Подолання сімейних конфліктів методами психокорекції

Сім’я – найдавніший і унікальний інститут людської взаємодії. Унікальність сім’ї полягає в тому, тісний союз декількох людей (чоловіка, дружини, дітей, а також батьки чоловіка чи дружини, за умови їх спільного проживання) пов’язують моральні обов’язки. В  цьому союзі люди прагнуть провести як можна більше часу у радісній взаємодії. Проте сім’я постійно знаходиться в процесі розвитку, в результаті цього виникають певні непередбачені ситуації членам сім’ї необхідно на них певним чином реагувати. На поведінку членів сім’ї в різних ситуаціях має суттєвий вплив темперамент, характер і особистісні якості особи. недивно, що в кожній сім’ї між її членами обов’язково виникають різного роду сутички, спори, кризи – тобто конфлікти. Сімейні конфлікти існують стільки, скільки існує сім’ї. Сімейний конфлікт розглядається як спосіб вираження і вирішення протиріч, які лежать в основі розвитку дуже складної системи під назвою сім’я.

      Сімейні конфлікти є однією  із самих поширених форм конфліктів. По оцінках конфліктологів в 80–85% сімей проходять конфлікти а в решти 15–20% виникають сутички із різних причин і по різних поводах.

      Таким чином, сімейні конфлікти  – це протиборство між членами  сім’ї на основі зіткнення  протилежно спрямованих мотивів  і поглядів.

      Коротко розглянемо особливості сімейних конфліктів.

      1. Зміст сімейного конфлікту складають:  міжособистісні відношення (кохання,  кровна споріднення) і правові  і моральні обов’язки, які  пов’язані із реалізацією функцій  сім’ї, а саме: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров’я, організація відпочинку), комунікативної і регулятивної.

      2. В основному на причини конфліктів  в сім’ях впливають фактори  мікро і макросередовище. До  факторів мікро середовища слід віднести: погіршення матеріального становища сім’ї; надмірну зайнятість одного чи навіть двох членів сім’ї на роботі; неможливість нормального працевлаштування су пругів; тривала відсутність власного житла; відсутність можливості влаштувати малих дітей в дитячі заклади.

      3. Особливість сімейних конфліктів  проявляється і в динаміці  та формах протікання. В цілому  динаміка сімейних конфліктів  характеризується класичними етапами  (виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення її, відкрите протиборство – інцидент, ескалація, кульмінація, завершення конфлікту, постконфліктна ситуація), але сімейні конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожного із етапів. Основні формами триборства у сімейних конфліктах: докори, взаємні звинувачення, сварки, сімейні скандали, порушення спілкування.

      4. Сімейні конфлікти мають особливі  способи вирішення, а саме: примирення, досягнення згоди, притирання  відносин на основі взаємних  поступів, розвід.

      5. Сімейні конфлікти мають тяжкі  а інколи навіть і трагічні наслідки для членів сім’ї. Досить часто виникають різні фізичні захворювання членів сім’ї. Особливо важко переносять конфлікти діти.

В.П. Ратніков вважає, що в період притирання супругів найбільш типовими причинами конфліктів можуть стати такі:

      – міжособистісна несумісність;

      – претензії на лідерство;

      – претензії на перевагу;

      – розподіл домашніх справ;

      – претензії на управління  бюджетом;

      – використання порад членів  родини чи друзів;

      – інтимно-особистісна адаптація.

      Розглянемо коротко зазначені  причини конфліктів у молодих  сім’ях.

      Міжособистісна сумісність –  це взаємо сприйняття один  одного на основі подібності  ціннісних орієнтацій, соціальних  установок, інтересів, мотивів,  потреб, характерів, темпераментів, рівнів розвитку. Міжособистісна несумісність виникає у разі, коли по цим характеристикам партнери мають протилежні показники. Наприклад: дружина має сенсорний тип характеру і екстраверт (любить деталізувати, вимагає, щоб всі речі знаходилися лише в тому порядку, який нею ж визначений); у чоловіка інтуїтивний тип і він інтроверт (його не хвилюють деталі, він їх просто не зауважує, він може скинути своє взуття в будь-якому місці, тому, що для нього вони вже виконали свої функції). Жінка, зайшовши в кімнату вимагатиме, щоб туфлі були покладені так як слід, прочитає чоловікові тривалу лекцію. Таким чином можливе виникнення конфліктної ситуації. Для уникнення подібних конфліктів необхідно знати особливості прояву характерів один одного і разом вчитися управляти ними.

      Лідерство в сім’ях. Дружина чи  чоловік (або навіть обидва) можуть  сформуватися лідерами до шлюбу.  Лідер може вести сім’ю за  собою вдало, або ж придушувати  ініціативу іншого, формуючи в  його душі внутрішній протест,  який рано чи пізно виллється у конфлікт. Виходом із такої ситуації буде лояльні відносини до альтернативної думки іншого члена сім’ї, спільне вирішення сімейних питань.

      Перевага. На першому етапові  спільного життя можливе прагнення  одного довести свою перевагу над іншим. Наприклад, чоловік, будучи в гостях дає певні не дуже хороші характеристики дружині, і в жартівливій формі звертається до дружини „Чи не так, дорогенька?”. Дружина потрапляє в невигідну становище, її настрій погіршується, вона прагне реваншу. В нормальній сім’ї чоловік і дружина знаходяться в рівних відносинах, вони поважають один одного, тобто чим швидше вони відмовляться від взаємних звинувачень один одного, тим кращим буде їх спільне життя.

      Домашні справи. Деякі сімейні  пари ділять домашню роботу на жіночу і чоловічу – це вічна проблема і причина багатьох конфліктів. Необхідно взяти собі за правило, що в домі всі справи спільні і всі є досить серйозними і вагомими. Сварка через те, кому що робити, може призводити до конфліктних ситуацій. Якщо є потреба, щоб чоловік виконав якусь незначну роботу по домі, не варто звертатися до нього в приказковому тоні – а доцільніше висловити прохання. Наприклад: „на вечерю не має хліба. Милий, можливо ти підеш в магазин?!” приготувати йому пакет і гроші та побажати щасливої дороги, а по приходу поцілувати і сказати йому який він добрий. У разі відмови чоловіка не варто роздувати скандал і читати „проповіді”, адже може відмова чоловіка є приводом до сварки, в основі якого лежать зовсім інші причини.

      Сімейний бюджет. Проблеми з цього  приводу можуть виникати у  тому разі, коли дружина заробляє  значно більше і при цьому  йому постійно нагадує про  цей факт, принижуючи, або тоді, коли  одному із подружжя здається, що інший член сім’ї необдумано  витрачає сімейні кошти, купляючи речі без яких можна обійтися. Конфліктів буде менше, тоді коли витрати будуть узгоджені між подружжям.

      Родичі і друзі.  У важких життєвих ситуаціях  подружжя користується порадами  родичів чи друзів. Якщо друзі  чи родичі розумні і розважливі  особи, то вони порадять разом  з іншою стороною обговорити  проблему. Але, якщо родичі чи  друзі стануть на сторону однієї із сторін, („Ну, я б в такій ситуації, знаєш як поступила....”) то в результаті можлива конфліктна ситуація.

      Інтимно-статева  адаптація вимагає від подружжя  досягнення морально-психологічного  і фізіологічного задоволення  один одним. Якщо один із членів сім’ї отримує незадоволення від інтимної близькості, незадоволеність від її результатів, проблему не треба залишати, щоб вона вирішилася сама по собі. На негативні результати інтимної близькості можуть впливати безпідставні страхи за свою статеву слабкість, незадоволеність. Гармонія статевого життя подружжя служить терапевтичним засобом для виходу із різних психологічних стресів. Якщо проблеми такого роду не будуть подолані на початку спільного життя то дадуть про себе знати в самих негативних проявах. Вважаємо, що найвищий бал можуть поставити собі подружжя в тому випадкові, коли вони розстаються тільки на один день, а при зустрічі їм здається, що вони не бачилися цілу вічність.

      При аналізі конфліктів  в сім’ї, вчені виділяють декілька  кризових періоди в розвитку її.

      Перший кризовий  період спостерігається в перший  рік спільного життя. В цей  період відбувається адаптація  один до одного (ми вже розглянули  основні причини виникнення конфліктів  в цей період).

      Другий кризовий  період пов’язаний із народженням дітей. Народження дитини є серйозним випробуванням для сім’ї. В подружжя з’являються нові обов’язки по догляді за дитиною і його виховання. У зв’язку з цим в них суттєво зменшуються можливості для професійного росту і для реалізації своїх інтересів. В цей період можливі зіткнення поглядів подружжя і їх батьків по питаннях виховання дитини. Втомленість дружини доглядом за дитиною, може призвести до тимчасової дисгармонії в сексуальних стосунках.

      Третя криза співпадає  із середнім віком спільного життя подружжя (10 – 15 років спільного життя), який можна охарактеризувати як взаємне насичення один одним і поява дефіциту почуттів.

      Четвертий період  наступає після 18 – 24 років  спільного життя. Основна причина  сімейної кризи і конфліктів в цей період пов’язана із підсиленою емоційною залежністю дружини, її переживаннями з приводу можливих зрад чоловіка.

      Емельянов Станіслав  Михайлович називає такі найважливіші  причини конфліктів у сім’ї:

      – обмеження одним  із подружжя свободи, активності, дій, самовираження іншого;

      – негативна поведінка  одного із членів сім’ї (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія);

      – наявність протилежних  інтересів, прагнень, обмеженість  можливостей для задоволення  потреб одного із членів сім’ї  (на його думку);

      – авторитарний, жорсткий тип взаємовідносин, які  склалися в сім’ї;

      – наявність важких  матеріальних проблем, які практично  не можливо розв’язати;

      – авторитарне  втручання родичів в подружні  відносини;

      – сексуальна  дисгармонія партнерів.

Беручи до уваги безпосереднє джерело  конфліктів, сімейні конфлікти в  цьому аспекті поділяють на:

      – ціннісні конфлікти  (наявність у подружжя протилежних  цінностей і інтересів);

      – позиційні конфлікти  (боротьба за лідерство в сім’ї, незадоволеність в признанні значимості „Я” одного із членів сім’ї);

      – сексуальні  конфлікти (психосексуальна несумісність  подружжя);

      – емоційні конфлікти  (незадоволення потреби в позитивних  емоціях: відсутність ласки, турботи,  уваги, і розуміння зі сторони одного із членів подружжя);

      – господарсько-економічні  конфлікти (різні погляди на  ведення домашнього господарства, тяжке матеріальне становище  сім’ї).

      Враховуючи поведінку  подружжя в конфлікті, сімейні  конфлікти поділяють на:

      – відкриті конфлікти  (взаємні словесні образи членів  сім’ї, некоректна розмова);

      – скриті конфлікти  (демонстративне мовчання, різкі  жести і погляди).

  Попередження сімейних конфліктів  залежить від всіх членів сім’ї  і перш за все від самих  чоловіка і дружини. Хоча інколи сімейні конфлікти і можуть носити позитивну спрямованість, але в цілому сімейних конфліктів не варто допускати. По кожному конкретному випадку можна в літературі знайти певні корисні поради. Наведу найбільш загальні шляхи попередження сімейних конфліктів:

      – формування  психолого-педагогічної культури  у подружньої пари;

      – виховання дітей  з врахуванням їх індивідуально-психологічних  і вікових особливостей та  емоційного стану;

      – формування  сімейних традицій, розвиток взаємодопомоги, взаємної відповідальності, довіри та поваги;

      – формування  культури спілкування.

      Розв’язання сімейного  конфлікту може мати декілька  варіантів, а саме: досягнення  згоди і взаємовигідного компромісу  по спірних питаннях, втікання  дітей із сім’ї, позбавлення батьківських прав, розлучення.

1. Емельянов С. М. Практикум  по конфликтологии. – СПб.: Издательство  «Питер», 2000. – 368 с.

2. Козырев Г. И. Введение в  конфликтологию: Учеб. пособие. –  М.: Гуманит изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 176 с.

3. Конфликтология: Учебник для вузов  / В.П. Ратников и др. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 512 с.

Конфлікти в родині, незважаючи на свою специфіку і різноманіття мають  в цілому спільні з соціально-психологічними конфліктами стадії протікання:

- Стадію потенційного формування суперечливих інтересів, цінностей, норм;

- Стадію  переходу потенційного конфлікту  в реальний, або стадію усвідомлення  учасниками конфлікту своїх вірно  чи помилково понятих інтересів;

- Стадію  конфліктних дій;

- Стадію  зняття або вирішення конфлікту.

Крім того, кожен конфлікт, в тому числі і  сімейний, має також більш-менш чітко  виражену структуру. У будь-якому  конфлікті присутня об'єкт конфліктної  ситуації, пов'язаний або з емоційними, фінансовими і організаційними  труднощами, або із специфікою особистих відносин конфліктуючих сторін.

Другим  елементом конфлікту виступають цілі, суб'єктивні мотиви його учасників, обумовлені їх поглядами і переконаннями, матеріальними та духовними інтересами.

Далі, конфлікт припускає наявність опонентів, конкретних осіб, які є його учасниками.

І, нарешті, в будь-якому конфлікті важливо  відрізнити безпосередній привід зіткнення  від справжніх його причин, найчастіше приховуваних.

Функції конфліктів.