Психологія память

Відтворююча уява наслідує творчу уяву автора художнього або музичного  твору, графіки або креслення, і  в цьому смислі вона другорядна, не оригінальна. Однак відомо, що багато сучасних письменників, інших представників  художньої творчості безсумнівно  розраховують на співтворчість читачів, їхню активну допомогу. Наприклад, у  відомому романі X. Кортасара "62. Модель для складання" читачеві пропонується самому визначити послідовність  подій, які описані в окремих  розділах твору. Тому відтворююча уява, як правило, тісно пов'язана з  творчою, і відділити їх не завжди вдасться.

Дуже багато простору для вільного польоту уяви лають твори, скажімо, абстрактного живопису, сучасної музики та ін. Для їх розуміння потрібне не тільки й не стільки мислення, скільки саме творча уява, емпатичне  розуміння, прогнозування. Плин часу, зміст  і розвиток людської діяльності, історичні, соціальні події - усе це змінює розуміння "закодованих" абстрактних творів, або поглиблюючи його, або, навпаки, знімаючи "поволоку" удаваної таємничості  чи незрозумілості.

Наприклад, що саме означає таємничий "Чорний квадрат" Казимира Малевича? На початку 90-х років уява допомагає  одному з мистецтвознавців запропонувати  таке розуміння: чотири сторони чорного (тобто траурного) квадрата Малевича, геніально передбачені творцем  на початку 20-х, означали чотири "чуми" XX ст.: війну, концтабори, вигнання з  батьківщини та рак (сьогодні, мабуть, назвали б іншу невиліковну хворобу - СНІД). У цьому зв'язку можна згадати  вислів відомого кінорежисера Луїса  Бунюеля, автора фільмів "Денна красуня", "Скромний шарм буржуазії" тощо: "Уява вільна, людина - ні".

Незаперечно важливою є роль відтворюючої уяви в навчанні. Останнім часом  ця проблема тісно пов'язана з  комп'ютерним навчанням. Річ у  тім, що сучасні комп'ютерні навчаючі системи пропонують нові можливості для створення навчальних середовищ - комбінацію тексту, малюнків, анімації, звуку, так звані гіпертексти, в  яких можна вільно переходити з одного семантичного рівня знань на інший, встановлювати власні уявні зв'язки між подіями, явищами тощо, моделювати явища та події з відмінними від  реальних якостями та результатами (скажімо, світи з іншою атмосферою або  пішими фізичними законами, війни, в  яких перемогли не ті учасники, які  досягай цього в реальній історії). Все це вимагає розвиненої уяви - не тільки відтворюючої, а й творчої.

Творча уява вимальовує нові, оригінальні  образи та ідеї. Саме вона, доповнюючи творче мислення і взаємодіючи з  ним, становить основу людської творчості. Продуктом творчої уяви є художній образ (рис. 45). Синтез в уяві здійснюється у різних формах, які називаються  прийомами уяви. Такими прийомами (операціями) уяви є:

гіперболізація, що характеризується збільшенням або зменшенням предмета, а також аналогічною зміною окремих  частин; крім того, може змінюватися  і кількість окремих частин (Змій Горинич з трьома та більше головами тощо) (рис. 46);

схематизація - окремі уявлення зливаються, відмінності стираються, а риси схожості виступають чітко;

типізація - виділення суттєвого, яке  повторюється в однорідних образах (так створюється, як правило, художній образ);

загострення - підкреслювання окремих  ознак. Саме на базі загострення створюються  шаржі та карикатури.

Дуже поширеним прийомом уяви є  аглютинація, тобто "поєднання" різних, звичайно не об'єднуваних якостей, деталей, частин (це джерело багатьох казкових образів - русалка, кентавр та ін.). У  вигляді так званого поєднання  функцій аглютинація виступає як один із прийомів технічної творчості, винахідництва. Так, нині добре знайомі  побутові прилади, в яких реалізована  більш ніж одна функція (скажімо, ручка-годинник, музичний центр, сумка-коляска  та ін.). Відомий винахідник Г. Альтшуллер зазначає з цього приводу, що ідеальним  є випадок, коли таке поєднання доведено до логічного завершення -деталі або  приладу не існує взагалі, а функція  його здійснюється.

Наприклад, у Токіо в діючих водопровідних  трубах прокладають оптико-волоконні  кабелі зв'язку, а в Лондоні є  телевізійні кабелі в полімерній ізоляції. Зрозуміло, що таке технічне рішення поки що забезпечує часткове поєднання підсистем. Повне ж  поєднання буде досягнуто тоді, коли одна з підсистем виконуватиме функцію  іншої (тут можна, як це робить Ю. П. Сала мато в, запропонувати уявити, наприклад, телевізійний кабель, по якому тече вода).

А ось в одному англійському патенті  запропоновано поєднати в одній  автомобільній фарі функції звичайної  фари й фари, яка світить угору  та вбік, щоб освітлювати дорожні  знаки. На внутрішньому боці скла фари робиться виступ у вигляді призми. При переключенні на ближнє світло частина гнучка світла від фари ухиляється вбік і вгору й освітлює дорожні  знаки на відстані 25 м від автомобіля.

Подальший розвиток цієї ідеї - так  зване згортання технічних систем в "ідеальну речовину". Цей процес теж специфічно поєднує функції: одна з підсистем виконує функцію  сусідньої, яка зникає, оскільки стає непотрібною; невдовзі одна з речовин  бере на себе функцію підсистеми, і  ця підсистема зникає з технічної  системи. Нарешті, одна з речовин  бере на себе виконання функцій іншої  речовини, і вже ця друга речовина виключається з системи.

Наведемо один із прикладів згортання  підсистем в "ідеальну речовину". Посадкові вогні на смутах аеродромів не повинні ні перегоряти, ні відказувати  в дощ або в холод. Ясно, що такі ж вимоги висуваються і до проводів, які йдуть до них від генераторів.

Ідеальний вогонь винайдено в СІЛА: скляна трубка покрита люмінофором-сульфідом  цинку, в центр її вставлена ампула з тритієм (це радіоактивний ізотоп водню з періодом напіврозпаду трохи  більше за 12 років). Дві ідеальні речовини - люмінофор і тритій - "поглинули" всі підсистеми. Вогні можна бачити з відстані 3 км, вони не потребують ніякого догляду і працюють 10 років (радіоактивність тритію для  людини небезпеки не становить).

Дуже важливим прийомом створення  творчого образу є аналогія, коли будується  образ, чимось схожий на реально існуючу  річ, організм, дію. Саме на цьому принципі ґрунтується спеціальна галузь знання біології та інженерної справи - біоніка. Біоніка виділяє певні якості живих організмів і застосовує їх для створення механізмів. Так  було створено багато нині діючих приладів (наприклад, локатор - аналог органів  орієнтації кажана).

Аналогія - дуте поширений прийом у  технічній творчості - буває близькою, безпосередньою і віддаленою. Володіння  цим прийомом - один із провідних  компонентів здатності до конструювання, інженерної справи та винахідництва.