Розкрити управління Копінг-стратегії як методу захисту від стресу

Втеча – це та стратегія, яку за гнітючих умов обирає, на жаль, чимала кількість людей. Одні тікають від проблем, просто не визнаючи їх існування, інші – змінюють роботу, друзів, житло, країну проживання, а дехто взагалі намагається втекти із самого життя. Так сталось і з головною героїнею твору Лева Толстого «Анна Кареніна» . Вона  «загубила себе», втратила честь і гідність жінки того часу та за свої помилки була «викинута» із суспільства,та з життя свого сина. І все ціна за кохання, за кохання в якому вона була самотньою. Вона відмовилась від свого звичного, спокійного життя та статусу зразкової жінки та матері заради щастя,якого в реальності не отримала.  Кареніна знайшла єдиний фатальний вихід.

Я хотіла б сказати кілька слів про вміння «накладати обмеження» на образи і переживання. Можна цю навичку назвати оптимізмом, можна просто здоровим глуздом, а можна і життєвою мудрістю. Американський письменник, мислитель, натураліст Генрі Торо одного разу написав у своєму щоденнику: «Ціна речі – це та кількість того, що я називаю життям, яку потрібно віддати у обмін на цю річ одразу ж або з часом». Іншими словами, коли людина переймається більше, ніж проблема на це заслуговує, вона просто поводиться безглуздо і переплачує власним існуванням.

Для мене досить смішно спостерігати за людьми які конфліктують у ресторанах з офіціантом,на вулиці чи в громадському транспорті, тд. Зазвичай вони переймаються через проблеми які взагалі не заслуговують уваги. Іншими словами: «роблять із мухи слона». Хочеться запитати у цих людей: «чи заслуговує питання,через яке вони переймаються, тієї енергії та життєвих сил що вони витрачають? Часто це не тільки їх власна енергія, а й енергія людей які по своїй волі чи не волі присутні при суперечці.

Для більш яскравого прикладу можна навести долю легендарного автора безсмертних «Війни та миру» і «Анни Кареніної» Льва Толстого.

В енциклопедії «Британіка» зазначено, що за останні двадцять років свого буття Лев Толстой був «можливо, найбільш шанованою людиною на землі». Але особисте життя Толстого було суцільною проблемою. Він одружився на обожнюваній ним жінці, але дружина Толстого від природи була дуже ревнивою і мала звичку шпигувати за кожним кроком свого чоловіка, навіть коли той виходив на прогулянку до лісу. Вона ревнувала його навіть до власних дітей. Сам Толстой стверджував, що їхнє тепле домашнє вогнище перетворилося на божевільню через ревнощі дружини.

Чому так сталося? Ці двоє заплатили величезну ціну – п’ятдесят років існування у пеклі, і тільки через те, що ні одному з них не вистачило здорового глузду сказати: «Давай негайно накладемо на все це обмеження! Ми руйнуємо власне життя! Досить! Негайно!». Отже, перед тим, як віддати якійсь проблемі шматок свого власного здоров’я, запитайте себе: «Чи дійсно вона має для мене таку цінність? Чи готовий я заплатити таку велику ціну?».

Найлегше накладати обмеження  на свої переживання, вміючи знижувати  значення проблем. Ця думка знов-таки доведена вченим Річардом Лазарусом. Він був, можливо, найбільше відомий своїми науковими роботами, які показували, що пацієнти, які спростовують всю серйозність їх стану, роблять краще, ніж ті, хто був більш «реалістичним». Надія може творити дива – вважав вчений і успішно доводив це.

Впевнені, сміливі, цілеспрямовані люди за будь-яких обставин намагаються  контролювати ситуацію, якою б безнадійною  вона не здавалась. Так, наприклад, головний герой твору Даніеля Дефо Робінзон Крузо, опинившись на безлюдному острові, завдяки своїм знанням і вмінню контролювати ситуацію зміг вижити. Він побудував будиночок, зумів здобути їжу, захиститись від диких тварин. Опинившись на його місці, інша людина могла б впасти в розпач, втратити глузд, зневіритись і в результаті загинути.

Існує безліч інших способів боротись із психологічною напругою. Деколи люди намагаються відволіктись, дистанціюватись від проблем, заміщають їх приємними справами, вдаються до релаксації, шукають підтримки. Деякі усамітнюються, уникають контактів, поринають із головою у роботу. Є й ті, хто вдається до самозвинувачення, агресії, зловживання алкоголем, ліками. Проте немає такої стратегії поводження, яка була б універсальною для всіх типів людської особистості. Це і створює неповторну індивідуальність кожної людини. Якщо ми засуджуємо стратегії інших людей – у нас є шанс порадити, підказати; якщо свої власні – є шанс змінитись.

Значну роль у виборі людиною  якоїсь із допінг-стратегій звичайно є виховання. З дитини яка привчається до самостійності, відповідальності, виростає самодостатня зріла особистість, яка, зіштовхнувшись із труднощами, не тікалєі не чекалє самовільного їх розрішення, а спрямовує всі свої зусилля на активне подолання.

Нажаль зараз за дітей майже все намагаються зробити батьки, «полегшуючи» своїм чадам життя, а якщо виникають якісь проблеми та перешкоди, батьки «кидаються на амбразуру», аби хтось, не дай Боже, не зачіпав їхнє «маля». У дитини не формуються власні стратегії боротьби.

Звичайно кожен хоче щоб  їх діти жили краще, але вирішувати всі питання за них – не є виходом. Адже кожна дитина – це вже людина,це вже особистість і не можна її позбавляти власного стержня, бо коли вона сам на сам зустрінеться зі складнощами життя, то вона може зламатися. Тому у сучасній Україні переважає уникнення, втеча, соціальна замкнутість у поведінці громадян, як наслідок – відчуття безпорадності, безнадії та розчарування. Напевно, звичною для всіх стала і жалість до себе. А що вже тоді говорити про агресію, вживання алкоголю, паління? Свої історично традиційні ефективні стратегії українці під тиском суспільно-політичних подій проміняли на руйнівні, провальні, неефективні, які не дають зрушитися нашій нації з місця. Проте, якими б не були життєві труднощі, чи то сімейні чвари, чи проблеми на роботі, чи хвороби, чи зневіра у процвітання власної країни, в будь-якому разі нам необхідно знайти в собі вміння прийняти те, що ми не в силах змінити, мужність змінити те, що ми можемо змінити, і мудрість побачити різницю між ними!