Поняття комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку

Формування навичок невербального спілкування. Груповий розповідь всі сидять у колі. Кожен вимовляє від однієї до п'яти фраз, щоб вийшла інтригуюча розповідь. Вигадується казка. Якщо вправа вдається, то половина групи складає розповідь, а інша половина програє його, по ходу розігруючи дії розповіді в безсловесних ролях.

Вправа на згуртування колективу, розвиток вміння слухати інших, будувати свої дії відповідно до їх поведінкою.

Вправа «Комплімент»

Комплімент – це люб'язні приємні слова, похвала, втішний відгук, схвалення зовнішності, вчинків, характеру, дій. Добре ставлення до людини, бачення в ньому кращого. Дітям рекомендується робити не менше трьох компліментів на день і намагатися не випускати з уваги ті компліменти, які вони отримують самі. Кращою відповіддю на зроблений комплімент вважається вираження власних позитивних почуттів.

Вправа «Опиши товариша»

Діти стоять спинами один до одного і намагаються описати зачіску, одяг та обличча свого партнера.

Вправа на розвиток таких якостей як доброзичливість, ввічливість, уважність; формування значущості для дитини думки оточуючих і т.д.

 

2.3. Доведення ефективності проведення тренінгів спілкування, спрямованих на формування комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку

 

Підвищенню рівня розвитку комунікативних навичок сприяв створений цикл вправ тренінгу спілкування, спрямований на розвиток комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку. Перед початком циклу тренінгових вправ було проведене діагностування учнів і виявлено результати зображені у рисунку 2.3.2, дані порівняльного аналізу рівня розвитку комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку наведені у рисунку 2.3.1.

Рис. 2.3.1. Результати первинної діагностики рівня розвитку комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку.

 

 

 

                          

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3.2. Результати повторної діагностики рівня розвитку комунікативних навичок.

 

Таблиця 2.3.1

Порівняльний аналіз рівня розвиту комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку до та після впровадження                               циклу тренінгових занять

	Результати первинної діагностики			Результати повторної діагностики
Рівні	Низький	Середній	Високий	Низький	Середній	Високий
Відсотки	0	80	20	0	70	30

Як видно з табл. 2.3.2., після проведення циклу тренінгових занять відсоток дітей молодшого шкільного віку з високим рівнем розвитку комунікативних навичок зріс з 20% до 30%, тобто на 10%. Відсоток опитаних з середнім рівнем зменшився з 80% до 70%, а з низьким не зазнав змін. Таким чином на підставі результатів повторної діагностики (рис. 2.3.2.) можна зробити висновок що розроблений цикл занять є ефективним.

 

Висновки до розділу 2

 

Діагностичне дослідження рівня сформованості комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку було проведено у Хортицькому національному навчально - реабілітаційному багатопрофільному центрі у виховній групі № 1. Для діагностичного дослідження використовувалась  методика  виявлення комунікативних схильностей дітей Р.В. Овчарової. Продіагностувавши вихованців виховної групи №1, було виявлено, що комунікативні навички відповідють середньому рівню.

Для розвитку комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку доцільно застосовувати засоби тренінгу спілкування. Тренінг спілкування − форма педагогічної роботи, яка має мету створення у дітей засобами групової практичної психології різних аспектів позитивного комунікативного досвіду (досвіду взаємовпізнання і взаєморозуміння, досвіду поводження, досвіду поведінки в проблемних для школяра ситуаціях). Його переваги зумовлені можливістю залучення дітей до безпосереднього спілкування, спільної діяльності, створення різноманітних умовних ситуацій, які відображають реальні проблеми спілкування дітей молодшого шкільного віку. У роботі з дітьми молодшого шкільного віку  тренінговий формат взаємодії забезпечує ефективне засвоєння інформації та практичне відпрацювання знань, нерозривний зв’язок із життям, створення комфортних умов для успішної взаємодії з викладачами, тренером та ровесниками.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. Актуальність дослідження полягає в тому, що однією з найбільш важливих проблем для соціального педагога в умовах навчального закладу є проблема розвитку комунікативних навичок молодших школярів. Від ефективності її розв’язання залежить не тільки можливість розвитку індивідуальності дитини, але й психологічний комфорт групи дітей,  бажання йти до школи та навчатися, формування в них ціннісного ставлення до інших людей.
2. Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволи з’ясувати сутність поняття комунікативних навичок, управління процесом спілкування, визначити що включають в себе комунікативні здібності. Тренінг спілкування − форма педагогічної роботи, яка має мету створення у дітей засобами групової практичної психології різних аспектів позитивного комунікативного досвіду (досвіду взаємовпізнання і взаєморозуміння, досвіду поведінки в проблемних для школяра ситуаціях). Його переваги зумовлені можливістю залучення дітей до безпосереднього спілкування, спільної діяльності, створення різноманітних умовних ситуацій, які відображають реальні проблеми спілкування дітей молодшого шкільного віку.

У процесі міжособистісної взаємодії у дітей формуються комунікативні навички, спільні погляди на вирішення певних питань .

У роботі з дітьми молодшого шкільного віку тренінговий формат взаємодії забезпечує ефективне засвоєння інформації та практичне відпрацювання знань, нерозривний зв’язок із життям, створення комфортних умов для успішної взаємодії з викладачами, тренером та ровесниками.

3. Діагностичне дослідження рівня сформованості комунікативних

навичок дітей молодшого шкільного віку  було проведено у Хортицькому національному навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі у виховній групі № 1. Для діагностичного дослідження використовувалась  методика  виявлення комунікативних схильностей дітей Р.В. Овчарової. Продіагностувавши вихованців виховної групи №1, було виявлено що показник розвитку комунікативних навичок відповідає середньому рівню. Це вказувало на те, що у групи великий потенціал та перспективи для подальшого розвитку комунікативних навичок. Це є свідченням нормального розвитку групи дітей молодшог шкільного віку та сприятливої соціально-психологічної атмосфери у ньому.

4. З метою розвитку комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку було укладено цикл тренінгових занять спрямованих на підвищення рівня розвитку комунікативних навичок дітей молодшого шкільного віку. Цикл тренінгових занять впроваджено у Хортицькому національному навчально - реабілітаційному багатопрофільному центрі з вихованцями групи №1.
5. Ефективність формувального експерименту було доведено при порівнянні результатів первинної та повторної діагностик, а саме: після проведення циклу тренінгових занять відсоток дітей молодшого шкільного віку з високим рівнем розвитку комунікативних навичок зріс з 20% до 30%, тобто на 10%. Відсоток опитаних з середнім рівнем зменшився з 80% до 70%, а з низьким не змінився.
6. Дослідження не претендує на завершеність і буде продовжено.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Александров О. А. Формирование коммуникативных умений общения / О.А. Александров, – М.: Просвещение, 2005.  – 206.
2. Ломов Б.Ф. Проблема общения в психологии / Б.Ф. Ломов – М.: Наука, 1981. – 354 с.
3. Мудрик А.В. Общение в процессе воспитания / А.В. Мудрик – М.: Педагогическое общество России, 2001.  – 500 с.
4. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова – М.: Издательство «Азь», 1992.  –  800 с .
5. Коджаспирова Г.М. Словарь по педагогике / Г.М. Коджаспарова, А.Ю. Коджаспаров – М.: ИКЦ «МарТ»; Р-на-Д: Издательский центр «МарТ», 2005. – 448 с.
6. Степнов В.С., Конфликты в школьном возрасте: пути их предупреждения и  преодоления / В.С. Степнов  –  Наука М., 1986. – 100 с.
7. Саруханов В. А. Словарь телевидения, или Что бы это значило? / В.А. Саруханов – Ч.2.- СПб: Всемирное слово, 2005.  – 178 с.
8. Проблема общения в психологи / Под ред. Б.Ф. Ломова. – М.: Наука, 1981.  –  276 с.
9. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Б. Антоненко-Давидович – К., Наука 1994. – 312 с.
10. Выготский Л.С. Мышление и речь. Проблемы психологии развития ребенка / Л.С. Виготский – М.: Просвещение,1976. – 514 с.
11. Бородич А.М. Методика развития речи детей / А.М. Бородич – М.: Просвещение, 1981. – 255 с.

12. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення / Н.Д. Бабич – Львів: Світ, 1990. – 250 с.

13. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога / Р.В. Овчарова – М.: ТЦ «Сфера», 2001. – 467 с.

14. Кривенчук Е. Правильна вимова // Радянська школа. – 1988.  – №12, с150.

15. Толковый  словарю русского языка / За ред Д.Н.Ушакова.  – М.,1999. – 500 с.

16. Косенко Ю.В. Основи теорії мовної комунікації: Навч.посіб. / Ю.В. Косенко – Суми: Сумський державний університет, 2011. – 187 с.

17. Андриенко Е.В. Соціальна психологія: Навч. посібн. для студ. вищ. пед. навч. закл / Під.ред. В.А.Сластеніна. – М.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 250 с.

18. Варзацька Л.О. Активізація  мовленнєвої діяльності учнів // Початкова школа. – 1991 – № 2.  –  150 с.

19. Філоненко М. Психологія спілкування.Навчальний посібник. / М. Філоненко – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 224 с.

20. Лісіна М.І. Потреба у спілкуванні / М.І. Лісіна, Проблеми онтогенеза спілкування. – М.: Наука,1986, – 300 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

ДОДАТОК А

 

Методика виявлення комунікативних схильностей дітей, складена на основі посібників Р.В. Овчарової «Довідкова книга шкільного психолога»   

 

Мета: виявлення комунікативних схильностей дітей.

Хід проведення: дітям пропонується наступна інструкція: «вам необхідно дати відповідь на 20 питань. Чесно відповідайте відповідайте на питання та давайте чітку відповідь «так» або «ні». Якщо ваша відповідь на питання позитивна то у клітинці поставте знак «+», якщо негативна, то «-», уявіть собі реальні ситуації і намагайтеся максимально швидко відповісти на питання»

1. Чи підтримують вас ваші однолітки у вирішенні питань?
2. Комфортно ви себе почуваєте у несприятливій ситуації?
3. Чи подобається вам займатися суспільною роботою?
4. Чи любите ви організовувати ігри чи розваги?
5. Чи завжди ви почуваєте себе добре у незнайомій ситуації?
6. Чи втомлюєтесь ви інколи від спілкування з однолітками?
7. Чи приймаєте ви активну участь у житті школи?
8. Чи подобається вам увага оточуючих?
9. Чи завжди ви завершуєте почате?
10. Чи прагнете ви того щоб однолітки завжди погоджувались з вами?
11. Виникають у вас конфлікти з товаришами через невиконану обіцянку?
12. Часто ви засмучуєтесь через те що не виконали справу вчасно?
13. Чи можете ви відмовитись від вигаданої гри щоб лати можливість пограти у гру котру вигадав ваш товариш?