Імідж

2.  Імідж особистості – найважливіша складова її авторитету. Поняття іміджу відображає сучасні вимоги до зовнішнього вигляду особистості, яка не лише спілкується зі своїми співробітниками, а й виконує функцію представництва групи, до якої вона належить, перед іншими соціальними організаціями, тобто підтримує престиж свого колективу. Тому зовнішність особистості, культура мовлення, манери, вигляд і культура одягу – все це є елементами її іміджу.

 

Серед нового покоління ділових людей важко зустріти людину, що свідомо ігнорує враження, яке вона справляє, і яка абсолютно не цікавиться думкою інших людей про себе.

 

Досягнення успіху - це показник того, що людина свідомо чи несвідомо створила свій позитивний образ, який допомагає їй у повсякденному житті. З цього випливає, що у кожної людини вже є свій імідж, бажає вона цього чи ні. Хоча слід зауважити, що далеко не в кожного він позитивний. Але кожен може, проаналізувавши всі свої позитивні й негативні якості, відкоригувати або змінити небажаний образ, і, таким чином, відновити або покращити своє становище як у діловому. так і в особистому житті.

 

Імідж – це образ, який включає як зовнішні, так і внутрішні характеристики: уявлення про соціальну роль, яку людина виконує в житті, стан і характер діяльності й навіть обставини особистого життя.

 

Імідж – це такі сторони особистості, які наочно демонструють – як вона сама себе підносить, яке враження справляє на інших людей.

 

Помічено, що близько 85 % людей схильні формувати свою думку про іншу людину на основі її зовнішнього вигляду.

 

Особливості одягу, манера поведінки можуть ставати джерелом певного повідомлення. Значення цього повідомлення не завжди розуміє і сама людина. Але для спостерігача воно є очевидним.

 

Зовнішній вигляд - фігура, одяг, манери, жести – це "візитна картка" особистості, однак вона є невіддільною від внутрішнього світу людини.

 

Імідж - явище багатогранне, а тому в його формуванні завжди бере участь не один, а кілька чинників.

 

Серед цих чинників можна виділити первинні й вторинні.

 

До первинних ми віднесемо ті чинники, які беруть участь у формуванні  іміджу при першій зустрічі. Це такі явища, як самопрезентація, ефект "ореолу" і ефект первинності.

 

Самопрезентація – представлення себе за допомогою соціальне і культурно сприйнятних способів дії та поведінки, тобто формування думки інших про себе.

 

Суть ефекту "ореолу" полягає в тому, що позитивне враження, справлене людиною, спонукає суб'єкта до позитивних оцінок і тих якостей, які не представлені в сприйнятті. І навпаки, неприємне враження породжує, відповідно, негативні оцінки. Найчастіше ефект "ореолу" спостерігається тоді, коли суб'єкт сприйняття має мінімальну інформацію про особу, яку сприймає, або при сприйнятті людини, якій він симпатизує.

 

Ефект первинності - у сприйнятті людини людиною особливе значення має перше враження.

 

Вторинні чинники не другорядні за значимістю, але вони виникають лише з часом, тобто через певний час існування людини в колективі, коли її краще пізнають. До вторинних чинників можна віднести професійні та особистісні якості, здібності, знання, уміння, навички.

 

Зупинимося більш детально на самопрезентації як на одному з головних чинників створення позитивного іміджу особистості.

 

Самопрезентація – це досить новий термін у психологічній науці, до появи зазначеного поняття психологи говорили про важливість для досягнення бажаного успіху уміння продемонструвати себе з вигідного боку, щоб мати можливість впливати на оточуючих людей. Уміння подати себе, використовуючи свої реальні знання і якості - це не просто намагання про себе, а й здатність привернути увагу і віднайти шлях до визнання того, хто самопрезентується, як особистості, котра знає свої сильні й слабкі сторони. В. М. Шепель. відзначає, що самопрезентація "це уміння подати себе людям на сучасних вимогах етики й етикету спілкування, етики одягу, мімічної привабливості, манерах поводження. Самопрезентація виступає як внутрішньо властивий людині стиль спілкування з людьми, як наочне підтвердження гарного ставлення до них. Вона надто важлива при першій зустрічі. Однак можна припустити, що до ефективного самопредставлення схильні люди впевнені у собі й своїх силах, особистості активні, ті, хто має надію лише на свої власні сили. Саме тому однією з вимог до сучасної особистості виступає її активність, прояв діяльної й творчої натури".

 

Самопрезентація, або стратегія самоподання, виходить з того, що будь-яка людина зацікавлена у враженні, яке вона справляє на оточуючих. Певні аспекти поведінки майже спеціально спрямовані на встановлення, підтримання свого образу в свідомості інших, тобто прагнення відповідати цьому образу.

 

Р. Баумейстр виділив дві стратегії самопрезентації: "догоджаючу", яка спрямована на те, щоб виставити себе в сприятливому вигляді (підлаштовуючись під аудиторію) і одержати винагороду, і "самокоструюючу", що виникає з "бажання справити враження на інших тими якостями, які належать до "ідеального Я" суб'єкта"

 

Слід зазначити, що, говорячи про самопредставлення, ми не маємо на увазі поведінку, яка випливає із завищеної самооцінки, зарозумілості й відсутності почуття міри. Самопрезентація в даному аспекті – це не хвастощі, а уміння зацікавити людей своїми реальними особистими і професійно необхідними якостями. Вся складність феномена самопрезентації полягає в тому рівні зрілості людини, що дозволяє без фанфаронства подивитися на власну особистість і довести свою корисність для організації саме в конкретній діяльності.

 

Самопрезентація при першому знайомстві з особистістю може здійснюватися різними засобами. Первинну інформацію про людину співбесідник отримує з її зовнішнього вигляду, манери говорити і триматися і з того, як вона сама презентує себе. Крім того, завжди приємно спілкуватися з людиною, яка стежить за своєю зовнішністю, уміє говорити, з людиною порядною і тактовною.

 

Але, на превеликий жаль, навряд чи більшість дотримується правил культурного спілкування або звертає увагу в повсякденному житті на ті власні недоліки, зауваження щодо яких робить іншим. Дуже часто з великим задоволенням люди обговорюють помилки інших людей, зовсім забуваючи про свої власні. А саме від цієї різниці між знанням і використанням у власному житті залежить як ефективність самопрезентації на першому етапі формування позитивного іміджу, так і сприймання іншими людьми сформованого образу особистості загалом.

 

Отже, підіб'ємо підсумки.

 

Імідж - це складне соціально-психологічне явище, в основі якого лежать емоційно-поведінкові реакції особистості, індивідуально-характерологічні прояви і ділові якості, які вона демонструє в процесі спілкування та розв'язуванні певних завдань.

 

Створення іміджу - це досить тривалий процес, котрий проходить певні стадії, під час яких відбувається перехід від первинних вражень про людину до цілісного уявлення про неї. Як було з'ясовано, первинне враження, або одна з його складових – самопрезентація, має досить стійкий характер, а тому відіграє значну роль у подальшому формуванні іміджу.