Проблема творчої діяльності у психології

4. Психологічний погляд на генезис обдарованості

 Поведінку обдарованої  людини відбиває взаємодія між трьома основними групами людських якостей. Ці групи являють собою загальні і\чи спеціальні здібності вище за середні, високий рівень включенності в задачу і високий рівень креативності.

 Творчі здібності й  обдарованість не зв'язані прямо  з рівнем загальних і спеціальних здібностей, що є реальним засобом успішного здійснення діяльності, але не визначають однозначно творчий потенціал особистості. Їхній внесок реалізується, лише переломлюючи через мотиваційну структуру особистості, її ціннісні орієнтації.

 При цьому виділені  два типи мотивації. До першого,  що забезпечує високий рівень пізнавальної самодіяльності, відноситься перевага пізнавальної мотивації, зацікавленість у справі, а не у своєму успіху. Другий тип мотивації виступає психологічним бар'єром для прояву пізнавальної самодіяльності. Сюди відносяться зовнішні стосовно пізнання мотиви.

 Обдаровані діти виявляють  себе ще в ранньому дитинстві,  але не завжди, на жаль, вони  знаходять підтримку у своїх учителів, тому що виявляють бунтарські прояви і не вписуються в загальноприйняті стандарти.

 Виходячи з усього  перерахованого вище, можна сказати,  що розуміння творчості в такому  виді дозволять зробити висновок  про те, що немає творчих здібностей, що існують паралельно з загальними і спеціальними (поділ коефіцієнта інтелекту і креативності Гілфордом). Разом з тим, творчий потенціал особистості не є результат чисто кількісного росту здібностей. Те, що прийнято називати творчими здібностями, з погляду Д.Б. Богоявленської, є здатність до здійснення ситуативно нестимульованої продуктивної діяльності, тобто здатність до пізнавальної самодіяльності. Її прояв не обмежений сферою професій розумової праці і характеризує творчий характер будь-якого виду праці.

 Розуміння творчих  здібностей Д.Б. Богоявленської  і її послідовників не збігається з тим, що в даний час розглядається як загальну обдарованість (високий рівень розвитку здібностей).

 Але воно не збігається  і з другою концепцією, що представляє «креативність» чи «творча обдарованість». У противагу Гілфорду вони говорять, що рух думки в різних напрямках не є результатом його руху вшир, а, навпаки, усередину.

 Чи можна розвивати  обдарованість? Звичайно! Представлене  розуміння природи обдарованості  і наявність адекватної методики  її діагностики дозволяють безпосередньо  перейти до побудови системи  розвитку творчих здібностей  і обдарованості. 

 Це - насамперед створення  оптимальних умов для прояву  і становлення творчих можливостей  учнів, що має на увазі в  першу чергу зняття обмежень, бар'єрів, що прямо придушують творчий ріст дітей. Тому обов'язковим моментом програми є вимога гнучкості в її організації, що допускає зміни по параметрах темпу, обсягу і предметного змісту навчальної програми. Ця гнучкість програм дозволить, з одного боку, забезпечити дійсне одержання суспільно необхідного рівня утворення, а з іншого боку – дозволить максимально через власний вибір і зусилля просунутися тим, хто на це здатно.

 Робота з обдарованими  дітьми припускає наявність даних  про структурно-якісні характеристики  обдарованості, методик їхнього  виявлення і розвитку, а потім  організаційних заходів, у рамках  яких і здійснюється практична робота по подальшому розвитку творчих здібностей і обдарованості.

 

5. Два способи пізнання-шлях еволюції людства

 Загальних методів  в історії пізнання - два: діалектичний і метафізичний. Це загально-філософські методи.

 Діалектичний метод  — це метод пізнання дійсності в її суперечливості, цілісності і розвитку.

Метафізичний метод —  метод, протилежний діалектичному, з його допомогою розглядають  явища поза їх взаємним зв'язком  і розвитком. З середини 19-го століття метафізичний метод все більше і більше витіснявся з природознавства діалектичним методом.

6. Фантазія і творча  діяльність 

 Творча уява становить  значний інтерес як здібність,  яка відіграє важливу роль  в усіх сферах людської діяльності  і є її складовою частиною.

 К. Маркс писав: «Ми  передбачаємо працю в такій формі, в якій вона є виключно надбанням людини. Павук робить операції, що нагадують операції ткача, і бджола будовою своїх воскових комірок осоромлює деяких людей-архітекторів. Але й найгірший архітектор від найкращої бджоли з самого початку відрізняється тим, що, перш ніж будувати комірку з воску, він уже збудував її у своїй голові. В кінці процесу праці виходить результат, який уже на початку цього процесу був в уяві людини, тобто ідеально. Людина не тільки змінює форму того, що дане природою: в тому, що дане природою, вона здійснює разом із тим і свою свідому мету, яка як закон визначає спосіб і характер її дій і якій вона повинна підкоряти свою волю».

 Саме таке попереднє  створення продуктів діяльності  можливе головним чином тільки  завдяки творчій уяві. Скільки  б людина не розмірковувала, як  би палко не бажала чогось, без неї вона не рушить з місця ні в теорії, ні в практиці.

 Наукові відкриття  — не результат абстрактно  логічних операцій над уже  відомими посиланнями. Істинно  наукове дослідження полягає в тому, щоб за допомогою творчої фантазії побачити явища світу зовсім по-новому, в нових зв'язках і відносинах.

 Особливо рельєфно  роль уяви виступає в експериментальному  дослідженні, яке виходить з певної гіпотези. Експериментатор має подумки уявити таку конкретну ситуацію, яка б дала можливість перевірити цю гіпотезу.

 Щодо участі фантазії  у художній творчості існує  чимало цікавих і ґрунтовних  міркувань. В.Г. Бєлінський, беручи  винятковий приклад, коли літературознавець  тільки наводить дійсно історичну  подію, зазначає, що все ж і в цьому випадку обійтись без фантазії неможливо.

 Уява має місце і  в технічній творчості. «Кожний  винахід, — пише Т. Рібо, — великий чи малий, раніш ніж зміцніти і фактично здійснитися, був народжений в уяві. Для того, щоб плуг, який спочатку був простим шматком дерева з обпаленим наконечником, перетворився... на те, чим він став тепер, після довгого ряду змін... хтозна, скільком уявам довелось над ним попрацювати... Всі речі, які ми застосовуємо у повсякденному житті, не виключаючи найпростіших і звичайних, становлять... кристалізовану уяву».

 Творча фантазія бере  участь також і в духовному  формуванні особистості. Активне  життя людини починається в  грі, і саме в ній фантазія  створює особливий новий світ, в якому дитина почуває себе повним господарем і завдяки якому вона, граючись, дістає можливість збагнути найпростіші відношення в оточуючій її дійсності. В.Г. Бєлінський писав, що в дитинстві фантазія є переважно здатністю і силою душі, головним її діячем, першим посередником між духом дитини та світом дійсності, що існує зовні. Крім того, як слушно зазначає Е. Мейман, «фантазія є першою формою діяльності, за допомогою якої свідомість дитини перероблює засвоєний матеріал наочних уявлень і перетворює цей матеріал на її справжнє духовне надбання».

 Творча фантазія має  знайти здоровий вихід у людських  учинках. Люди чомусь більше  дбають про пасивне сприймання  і майже зовсім забувають про  виховання фантазії.

 Підростаюче покоління не завжди оволодіває творчою силою фантазії, а стає пригніченим її руйнівною силою, спрямованою на принципи моралі, і т. д. Психологи занепокоєні тим, щоб дати уявленням молоді здоровий напрям. Навіть західна соціальна гігієна вказує на шкідливий вплив коміксів та фільмів-жахів на психіку людей.

 У зрілому віці фантазія  не деградує, як думають деякі психологи, вона лише переключається на виконання нових завдань, які ставить перед людиною суспільство, та істотно перетворюється.

 У листах останніх  років свого життя Ф. Енгельс  особливо підкреслював той факт, що, незважаючи на основне положення історичного матеріалізму про визначальну роль суспільного буття, не можна забувати про те, що свідомість, своєю чергою, впливає на суспільне буття і вказує шляхи його перетворення. Люди творять історію в активній праці. Вони, пізнаючи закони суспільного розвитку, заглядають у майбутнє, передбачають його.

7. Натхнення і творча  криза 

 Натхнення - це стан, в якому людина здатна творити  продуктивно. Про важливість натхнення  не варто говорити. Воно потрібно  в будь-якому творчому процесі,  оскільки дозволяє продуктивно,  ефективно, якісно і з повною  віддачею провести час. Виникає  питання, а звідки ж його  брати? 

 Коли натхнення вас  покидає і ви переживаєте творчу  кризу, коли вам складно закінчити  почату справу, досліджуйте інші творчі витвори.

 Перерахуємо види діяльності, які допомагають знайти натхнення  багатьом творчим людям в сучасному  світі:

1) процес постійного пошуку;

2) постійне пізнання і вдосконалення;

3) любов до своєї справи;

4) творчість в інших  справах; 

5) наявність мети і  мотиву;

6) тотальність, тобто  повне інтелектуальне і емоційне  зосередження на тому, чим людина займається. Іншими словами, повна концентрація або занурення.

 Наведемо простий приклад  того, як не треба робити: жінка  на кухні під час миття посуду, дивиться телевізор, одночасно думає про дітей, про чоловіка і про покупки в магазині на наступний тиждень, і при цьому їй вдається говорити по телефону. Все це відволікає від основного виду діяльності - миття посуду. В результаті посуд вимитий не якісно або не ефективно проведено час. Те ж саме в будь-якій справі. Якщо ви не повністю зосереджені на ньому, то діяльність протікає менш результативно, менш ефективно і менш якісно;

7) здоровий спосіб життя,  фізична розкутість, добра фізична  форма. Давно вже було доведене, що люди фізично розвинуті,  ведучі здоровий спосіб життя  більш якісно, продуктивно живуть  і творять; 

8) спілкування, оскільки  воно є найефективнішим способом  розвитку людства. Без нього  людський розвиток гальмується; 

9) вивчення і дослідження чужої творчості. Чим повніше пізнається чужа творчість, тим досконаліше ваше. На цьому пункті зупинюся детально через його важливість. Які існують доступні способи пізнання чужої творчості:

- читання книг;

- проглядання фільмів; 

- слухання музики;

- дослідження витворів мистецтва, таких як скульптура, полотна відомих художників, архітектура і багато що інше;

- особливо важливо досліджувати те, що ви любите і чим ви займаєтеся;

- захоплення і любов  до цього світу. Адже наш світу - це продукт великої творчості не тільки людей, але і всього Всесвіту;

- пізнання самого себе, рефлексія, тому що ми є шедевром прекрасного творчого процес під назвою життя;

10) і найважливіше - сама  творчість. Необхідно займатися  творчістю. Без спроби творити  людина не стане творцем. А скільки натхнення ви отримаєте від самого процесу.

8. Стадії дитячого малюнку 

 Малюнок - це продукт  творчої діяльності, одна з форм  прояву і характерного показника розвитку дитини.

 Бажання малювати проявляється  в ранньому дитинстві і досягає  найвищого розвитку в дошкільному  віці. До початку підліткового віку це захоплення, в більшості випадків, проходить, «вірність» малюванню зберігають лише художньо обдаровані діти.

 В процесі малювання  координується конкретно-образне  мислення, пов'язане з роботою  правої півкулі головного мозку, а також абстрактно-логічне, за яке відповідальна ліва пів куля головного мозку.

 Самою ранньою стадією розвитку дитячого малюнку є стадія безсмисляних штрихів. За їх допомогою дитина ще не намагається виразити якийсь певний зміст. Головне для неї - слід на бумазі. Цей слід дитина залишає сама, виражаючи свої перші, по-суті, продуктивні дії. Вона відчуває задоволення вже від того, що розуміє джерело появи певного продукту.

 Цю стадію часто  називають «марання», «каракулів». Вона характеризується як до естетична - так як ще відсутня естетична задача як така.

 На 4-5 році життя дитина  вступає в наступну стадію - схематичного зображення. Вона тягнеться дуже довго, і в ній можна намітити ряд сходин, в залежності від того, як примітивні на початку схеми поступово наповнюються суттєвим змістом. Найчастіше дитина зображує людину, додаючи до її фігури певні деталі - це може бути капелюх, сигарета, дипломат тощо. Подібні зображення представляють людину в анфас. Лише поступово дитина оволодіває профільним зображенням. При цьому дитина в продовж тривалого часу затримується на проміжній сходинці: лише частина фігури малюється в профіль, все решта звернене до наблюдаючого лицем.

 Наступна стадія розвитку  малюнка - стадія правдивих зображень  - поступове відмовлення від схеми  і намагання відтворити дійсний  вигляд предмету. Наприклад, на  малюнку може бути зображено  гаманець, що лежить у кишені, а з нього виглядають монети, що лежать в гаманці. 

 Зміст малюнків спершу однотипний. Дитина вчиться малювати перш за все людину, тоді дерево, будинок тощо. З 5 років, при підтримці дорослого, дитина починає малюват все, що її цікавить. Часто в малюнках фігурують члени сім’ї.

 Не дивлячись на  значну недосконалість малюнка  стадії правдоподібних зображень,  дитина, яка не володіє художньою  обдарованістю, рідко самостійно, без спеціального навчання піднімається на наступний рівень. Тому і дорослі, які не навчались малюванню, виявляють в своїй творчості дуже багато рис, що схожі з уже відміченими. Але якщо дитина отримує систематичні вказівки на недосконалість її витвору і наставлення про спосіб їх виправлення, то вона досягає четвертої стадії - правильних зображень.

 Тут ми зустрічаємось  з малюнками різного ступеню складності. Але це вже залежить від індивідуальних художніх здібностей і не має в своїй основі яку-небудь загальну закономірність. При цьому зображення в значній мірі втрачає свою «дитячість» - ті специфічні особливості, які притаманні саме дитячому малюнку.