Педагогічна сутність освітнього середовища

5. Занурення  в систему соціальних відносин. Організація освітнього середовища  забезпечує дитині подієву спільність, стимулює його активну взаємодію та співробітництво з оточуючими людьми.

6. Розвиваючий  характер. Припускає наявність системи  продуманих перешкод, які дитина  в змозі долати самостійно  або за допомогою оточуючих.

7. Орієнтація  на охорону і розвиток реальних  і потенційних пізнавальних можливостей. Організація освітнього середовища ставить дитину перед необхідністю працювати в зоні актуального і найближчого розвитку.

Перераховані  загальні та специфічні принципи виступають у ролі основних орієнтирів при проектуванні та моделюванні, як цілісного освітнього середовища, так і локальних середовищ, які забезпечують вирішення оперативних завдань навчання і виховання дітей в умовах сучасної школи.

Весь комплекс особливостей проектування і моделювання  робить актуальним питання діагностики  психологічних умов шкільного освітнього середовища.

Взаємодія - основа побудови освітнього середовища. Поняттю  «середовище» в сучасних навчальних посібниках приділяється мало уваги. В Вікіпедії згадується про мікросередовищє, що являє собою «безпосереднє соціальне оточення людини - сім'ю, трудовий, навчальний та інші колективи та групи». Автори даної статті вказують на взаємодію середовища і людини. Вони пишуть, що середовище впливає на розвиток особистості, а людина, як активна, творча, діяльна особистість, може перетворити і змінити середовище. А оскільки людину можна розглядати в якості певної моделі, то середовище, виступаюче як інша модель, може взаємодіяти з нею. При взаємодії створюється нове об'єднання, не схоже на колишнє. Найчастіше взаємодія відбувається між людьми, тому основою створення середовища можна вважати взаємодію. Людина сама шукає тих, з ким йому хочеться бути, брати участь в певних спільних діях. Число учасників такої взаємодії може бути різним: від одного і більше. Філософ В. С. Біблер підкреслює, що процес формування «соціуму вільних індивідів являє собою «потужне спілкування» і є двигуном колективного розвитку. Тому спілкування між людьми є певним видом взаємодії. Філософ пише про велику роль малих груп в майбутньому. У такому середовищі (або малій групі) індивід неповторний і має можливість працювати наодинці з собою. Роботу наодинці з собою можна також розглядати як особливий вид взаємодії, який створює певне середовище. В. С. Біблер вважає, що це і «нова самотність, і новий вид співучасті».Таким чином, основою створення середовища є взаємодія. Тому з позиції особистісно-орієнтованого підходу при розгляді явищ дійсності, спираючись на гуманістичні ідеї, випливає, що середовище - це добровільна, вільна освіта учасників, об'єднаних для спільного вирішення проблем та співучасті в діяльності, здатних реалізувати свої можливості, проявляти творчу індивідуальність у взаємодії. Для виникнення взаємодії необхідно «занурити» учнів в такі ситуації, як співучасть у колективній роботі, надання уваги одноліткам та ін.