Особливості організації та основні психофізіологічні характеристики учбової праці студентів

Серед заходів, спрямованих на підвищення розумової  працездатності студентів, на подолання  і профілактику психоемоційного  та функціонального перенапруження можна рекомендувати наступне:

1) систематичне  вивчення навчальних предметів  студентами в семестрі;

2) ритмічну  та системну організацію розумової  праці;

3) постійна  підтримка емоції та інтересу  до навчання;

4) організація  раціонального режиму праці, харчування, сну та відпочинку.

5) відмова  від шкідливих звичок;

6) фізичне  тренування, постійна підтримка  організму в стані оптимальної  фізичної тренованості;

7) навчання  студентів методам самоконтролю  за станом організму з метою  виявлення відхилень від норми  і своєчасного виправлення та  усунення цих відхилень засобами  профілактики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Критерії нервово-емоційної втоми та перевтоми студентів, їх профілактика засобами фізичної культури.

Втомлення - це зниження працездатності, що зумовлене виконанням певної роботи. Об'єктивно процес стомлення проявляється у зниженні продуктивності праці, а суб'єктивно - у відчутті стомлення.

Розумовій праці притаманний найбільший ступінь  напруження уваги - в середньому у 5 - 10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової  діяльності. Розвивається особливий  стан організму — втома, що з часом  може перетворитися на перевтому. Все  це призводить до порушення нормального  фізіологічного функціонування організму.

Люди, що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов'язки без  особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

Переважно люди розумової діяльності нездатні вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8 - 12 годин  на добу, а майже постійно з короткими  переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина, під час  сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості.

Фізичний  і розумовий види діяльності вимагають  різного напруженні певних функціональних систем організму, тому навантаження необхідно  класифікувати відповідно до важкості і напруженості. Важкість праці —  це напруження функціональних систем, які зумовлені фізичним навантаженням. Напруженість, своєю чергою, характеризує рівень напруження центральної нервової системи.

На успіх  діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид діяльності викликає втому.

Втома —  це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини.

Цей стан виникає через певне ставлення  людини до праці, звички до фізичного  та розумового напруження. Якщо таких  звичок немає, то втома може настати  ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома  після важкої, але потрібної людям  праці, пов'язана з позитивним емоційним  станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження  діяльності. Об'єктивним показником втомлення є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.

Дослідження працездатності показало, що в перші  дві години продуктивність праці  зростає, досягає максимального  рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж  у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі  період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої  компенсації збільшується. Порушуються  і відновні процеси в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку  роботи наступного дня. Посилюється  роздратованість, реакції стають неадекватними.

   За наявності хронічної перевтоми:

• погіршується продуктивність праці;
• знижується опір організму до інфекції;
• зростає лабільність показників серцево-судинної системи;
• підвищується сухожилкові рефлекси, пітливість;
• часто зменшується маса тіла;
• збільшується кількість помилок, брак у роботі.

Люди  зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного  відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий етан може призвести до загострення  багатьох захворювань — серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.

На основі вчення І.П. Павлова, О.О. Ухтомського було з'ясовано основну причину стомлення, що полягала в зміні функціонального стану центральної нервової системи, зокрема кори головного мозку. В результаті праці в корі головного мозку виникає процес гальмування, який запобігає надмірному виснаженню клітин кори. Ця теорія пояснює питання про механізм стомлення в результаті розумової праці й статичної праці, яка супроводжується незначними затратами енергії.

Проте зміни, які виникають, коли людина стомлюється, неможливо розглядати ізольовано як зміни в корі головного мозку  і не враховувати зрушень в  цілому організмі. Адже стомлення пояснюється  зміною функціонального стану цілого організму, причому провідна роль належить змінам в центральній нервовій системі.

Розрізняють стомлення, що швидко розвивається в  результаті незвичної або надмірної  праці, та стомлення, яке розвивається повільно в результаті хоча і звичної  для людини, але тривалої праці.

Необхідно відзначити, що процес стомлення зворотний. Після відпочинку стомлення зникає і працездатність повністю відновлюється. У результаті неправильної організації  праці навіть після нічного відпочинку працездатність повністю не відновлюється  і поступово наступає перевтомлення.

Основними ознаками процесу перевтомлення  є головний біль, втрата сну (безсоння), втрата апетиту, підвищена дратівливість, послаблення пам'яті, зниження опірності  організму.

Основним  заходом щодо боротьби з перевтомленням є раціональне поєднання періодів праці та відпочинку (перерви). Перерва  повинна бути достатньою для повного  відновлення фізіологічних функцій. Позитивний вплив мають фізичні  вправи під час перерви, автоматизація  та механізація виробництва.

Професійні  хвороби, що пов'язані з вимушеним  положенням тіла та напруженням окремих  органів 

Правильне положення тіла під час виконання  роботи, яке забезпечує рівномірний  розподіл навантаження і створює  сприятливі умови для дихання  та кровообігу, є важливим фактором, що впливає на здоров'я працівника та рівень його працездатності.

До вказаної групи захворювань слід віднести ті, що зумовлені тривалою працею стоячи, сидячи та напруженням в результаті праці певних груп м'язів. До професійних  захворювань, що викликані причинами, які вказані вище, можна віднести плоскостопість, викривлення хребта, варикозне розширення вен І тощо.

У зв'язку з механізацією виробничих процесів, що усуває важку фізичну працю, потреба  у вимушеному положенні й перенапруженні органів і систем під час виконання  роботи виникає дедалі менше. Отже, і захворювання, пов'язані з цим, виникають рідше.

При тривалому  стоячому положенні тіла, під час  ходьби з перенесенням важких речей  може розвинутись плоскостопість. Плоскостопість як професійна хвороба виникає у складальників, слюсарів, токарів, прядильниць, вантажників, штампувальників тощо

Робота, що виконується сидячи, також призводить до деяких розладів. Перш за все, це викривлення  хребта в результаті нерівномірного навантаження на різні групи м'язів.

Величезне значення мають і професійні (координаторні) неврози, що виникають під час виконання роботи, де постійно повторюються одні й ті ж рухи. Це захворювання спостерігається у робітників, які працюють на верстатах з ножним приводом, швачок, доярок, друкарок, піаністів та ін. Характерна ознака неврозів - вибірковий розлад координації рухів. "Писальний спазм" - це також координаційний невроз, що виникає внаслідок перевтоми від тривалого писання І характеризується болем і мимовільними згинами пальців під час писання.

Проблема  профілактики захворювань, пов'язаних з вимушеним положенням тіла при  виконанні роботи, перенапруженням  органів і систем, розв'язується механізацією робочих процесів, заміною ручної праці механізованою, раціональною конструкцією верстата, робочого стола, організацією робочого місця, тимчасовим переключенням на інший вид роботи.

Відомо, що на працездатність, продуктивність праці, на життєдіяльність загалом  впливає відпочинок. Відпочинок може бути двох типів — активний і  пасивний.

Активний  відпочинок — це, наприклад, заняття  спортом, туристичні поїздки, походи в  ліс, подорожі, плавання в басейні  тощо. Саме активний відпочинок сприяє підвищенню працездатності, поліпшенню психічного стану особистості, настрою.

Пасивний  відпочинок — перегляд кінофільмів, слухання музики, сидячи, лежачи, читання  книг тощо. Особливим, але обов'язковим, видом такого відпочинку є сон.

Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жахів, небезпек, страху, коли життя ніби висить на волоску, а сили немає щоб дати відпір — все це негативно позначається на стані людини, а відповідно на активності її життєдіяльності.

На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зниження працездатності спостерігається  весною, особливо у працівників з  нервово-емоційним перенапруженням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Зміцнення здоров’я та підвищення рівня  фізичної підготовленості – важливі  умови забезпечення всебічного та гармонійного розвитку особистості, збереження працездатності в навчальному процесі студентської молоді. Значення цих факторів постійно зростає в зв’язку із підвищенням  вимог до процесу навчання, збільшенням  навантаження на розумову та емоційну сфери.

Здоровий спосіб життя сприяє відновленню, підтримуванню та розвитку резервних  можливостей організму, в якому  обов’язковою складовою частиною є  рухова активність.

Фізична робота, фізичні вправи справляють дуже великий вплив на фізичний, розумовий і психічний розвиток людини, особливо в перші роки її життя. Вони позитивно впливають не тільки на фізичну працездатність, а й стимулюють ріст і розвиток усіх органів і систем органів організму. Систематичні заняття фізичними вправами підвищують працездатність серцевого м’яза. Треноване серце в стані спокою скорочується повільніше, що під час роботи і надходження кисню та поживних речовин. Фізичні вправи сприяють кращому дає йому змогу краще відпочивати, працювати економніше, збільшувати хвилинний об’єм крові розвиткові системи дихання. Під впливом фізичної роботи підвищується інтенсивність обміну речовин у всіх органах і системах організму. Фізичні вправи підвищують стійкість організму до дії чинників навколишнього середовища.

Фізична робота є єдиним фізіологічним засобом зняття емоційних напружень. Систематичні заняття фізкультурою підвищують захисні властивості крові і шкіри, стійкість організму до нестачі кисню (гіпоксії), до низьких і високих температур.

Фізичне навантаження цілюще впливає на організм лише у тому разі, коли їхній обсяг, інтенсивність, тривалість, відповідають вікові і стану здоров’я людини.

               Список використаних джерел

1. Валеологія. Посібник / За ред. Коваленка Р.В. – К., 2001.  
2. Гігієна з основами екології. Посібник. – К., 2003.  
3. Глазирін І.Д. Основи диференційованого фізичного виховання. – Черкаси:

    Відлуння–Плюс, 2003. – С 351.

4.Основи безпеки життєдіяльності. – К., 2000.