Поняття про темперамент

Оточуючий світ постійно спричиняє нашій нервовій системі багаточислені впливи; часто потрібно довго виконувати важку роботу, в житті зустрічаються подразники великої сили, що вимагають значного нервового напруження. Від сили збудження і гальмування залежить яке навантаження може витримати нервова система.

2. Врівноваженість нервових  процесів - це баланс між процесами  збудження і гальмування. Не завжди  сила збудливого і гальмівного  процесів відповідають одна одній. Нерідко гальмівний процес відстає  по силі від процесу збудження, і тоді збудження великої сили  не може повністю врівноважитись  гальмуванням. Протилежною властивістю  є неврівноваженість нервових процесів.

3. Рухливість процесів  збудження і гальмування - швидкість  зміни збудження і гальмування. Оточуючий світ постійно змінюється  і ці зміни часто бувають  різкими і несподіваними. Нервові  процеси повинні "встигати" за  ними. Рухливість нервових процесів  виявляється в здатності змінювати  поведінку залежно від умов, швидко  переходити від однієї дії  до іншої, від пасивного до  активного стану чи навпаки. Протилежною  рухливості є інертність нервових  процесів. Нервова система інертніша  тоді, коли потребує більше часу  чи зусиль для переходу від  одного процесу до іншого.

Але, як показали дослідження Павлова, особливості вищої нервової діяльності обумовлені не однією із властивостей, а завжди їх сукупністю, поєднанням у певних співвідношеннях. Три властивості нервової системи можуть створювати різні поєднання. Таким чином , Павловим була створена класифікація основних типів вищої нервової діяльності (ВНД).В залежності від сили нервових процесів Павлов поділив собак на сильних і слабких.

1. Слабкі тварини складають  один тип. У представників такого  типу слабкими є обидва процеси -- збудження і гальмування. Такі  собаки метушливі, безперервно оглядаються, або навпаки, завмирають у якійсь  позі. Тривалі або сильні подразники  викликають у них швидке виснаження. Тварини слабкого типу розрізняються  між собою й іншими властивостями  нервової системи (крім сили), але  на тлі загальної слабкості  нервових процесів ці відмінності не мають істотного значення.

Отже, слабка, чутлива, легко гальмівна нервова система є типом ВНД - слабким.

2. Сильний тип поділяється  на врівноважений і неврівноважений.

Сильна неврівноважена нервова система виражається в швидкій зміні настрою, поведінки: дуже сильний збудливий процес і відносно слабке гальмування. Оскільки збудливий процес не врівноважується гальмівним, то при дуже великому нервовому навантаженні часто буває нервовий зрив. Індивід з таким поєднанням властивостей нервової системи відноситься до нестримного типу (за визначенням І.П.Павлова).

3. Сильні врівноважені, в  свою чергу поділяються на  рухливий та інертний типи - в  залежності від того, швидко чи  повільно відбувається зміна нервових процесів.

Таким чином, три властивості нервової системи в класифікації І.П.Павлова в різних поєднаннях дали чотири типи ВНД.

Порівнюючи типи нервової системи з традиційною, класичною типологією Гіппократа - Галена, російський фізіолог співвідносить тип ВНД з типом темпераменту таким чином:

1) слабка нервова система - слабкий тип - меланхолік;

2) сильна, неврівноважена  нервова система - нестримний тип - холерик;

 

3) сильна врівноважена  рухлива нервова система - живий (жвавий) тип - сангвінік;

4) сильна врівноважена  інертна система - інертний, спокійний тип - флегматик.

Отже, той чи інший тип ВНД складає фізіологічну основу темпераменту. ТИП

сильний слабкий (меланхолік)

врівноважений неврівноважений (нестримний) холерик

рухливий інертний (жвавий) (інертний) сангвінік флегматик

Вчення Павлова про індивідуальні відмінності динамічної сторони психіки дало поштовх до подальших досліджень в цій галузі. Наприкінці 50-х років 20 ст. були проведені лабораторні дослідження під керівництвом Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина, В.С.Мерліна, які доповнили типологію І.П.Павлова новими елементами. Було розроблено багато прийомів дослідження нервової системи людини, які дали змогу глибше зрозуміти роль індивідуальних особливостей темпераменту в діяльності людини, визначити додаткові властивості нервових процесів. В даний час в психології розрізняють наступні властивості темпераменту:

1) лабільність - швидкість  виникнення та протікання збудження і гальмування;

2) сенситивність ( підвищена  чутливість) - визначається тим, яка  сила впливу необхідна, щоб викликати  в людини реакцію. (Якщо у однієї  людини ступінь незадоволення  потреби не помічається, то в  іншого - та ж сама ступінь викликає  страждання - другий має більшу сенситивність)

3) реактивність (емоційність) - сила емоційної реакції на  зовнішні та внутрішні подразники; інтенсивність реагування індивіда  на зміни ситуації життя. Основний  показник - час, що минає від події  до початку відповідної поведінки. Високо реактивні особи імпульсивні, низько реактивні - розважливі і помірковані.

4) Активність (резистентність) - характеризується тим, наскільки  людина активна під час подолання  перешкод, здатна чинити опір  несприятливим умовам, що гальмують  діяльність. Найбільш яскраво ця  якість темпераменту виявляється  у протидії опору стресу, у  відсутності зниження функціонального  рівня діяльності при сильному  нервовому напруженні. Загалом активність  і реактивність перебувають в  обернено пропорційному співвідношенні - чим більш активною є людина, тим вона менш реактивна.

5) Темп реакцій - протікання  психічних процесів та реакцій; Показником є швидкість переробки  інформації, що впливає органи  чуттів, час розв'язання мислитель  них задач, протікання мнемічних процесів.

6) Пластичність - ригідність. Перша властивість характеризується  гнучкістю, легкістю пристосування  до нових умов. Людина з ригідними  властивостями важко пристосовується, характеризується інертністю, нечутливістю до зміни умов.

7) Екстраверсія - інтроверсія  характеризує спрямованість особистості  на довкілля або на себе. Екстраверт - спрямований на оточуючих людей, предмети, події. Інтроверт - фіксація  особистості на собі, на своїх  переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкненість.

8) Емоційна збудливість - характеризується тим, якої сили  потрібен вплив, щоб викликати  емоційну реакцію. Вказує на швидкість  виникнення і перебігу реакцій. Емоційно нестійкі, збудливі люди відгукуються навіть на слабкі впливи оточуючого середовища, тоді як емоційно стійкі - тільки на сильні.

ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ТЕМПЕРАМЕНТ

   Уперше науковий  підхід до з'ясування фізіологічних  основ темпераменту застосував  І. Павлов у своєму вченні про  типи вищої нервової діяльності  у тварин і людини.

   Ці основи він  вбачав у особливостях функціонування  кори великих півкуль головного  мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси в корі головного мозку характеризуються певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи). Такими властивостями є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Сила нервової системи виявляється в її здатності витримувати сильні тривалі або часто повторювані збудження, не переходячи в стан гальмування. Урівноваженість нервових процесів — це рівень балансу між процесами збудження і гальмування. Не завжди ці процеси відповідають один одному. Ступінь урівноваженості може бути різним. Рухливість нервових процесів визначається легкістю переходу від збудження до гальмування і навпаки. Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи. Павлов виділив чотири їх види:

   1) сильний, неврівноважений;

   2) сильний, урівноважений, рухливий;

   3) сильний, урівноважений, інертний;

   4) слабкий.

   На його думку, ці типи вищої нервової діяльності  відповідають чотирьом типам  темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою  характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю  її діяльність.

   Якщо схематично  подати поєднання властивостей  нервової системи (рис. 1), то можна  побачити неповноту такої класифікації.

Рис. 1. Типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

   Сильний тип нервової  системи є достатньо розчленованим, а слабкий — ні, врівноваженість  виявилася розчленованою, а неврівноваженість  залишилася без зміни. Очевидно, логіка дослідження повинна була  б вимагати довершення такої  схеми.

   Павлов зробив  спробу з'ясувати природу темпераменту. Проте, ототожнюючи тип темпераменту  з типом нервової системи, він  звів психічне до фізіологічного, що є виявом фізіологічного  редукціонізму (деякого спрощення, зведення складного до простого) в психології.

   Б. Теплов і В. Небилицин, продовжуючи вивчати властивості нервових процесів на основі електроенцефалографічних методик і статистичного оброблення експериментальних даних, довели, що деякі індивідуальні особливості умовних рефлексів у людини пов'язані між собою. Кожна така взаємопов'язана система індивідуальних особливостей залежить від однієї загальної причини, а саме, від певної властивості нервової системи. Наприклад, від сили процесів збудження і гальмування залежать ступінь згасання умовних рефлексів, різниця в силі умовної реакції на сильний і слабкий подразники, вплив стороннього подразника на чутливість до основного подразника. Вони виділили чотири основних властивості нервової системи:

   1) динамічність —  характеризує легкість і швидкість  утворення мозковими структурами  нервових процесів під час  формування умовних реакцій збудження  чи гальмування;

   2) лабільність (лат. labilis — нестійкий) — характеризує швидкість виникнення і згасання процесів збудження;

   3) сила;

   4) рухливість.

   Фізико-хімічну природу  цих властивостей ще не з'ясовано.

   У дослідженнях  Теплова і Небилицина показано, що психологічна характеристика темпераменту загалом пов'язана не з однією властивістю нервової системи, а з їх поєднанням, тобто з типом нервової системи. Аналогічно встановлено, що кожна властивість темпераменту залежить не від однієї, а від декількох властивостей нервової системи. Нині знайдено зв'язок цілісної характеристики темпераменту і окремих його властивостей лише з чотирма типами нервової системи. Оскільки ці типи є спільними для людини і тварин, то їх називають загальними. Отже, фізіологічною основою темпераменту є загальний тип нервової системи.

   Проте це не  означає, що виділені Павловим  загальні типи нервової системи  є єдино можливим поєднанням  її властивостей. За твердженням  В. Небилицина, відповідно до виділених чотирьох параметрів люди повинні репрезентувати не менше 12 типів нервової системи.

   Російський психолог  Вольф Мерлін (1892—1982) вважав, що темперамент треба вивчати як суто психічне явище з урахуванням зв'язків із властивостями нервової системи. Тоді його можна було б характеризувати за допомогою понять “сензитивність”, “реактивність”, “активність”, “темп реакцій”, “пластичність”, “екстраверсія”, “інтроверсія” й “емоційність”.

   Сензитивність (лат. sensibilis — чутливий) визначається найменшою силою зовнішніх впливів, необхідною для виникнення психічної реакції людини. Сензитивність визначає мінімальну силу подразника, що викликає у людини ледве помітне відчуття. Високосензитивні люди є дуже вразливими, сором'язливими, замкнутими, тривожними, їм властива висока вимогливість до себе і занижений рівень домагань. Низькосензитивним особам властиві протилежні риси.

   Реактивність залежить  від характеру емоційної реакції  індивіда на зовнішні та внутрішні  впливи. Високореактивні люди є імпульсивними. Вони починають діяти під впливом обставин, без належного їх усвідомлення й оцінки. Малореактивні — завжди помірковані, стримані, намагаються оцінити наслідки своїх дій.

   Активність характеризується  енергією впливу людини на  навколишній світ і подолання  перешкод на шляху до мети. Активна людина завжди чимось  зайнята, постійно рухається, стрімка  у своїх діях і мовленні. Пасивній  людині притаманні апатія і  бездіяльність.

   Темп реакцій виявляється  у швидкості перебігу різних  психічних явищ: часі запам'ятовування, швидкості прийняття рішень тощо.

   Пластичність —  показник гнучкості, легкості пристосування  людини до нових умов. Особи  з великою пластичністю легко  і швидко пристосовуються до  нових людей і обставин, змінюють  вид діяльності, менше конфліктують  із колегами. Ригідність (лат. rigidus — твердий, заціпенілий) це показник інертності, нечутливості до зміни зовнішніх впливів.

   Екстраверсія та  інтроверсія розрізняються тим, що більше впливає на реакцію  людини — зовнішні враження  у певний момент (екстраверти) чи  образи, уявлення, думки, пов'язані з  минулим і майбутнім (інтроверти). Екстравертам властива імпульсивність  у діях, ініціативність, комунікабельність, гнучкість поведінки. Інтроверти  зосереджуються на власних внутрішніх  переживаннях і не цікавляться  тим, що відбувається навколо. Екстраверсія  ґрунтується на сильному типі  нервової системи, інтроверсія —  на слабкому.

   Емоційність —  властивість темпераменту, що вказує  на швидкість виникнення і  перебігу емоцій. У емоційно нестійких людей, що легко збуджуються, вони виникають швидко, є короткочасними і можуть легко змінюватися на протилежні. Для емоційно стійких людей характерними є повільне емоційне збудження і тривалість переживань.