Американизация общества

Американізація, по суті, є конкретизацією глобалізації з включенням в неї елементів американської національної культури. Особливості американізації в галузі культури полягають в ірраціоналізації раціональних матриць, в спрямованості на кількісні характеристики (комерціалізація), готовність до вживання (оперантність) та підтримки певного рівня якості. А також у віртуалізації культурних зразків. Щоправда, далеко не всі американські дослідники впевнені, що ХХI століття пройде під гаслом „американізму” та безумовної гегемонії США [8, с. 7].

В цьому сенсі цікавою  є думка американського вченого  Дж. Ная, який, з одного боку, говорить про американську потугу, аналізує її фактори. З іншого – досить реалістично оцінює глобалізацію та її наслідки для американської економіки і політики. „Глобалізація, тобто зростання всесвітньої взаємозалежності, по суті, настільки ж стара, як історія людства… – пише він, вказуючи на помилковість тези про зародження глобалізації в США. – Проникнення християнства на все нові й нові континенти на багато століть випередило відкриття Голівудом методів комерційного поширення фільмів, знятих на біблійні теми” [9, р. 78 - 79].

Далеко не завжди справедливо  пов’язуються з Америкою навіть ті аспекти глобалізації, які ледь не апріорно розглядаються як пряв її експансії: поширення в світі англійської мови – заслуга не стільки США, скільки Великої Британії; основні торгові потоки контролюються нині європейськими та азійськими країнами; найвідоміші спортивні команди грають в Європі, а трьома величезними американськими студіями звукозапису володіють англійські, німецькі та японські інвестори [10, р. 79]. Глобалізація не передбачає встановлення певних універсальних моделей. Навіть в економічній сфері не спостерігається вільного руху товарів і капіталу, до того ж інформаційна революція не скорочує, а скоріш розширює господарський розрив між багатими та бідними країнами. Що стосується сфери культури, то тут найбільш типовою відповіддю на глобалізаційні тенденції стає звернення народів до своїх духовних джерел з акцентом на національні традиції [11, р. 81, 98].

Особливої уваги заслуговує думка Дж. Ная щодо впливу процесу глобалізації на статус США в сучасному світі. Зазначивши, що траєкторія розвитку цього процесу далеко не лінійна (так, масштаби господарської глобалізації початку 1970-х років були набагато скромніші, ніж 1914 року), Дж. Най пише: „США виступають як найвпливовішим адептом сучасних форм глобалізації, так і найбільшим отримувачем прибутків від них, але не спроможні контролювати їх розвиток… Глобалізація несе з собою цілий комплекс наслідків, і, як би ми не ставилися до неї, породжує нові виклики американській зовнішній політиці” [12, р. 85]. „Сполучені Штати, – продовжує Дж. Най аргументувати свою позицію, – з вигодою для себе розвивають економічну глобалізацію, але слід очікувати, що з часом сама глобалізація призведе до розширення технологічних та господарських можливостей, а це, в свою чергу, знизить ступінь американського домінування” [13, р. 95].

Відносний песимізм Дж. Ная не поділяє інший американський дослідник – Ф. Фукуяма, який вважає, що сьогоднішній глобалізм – це глобалізм по-американськи. І цей процес має всеохоплюючий характер [14, с. 14 - 15].

Існує й діаметрально протилежна думка, згідно з якою піддається сумніву сама концепція глобалізації як глобального феномена змін. Зокрема, Р. Буайє вважає, що нові оригінальні феномени в економіці 1980 – 1990-х років не вміщуються в жорстке поняття однопланетарності. Та, мабуть, така точка зору є скоріше винятком, ніж правилом. Більшість авторів все ж визнає глобалізацію реальним процесом, який швидко розвивається в усіх сферах суспільного життя. Що стосується розходжень, то вони здебільш стосуються не суті явища, а визначення ступеня важливості тих чи інших аспектів глобалізації.

На думку В. Іноземцева та О. Кузнецової, такі обставини свідчать не про виникнення „єдиного світу”, а про зростаюче цивілізаційне протистояння, де чітко проявилися два полюси, які хотілося б назвати полюсами бідності й багатства. Однак подібний підхід також далеко відводить від істини, як і сам термін „глобалізація”.