Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Мая 2015 в 18:18, реферат
Предметом соціології науки виступає функціонування науки як соціального інституту, в рисах певного суспільства, як специфічної системи норм і цінностей, інакше кажучи, соціологія науки досліджує соціальні аспекти діяльності по виробництву наукового знання, систему соціальних відносин, виникаючих в процесі руху нового знання від його появи до впровадження в практику, типи поведінки вчених в різних соціальних системах, їх ціннісні орієнтації і переваги, а також конкретні форми взаємодії науки і суспільства, науки і інших суспільних явищ.
Соціологія науки як самостійна галузь соціології і науковедення зародилася на початку XX століття на Заході і на першому етапі розвивалася всередині соціології знання, де нарівні з вивченням релігії і філософії аналізувалися взаємозв'язки знання і соціальної системи. Заслуга в становленні соціології науки належить Максу Веберу, Карлу Мангейму, Максу Шелеру, Імре Лакатосу, Томасу Куну і багатьом іншим.
Соціологія науки 2
Функції соціології науки 4
Наука соціальне явище 7
Наука і суспільний прогрес 10
Культурно-світоглядна функція науки 13
Наука безпосередня продуктивна сила суспільства 16
Роль науки в системі управління суспільством 18
XX вік особливо яскраво показав,
що суспільний розвиток не
відбувається лінійно і
Для того, щоб процес соціального управління став ефективним, необхідні дослідження різних його аспектів кібернетичних і організаційно-технічних, соціально-політичних, юридичних і психологічних. Так, кібернетика, розробляючи загальну теорію управління, виявляє загальні закономірності управління, для яких завжди потрібний збір і переробка інформації, облік зворотних зв'язків і т. д. Но сама інформація, яка потрібно для управління в певній сфері суспільного життя, стиль і конкретні механізми управління, характер рішень, що приймаються і т. д., залежить від специфіки об'єкта, знання про яке можуть дати тільки відповідні суспільні науки. Звідси, організація управління на наукових основах вимагає використання різних комплексів суспільних наук в залежності від тієї сфери суспільного життя, в якій воно здійснюється, і, відповідно, проведення комплексних соціальних досліджень, в якому бере участь дана група наук, хоч якась з них може грати ведучу роль.
Комплексний вплив наук на процеси соціального управління враховує і зростаючу роль методів кібернетики, статистики, математичного моделювання, які, проникаючи в суспільні науки, підвищують точність досліджень, доказовість і конкретність висновків. Виділяють напрями впливу науки на процеси соціального управління: по-перше, методи науки використовуються для розробки програм соціального і економічного розвитку. Характерна риса сучасності вироблення довгострокових, крупномасштабний програм енергетичних, екологічних, продовольчих, демографічних, містобудівних, науково-технічних. По-друге, наука важливий чинник в розв'язанні глобальних проблем сучасності. Бурхливий хід науково-технічного прогресу породив небезпечні для людини і суспільства явища: виснаження природних ресурсів планети, зростаюче забруднення повітря, води, грунту. Вчені першими стали подавати сигнали тривоги, побачили симптоми кризи, що насувається, обгрунтували його глобальний характер. Ще на початку 70-х років американські соціологи Девід Медоуз і інш. виступили з концепцією рис зростання техніки і науки, поклали початок глобалістики. Різні аспекти глобальних проблем і, особливо, екологічної (їх причини, масштаби, параметри, засоби і шляхи їх дозволу), стали предметом дослідження науки.
Наука виступає необхідним чинником соціального передбачення і прогнозування, невід'ємною частиною соціального управління. Соціальне управління пов'язане не тільки з прийняттям конкретних рішень і виробленням шляхів їх реалізації, але і з постановкою цілей і задач розвитку суспільства і окремих його сфер, з передбаченням наслідків тих або інших соціальних проектів і програм. Потреба передбачення майбутнього неминуче що впливає на свідомість і поведінку людей в сучасних умовах призвело до створення спеціальної науки про майбутнє футурології. І якщо ще порівняно недавно в Україні футурологію відкидали як “буржуазну науку”, то тепер вже ніхто не сперечається за її право на існування. Футурологія спеціальна галузь з глобалістики, використовує різноманітний арсенал спеціальних методик, логічних і технічних засобів пізнання, комп'ютерне моделювання. Різні типи соціальних прогнозів по-різному використовуються в процесі соціального управління. Нормативні прогнози, орієнтовані на досягнення в майбутньому певної мети, містять різні практичні рекомендації для здійснення відповідних планів і програм розвитку, а прогнози-застереження складаються для безпосереднього впливу на свідомість і поведінку людей з метою примусити їх запобігти передбачуваному небажаному майбутньому. Соціальне управління пов'язане не тільки з розвитком суспільства, але і з формуванням і розвитком людини. Наука необхідний засіб розвитку людини, його культури, утворення, змін в сфері його свідомості і світогляду. Наукові знання необхідні і для здійснення процесів управління самою наукою як невід’ємною частиною суспільства.
Природно, наука має комплексний, всепроникний вплив на суспільне життя, особливо інтенсивно торкаючись техніко-економічний розвиток, соціальне управління, систему освіти і ті соціальні інститути, які беруть участь в формуванні світогляду людини.
Список використаної літератури
1. Войтович С. Проблема соціальних інститутів в соціології [Текст] /
С.Войтович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. - №2. –
С.14-20.
2. Донченко О. Ще один метод
підвищення ефективності
[Текст] / О.Донченко, А.Овчаров // Соціологія: теорія, методи,
маркетинг. – 1998. – №4-5. – С.5-19.
3. Захаров Н.Л. Воровство и льготы
в структуре трудового
[Текст] / Н.Л. Захаров // Социол. исслед. – 2001. - №6. – С.67-72.
4. Костин В.А., Костина Н.Б. К вопросу об определении понятия
«социальная организация» [Текст] / В.А. Костин, Н.Б.Костина //
Социол. исследов. – 2001. - №10. – С.28-35.
5. Олейник А.Н. Механизм возникновения новых институциональных
структур в переходный период [Текст] / А.Н. Олейник // Социол.
исследов. – 1994. – №2. – С.34-39.