Інженерна психологія

Розглянуті  особливості істотно ускладнюють  вивчення групової діяльності операторів в порівнянні з іншими професійними групами. Основними методами вивчення взаємин в малій групі операторів, які в будь-якій іншій малій  групі є методи соціометрії, семантичного диференціалу, запитальники, застосування приладів типу гомеостату, кібернометру та ін). 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Групова  діяльність операторів.

 

 

Групова діяльність має свою специфіку і  не може бути зведена до набору індивідуальних діяльностей і рішень. При групової діяльності здійснюється розподіл функцій, або, як прийнято говорити в психології, ролей при вирішенні якогось завдання, розподіл матеріалу для розробки і кожен член групи виконує тільки певну частину роботи. Перевага групової діяльності над індивідуальною стосується, природно, рішення не всіх завдань. Проте в цілому ряді випадків колективне виконання є найбільш ефективним. Ефективність групової діяльності залежить від знань, здібностей, уміння і навичок кожного члена. Разом з тим участь у груповій діяльності збагачує знання кожного окремого працівника, удосконалює його здібності та навички. Ефективність групової діяльності не можна прогнозувати, спираючись тільки на індивідуальні психологічні якості і характеристики, на дані, отримані при ізольованому дослідженні індивідуальної діяльності оператора. Для цього необхідно вивчати поведінку кожного з операторів в процесі їх групової діяльності, дослідити поведінку групи в цілому при зміні діяльності і зміні взаємних зв'язків.

Для ефективної групової діяльності щодо вирішення  проблем та організації їх виконання  до складу групи повинні входити  виконавці різних ролей. 

Питання про групової діяльності має велике значення для вирішення завдань  організації взаємодії операторів у системах управління. Так, спостереження за діями двох льотчиків в аварійних ситуаціях показали, що їх результат залежить від того, як організовано їх взаємодію. У випадку, якщо старший (повільніший) мав своїм помічником швидкого і рішучого людини, легко виникала конфліктна ситуація з втручанням молодшого в управління та спробою нав'язати свою лінію поведінки. Вихід аварійної ситуації в ряді випадків був пов'язаний зі ступенем навіюваності одного з операторів.

Психологічна  раціоналізація групової діяльності потребує вивчення особливостей виробничих колективів - знань про сумісність робітників, характер їхніх взаємин, про згуртованості. Така робота проводиться за допомогою соціометрії, спеціальних спостережень, інтерв'ю, гомеостатичної методики.  На ефективність групової діяльності істотний вплив роблять групові норми поведінки. В умовах групової діяльності відповідальність девальвується [20; C.47]. 

У процесі  групової діяльності лідер зазвичай є тією особою, до якого найчастіше звертаються як до джерела достовірної  інформації або найбільш кваліфікованого  спеціаліста. Безумовно, при високому ступені поділу і спеціалізації професійних функцій у великих групах лідери (керівники організацій) мають в своєму розпорядженні різних заступників, фахівців і консультантів. Експертно-консультативна функція в ряді випадків може бути основою для виникнення інструментального лідерства. Приклад тому - формування наукових шкіл, яке зазвичай відбувається не в силу якихось організаційних приписів, а в зв'язку з появою вченого, що займає новими перспективними ідеями.

На підставі аналізу групової діяльності в плані  інженерної психології вирішуються  завдання оптимального просторового розташування її членів та організації їх робочих  місць. Згуртованість визначає ефективність групової діяльності. Загальним випадком в груповій діяльності є проблема інформації про цілі та умови діяльності [11; C.21-22]. 

Провідна роль в групової діяльності  операторів  належить  інформаційним  зв'язкам між членами групи, що залежать від її функціональної  організації. При аналізі групової діяльності насамперед оцінюються  інформаційні зв'язки між операторами; з'ясовується характер зв'язків (односторонній  або двосторонній зв'язок); встановлюється рівень  ієрархії  управління,  займаний оператором, і визначається частота обміну інформацією між членами групи; виявляється відповідність комплексу технічних засобів вимогам  оптимальності їх обслуговування  операторами при  вирішенні  поставлених  завдань [9; C.105].

Багато  видів технічних систем для свого функціонування  вимагають  спільної роботи цілого ряду фахівців, котрі виконують  функції  управління  окремими елементами. Прикладами даних систем служать системи  управління  енергетичними установками, польотом космічних кораблів, переміщенням і функціонуванням складних об'єктів військової техніки. Особливості роботи людини в цих системах пов'язані з появою ефектів організаційних систем, елементів соціальної психології, колективного прийняття рішень.  Виникають  проблеми спілкування - спеціалізація  в рамках  складних  систем  перешкоджає адекватному спілкуванню фахівців котрі працюють з різними  моделями  і використовують різну понятійну мову.

Процеси приймання, переробки  інформації, прийняття рішень і виконання  оператором керуючих дій певним чином  поєднані в цілісну діяльність [1; C.45].

Діяльність як специфічна форма відношення до навколишнього  середовища може мати різні прояви: предметно-практичний, виробничий, пізнавальний і управлінський. Для людини об'єкти природи втрачають свою безпосередність  і стають предметами, та, перш за все, засобами виготовлення знарядь праці, використання яких допускає формування мети діяльності як образу потрібного продукту.

Різні види діяльності людини формуються і розвиваються у процесі  історичного розвитку суспільства, а форма їхнього прояву залежить від характеру суспільних відносин.

Операторська діяльність як особливий вид діяльності сформувалась у зв'язку з досягненнями науково-технічного прогресу, розвитком технічних систем і систем управління ними. Останнє  висуває нові вимоги до людини-оператора, які пов'язані з прийманням і  переробкою інформації, прийняттям відповідальних рішень у ситуаціях дефіциту часу.

Діяльність в інженерній психології розглядається як предмет  об'єктивного наукового пізнання. Вона розкривається і відтворюється  в теоретичних схемах і моделях  відповідно до методологічних принципів  і залежно від конкретних завдань.

Мета діяльності людині-оператору  задається, як правило, іззовні і  полягає в забезпеченні функціонування СЛМ (до якої він сам і належить) щодо встановленої програми для отримання  необхідного кінцевого продукту. Об'єктом діяльності людини-оператора  виступає машина. Залежно від характеру  поставленої мети діяльність людини-опера-тора може розглядатися на різних етапах управління об'єктом. Для уточнення меж діяльності використовують термін цикл діяльності, який визначається сукупністю дій для  виконання повної трудової задачі (наприклад, провести потяг між двома станціями  або витримати швидкість потягу на окремому відтинку шляху) або періодом безперервної роботи (вахта, зміна). Для  того щоб зовнішня мета стала особистісною, вона повинна відповідати його потребам. Але при розподілі праці оператор може виконувати такі функції, які самі по собі не задовольняють його потреби. В цих випадках людина задовольняє  потреби тільки завдяки своїй  участі в колективній праці. Мотиви останньої тісно пов'язані з  особистісними мотивами діяльності оператора.

З  виникненням мети діяльності у вигляді "моделі потрібного майбутнього" у свідомості людини завжди актуалізується план дій з досягнення цієї мети. Подібні плани виникають на основі досвіду оператора і його екстраполяції на майбутнє, тобто продовження предметної діяльності у внутрішній, мисленнєвій сфері. План формується у вигляді послідовних дій, спрямованих на досягнення проміжної мети даної діяльності.

Таким чином, кінцевою метою  будь-якої трудової діяльності є отримання  певного результату, досягнення якого  йде поетапно, через вирішення  проміжних задач, які теж можуть поділятися на складові. Елемент діяльності, який забезпечує виконання простої  проміжної задачі, у психології прийнято називати дією. Саму дію теж можна  розглядати як систему рухів, організовану певним чином. Дія характеризується значною динамічністю і пластичністю, які формуються в процесі діяльності. Одна і та сама дія може бути виконана різними способами. Спосіб виконання кожної наступної дії залежить від результатів попередніх дій і конкретних умов діяльності.

Але діяльність не може бути описана як система послідовно виконаних  дій. Тільки стереотипну, доведену до автоматизму  діяльність можна умовно представити  як суму послідовно виконаних дій. У  цьому разі варто замість людини використати автоматизований пристрій [27; C.81].

Діяльність - це складна, багаторівнева, динамічна структура зі значними можливостями переходу від одного рівня  до іншого. Кожний момент виконання  певної дії характеризується значною  мірою адекватності предметові, знаряддям  та умовам праці за рахунок оперативності  суб'єктивного образу, який виступає регулятором самих дій. Завдяки  оперативному образові окремі рухи органів  людського тіла організуються в єдину систему – дію.

Важливу роль відіграють сигнали  зворотного зв'язку, які належать оперативному образові і водночас коригують його, забезпечуючи тим самим адекватність наступних дій.

В інженерній психології сучасна  праця розглядається як форма  функціонування систем "людина-машина" і визначається, по-перше, технічним  рівнем знарядь праці (від простих  механізмів до автоматичних засобів  і ЕОМ), по-друге, - дистанційним характером управління. Процес трудової діяльності розглядається як циклічний процес приймання, переробки і видачі інформації, а також її контролю на основі довготривалих  і оперативних концептуальних моделей, які формуються на базі інформаційних  моделей предмета, умов і процесу  праці.

Таким чином, трудова діяльність людини складається не тільки із зовнішніх, а й із внутрішніх, розумових дій. У трудовій діяльності має місце  не тільки інтеріоризація, а й екстеріоризація  дій оператора [4; C.212].

З психологічної точки  зору трудову діяльність можна розглядати удвох пов'язаних між собою планах: зовнішньому і внутрішньому. В  зовнішньому плані для інженерного психолога праця - це процес матеріальної, енергетичної та інформаційної взаємодії суб'єкта з предметом праці. Ці взаємодії опосередковані знаряддями праці і розгортаються в часі і просторі відповідно до певної технології, організації та умов праці. У процесі технологічних перетворень предмета виробляються різні продукти (результати праці), які певною мірою задовольняють особистісні або суспільні потреби. Суб'єкт праці постає рушійною силою і організатором усього процесу праці і, залежно від своєї кваліфікації і працездатності, таким, що забезпечує відповідну ефективність праці [21; C.38].

У внутрішньому плані праця  є суб'єктивним відображенням суб'єктом  праці зовнішнього плану діяльності, тобто у внутрішньому плані праця  являє собою функціонуючу образно-поняттєву  модель зовнішнього плану. У внутрішньому плані об'єктивні суспільні потреби  перетворюються і поєднуються з  особистісними потребами, опредметнюються  у вигляді загальнотрудових і  конкретно-професійних мотивів, потім  конкретизуються як цілі діяльності, що пізніше порівнюються з результатами і коригуються до необхідної якості.

Основними психологічними складовими операторської діяльності є образ-мета, оперативний образ, прогнозування  розвитку ситуації, прийняття рішень, програма дій, зворотний зв'язок.

Незважаючи на те, що діяльність оператора в різних системах має  ряд загальних властивостей, кожній з них притаманна і певна специфічність. Специфіка діяльності оператора  пов'язана зі спрямованістю СЛМ, характером її використання, ступенем участі і кількістю операторів, умовами  її експлуатації. Виходячи з цього, спочатку класифікуємо системи "людина-машина" і на цій основі розглянемо класифікацію операторської діяльності. СЛМ можна класифікувати за різними ознаками [23; C.91-92].

В історичному аспекті  виділяють три основні стадії розвитку техніки і відповідно трудової діяльності:

o ручна праця;

o механізована праця;

o автоматизована праця.

В інженерній психології переважно  розглядається діяльність людини в  автоматизованих системах, яку поділяють  на п'ять видів:

1. оператор-маніпулятор, що керує роботами, маніпуляторами, тобто технічними системами, які підсилюють м'язову енергетику людини або дублюють її рухи. В цих видах діяльності основну роль відіграють механізми сенсомоторної діяльності, а також, хоча і меншу, образного і поняттєвого мислення;
2. оператор-наглядач - контролер за роботою технічних систем, котрі працюють у реальному масштабі часу. Це класичний тип, до якого належать оператори спостереження за роботою радіолокаційної станції, диспетчери енергосистем і транспортних систем. Для даного типу діяльності характерна праця з інформаційними і концептуальними моделями, при цьому редукуються навички управління;
3. оператор-технолог, який безпосередньо керує технологічним процесом, працює в режимі негайного обслуговування, виконуючи керуючі дії згідно з розробленими інструкціями, правилами, алгоритмами. Відповідні документи, зазвичай, містять усі можливі ситуації і їхні рішення;
4. оператор-дослідник різних профілів, який може використовувати сучасні комп'ютерні системи або дешифровувати зображення об'єктів. Органи управління відіграють незначну роль (введення інформації), оператор у своїй діяльності значною мірою використовує апарат поняттєвого мислення, а також досвід, що закладений в образно-концептуальних моделях. Суттєве значення має побудова інформаційних моделей, систем кодування;
5. оператор-керівник, який управляє соціотехнічними системами. В його діяльності головна роль відводиться процесам керування людьми, групами людей. При цьому цей процес може здійснюватись як безпосередньо, так і опосередковано, через технічні системи, канали зв'язку. Провідним психічним процесом у цій діяльності є оперативне мислення. Оператор-керівник, організатор повинні не тільки досконало знати можливості технічних компонентів системи, а й ураховувати психологічний портрет підлеглих, їхній стан, настрій тощо [5; C.51].