Технологія вирощування гороху та сої

СУЧАСНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ  ГОРОХУ ТА СОЇ

Бобові поєднують в собі два  найважливіших процеси: фотосинтез та азотфіксацію. Завдяки цьому вони не лише забезпечують власні потреби  в азоті, а й підвищують родючість  ґрунтів та поліпшують екологію. Ці культури мають унікальний хімічний склад, поєднуючи високий вміст  білка з підвищеними кількостями  жирів та вуглеводів. Завдяки своїм  особливостям вони посідають чільне місце серед культур світового  землеробства.(Опубликовано в № 04.2010 г.) 
Бобові – одні з найдавніших культур, які вирощує людство. Історія вирощування гороху налічує близько 20 тисяч років. Сою було введено в культуру в ХІ ст. до н. е. на території північно-західного Китаю.

Горох – рослина довгого дня. Він маловибагливий до тепла, насіння проростає при температурі 1-2 °С. Мінімальна температура, необхідна для нормального розвитку сходів та формування вегетативних органів складає 5-6 °С, а з підвищенням температури до 10-12 °С насіння проростає за 5-7 днів. Сходи гороху витримують короткострокові заморозки до – 4 °С. Оптимальна температура повітря у період формування генеративних органів 12-16 °С, а у період росту бобів та наливу насіння 16-22 °С. Температура вище 26 °С негативно впливає на кількість та якість урожаю. Ця культура вимоглива до вологи, критичний період у водоспоживанні – від закладки генеративних органів до повного цвітіння.

Соя – світло- та теплолюбива рослина, погано переносить затінення. Мінімальна температура проростання насіння сої 7 °С, оптимальна 15-20 °С. Сходи витримують короткочасні заморозки до – 3 °С, але такі зниження температури у фазу трьох справжніх листків є критичними і можуть призвести до загибелі рослин. Соя – типова рослина короткого дня. Температурний режим впливає на величину і якість її врожаю. За підвищення температури у пізні фази розвитку рослин прискорюється дозрівання насіння, посилюється синтез жирів, знижується накопичення вуглеводів, а за низьких температур, навпаки, підвищується вміст у насінні вуглеводів та гальмується синтез білків.

Для бобових культур найкращими попередниками є озимі та ярі зернові, кукурудза, особливо на зелений корм та силос через раннє звільнення полів. Кращі попередники – цукрові буряки, картопля, багаторічні трави. До незадовільних попередників можна зарахувати зернобобові культури та багаторічні бобові трави і культури – господарі збудників склеротініозу, такі як соняшник та хрестоцвіті.

Соя, як і всі зернобобові, –  цінна культура у сівозміні. Повертати  її на те ж поле рекомендується не раніше ніж через два роки, хоча і повторні посіви вона витримує без значного зниження урожайності (діаграма 1).

Через небезпеку накопичення збудників  хвороб та шкідників горох рекомендується повертати на поле сівозміни не раніше ніж через 5-6 років. Вибір конкретних прийомів обробітку ґрунту під горох та сою залежить від ґрунтово-кліматичних умов, загального рівня культури землеробства і ступеня забур’яненості полів.

Бобові – високобілкові культури, вони потребують на одиницю основної продукції велику кількість елементів живлення, особливо азоту. Горох споживає азот протягом вегетаційного періоду нерівномірно – до початку цвітіння засвоюється 20% від загальної кількості азоту. Під час цвітіння інтенсивність споживання азоту у 2,5-3 рази вища, ніж до цвітіння.

В азотному живленні сої критичний  період – другий і третій тижні після цвітіння; в фосфорному – перший місяць вегетації. За недостатньої кількості в ґрунті доступних форм елементів живлення бобові добре реагують на диференційоване внесення добрив. До 70% загального споживання азоту бобові забезпечують біологічною фіксацією його з повітря методом симбіотичної діяльності з бульбочковими бактеріями. Обробка насіння біологічним препаратом (інокуляція) є необхідною умовою. За нормальних умов для діяльності бульбочкових бактерій внесення азотних добрив не обов’язкове. Високі норми азотних добрив (>30-40 кг д.р./га) повністю знищують симбіоз з бульбочковими бактеріями.

Інокуляція – це обробка насіння  бобових чистою культурою азотфіксуючих бактерій Bradyrhizobium japonicum (соя) та Rhizobium Leguminosarum (горох). Інокуляція необхідна, якщо бобові культури не вирощувались на полі протягом двох-трьох років. При регулярному чергуванні культур в сівозміні та застосуванні мінеральних добрив інокуляція насіння гороху і сої дає прибавку урожаю.

Основні передумови ефективної азотфіксації – наявність активного вірулентного штаму бактерій -азотфіксаторів, вміст у ґрунті фосфору 5,0-10,0 мг/100 г, температура ґрунту в прикореневому шарі 15-20 °С, рН ґрунту 5,6-6,0, гарна аерація та наявність у ґрунті Мо та Со.

Одними з перших інокулянтів, які почали широко застосовувати в Україні на сьогоднішній день, є препарати Оптімайз Пульс для гороху та Оптімайз для сої.

Оптімайз та Оптімайз Пульс – унікальні іно-кулянти для обробки насіння відповідно сої та гороху, які стимулюють природні ростові процеси, пов’язані з азотфіксацією, та дають можливість рослинам повністю реалізувати свій генетичний потенціал за рахунок покращення азотного живлення. Оптімайз створено на основі ЛХО промоутерної технології, він містить у своєму складі такі основні компоненти:

• активна складова ліпо-хітоолігосахарид (lipo-chitooligosaccharide), сформульована в іно-кулянтному носієві, що містить чисту культуру бактерії – азотфіксатора (Bradyrhizobium japonicum);
• рідкі компоненти, які подовжують термін виживання бактерії на насінні.

Оптімайз сприяє швидкому заселенню кореневої системи бактеріями-азотфіксаторами, утворенню бульбочок на коренях незалежно від умов середовища, поліпшує проростання, розвиток кореневої системи, прискорює розвиток рослин сої, сприяє підвищенню врожайності та вмісту білка у насінні.

ОСНОВНІ ПЕРЕВАГИ ІНОКУЛЯНТА ОПТІМАЙЗ:

• Рідка препаративна форма – можливість візуального контролю якості препарату та життєздатності бактерій.
• Можливість обробки насіння одночасно з протруйником.
• Здатність зберігатися на насінні до 120 діб до посіву.
• Гарантійний термін зберігання препарату два роки з дати виробництва.
• Висока ефективність у стресових умовах.
• Підвищує врожайність сої на 10% (дані США, середнє за 7років).

Діаграма 1. Урожайність  сої у монокультурі та при чергуванні з озимою пшеницею (дані ВНИИМК)

Для обробки насіння гороху застосовують спеціалізований інокулянт Оптімайз Пульс. Він містить, крім молекул ліпо-хітоолігосахариду, вірулентний штам бактерій Rhizobium Leguminosarum та рідкі компоненти для подовження терміну виживання бактерій на насінні. Особливу увагу слід звертати при застосуванні Оптімайз Пульс. Його не можна змішувати з фунгіцидними та інсектицидними протруйниками безпосередньо під час обробки. Насіння обробляється Оптімайз Пульс після повного висихання протравника і висівається протягом 8 год.

Горох для проростання вимагає 110-120% води від власної маси, тому його висівають якомога раніше, у перші дні виходу у поле за настання фізичної стиглості ґрунту. При ранньому терміні сівби гарантовано отримують дружні сходи, а рослини навіть за відсутності опадів більш продуктивно використовують запаси осінньо-зимової вологи.

Соя – культура пізніх строків  сівби. Головний критерій настання оптимальних  термінів сівби сої – стійке прогрівання  верхнього шару ґрунту до 12-14 °С. Оптимальні календарні строки сівби припадають на період другої половини квітня до першої половини травня. При більш ранніх строках сівби подовжується період проростання, насіння і проростки тривалий період піддаються інфекційному тиску збудників кореневих хвороб (Fusarium, Rhizoctonia, Diaporthe spp. тощо), крім того зростає ймовірність забур’янення посівів. При більш пізніх строках сівби знижується урожайність.

Бобові культури чутливі до забур’янення посівів. Наприклад, для сої економічний  поріг шкідливості (ЕПШ) бур’янів складає (в залежності від типу забур’яненості) 5 злакових або 3 дводольні рослини на 1 м2, а при змішаному типі забур’яненості – 3 злакових + 3 дводольні бур’яни на 1 м2.

Шкідлива дія сегетальної рослинності  починає проявлятися не одразу, а через 3-4 тижні після появи сходів, що обумовлено поступовим накопиченням надземної маси бур’янів та підсиленням конкуренції за світло, воду, елементи мінерального живлення. Тому в цей період у посівах гороху та сої необхідно здійснювати контроль чисельності бур’янів.

На сьогодні агротехнічні прийоми  не забезпечують необхідної ефективності знищення сегетальної рослинності, тому важливу роль контролю бур’янів у посівах бобових культур відіграють хімічні засоби захисту рослин. Компанія БАСФ має у своєму портфоліо широкий спектр препаратів для захисту бобових культур. Це добре відомі гербіциди Пульсар, Базагран, Базагран М, Стомп, Фронтьєр Оптима, Арамо 45. Кілька років тому в Україні з’явився новий гербіцид для захисту бобових культур – Пульсар, що містить 40 г/л імазамоксу, поглинається рослиною головним чином через листя, разом з тим має і ґрунтову дію, що дозволяє забезпечити захист культури на більш тривалий час. Застосування гербіциду Пульсар ефективне, але характеризується обмеженим періодом обробки посівів зернобобових культур (протягом 9-10 діб). Крім того, при обприскуванні у більш пізні фази органогенезу (соя – 3-4 трійчастих листки, горох – 4-6 листків), коли бур’яни переростають чутливі фази, ефективність гербіциду Пульсар проти основних видів бур’янів (лобода біла, щириця (види), мишій (види), плоскуха звичайна тощо) дещо знижується і виникає необхідність застосування бакових сумішей, наприклад 0,75 л/га Пульсар та 1,5-2,0 л/га Базагран.

У порівнянні з препаратом Базагран відмічається вища ефективність Пульсар (більшість клієнтів знають наш гербіцид, як Пульсар) до широкого спектру одно- та багаторічних дводольних бур’янів. Але основна перевага гербіциду Пульсар полягає в його здатності контролювати більшість видів злакових бур’янів, тоді як Базагран та інші гербіциди переважно впливають лише на дводольні.

Ще одна позитивна риса Пульсар  – його низька залишкова фітотоксичність на наступні культури сівозміни. На наступний рік після застосування Пульсар дозволяється висівати практично всі культури, за винятком цукрових буряків, ріпаку та овочевих культур. Безпечний інтервал між застосуванням препарату та посівом цих культур складає 16 місяців. Найбільш ефективним є застосування Пульсар після сходів культури у фазу 1-3 трійчастого листка у сої, 3-5 справжнього листка у гороху з нормою 0,75-1,0 л/га на ранніх стадіях розвитку бур’янів. На сої при сильному забур’яненні злаками норма має бути на рівні 1,0 л/га.

Візуально дія гербіциду проявляється у вигляді хлорозу молодих листків, відмирання точок росту. Зупинка розвитку та повна загибель бур’янів настає через 2-3 тижні після обробки. При використанні Пульсар на сортах овочевого гороху максимальна норма витрати повинна бути 0,75 л/га.

Крім того, на бобових є велика кількість хвороб і шкідників. Ефективний економічно та екологічно обґрунтований контроль за ними потребує дотримання принципів інтегрованого захисту рослин. Найбільш розповсюдженими захворюваннями сої та гороху є: фузаріозне в’янення, церкоспороз, аскохітоз, антракноз, склеротіні-оз, несправжня борошниста роса, вертицильозне в’янення, бактеріальний опік, жовта мозаїка сої та інші. З метою зниження шкідливості грибних та бактеріальних захворювань бобових високу ефективність мають глибока зяблева оранка і повна заробка рослинних решток, які є джерелом інфекції. Цей захід значно зменшує ймовірність зараження аскохітозом, пероноспорозом та іншими хворобами. Позитивні результати дає протруєння насіння хімічними протруйниками. При масовому поширенні грибних хвороб під час вегетації рекомендується обробка фунгіцидами або біопрепаратами на основі бактерій роду Pseudomonas тощо.

Горох найчастіше пошкоджують бульбочкові довгоносики, горохова попелиця, горохова плодожерка, гороховий зерноїд (брухус), гороховий трипс. На сої найчастіше зустрічаються люцернова совка, акацієва вогнівка, бульбочкові довгоносики, соєва чорно-смугаста блішка, соєва плодожерка і павутинний кліщ. За досягнення шкідниками економічного порогу шкідливості рекомендуються обробки інсектицидами Фастак, Бі-58 Новий і іншими препаратами, дозволеними до використання (Перелік препаратів і агрохімікатів… )

Сьогодні товаровиробники перейшли на вирощування так званих «вусатих» сортів гороху інтенсивного типу. Всі вони мають коротке стебло, в верхній частині якого замість листків розташовані вуса. Такі сорти при достиганні не полягають і можуть збиратися прямим комбайнуванням. Починають збирання гороху при пожовтінні 70% бобів, вологість зерна в цей час залежно від сорту може складати 14-16%.

Сою збирають прямим комбайнуванням за повної стиглості, коли листя вже  опало і боби сухі. Оптимальна передзбиральна вологість насіння складає 12-14%. При запізненні зі збиранням боби розтріскуються, а вологість насіння знову зростає. Як правило, посіви сої дозрівають без використання десикантів. За потреби, наприклад для підсушування рослин і прискорення строків збирання пізньостиглих сортів або при пізньому забур’яненні, проводять десикацію культури.

С. В. Ретьман, Ф.С. Мельничук, В. Л. Коляда

С. В. Ретьман, доктор с.-г. наук

Ф. С. Мельничук, канд. с.-г. наук

В. Л. Коляда, технічний консультант БАСФ

Теги: ВИРОЩУВАННЯ ГОРОХУ, вирощування сої, соя