреслювати свою перевагу, ухилятися від гострих проблем і питань.

Перед слухачами з високим рівнем професійної  чи наукової підготовки не можна виступати, якщо немає нових поглядів, підходів до рішення проблеми, не можна допускати  повтори, тривіальні судження, демонструвати свою перевагу, зловживати цифрами, цитатами, ухилятися від суті проблеми.

У неоднорідній (гетерогенній) аудиторії виголошувати промову  сутужніше. Якщо публіка різна по складу, треба, по можливості, адресувати який-небудь фрагмент кожній групі. Варто заздалегідь подумати про те, що сказати окремим, особливо авторитетним, важливим персонам, якщо ви знаєте, що вони прийдуть.

Необхідно також з'ясувати чисельність аудиторії. Великою кількістю слухачів складніше  керувати. У величезній масі людині легковірний, схильний до знеособлювання, не здатний до критики, бачить усе в чорно-білих фарбах, реагує на емоції. Чим більше аудиторія, тим простіше, наочніше, образніше варто говорити.

Знання  своїх слухачів, "прицільна" підготовка промови набувають особливе значення під час обговорення якого-небудь важкого питання у вузькому колі фахівців, ділових людей.

Варто довідатися, у якій обстановці буде проходити виступ - у залі, у кабінеті, чи є там кафедра, стіл, мікрофон...

 

 

                                                          6

Треба з'ясувати також після яких інших  промов планується ваш виступ. Адже кожна наступна промова повинна  бути цікавіше по змісту і формі, ніж  попередня.

Наступна  ступінь докомунікативного етапу - "кодування" - складання тексту - починається з добору матеріалу. Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати не одне джерело, а кілька. Джерела матеріалу підрозділяються на групи:

Безпосередні - матеріал, добутий автором з життя шляхом спостережень, власного досвіду:

• знання, практика;
• особисті контакти, бесіди, інтерв'ю;
• уява - уявне створення нових картин, образів, проектів на основі минулого досвіду з елементами творчості.

Опосередковані:

• а) офіційні документи:
• б) наукова і науково-популярна література;
• в) художня література;
• г) статті газет і журналів;
• д) передачі радіо і телебачення;
• е) довідкова література: енциклопедії, словники;
• ж) результати соціологічних опитувань.

Варто пам'ятати, що "живий" досвід завжди добре сприймається слухачами, він  переконливий і йому вірять.

Матеріал  публічного виступу може бути теоретичним  і фактичним. Насиченість промови  тим або іншим типом матеріалу  залежить від жанру. Так, у звітній  доповіді потрібно приводити безліч фактів, щоб довести положення  і переконати слухачів. Матеріал виступу повинен бути достовірним. Попередньо перевіряють точність інформації, цифр, дат, цитат, імен.

Систематизуючи  матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає  і редагує текст.

Підготовка  письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати слід на окремих аркушах, на одній стороні. Досвідчений оратор може обмежитися складанням тез, конспекту або розгорнутого плану виступу.

                                                         7

Репетиція являє собою проголошення тексту думкою або вголос, краще перед  дзеркалом. Треба знайти таку позу, у якій ви почуваєте себе легко  і зручно, і постаратися її запам'ятати; вивчити обличчя - розправити нахмурені брови, мімічні зморшки, що набігають на чоло; продумати жести, прийоми встановлення контакту. Досвід показує, що на кожну хвилину виступу приходиться 20 - 25 хвилин підготовки. Якщо виступ ретельний розроблено, то в момент зустрічі зі слухачами виступаючий буде триматися впевнено.

                               Види публічних виступів

До основних видів публічних виступів належать судове, академічне, політичне, церковне та суспільно-побутове красномовство.

Академічне  красномовство — це ораторські виступи науковців та викладачів, які доповідають про результати наукових досліджень, популяризують досягнення науки, проводять лекції з навчальною метою.

Основними жанрами  академічного красномовства є наукова  доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція, захист реферату або виступ на семінарському занятті, публічна лекція, бесіда. Основними вимогами до наукового виступу є доказовість, логічність висновків, відсутність двозначності в термінології, знання наукового матеріалу.

Під час читання лекції викладачеві важливо встановити контакт з аудиторією, для чого доцільно використовувати запитання до слухачів, дискусії, приклади з життя.

Політичне красномовство — це виступи ораторів, що представляють певну політичну силу чи освітлюють суспільно-політичну ситуацію. Характерними рисами політичної промови є ідейність, конфліктність, урочистий стиль. Жанри політичного красномовства: політична промова, доповідь, виступ, огляд.

До церковного красномовства традиційно відносять  риторичні твори, що використовуються в практиці різних християнських конфесій. Основним жанром церковного красномовства є проповідь, яка являє собою коментування біблійних текстів, проілюстроване прикладами сучасного проповіднику життя, які допомагають наблизити біблійні істини до життєвих проблем слухачів. Характерними рисами церковного красномовства є повчальність, увага до моральних цінностей.

Суспільно-побутове красномовство — це влучне висловлювання в гострій чи цікавій ситуації, а також урочисте слово з нагоди якоїсь важливої події. До цього виду красномовства належать такі жанри, як

                                                       8

ювілейна промова, вітальне слово, застільне слово, а  також поминальна промова.

                                        Мовленнэвий етикет