Наука як соціальний інститут

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Мая 2015 в 18:18, реферат

Краткое описание

Предметом соціології науки виступає функціонування науки як соціального інституту, в рисах певного суспільства, як специфічної системи норм і цінностей, інакше кажучи, соціологія науки досліджує соціальні аспекти діяльності по виробництву наукового знання, систему соціальних відносин, виникаючих в процесі руху нового знання від його появи до впровадження в практику, типи поведінки вчених в різних соціальних системах, їх ціннісні орієнтації і переваги, а також конкретні форми взаємодії науки і суспільства, науки і інших суспільних явищ.
Соціологія науки як самостійна галузь соціології і науковедення зародилася на початку XX століття на Заході і на першому етапі розвивалася всередині соціології знання, де нарівні з вивченням релігії і філософії аналізувалися взаємозв'язки знання і соціальної системи. Заслуга в становленні соціології науки належить Максу Веберу, Карлу Мангейму, Максу Шелеру, Імре Лакатосу, Томасу Куну і багатьом іншим.

Содержание

Соціологія науки 2
Функції соціології науки 4
Наука соціальне явище 7
Наука і суспільний прогрес 10
Культурно-світоглядна функція науки 13
Наука безпосередня продуктивна сила суспільства 16
Роль науки в системі управління суспільством 18

Вложенные файлы: 1 файл

_Nauka_yak_social-ne_yavis06.doc

— 192.50 Кб (Скачать файл)

 

Роль науки в системі управління суспільством

XX вік особливо яскраво показав, що суспільний розвиток не  відбувається лінійно і автоматично, а багатоваріантно і здійснюється  внаслідок свідомої діяльності  людей як соціальних суб'єктів. У сучасних умовах встає питання про необхідність соціального управління процесами суспільного розвитку. Соціальне управління цей свідомий вплив на хід глибинних суспільних процесів економічних, соціальних, політичних, духовних за допомогою різних організацій, установ надстроєчного порядку. Соціальне управління в такому розумінні по суті виражає новий соціальний тип суспільного розвитку, і йому служить не окрема “наука про управління”, а вся сукупність природних, технічних і. особливо, суспільних наук.

Для того, щоб процес соціального управління став ефективним, необхідні дослідження різних його аспектів кібернетичних і організаційно-технічних, соціально-політичних, юридичних і психологічних. Так, кібернетика, розробляючи загальну теорію управління, виявляє загальні закономірності управління, для яких завжди потрібний збір і переробка інформації, облік зворотних зв'язків і т. д. Но сама інформація, яка потрібно для управління в певній сфері суспільного життя, стиль і конкретні механізми управління, характер рішень, що приймаються і т. д., залежить від специфіки об'єкта, знання про яке можуть дати тільки відповідні суспільні науки. Звідси, організація управління на наукових основах вимагає використання різних комплексів суспільних наук в залежності від тієї сфери суспільного життя, в якій воно здійснюється, і, відповідно, проведення комплексних соціальних досліджень, в якому бере участь дана група наук, хоч якась з них може грати ведучу роль.

Комплексний вплив наук на процеси соціального управління враховує і зростаючу роль методів кібернетики, статистики, математичного моделювання, які, проникаючи в суспільні науки, підвищують точність досліджень, доказовість і конкретність висновків. Виділяють напрями впливу науки на процеси соціального управління: по-перше, методи науки використовуються для розробки програм соціального і економічного розвитку. Характерна риса сучасності вироблення довгострокових, крупномасштабний програм енергетичних, екологічних, продовольчих, демографічних, містобудівних, науково-технічних. По-друге, наука важливий чинник в розв'язанні глобальних проблем сучасності. Бурхливий хід науково-технічного прогресу породив небезпечні для людини і суспільства явища: виснаження природних ресурсів планети, зростаюче забруднення повітря, води, грунту. Вчені першими стали подавати сигнали тривоги, побачили симптоми кризи, що насувається, обгрунтували його глобальний характер. Ще на початку 70-х років американські соціологи Девід Медоуз і інш. виступили з концепцією рис зростання техніки і науки, поклали початок глобалістики. Різні аспекти глобальних проблем і, особливо, екологічної (їх причини, масштаби, параметри, засоби і шляхи їх дозволу), стали предметом дослідження науки.

Наука виступає необхідним чинником соціального передбачення і прогнозування, невід'ємною частиною соціального управління. Соціальне управління пов'язане не тільки з прийняттям конкретних рішень і виробленням шляхів їх реалізації, але і з постановкою цілей і задач розвитку суспільства і окремих його сфер, з передбаченням наслідків тих або інших соціальних проектів і програм. Потреба передбачення майбутнього неминуче що впливає на свідомість і поведінку людей в сучасних умовах призвело до створення спеціальної науки про майбутнє футурології. І якщо ще порівняно недавно в Україні футурологію відкидали як “буржуазну науку”, то тепер вже ніхто не сперечається за її право на існування. Футурологія спеціальна галузь з глобалістики, використовує різноманітний арсенал спеціальних методик, логічних і технічних засобів пізнання, комп'ютерне моделювання. Різні типи соціальних прогнозів по-різному використовуються в процесі соціального управління. Нормативні прогнози, орієнтовані на досягнення в майбутньому певної мети, містять різні практичні рекомендації для здійснення відповідних планів і програм розвитку, а прогнози-застереження складаються для безпосереднього впливу на свідомість і поведінку людей з метою примусити їх запобігти передбачуваному небажаному майбутньому. Соціальне управління пов'язане не тільки з розвитком суспільства, але і з формуванням і розвитком людини. Наука необхідний засіб розвитку людини, його культури, утворення, змін в сфері його свідомості і світогляду. Наукові знання необхідні і для здійснення процесів управління самою наукою як невід’ємною частиною суспільства.

Природно, наука має комплексний, всепроникний вплив на суспільне життя, особливо інтенсивно торкаючись техніко-економічний розвиток, соціальне управління, систему освіти і ті соціальні інститути, які беруть участь в формуванні світогляду людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Войтович С. Проблема соціальних  інститутів в соціології [Текст] /

С.Войтович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. - №2. –

С.14-20.

2. Донченко О. Ще один метод  підвищення ефективності організації

[Текст] / О.Донченко, А.Овчаров // Соціологія: теорія, методи,

маркетинг. – 1998. – №4-5. – С.5-19.

3. Захаров Н.Л. Воровство и льготы  в структуре трудового поведения

[Текст] / Н.Л. Захаров // Социол. исслед. – 2001. - №6. – С.67-72.

4. Костин В.А., Костина Н.Б. К вопросу  об определении понятия

«социальная организация» [Текст] / В.А. Костин, Н.Б.Костина //

Социол. исследов. – 2001. - №10. – С.28-35.

5. Олейник А.Н. Механизм возникновения  новых институциональных

структур в переходный период [Текст] / А.Н. Олейник // Социол.

исследов. – 1994. – №2. – С.34-39.

 


Информация о работе Наука як соціальний інститут