Оптові продовольчі ринки як елемент маркетингової інфраструктури. Існуючі форми організації в Україні, закордонний досвід

Українські оптові ринки  сільськогосподарської продукції "Столичний" (Київ) і "Господар" (Донецьк) вступили до Асоціації оптових ринків Центральної та Східної Європи.  Вхід до асоціації дає можливість отримувати досвід європейських продовольчих ринків, виростити штат професіоналів. Нові оптові ринки сільськогосподарської продукції в наступному році з'являться також в Одесі, Запоріжжі, Херсоні, Харкові і Чернігові.

Оптовий ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ» - це сучасний об’єкт оптової торгівлі, який реалізований у форматі багатофункціонального логістичного комплексу. Інноваційна модель ринку передбачає поєднання класичних форм торгівлі продукцією із розвинутою логістикою та дистрибуцією. Проект має на меті створення цивілізованого місця зустрічі попиту та пропозиції, що дозволить виявити та сформувати реальну ринкову ціну на продукцію, а також сприятиме переміщенню товарних потоків в регіоні, в країні та на міждержавному рівні. Об’єкт відіграватиме роль центру ринкової інформації та обміну досвідом, презентаційної, навчальної та виставкової діяльності аграрного та торгового напрямку.Товарні напрямки оптового ринку : овочі та фрукти; м'ясо та м’ясопродукти; риба та морепродукти; квіти та додатки; інші групи продовольчих товарів.

 Зокрема, зведення торговельних "велетнів" уже почалося в Одесі (проект на 50 га), Запоріжжі (50 га) і Херсоні (20 га). Здача їх в експлуатацію запланована 2012 р., а Харкові та Чернігові очікується в липні наступного року.

У межах реалізації державної  цільової програми створення оптових  ринків сільгосппродукції в Україні  передбачається виділення 4 млрд грн, у  тому числі 1,2 млрд грн - з державного бюджету. Ця Державна цільова програма передбачає створення в Україні 25 оптових ринків сільгосппродукції в 2009-2013 рр. і затверджена постановою уряду №562 від 3 червня 2009 року. Також передбачається, що з оптових ринків сільськогосподарську продукцію купуватимуть споживачі з інших регіонів, і, що особливо цікаво, вона з цих ринків експортуватиметься.

 

3. Досвід функціонування оптових продовольчих ринків в країнах з ринковою орієнтацією

 

Ефективна система розподілу  продовольства робить істотний вплив  на розвиток продовольчого комплексу. Проблемам створення і розвитку ефективних ринкових систем розподілу сільськогосподарської продукції та продовольства через розподільчих центрів, супермаркетів, інформаційних та маркетингових систем приділяється пріоритетна увага в усіх країнах світу.

Після другої світової війни в Західної Європі продовольчі ринки зайняли головне місце в розподілі продуктів харчування. Вони створювалися для регулювання продовольчих потоків і забезпечення продовольчої безпеки своїх країн.

У країнах із розвинутою ринковою економікою оптові продовольчі ринки в тому виді, у якому вони існують, пройшли тривалий шлях розвитку. Спочатку продукти харчування продавалися прямо під відкритим небом на міських вулицях і площах, потім торгівля велася під дахом із тим, щоб захистити продукти від сонця, високої температури, атмосферних опадів і т.д.

Досвід закордонних  оптових ринків свідчить, що концентрація підприємств, що займаються оптовою торгівлею продовольчими товарами в одному місці, має ряд переваг. Створюється ефективна система ціноутворення, де ціни регулюються попитом і пропозицією, формуються партнерські зв'язки між учасниками продовольчого ринку.

У більшості країн  оптові ринки в основному використовують для реалізації м'ясної, молочної, плодоовочевої, рибної та іншої продукції, що швидко псується, а бакалійні товари на оптових ринках подані як супутні товари.

Створюючи оптові продовольчі  ринки як товаропровідну інфраструктуру для реалізації продукції, держава вирішує проблеми економічного, соціального і політичного характеру. Сільськогосподарська продукція вимагає такої товаропровідної мережі, яка забезпечувала б оперативний режим транспортування та доставки її до споживача.

Історичний досвід більшості  закордонних країн показує, що найефективнішою та оптимальною системою розподілу сільськогосподарської продукції в сучасних умовах є реалізація цієї продукції через систему оптових продовольчих ринків.

Наприклад, у Франції  діють десятки великих оптових  ринків спеціалізованого та універсального характеру. Через ці ринки реалізується більш 50 відсотків поголів'я великої рогатої худоби; 75 відсотків овець; 45 відсотків овочів і фруктів.

Оптовий ринок Ранжис є одним із найбільших оптових  ринків у Європі. Цей ринок створений у 1969 році для гарантованого забезпечення жителів Парижа і приміської зони сільськогосподарською продукцією. Останнім часом він набув міжнародного значення.

Ринок займає 220 га та має  розвинуту інфраструктуру, криті  торгові зали площею 118 га, адміністративні  будівлі займають 47 га, а залізничні станції та автомобільні стоянки 55 гектарів. Продовольчий ринок зв'язаний із найбільшими автомобільними магістралями, поблизу розташовані два аеропорти.

Оптовий ринок працює цілодобово.  Серед постачальників 296 великих об'єднань оптової торгівлі, великі товаровиробники, кооперативні об'єднання, а покупцями є об'єднання роздрібної торгівлі, супермаркети, а також інші підприємства роздрібної торгівлі та суспільного харчування.

Проблема продовольчого  забезпечення населення є однієї з головних завдань органів влади  будь-якої держави. Державними органами приймаються спеціальні закони та програми, які спрямовані на забезпечення продовольчої безпеки своєї країни, захист та підтримку власних товаровиробників, визначаються підходи держави до сільськогосподарського виробництва, як до особою галузі економіки, що має стратегічне значення для країни.

Після другої світової війни  законодавчі органи США намітили курс на здійснення прямого контролю з боку держави за виробництвом та збутом сільськогосподарської продукції. Була поставлена задача - перетворити країну в головного експортера продовольства планети.

Якщо до 80-х років  законодавча база орієнтувалася  на підтримку "сімейної ферми", то Закон "Про продовольчу безпеку  США", прийнятий у 1985 році, виділив  два напрямки.  Перший напрямок передбачав розвиток великих господарств, тобто основних виробників товарної продукції, а другий напрямок передбачав розвиток дрібних і середніх ферм, для зберігання та стабільності в сільських районах.

Реалізація продукції, що швидко псується у великих містах та промислових центрах США також в основному здійснюється через оптові продовольчі ринки.  Такі ринки функціонують у містах Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Філадельфії, Бостоні, Чикаго, Балтіморі та інших.

На оптових ринках реалізується біля 40 відсотків плодоовочевої продукції, яка реалізується в США. Щорічний товарообіг складає біля 2 млрд. доларів. Продукція на оптових ринках поставляється не тільки зі США, але і з країн Південної Америки, Австралії та інших держав.

Створення оптових продовольчих ринків на державному рівні в Японії почалася в 1923 році. Була розроблена та прийнята Національна програма (або закон) по оптових продовольчих ринках.

Відповідно до цього  закону в Японії функціонують два  види продовольчих ринків: центральні - у містах із чисельністю населення більш 200 тис. чол.; місцеві - у містах і населених пунктах із чисельністю населення менше 200 тис. чол.

На центральних оптових  продовольчих ринках визначення складу засновників ринку та ліцензування оптових постачальників продовольства здійснюється Міністерством сільського, лісового та рибного господарства Японії, а на інших - губернаторами. Через кожні п'ять років склад засновників та оптових продавців уточнюється, і при необхідності в нього вносяться відповідні зміни.

Це дає державним і місцевим органам влади право регулювати і захищати власний продовольчий ринок від неконтрольованого ввозу імпортного продовольства.

За станом на 1 січня 2008року в 56 містах Японії функціонують 88 центральних і 1586 місцевих оптових продовольчих ринків.  Ці ринки грають важливу роль у зборі та розподілі свіжих продуктів харчування та у формуванні структурних цін на них .

На частку оптових  ринків приходиться від 70 до 90 відсотків  загального товарообігу такими свіжими продуктами харчування як фрукти та овочі, продукти рибальства, квіти та інші декоративні рослини; у товарообігу м'ясними виробами - 40 відсотків.

Основними покупцями  продукції на оптовому ринку, як правило, є підприємства громадського харчування, торгівлі, харчової та переробної промисловості. Ліцензії на придбання продукції з оптового ринку ці організації одержують у муніципалітеті. Кількість оптових покупців також обмежене та складає приблизно 1500.

ВИСНОКОК

 

В наш час недостатня кількість оптових продовольчих ринків. Оптові ринки сільськогосподарської продукції з часом повинні бути в кожній області країни. При цьому вони повинні працювати в розрізі трьох рівнів: 1 – переміщення сільськогосподарської продукції із села у місто; 2- переміщення даної продукції між регіонами України; 3- переміщення сільськогосподарської продукції із України за кордон. В багатьох містах оптові продовольчі ринки сільськогосподарської продукції повинні функціонувати в розрізі перших двох рівнів, а вже великі регіональні аграрні центри повинні виконувати і третю функцію. Одним з основних завдань оптових ринків повинно бути своєчасне інформування сільськогосподарських товаровиробників, оптових постачальників і покупців, а також населення про результати роботи: обсяги та ціни на реалізовану продукцію. В майбутньому оптові ринки повинні також надавати логістичні, консультаційні, маркетингові та інші послуги для більш ефективної роботи усіх суб’єктів оптової торгівлі.

Світовий досвід свідчить, що держава активно підтримує  створення оптових продовольчих ринків сільськогосподарської продукції. для кожної із зацікавлених сторін: сільськогосподарський товаровиробник, споживач, місцеві органи самоврядування та оптовий ринок сільськогосподарської продукції створюють певну цінність. По відношенню до України як держави, то це наступні цінності: продовольча безпека, безпека продукції, розвиток сільськогосподарського виробництва, підтримка та розвиток малого та середнього підприємництва, збереження села як носія національної ідентичності. При цьому оптові ринки сільськогосподарської продукції займаються реалізацією високорентабельних та трудомістких продуктів.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред. Ю. Н. Каптуревского. - СПб.: Питер, 1999. - 448 с.

2. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. - К.: Хрещатик, 1999. - 800 с

3. Неруш Ю.М. Логистика:  Учеб. для вузов. - 2-е изд., перераб.  и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 389 с.

4. Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 623 с.

5. Федько В.П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного ринка, Ростов- на- Дону Фенікс, 2000 – 512 с.

6. Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 160 с.

7. Шканова О.М. Маркетинг послуг: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2003. - 204 с.