Теоретичні засади юридичної психології

 

За П.П. Барановим і В.І. Курбатовим, слідча діяльність складається з таких етапів:

• Проведення слідства до порушення кримінальної справи
• Здійснення слідчих дій після порушення кримінальної справи
• Підготовчий
• Первинний
• Основний
• Завершальний

 

Огляд місця  події проводиться до порушення  кримінальної справи, він є самостійною  слідчою дією, спрямованою на первинний  збір інформації про злочин і ґрунтується  на чуттєвій сфері пізнання.

 

Допит у ході попереднього слідства – це комплекс передбачених законом операцій, виконуваних слідчим кримінальної справи, з метою отримання і закріплення показань щодо обставин злочину.

 

Мета допиту – отримання інформації, на основі якої слідчий встановлює обставини злочину, джерела, із яких можуть бути одержані відомости про злочин, перевіряє достовірність наявних доказів.

 

Успіх допиту залежить від того, наскільки повно  слідчий врахує і використає індивідуально-психологічні особливості допитуваного. Специфіка  допиту як слідчої дії полягає  в тому, що він проводиться в  короткий проміжок часу.

 

Різні психологічні прийоми допиту.

Прийоми правомірної психічної  дії – прийоми подолання протидії слідству. Для реалізації цієї стратегії потрібна висока рефлексія, інформаційна проникливість, гнучкість, здатність до використання одержаної інформації для розвитку процесів розслідування.

 

Прийоми впливу на допитуваного з метою отримання  правдивих показань можуть бути поділені на такі підгрупи:

• Ті, які ґрунтуються на використанні окремих психологічних якостей особистості
• Ті, що базуються на довірі допитуваних особи до слідчого
• Інформування допитуваної особи про наявність достовірної доказової інформації
• Такі, що створюють у допитуваного перебільшене уявлення про обсяг наявність доказів
• Прийоми підвищення емоційної дії, пов’язані з подоланням несподіваної інформації

 

Очна ставка, як правило, пов’язана з гострою  конфліктною ситуацією і високою  емоційною напруженістю.

 

На результати очної ставки впливає багато чинників, які можна поділити на 2 групи:

• Чинники, що визначають причину суперечностей у показаннях зведених на очну ставку осіб з урахуванням їх соціально-психологічних характеристик
• Далеко не завжди особи на очній ставці дають явно правдиві показання

 

Загальна характеристика судово-медичної експертизи

 

Судово-психологічна експертиза спрямована на вивчення структури  і змісту індивідуальної усвідомленості і адекватності поведінки людей  у процесі дослідження тих  або інших вчинків і відображень  явищ оточуючого середовища.

 

За Балабановою, головною функцією судово-психічної експертизи є точна об’єктивна оцінка індивідуальних особливостей психічної діяльності психічно здорових обвинувачених , свідків і потерпілих у зв’язку з завданнями кримінального процесу.

 

Предметом судово-психічної  експертизи є психічні процеси, стани  та властивості психічно здорового  учасника кримінального процесу  у зв’язку з завданнями кримінального процесу

 

Об’єктом  дослідження судово-психічної експертизи є психологічні прояви людини, які  не виходять за рамки психічної норми, тобто не викликають сумніву в  її психічній повноцінності.

 

Взагалі до поняття  експертизи входить рішення експертних питань щодо суб’єктів або ситуацій.

 

У юридичній  психології під експертизою мають  на увазі форму застосування юриспруденцію  спеціального не правового знання, колі в ролі експерта виступає суб’єкт, який володіє спеціальними знаннями, що їх може застосувати для експертної оцінки й аналізу випадків або  характеристик людини.

 

 

11.12.13

Особливості психічних станів засуджених до позбавлення волі (більш детально на сайті http://pidruchniki.ws/12800528/psihologiya/osoblivosti_psihichnih_staniv_zasudzhenih_pozbavlennya_voli#240)

Психічні  стани засуджених мають велике значення.

Вивчення  психічних станів засуджених дозволяє:

1. Виділяти типові психічні стани, передбачати поведінку ув’язнених в тих чи інших випадках.
2. Розпізнавати типові для засудженого типи реагування.
3. Закріплювати певні психічні стани і перетворювати на стійкі риси поведінки.

Особливості психічних станів:

• цілісність;
• рухливість і відносна стійкість (психічні стани рухливі, мають динаміку, початок і кінець);
• індивідуальна своєрідність і типовість (психічні стани своєрідні);
• взаємозв’язок з психічними процесами і особливостями особистості;
• різноманіття і полярність.

 

Психічні  стани залежать від індивідуальних особливостей людини. Деякі засуджені  не витримують невизначеності своєї  долі.

На психічні стани людини впливають попередні  стани. Цей зв'язок може бути двояким  – він може змінюватися на полярний стан, або на такий же за полярністю.

На психічні стани засуджених впливає і розташування місця позбавлення волі, зовнішній  вигляд споруди, де буде відбуватися  покарання.

Позбавлення волі по-різному сприймається вперше чи вдруге засудженими, чоловіками чи жінками, дітьми або дорослими.

Певна закономірність спостерігається в динаміці станів в процесі ув’язнення (день, місяць після вироку, тиждень до ув’язнення, саме ув’язнення та ін.).

 

Найбільш  типовими психічними станами, властивими позбавленим волі, незалежно від  часу прояву, є стани очікування, надії або безнадійності, туги, нудьги, апатії, фрустрації, відчаю.

Людина постійно знаходиться в стані очікування: очікування відправки в колонію, умовного дострокового звільнення, очікування звільнення у зв’язку з закінченням  строку покарання тощо. Для стану  очікування характерна тривога, може відчувати  нетерпіння.

В стані апатії паралізується пізнавальна діяльність засудженого. Психічні стани, як правило, не виступають ізольовано. Переважно  у засуджених вони проявляються в  комплексі.

Стани очікування, нетерпіння, тривоги, туги порушують  сон людини. Психічні стани впливають  і на сновидіння засуджених. Такі типові психічні стани безпосередньо впливають  на їх відчуття та сприймання, емоції та почуття, уяву, мислення, особливості  розвитку інтелекту, мовлення, пам'ять, увагу, волю.

У сприйнятті часу найчастіше засуджені недооцінюють короткі тимчасові проміжки часу і переоцінюють тривалі.

Взаємини  в колективі і малій групі  помітно відбиваються на почуттях засуджених, їх станах. 

Черствість, грубість і жорстокість, приниження і образа людської гідності засудженого  породжують почуття образи, стан озлобленості й інші негативні емоції, які є  несприятливим психологічним підґрунтям для вимог, порад та зауважень. У  цих умовах між працівниками колонії  і засудженим виникає стіна відчуженості — психологічний бар'єр.

Негативно впливає  на виховання почуттів засуджених залякування. У вихованні почуттів у засуджених слід використовувати вплив родичів як через листи, так і при побаченнях.

Не слід забувати про опору на позитивні якості особистості в подоланні негативних її вольових якостей.

Типові для  засуджених психічні стани призводять слабовільних до втрати індивідуальності. Втрата індивідуальності — це початок розпаду особистості.

Велику роль в підтримці позитивних і знятті негативних станів засуджених відіграє особистий приклад самих працівників  установ виконання покарань, їх психічні стани. У працівників, які відрізняються  бадьорістю і активністю, оптимістично настроєних, внутрішньо зосереджених і зовні підтягнутих, і ув'язнені відрізняються бадьорими і активними  психічними станами.

Різновидом  негативного стану є психогенний  стан, викликаний необережним повчальним словом.

Позитивні психічні стани засуджених породжуються дбайливим  відношенням працівників установ  виконання покарань до їх потреб, чуйним реагуванням на скарги і заяви.