Безперервна освіта працівників

Цілі навчання з позицій  роботодавця і самого фахівця  значно відрізняються. Так, з позиції роботодавця цілями безупинного навчання є:

• організація і формування персоналу управління;
• оволодіння умінням визначати, розуміти і вирішувати проблеми;
• відтворення персоналу;
• інтеграція персоналу;
• гнучке формування персоналу;
• адаптація;
• впровадження нововведень.

З позиції найманого  працівника цілями безупинного навчання є:

• підтримка на відповідному рівні і підвищення професійної кваліфікації;
• отримання професійних знань поза сферою професійної діяльності;
• отримання професійних знань про постачальників і споживачів продукції, банки і інші організації, що впливають на роботу підприємства;
• розвиток здібностей у сфері планування і організації діяльності.

Мотивацією безупинного  навчання є зв'язок між результатами виробничої діяльності кожного працівника і наданням йому можливості для навчання: цінність працівника фірми визначає обсяг коштів, що виділяються для підвищення його кваліфікації. Професійне навчання персоналу підприємства може здійснюватися як безпосередньо на робочому місці, так і поза робочим місцем. Так, навчання на робочому місці характеризується безпосередньою взаємодією учня (слухача) з роботою у звичайній виробничій ситуації. Характерною ознакою такої підготовки є те, що вона організовується спеціально для даного підприємства та лише для його персоналу.

Професійне навчання на робочому місці доцільно застосовувати:

• для формування знань, умінь і навичок, необхідних для виконання поточних виробничих завдань, коли зміст навчання може бути пристосований до потреб підприємства;
• коли підприємство має достатню кількість працівників з однаковими потребами у підготовці;
• коли підприємство має достатню кількість кваліфікованих викладачів або інструкторів виробничого навчання.

Проте навчання на робочому місці в багатьох випадках є недієвим для формування нових знань, оскільки воно не дає можливості працівникові абстрагуватися від поточної ситуації на робочому місці та певним чином змінити свою трудову поведінку. Навчання поза робочим місцем може здійснюватися на навчальному методичному забезпеченні, якого немає на підприємстві, висококваліфікованими викладачами, які є лише у навчальному закладі. За таких умов більш придатними є форми навчання поза робочим місцем. У загальному вигляді оцінити ефективність навчання можна, порівнявши реальні результати навчання з цілями, що були поставлені перед навчанням з використанням встановлених критеріїв.

Проблема неперервної  освіти особливо актуальна в умовах сьогодення, бо як організаційний принцип  побудови народної освіти в Україні, вона забезпечує можливість використання кожною людиною на протязі усього її життя різноманітних освітніх закладів і дозволяє їй раціонально поєднувати освіту з самоосвітою.

Таким чином, професійна підготовка працівників передбачає використання цілого комплексу різних видів навчання, завдяки яким відбувається навчальна діяльність кожного працівника з практичною участю у повсякденній службовій діяльності, а також розвиваються здібності, збагачуються професійно-значущі знання, вміння і навички, підвищуються або здобуваються нові професійні кваліфікації чи застосовуються у новому напрямку відповідно до особистих або професійних потреб.

Безперервне навчання всіх категорій персоналу (робітників, інженерно-технічних  та управлінських кадрів), постійна перепідготовка та підвищення кваліфікації – такі базисні стратегія і мета кадрової політики. Щоб залучити в процес реконструкції та навчання весь персонал, кожної з його категорій попередньо роз'яснюються цілі і завдання технологічних перетворень, а також очікувані від них вигоди. До викладання залучаються провідні фахівці компанії і університетів. Їм надається повна свобода у вирішенні професійних завдань за умови досягнення кінцевої мети – підготовки персоналу високої кваліфікації. Проходження курсів підвищує престиж працівника, сприяє його професійному та службовому зростанню.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. Видання друге, перероблене й доповнене. – К.: «Кондор», – 2006. – 308 с.
2. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 с. 
3. Логвинов С.А., Кочеткова А.И. Управление персоналом фирмы: Учебно-практическое пособие: В 2 ч. / Под ред. д.э.н., проф. Э.А. Уткина. Ч.2. М.: ФА, 2000. – 152 с.
4. Управление персоналом на производстве: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. Н.И. Шаталовой, Н.М. Бурносова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 381 с.  
5. Управление персоналом организации. Практикум: Учеб. Пособие / Под ред. д.э.н., проф. А.Я. Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 296 с. 
6. Управление персоналом. Учебное пособие / Под ред. Б.Ю. Сербиновского и С.И. Самыгина. М.: «Издательство Приор», 1999. – 432 с.  
7. Управление персоналом: Учеб.- справ. пособие. – 2-е изд./ Сост.: Н.А. Жернова, Н.Н. Голофастова / ГУ Кузбас. гос. тех. ун-т. – Кемерово, 2001. – 172 с.
8. Управление персоналом: Учебно-практическое пособие / Под ред. А.Я.Кибанова, Л.В.Ивановской. – М.: Приор, 1999. – 468 с.
9. Управління персоналом: Навч. посіб / М.Д. Виноградський, С.В. Белаєва, А.М. Виноградська, О.М. Шканова. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 504 с.
10. Хміль Ф.І. Управління персоналом: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академвидав, 2006. – 488 с. 
11. Храмов В.О., Бовтрук А.П. Основи управління персоналом: Навч.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 112 с.