Технологія вирощування ярої пшениці

Технологія вирощування ярої пшениці.

1.) Рід пшениці Triticum L. поліморфний за видовим складом. У спеціальній літературі наводиться характеристика 28 її видів. Види пшениці за кількістю хромосом у соматичних клітинах поділяються на такі генетичні групи: 1) диплоїдні (2n-14) - однозернянка культурна (Tr. monococcum L.), однозернянка дика (Тr. aegilopoides Lin.) та ін.; 2) тетраплоїдні (2n-28) - пшениця тверда (Tr. durum Dest.), польська (Tr. polonicum L), карталінська або перська (Tr. cartalicum Nevski, Tr. persicum Vav.), тургідум (Тг. turgidum L.), Тимофєєва (Tr. Timopheevi Zhuk.), полба, або культурна двозернянка (Tr. Dicoccum Shueb.), та інші; 3) гексаплоїдні (2n-42) - пшениця м'яка (Tr. aestivum L.), пшениця Маха (Tr. Macha et. men. Deky), спельта (Tr. spelta L.), карликова (Tr. compactum Host.), круглозерна (Tr. sphaerococcum Pers.) та ін.; 4) октаплоїдні (2n-56) - пшениця грибобійна (Tr. fungicidum Zhuk.).

За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок. До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих -- спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види. Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98% загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої в Україні припадає 90% площі.

2.) Яра пшениця найкраще родить на родючих і чистих від бур'янів чорноземних та каштанових ґрунтах. Коренева система , характеризується пониженою фізіологічною активністю, тому краще росте і розвивається на ґрунтах з достатнім вмістом легкорозчинних сполук поживних речовин, особливо азоту.

Вимагає близької до нейтральної реакції ґрунтового розчину (рН 6-7,5). Погано росте на кислих та засолених ґрунтах. При вирощуванні на малородючих ґрунтах слабо кущиться.

Коренева система озимої пшениці на родючих ґрунтах здатна проникати на глибину до 2 м; тому озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти з глибоким гумусовим шаром та сприятливими фізичними властивостями, достатніми запасами доступних для неї поживних речовин і вологи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6-7,5).

Коренева система пшениці найкраще розвивається на пухких ґрунтах, об'ємна маса яких становить 1,1-1,25 г/см3. При об'ємній масі 1,35- 1,4 г/см3 ріст коріння пригнічується, а якщо вона перевищує 1,6 г/см3, корені не проникають у ґрунт або проникають лише по червоточина та щілинах.

Найвища урожайність її спостерігається при впрошуванні на чорноземних ґрунтах, -на півдні -- також на каштанових і темно-каштанових. Малопридатними (особливо для сортів твердої пшениці) є кислі підзолисті та солонцюваті ґрунти, а також ґрунти, схильні до заболочування, торфовища. Проте за відповідної технології і на таких ґрунтах можна вирощувати до 40 ц/га і більше зерна пшениці.

3.) Пшениця характеризується підвищеними вимогами до поживних речовин. На утворення 1 ц зерна і відповідної кількості соломи вона використовує в середньому 3,7 кг азоту, 1,3 фосфору, 2,3 калію. За даними науково-дослідних установ, з врожаєм зерна 40-50 ц/га пшениця на чорноземах виносить з ґрунту азоту 140-160 кг/га, фосфору 50-60 і калію 90-120 кг/га.

Найбільшу частину поживних речовин озима пшениця споживає в ранній період росту та розвитку. До моменту кущення ця культура засвоює приблизно третю частину всього азоту і калію і половину фосфору, а до фази колосіння 2/3 всіх поживних речовин, що складають урожай.

Періодом максимального надходження поживних речовин, в який рослини споживають елементи живлення в найбільшій кількості є період від виходу у трубку до колосіння.

4.) Яра пшениця вимоглива до вологи. При нестачі води погано розвивається вузлова коренева система і рослини майже не кущаться. Максимальну кількість вологи потребує під час виходу в трубку і в період колосіння - наливання зерна. Тверда пшениця стійкіша проти нестачі води в ґрунті. Вона може витримувати у період формування і наливання зерна повітряну посуху. Транспіраційний коефіцієнт - 400.

При проростанні насіння вбирає води 50-55 % власної маси. На формуванні одиниці маси сухої речовини вона витрачає 300-450 одиниць води. Протягом вегетації вологість ґрунту повинна бути в межах 65-80 % НВ Великої шкоди посівам завдає дефіцит вологи в ґрунті під час проростання насіння і появи сходів. Сходи при цьому бувають зрідженими і з'являються недружно. За час вегетації яра пшениця в залежності від умов вирощування витрачає 2500-4000 м3 вологи з 1 га. На початку вегетації на утворення 1 г сухої речовини витрачається до 800-1000 г води. З проходженням етапів органогенезу витрати вологи зменшується і в кінці вегетації транспіраційний коефіцієнт коливається від 150 до 200. Дефіцит вологи під час кущіння знижує кущистість, а в період колосіння, цвітіння зменшує озерненість колоса, при наливанні зерна - масу 1000 насінин [2, 3].

Коефіцієнт транспірації пшениці за сприятливих умов вирощування дорівнює в середньому 400. На удобрених площах він нижчий, на не удобрених - вищий. Отже, створення в ґрунті достатніх запасів поживних речовин сприяє економному витрачанню вологи на формування врожаю.

В посушливі роки коефіцієнт транспірації збільшується. Найбільш негативно впливає на врожай ярої пшениці нестача вологи в період колосіння-цвітіння, а також під час наливання зерна, коли потреба рослин у воді максимальна.

5.) Яра пшениця - одна з найбільш холодостійких до культур серед ярих зернових. Її насіння починає проростати при температурі ґрунту 1-4°С, а життєздатні сходи з'являються при 4-5°С. Вони витримують приморозки до мінус 4-5°С і навіть 8-10°С. Найкраще кущаться рослини і формують вузлову кореневу систему при 10-12°С, а для дальшого розвитку рослин сприятлива температура 16-23°С. У фазі наливання зерна яра пшениця терпить від високих температур. При 38-40°С у рослин через 17 год. настає параліч продихів, внаслідок чого може формуватись щупле зерно [2, 3].

Пшениця добре переносить високі температури (краще, ніж жито та овес). Короткочасне підвищення температури до 35-40 градусів не завдає їй великої шкоди, особливо при наявності у ґрунт достатньої кількості вологи.

Тривалість світлового дня, інтенсивність освітлення та спектральний склад світла мають вплив не тільки на інтенсивність фотосинтезу і накопичення органічної речовини, росту, алей на розвиток рослин, а також формування окремих органів. На світлі рослини починають реагувати ще до появи листків на поверхні ґрунту.

Пшениця відноситься до рослин довгого дня. У весняний період вегетації продовжений світловий день (не менше 13-14 год.) сприяє накопиченню великої кількості пластичних речовин та формуванню вегетативної маси рослин.

Інтенсивне освітлення в кінці фази кущення - на початку виходу у трубку забезпечує формування доброї асиміляційної поверхні. Продуктивність фотосинтезу в сонячну погоду в цей час може досягати 10-14 г / м2 за добу.

Яра пшениця вимоглива до світла. За недостатнього освітлення вузол кущіння формується близько до поверхні ґрунту, рослини погано загартовуються і тому мають низьку зимостійкість. Недостатнє освітлення навесні є причиною витягування нижніх міжвузлів і вилягання рослин.

При недостатньому освітленні під час наливання і достигання зерна погіршується його якість, зокрема зменшується вміст білка і клейковини.

Сонячна погода на початку фази виходу у трубку сприяє формуванню коротких але стійких нижніх міжвузлів, що підвищує стійкість до вилягання. Поєднання сонячної і ясної погоди з добрим забезпеченням рослин вологою і оптимальними температурами (18-22 градуси) під час формування і дозрівання зерна - один з важливих факторів одержання високого врожаю.

6.) Яра пшениця, дуже негативно реагує на веснооранку. Тому всі зусилля повинні бути направлені для проведення зяблевого обробітку ґрунту вчасно.

При розміщенні ярої пшениці після картоплі, цукрових і кормових буряків відразу після їх збирання поле орють на глибину 20-22 см. На полях, засмічених багаторічними бур'янами, глибину оранки збільшують до 25-27 см. На чистих від бур'янів площах дискують дисковими боронами на глибину 12-14 см, або застосовують плоскорізи КПГ-2-150 на 20-22 см.

Система обробітку ґрунту під пшеницю яру

Після кукурудзи для подрібнення рослинних решток пускають важкі борони (БДТ-7,0), а пізніше орють плугами на глибину до 30 см. У Поліській зоні на дерново-карбонатних ґрунтах з неглибоким гумусним горизонтом - на глибину орного шару. Якщо яра пшениця висівається після зернобобових культур, однорічних трав, льону-довгунцю, зернових, то відразу після їх збирання проводять лущення (ЛДГ-10) на глибину 6-8 см. На засмічених коренепаростковими бур'янами полях грунт лущать двічі: перший раз на глибину 6-8 см дисковими, а другий - на 10-12 см лемішними лущильниками (ППЛ-10-25). Передпосівна підготовка ґрунту під яру пшеницю така сама, як і при вирощуванні ярого ячменю. Вимоги до якості насіннєвого ложа нижчі, ніж у інших зернових.

7.) Ярова пшениця більш вимоглива до родючості грунтів, ніж інші ярові хліба. На формування 1 т зерна і відповідної кількості побічної продукції вона виносить з грунту, кг: азоту 35-45, фосфору 9-12, калію 18-24.

Споживання азоту йде протягом усієї вегетації. У перший період воно трохи і різко зростає на час виходу в трубку і колосіння, а потім знижується і триває аж до молочної стиглості.Достатнє забезпечення азотом в перший період сприяє утворенню вузлових коренів, квіток і колосків у колосі. Норму мінеральних добрив встановлюють з урахуванням агрохімічногообстеження грунту, запланованого врожаю і коефіцієнтів використання елементів живлення з грунту і добрив.

Добрива вносять під час другої або третьої обробки пари на глибину 12-16 см. При посіві в рядки вносять гранульований суперфосфат в дозі 10-15 кг фосфору на I га, при розміщенні ярої пшениці по зернових і просапних попередникам і зоні достатнього зволоженняфосфор вносять до складі комплексних добрив (амофос, діамофос). На врожайність ярої пшениці добре впливають органічнідобрива, особливо на грунтах з низьким вмістом гумусу. Органічні добриванеобхідно вносити під попередню культуру або під чистий пар.

Некореневі підгодівлі ярої пшениці (у період колосіння - цвітіння) азотними добривами(сечовиною) покращують якість зерна, збільшують вміст білка на 1,0-1,5% і клейковини на 3,0-3,5%. Для нормального росту і розвитку рослин необхідно вносити мікродобрива - бор,марганець, цинк, мідь, молібден. Норми органічних і мінеральних добрив слід коригувати в залежності від умов обробітку, родючості грунту і попередника.

Основою для встановлення норм добрив є результати польових дослідів, проведених у різних зонах. На формування 10 ц/га зерна яра пшениця в середньому споживає 35-45 кг азоту, 8-12 кг фосфору і 17-27 кг калію. Фосфорні і калійні добрива вносять під зяблеву оранку.

Весняне їх внесення малоефективне. Найбільшу потребу у фосфорі рослини мають на початку кущіння - виходу в трубку. При весняному внесенні добрив фосфор залишається малодоступним для рослин, оскільки не засвоюється так швидко ґрунтовим комплексом.

Калій підвищує стійкість соломини до вилягання, зменшує ураження кореневими гнилями і прискорює рух вуглеводів зі стебел і листків у колос.

Яра пшениця дуже чутлива до добрив. Маючи відносно слаборозвинену кореневу систему і менший період для засвоєння добрив, порівняно з озимою пшеницею, вона інтенсивно вбирає поживні елементи.

Норма внесення добрив визначається багатьма чинниками. У зоні Лісостепу на опідзолених чорноземах і темно-сірих лісових фунтах рекомендується вносити N45-60 Р45-60 К45-60, на сірих та світло-сірих - N50-70 Р50-70 К50-70 на дерново-карбонатних фунтах Полісся - N60-90 Р60-90 К60-90.

При застосуванні повного мінерального добрива в дозі N60-90 Р60-90 К60-90 врожайність ярої пшениці може становити 50-60 ц/га і більше.

Розрахунок норм мінеральних добрив на плановий урожай (35 ц/га) пшениці ярої по виносу поживних речовин