Особливості впливу на індивідуальну та масову свідомість

У роботі М.В. Бутиріної  наведено результати експериментального дослідження щодо впливу засобів  масової інформації та масову свідомість шляхом застосування психодіагностичного  методу сематичного диференціалу [3]. Так, в цій роботі було розглянуто процедуру аналізу за допомогою семантичного диференціала одного з етнорелігійних стереотипів, а саме: стереотипу «ісламського світу», який набуває сьогодні особливої соціальної гостроти. При аналізі змісту періодичних видань були виявлені такі ознаки: варварський, дикий; фанатичний, непримиренний; богообраний, вищий; войовничий, агресивний.

Експрес-опитування студентів  п'ятого курсу факультету систем та засобів масової комунікації  ДНУ дозволило М.В. Бутиріній виявити такий конотативний ряд поняття «іслам»: чужий, кривавий, консервативний, холодний, загрозливий, агресивний, жорстокий, войовничий (ознаки з негативним індексом); гостинний, відданий вірі, таємничий, привітний, вишуканий, запашний, барвистий, самовідданий (ознаки з позитивним індексом). Таким чином, проведення анкетного опитування за допомогою методики семантичного диференціала сприяло розв'язанню таких завдань у межах дослідження впливу ЗМК на стереотипи масової свідомості: виявлення афективної складової стереотипів; побудова типології аудиторії на підставі емоційних реакцій; зіставлення стереотипів, які активно вживаються ЗМІ (вони визначаються за допомогою контент-аналізу змісту), та стереотипів, які існують у масовій свідомості [3].

У дослідженні Ю.П. Фоля вказано результати дослідження навіюваності особистості на власно розробленою методикою «Тест-опитувальник навіюваності» та визначено взаємозв’язок між типами навіюваності та психологічними механізмами захисту. Так, для захисту своїх внутрішніх психічних структур від усвідомлення своєї чутливості особи із навіюваністю А-типу (емоційна сенситивність) схильні інстинктивно застосовувати до поведінки, обумовленої діями механізму «регресія», який можна розглядати як останній рубіж захисту, коли всі інші захисні сили особистості вичерпані. Використання регресії спричиняє зсув до інфантильних, незрілих емоційних відносин [37,с.201].

У профілі механізмів психологічного захисту людей із навіюваністю В-типу (залежність) переважає  механізм реактивних утворень, доповнюваний компенсацією.

Захисна структура навіюваності С-типу (з переважанням відкритості  новому досвіду) представлена взаємодією механізмів заперечення, компенсації, інтелектуалізації. Своєрідність навіюваності цього типу пов’язана, в першу чергу, із способом сприйняття нової інформації – інтроекцією, яка передбачає пряме і відкрите поглинання аспектів зовнішнього світу індивідуальною свідомістю. Інтроекція – це вид запозичення, при якому сприйняте знання автоматично стає частиною психічного життя індивіда. В структурі навіюваності С-типу ця пізнавальна особливість підсилюється дією механізму «заперечення», одним з характерних проявів якого є відсутність критичності. Заперечення спрямоване на стримування емоції прийняття будь-яких аспектів реальності, якщо звідти надходить сигнал про негативні почуття до суб’єкта. Взаємодія інтроекції і заперечення сприяє тому, що особистість стає особливо чуттєвою для дружнього впливу ззовні.

У профілі захисної структури  особистостей С-типу значне місце займає інтелектуалізація. Цей захисний механізм розвивається з метою зниження цінностей недоступного досвіду або утримання емоції очікування, щоб уникнути розчарування. Емоція очікування у фруструючій ситуації трансформується у нездатність до прийняття рішень. Взаємодія механізму раціоналізації і компенсації, при якій емоція очікування і загальна захисна позиція підсилюють одна одну, сприяє розвитку змінених форм інлетектуального сприйняття реальності і самого себе. Такі форми сприйняття призводять до поведінки, в якій домінуюче положення займають самообман, роздуми замість дій, переоцінка значення обставин, довільність у трактуванні подій тощо .

У профілі психологічного захисту особистостей із D-типом  навіюваності (готовність підкорятися  впливу) домінуюче положення займають механізми «реактивні утворення», «регресія», «заперечення». Своєрідність навіюваності D-типу (готовність підкорятися впливу) пов’язане з її двоякою обумовленістю – вона може базуватися на наслідуванні або на сприйнятливості до стимулюючої дії предметів. Взаємодія захисних механізмів з названими властивостями має свої особливості. Так, наслідування, поєднуючись із характерним для реактивних утворень спрямуванням до загальнолюдських стандартів, значно полегшує завдання «бути як всі», знижуючи напруженість психічної діяльності, обумовлює внутрішню готовність до спрощених дій [37,с.202].

Помітна в осіб з D-типом  навіюваності (готовність підкорятися  впливу) податливість пов’язана з чутливістю до стимулюючого впливу предметів, і значно підсилюється при використанні механізму регресії.

У дослідженні Н.Ф. Литовченко та А.О. Александрової визначався психологічний аналіз впливу політичної реклами на студентську молодь шляхом проведення анкетування студентів 1-5 курсів різних спеціальностей на базі Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. Анкетування дозволило встановити найбільш використовувані молоддю канали телебачення для отримання політичної інформації, а також улюблені студентами конкретні політичні програми. Після обговорення у фокус-групах усвідомлених, відрефлексованих емоційних, когнітивних та поведінкових компонентів відеороликів, студентам давалась коротка інформація про особливості маніпулятивного впливу різноманітної рекламної продукції на реципієнта та пропонувалося спробувати самостійно визначити можливість маніпуляційного впливу продемонстрованих відеороликів на, вірогідно, молодіжну аудиторію. На основі результатів  проведеної у фокус-групах роботи можна визначити ознаки маніпуляційного впливу політичних відеороликів [20, с.77].

Ознаками маніпуляційного  впливу політичної телевізійної реклами виступили: 1) насичені емоції (100%); 2) повторення слів, виразів (80%); 3) дроблення проблеми (100%); 4) вилучення із контексту (100%); 5) тоталітаризм джерела повідомлень (100%); 6) порушення правил етики (100%). Таким чином, проведене пілотажне дослідження особливостей впливу політичної реклами на студентську молодь продемонструвало необхідність проведення спеціальної роботи по розвитку вмінь студентів розпізнавати та усвідомлювати спроби маніпулятивного впливу політичних сил на здійснення політичного вибору молодою людиною [20,с.78].

У дослідженні Г.О. Осики  доведено, що для маніпулювання свідомістю за допомогою електронних джерел політичного впливу властиві закритість, ілюзорність, невидимий механізм, психологічний  вплив на підсвідомість людини, вплив  на больові точки суспільної свідомості. Політичне маніпулювання у сучасних засобах масової комунікації ґрунтується на створенні та впровадженні у масову свідомість соціальних міфів. При цьому задля їх впровадження у суспільну свідомість електронні джерела політичного впливу використовують специфічні найсучасніші психологічні і технологічні методи впливу на політичну свідомість громадян і, відповідно, потребують застосування законодавчих та державно-правових і державно-політичних засобів обмеження їхнього негативного впливу.

Проблематика, пов'язана з особливостями функціонування маніпулятивних технологій в українському сегменті Інтернету та можливостями їх впливу на політичну свідомість громадян, є новою для української політичної науки. У західній політологічній і соціологічній літературі поки що превалюють праці, у яких аналізуються особливості електорального процесу з використанням Інтернету як інтерактивного засобу масової комунікації, перші експерименти з проведення електронного голосування. На вітчизняному ґрунті лише розпочинається процес системного дослідження маніпулятивних технологій та засобів протидії їхньому деструктивному впливу [24,с.12].

Також Г.О. Осика виділила наступні джерела політичного маніпулювання  в Інтернеті: політична реклама, новинні повідомлення, аналітичні повідомлення, інтерактивні опитування, фото- та відеоматеріали, форуми, політичний хеппенінґ (сатиричні форми). У дослідженні з’ясовано, що до маніпулятивних технологій, які використовуються електронними засобами масової комунікації, можна віднести не тільки пряму підтасовку фактів, замовчування невигідної інформації, розповсюдження обману й наклепу, але й більш рафіновані заходи, такі як повідомлення напівправди, коли з метою забезпечити довіру аудиторії об’єктивно і докладно висвітлюються конкретні, проте малозначущі, деталі, а більш важливі факти замовчуються, або надається неправдива інтерпретація подій [24,с.13-14].

Таким чином, емпіричні  методи дослідження впливу на масову свідомість виявили значну схильність людей підкорятися даному впливу, а також його неоднозначність, і невизначеність конструктивності. Вплив дуже часто є руйнуючим засобом гуманістичних цінностей особистості і народу в цілому, він заперечує поступовість розвитку суспільства, підкоряє і намагається досягти власних цілей за рахунок маніпулювання свідомістю населення.

3.2. Способи психологічного захисту від впливу на свідомість

Від психологічного впливу з боку інформаційного середовища, засобів масової комунікації, а також від особистого впливу конкретної людини можна захиститися за допомогою певного виду психологічного захисту. На думку І.М. Радковича, на індивідуально-особовому рівні психологічний захист реалізується в наступних різновидах: внутрішньоособистісний психологічний захист та індивідуальний соціально-психологічний захист, який підрозділяється на міжособистісний психологічний захист (при взаємодії в міжособистісних комунікативних ситуаціях) і захист від інформаційно-психологічних дій в мас-комунікативних і контак-комунікативних ситуаціях (тобто, відповідно, при взаємодії з інформаційними джерелами або у складі певних груп) [29,с.64-65].

На основі вказаних особливостей аналізу психологічного впливу на свідомість І.М. Радкович виділяє такі види захисту:

1. Відхід – збільшення дистанції, переривання контакту, вихід за межі досяжної дії. Проявами цього виду захисту є:

- у міжособистісних  ситуаціях – зміна теми бесіди (на безпечнішу), небажання загострювати  відносини (обхід «слизьких тем», «гострих кутів»), прагнення відхилитися  від зустрічей з тим, хто  є джерелом неприємних переживань (відмова, перенесення, ухиляння від зустрічей); уникнення травмуючих ситуацій, під різними приводами переривання зустрічей та ін.; крайнім проявом даної тенденції може стати повна замкнутість, відчуженість, відмова від контактів з людьми;

- у контакт-комунікаційних ситуаціях – відключення від певних каналів засобів масової інформації, від перегляду певних теле-, радіопрограм, відмова від читання деяких газет, статей, рубрик тощо.

2. Витіснення – збільшення дистанції, видалення, витіснення джерела дії:

- у міжособистісних ситуаціях – видалення  з місць мешкання, роботи, відпочинку; образа і провокація конфлікту, сварки, що змушує джерело дії перервати контакт, розірвати відносини, піти, і таким чином збільшити дистанцію; крайніми формами тут можуть бути конфлікти, що призводять до фізичної дії – шляхом бійки, і як граничне вираження – знищення джерела дії;

- у контакт-комунікаційних  ситуаціях – «закриття» від  негативних дій, їх переривання,  насмішки, репліки, образи, свист  та інші демонстраційні дії і перешкоди, що змушують комунікатора перервати контакт і віддалитися;

- у мас-комунікативних  ситуаціях – м’які форми аналогічні як і в разі «відходу» і відключенням від каналів інформації; у граничному вираженні можуть трансформуватися у спроби фізичного знищення джерела комунікації.

3. Блокування – контроль дії, виставляння перешкод, захист психіки від зовнішньої дії:

- у міжособистісних  ситуаціях – відчуженість (офіційність,  ведення бесіди з використанням  фізичних розділових перешкод, збільшення  міжособистісного простору), різні психологічні бар’єри (недовіра, настороженість, ворожість), смислові та семантичні («я погано вас розумію», «мені важко зрозуміти, в чому суть» і т.п.), рольові («я на роботі», «при виконанні службових обов’язків», «мені зараз ніколи, я зайнятий, потім» тощо), приниження джерела інформації («непрофесіонал», «несерйозний», «безвідповідальний», «в цьому немає нічого нового», «не розуміє складності ситуації» тощо);

- у контакт-комунікаційних  та у мас-комунікативних ситуаціях  – підвищення негативізму, критичності, емоційна відчуженість, також використовуються психологічні бар’єри, приниження джерела (внутрішнє осміяння, руйнування авторитету й ін.), неуважність (відвернення і перемикання уваги та інші об’єкти, не пов’язані із змістом дії).

4. Управління – контроль за процесом дії, вплив на його характеристики і джерело:

- у міжособистісних  ситуаціях – демонстрація загрози  (небезпеки); «підкуп» і прагнення «вмилостивити»; інтеграція у певні спільності («своїх не б’ють»); прагнення розжалобити (плач, скарги, ниючі інтонації, зітхання, нещасний вигляд); ослаблення або дестабілізування активності (несподіваним відверненням і т.п.); спровокування бажаної поведінки (зокрема, різні прийоми міжособистісних маніпуляцій як спосіб захисту); граничне вираження – психологічні та фізичне підпорядкування іншого, зневага до нього (наприклад, в тоталітарних релігійних сектах, деяких асоціальних угрупуваннях з кримінальним лідером тощо);

- у контакт-комунікаційних  ситуаціях – можливості управління  дуже слабкі; у деяких ситуаціях можливо використання зворотного зв’язку як способу управління (наприклад, у видовищних заходах вираження реакції на виступ за допомогою аплодисментів, виклику на біс, різні прояви несхвалення, незадоволеність виступаючими і т.п.);

- у мас-комунікативних ситуаціях – управління практично неможливе; у деяких ситуаціях за рахунок використання зворотного зв’язку як способу управління може досягатися певний керуючий ефект (зміни рейтингу популярності певних каналів телебачення, скорочення або збільшення попиту на певні періодичні видання тощо).