Проблеми і шляхи розвитку творчого мислення

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………….      3

РОЗДІЛ 1. Теоретичне вивчення шляхів та проблем розвитку творчого

                 мислення……………………………………………………………..      5

1.1 Мислення, його визначення та особливості………………………………      5

1.2 Історичний огляд психологічних досліджень проблеми творчого

      мислення………………………………………………………………….....      9     

1.3 Методи стимулювання проявлення творчих здібностей.………………..     12  

РОЗДІЛ 2.  Емпіричне  дослідження зв’язку уяви та творчого мислення   

                    студентів 2-го курсу спеціальності „Психологія”…………....…     21

2.1 Методи та методики  дослідження. Процедура дослідження…………...      21

2.2 Аналіз результатів дослідження…….………………………………….....     23

Висновки………………………………………………………………………..    25

Список використаних джерел…………………………………………………    27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. Проблема творчості з кожним роком стає все більш актуальною. Творчість вивчається різними науками. На сьогоднішній день не існує єдиного визначення поняття "творчості". Творчість розглядається як "процес", "діяльність", "конструктивний принцип пізнання". Відомості про протікання творчого процесу достатньо суперечливі. Одні учені вважають, що процес творчості протікає за строго певними законами - логічний варіант; інші вважають, що творчий процес не доступний для пізнання, непередбачуваний і некерований - інтуїтивний варіант. На наш погляд в творчому процесі обов'язково присутні підсвідомі процеси. І поки не будуть відкриті всі таємниці підсвідомості, не будуть відкриті і всі закони творчості.

 Здатність до творчого мислення ознака людини обдарованої і талановитої, здібної створити щось власне, щось нове, побачити те, що не побачив ніхто інший. Але ж чи багато серед нас людей насправді талановитих? Як стверджують дослідники, лише 2% людей надзвичайно й 15-20% людей помірно талановиті від народження, завдяки спадковості. А талант, як відомо, є основою творчого мислення. Проте зачатки творчої сили є майже в усіх, потрібно лише створити сприятливі умови для їхнього розвитку.

Мислення – це опосередковане та узагальнене сприйняття людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках та відносинах. Мислення починає свій розвиток в процесі взаємодії дитини з усім, що її оточує. Розвиток мислення створює внутрішні умови для засвоєння знань та навичок, виховання розумових та творчих здібностей. Деякі дослідники навіть доводять, що не можна розмежовувати поняття мислення й мислення творче. Бо сам процес мислення однієї людини настільки своєрідний загадковий, відмінний від мислення іншої людини, що завжди є актом творчим, не зважаючи на його результати та наслідки. Інші спеціалісти в цій галузі вважають, що обов’язковими ознаками творчого мислення є оригінальні висновки, нестандартні відповіді, швидкість та доцільність дій, здатність висунути нові ідеї та гіпотези, здатність до спілкування, усвідомлення свого мислення, ефективність використання колишнього досвіду, критичне ставлення, самостійність мислення, стійкість та глибина знань, вміння абстрагуватися та встановлювати нові зв’язки та співвідношення між об’єктами. На сучасному етапі проблема розвитку творчого мислення набуває особливого значення. Україні потрібні інтелектуально розвинені, творчо обдаровані особистості. Реалізувати цей аспект навчання студентів можна лише за умови їхньої активної розумової діяльності у процесі здобуття знань та формувань практичних умінь та навичок.

Об’єкт дослідження. − мислення як психічний процес.

Предмет дослідження.−шляхи та проблеми розвитку творчого мислення.

Мета дослідження. − вивчення шляхів та проблем розвитку творчого мислення.

Завдання дослідження.

1. Дослідити мислення, його визначення і особливості.
2. Розглянути шляхи та проблеми розвитку творчого мислення.
3. Провести емпіричне дослідження проблеми розвитку творчого мислення.
4. Виявити шляхи вдосконалення та розвитку творчого мислення.

Гіпотеза. Уява значною мірою взаємо-пов’язана з творчим мисленням людини.

Методи та методики. В роботі використовувались такі методи як порівняння й тестування. Для проведення емпіричного дослідження використовувались такі методики:

1. Дослідження продуктивності уяви.
2. Дослідження ідивидуальних стилей мислення.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів   (теоретичного та емпіричного), висновку та списку використаних джерел. Теоретичний розділ складається з трьох підрозділів (1.1, 1.2, 1.3). Емпіричний розділ складається з двох підрозділів (2.1, 2.2).

 

РОЗДІЛ 1.  Теоретичне вивчення шляхів та проблем розвитку творчого мислення

 

1.1 Мислення, його визначення і особливості.

Мислення людини є об'єктом вивчення філософії, психології, соціології та інших наук. Науки, що вивчають мислення людини, на підставі свого предмету і методу дослідження дають специфічне визначення поняттю "мислення". Найпоширенішим у філософії та конкретних науках є визначення мислення як вищої форми відображення об'єктивної дійсності у порівнянні з чуттєвим відображенням чи "живим спогляданням". Відображення дійсності — одна з головних функцій мислення, але поступово, в процесі історичного розвитку, мислення людини ускладнювалося і почало виконувати нові функції — прогнозування майбутнього, проектування нових видів діяльності, рішення проблем, що виникають перед людиною і людством та ін.

Враховуючи складність і  поліфункціональність людського мислення, визначимо його так:

 Мислення — це специфічна ідеальна (розумова) діяльність людини, що здійснюється в певних соціокультурних умовах. Його сутність полягає в пізнанні предметів і явищ об'єктивної дійсності, прогнозуванні майбутнього, створенні певних програм (планів, проектів, моделей) практичної і теоретичної діяльності, вирішенні практичних і теоретичних завдань та проблем, воно також виконує функції аналізу, синтезу, тлумачення та ін. [1].

Головні особливості  мислення: суспільно-історичний характер, творча активність, узагальненість і опосередкованість відображення, нерозривний зв'язок з мовою. Носіями мислення є як окремі індивіди, так і соціальні спільності людей. Мислення людини формується і розвивається у процесі її конкретної діяльності, тому чим різноманітніша діяльність людини, тим багатше її мислення. Міркування — це розумовий процес, у ході якого на основі вже наявних, відомих знань отримують нове знання. Міркування — зіставлення думок, пов'язування їх задля відповідних висновків [1].

Види і  типи мислення

 У філософській та психологічній літературі дається класифікація мислення за типами, видами, засобами на певних підставах. Так, до типів мислення відносять конкретне і абстрактне, інтуїтивне і дискурсивне, наочно-образне і концептуальне (понятійне, системне) [16].

Конкретне мислення — це розумовий процес відображення і оперування найпростішими, конкретними поняттями, які визначають предмети і явища об'єктивного світу в їх безпосередній діяльності людині [16].

Абстрактне мислення — це розумовий процес сходження від конкретного до абстрактного, тобто, пізнаючи конкретний предмет чи явище, суб'єкт пізнання абстрагується від несуттєвого в предметі і виділяє суттєве, яке фіксується засобами мови у формі понять (абстракцій) [16].

Дискурсивне— це розсудливе, обгрунтоване попереднім знанням мислення., тобто мислення, яке доводить певні положення з точки зору їхньої істинності, переконливості [16].

Недискурсивне мислення — це інтуїція та уявлення, миттєве осягнення сутності речей, миттєве розуміння чогось, миттєвий умовивід; передбачення оптимального варіанта в пошуку, передчуття проблеми; згадування, раптова здогадка; здатність швидко розглянути суть питання; здатність до синтезу знання; загальний погляд або узагальнене сприйняття; інсайт, або відкриття; підсвідомий розум, який дає істину, обминаючи логічні міркування і доведення.

Отже, інтуїція — це такий розумовий процес, який миттєво охоплює істину  без суворого логічного доведення і приводить до нового знання. В цьому розумінні інтуїція (інтуїтивне мислення) протиставляється дискурсивному (абстрактно-логічному) мисленню, яка "досягає" істини більш довгим шляхом на підставі доведення і спростування [14].

Уявлення — це інтелектуальна здатність відтворювати образи минулого, також створювати образи майбутнього у певній понятійній формі. Залежно від функціональної ролі, уявлення поділяють на творчі і нетворчі. Наприклад, здатність уявити собі образи минулого (згадувати минуле) є не творчою, а репродуктивною уявою, проте створення образів майбутнього є, безумовно, проявом творчої уяви [14].

Види мислення — практичне (емпіричне) і теоретичне, професійне (як єдність практичного і теоретичного мислення). їх різновидами є буденне і наукове, філософське і художнє, інженерне і технологічне, і т.д.

В історії філософії  поділ мислення людини на практичне  і теоретичне вперше був здійснений філософами античності (Платон, Арістотель), в Новий час Кант, Гегель та інші філософи визначали особливості практичного і теоретичного мислення, їх функції [3].

Практичне мислення формується і розвивається у процесі безпосередньої життєдіяльності людини. Воно нерозривно зв'язано з конкретними діями, які здійснює людина в таких видах діяльності як гра, навчання, професійна робота, суспільна праця і виконує функцію обгрунтування діяльності. Практичне мислення спрямоване на вирішення практичних завдань і проблем; на вирішення проблемних ситуацій, які виникають перед людиною або соціальною групою; інтелектуальну підготовку до фізичного перетворення дійсності — постановка мети, складання плану дій, пошук засобів, необхідних для досягнення мети [3].

Розсудливість означає, що людина обговорює сама з собою або з кимось іншим способи виконання діяльності, її результати і можливі наслідки, тобто осмислює по суті діяльність, яку вона здійснює [17].

Раціональність означає оцінку діяльності людиною, яка практично реалізує певний план, програму, схему, норму поведінки і т.д. Раціонально мисляча людина завжди співвідносить свою практичну діяльність з ідеальними планами, схемами, нормами і дає оцінку в певному контексті і ситуації [17].

Доцільність означає дію, яка оцінюється як засіб для досягнення мети. Синонімом терміну "доцільність" є термін "корисність" ("Корисно займатися спортом", "Доцільно частіше бувати на свіжому повітрі") [17].

   Логічність означає, наскільки логічно зумовлена та або інша діяльність, поведінка, чи виводиться вона з необхідністю із попередньої; чи імпульсивна вона, чи логічно обгрунтована попереднім планом, програмою [13].

   Теоретичне мислення — це сфера "умогляду" (за Арістотелем), сфера "чистого" розуму, який будує теоретичні системи знання, не звертаючись безпосередньо до чуттєвого досвіду; це сфера всезагальних абстракцій (понять). Всезагальним Арістотель називав "те, що є завжди і всюди" [14].

У процесі реального мислення сучасної людини практичне і теоретичне мислення взаємопов'язані і зумовлюють один одного. Практичне мислення здійснюється у процесі безпосередньої, чуттєво-конкретної взаємодії людини з оточуючим його світом. Теоретичне мислення формує системи знання (теорії), які використовуються на практиці й дають можливість більш глибоко "оволодіти" предметами і явищами об'єктивного світу.

Системне  мислення. Сучасна людина мислить усе більш системно. Системне мислення — це процес оперування системними поняттями, які відображають взаємозв'язок об'єктів (предметів думки) між собою [13].

Творче мислення – один з найцікавіших феноменів, які виділяють людину із тваринного світу. Вже на початку життя в людини проявляється потреба самовираження через творчість, хоча здібність до такого мислення не являється необхідною для виживання. Творче осмислення являється одним із способів активного пізнання світу, і саме воно робить можливим прогрес, як окремого індивіда, так і людства в цілому [16].

Спроби пояснити феномен творче мислення робилися ще античними філософами і не закінчуються до цих пір. В ХХ столітті його вивченням зайнялись також психологи і спеціалісти кібернетики. Не дивлячись на таку довгу увагу до проблеми, не всі її аспекти до кінця розкриті, тому дослідження в цій області продовжується. В теперішній роботі проводиться огляд  різних концепцій і підходів до вивчення творчого мислення, розглядаються відмінні особливості креативної особистості.

 

 

 

1.2 Історичний огляд психологічних досліджень проблеми творчого

мислення

 Зарубіжні дослідження

 З давніх часів розум вчених і філософів цікавило питання: „Як можливе творче мислення?” Цією проблемою займались ще античні філософи (Геракліт, Демокріт, Платон), висуваючи дуже прогресивні для того часу ідеї. Цікава, наприклад, ідея Платона, чимось схожа до ідеї З.Фрейда. Платон уявляє, що божественна творчість, плодом якого є світогляд, є моментом божественного споглядання. Аналогічно тому і людська творчість є тільки моментом досягнення доступного людині „розумного споглядання” [5].

Особливий вплив на подальше дослідження творчого мислення в  психології зробили ідеї Аристотеля, які лягли в основу асоціативної психології. Цей підхід пояснив всі  розумові (когнітивні) процеси в  термінах двох основних компонентів: Ідей (або елементів) та асоціації (або зв’язків) між ними. Відрізняючою рисою визнали асоціації в якості основної структурної одиниці психічного, асоціація використовувалась і як пояснювальний принцип.

Асоціативна психологія виявилась не в змозі пояснити закономірності процесу свідомого мислення і творчого мислення. Вихідні принципи емпіричної психології не давали можливість вивчати інтуїцію. Вона визнавала тільки „свідоме мислення” яке підпорядковується асоціативним законам. Але необхідно відмітити вклад психологів-асоціаністів в дослідженні психології творчого мислення. Встановлені ними закони асоціацій є найбільшим  досягненням психологічної науки ХІХ століття [9].