Соціальні групи та їх різновиди

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет харчових технологій 
 
 
 

Кафедра філософії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

 на  тему:

«Соціальні групи та їх різновиди» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                               Підготувала

студентка ІІ курсу 

факультету  Е і М 

групи №1

Коломієць Ольга 
 
 
 
 
 
 

     Київ 2012

 

План

Вступ

1. Поняття соціальної групи та її характерні ознаки.
2. Класифікація соціальних груп

Висновок 

 

Вступ

  Група має велике значення для особистості  насамперед тому, що є певною системою діяльності, а людина є її суб'єктом, включеним у систему суспільних відносин. Єдність сутності та особливостей діяльності (навчальної, професійної, побутової тощо) породжує спільність психологічних рис групи, насамперед «групової свідомості». Такими рисами є групові інтереси, потреби, норми, цінності, цілі. Кожний член групи усвідомлює свою належність до групи завдяки прийняттю цих характеристик та усвідомленню психологічної спільності з іншими членами цієї соціальної групи. Тому універсальним принципом входження до певної спільноти є формування усвідомлення почуття «Ми», що засвідчує належність до певної групи. Саме тут виявляється специфіка соціально-психологічного аналізу групи, що визначає риси, які роблять групу психологічною спільнотою і дають змогу кожному членові ідентифікувати себе з групою.

  Мета  роботи – розкрити значення соціальної групи , визначити та описати види соціальних груп. 

 

1. Поняття соціальної  групи та її  характерні ознаки.

  Опорним при дослідженні соціальної структури  є поняття соціальної групи.

  Одним з перших визначив його Т.Гоббс. У  своїй основній праці «Левіафан» він писав, що соціальна група - це сукупність певного числа людей, об'єднаних спільним інтересом чи спільною справою. В соціумі Гоббс виділив такі соціальні групи, як упорядковані та неупорядковані, політичні й приватні тощо. Згодом поняття соціальної групи набуло дещо іншої інтерпретації.

  Наприклад, Л. Гумплович однозначно пов'язував його з біологічними (расовими) ознаками людей. Ч.Кулі наголошував на важливості так званих первинних груп - сім'я, сусіди, товариські об'єднання.

  К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін підкреслювали  історичний характер соціальної структури суспільства та вирішальну роль у ній таких соціальних об'єднань, як класи.[1,90]

  Соціальна група — це сукупність людей, виділена за соціально значимими критеріями (стать, вік, раса, національність, професія, місце проживання, дохід, влада, освіта та ін.). Вона є своєрідним посередником між окремою людиною і суспільством.[2,197]

  Соціальна група - "сукупність людей, що мають  загальну соціальну ознаку й виконують  суспільно необхідну функцію  в загальній структурі суспільного поділу праці й діяльності".

  Ян  Щепанський окреслює соціальну групу як певну кількість осіб (не менше трьох), які пов'язані системою відносин, що регулюються соціальними інститутами, мають спільні цінності та певний принцип, що забезпечує їх відмежування від інших груп.[3, 117-118.]

  Поняття соціальна група виступає як родове щодо понять "соціальний клас", "прошарок", "нація", "колектив" "верства", а також стосовно етнічних, релігійних, демографічних та інших спільнот, тому що фіксує соціальні відмінності  між спільнотами, що виникають у  процесі поділу праці та діяльності на основі ставлення до засобів виробництва, характеру праці, професії, освіти, національності, місця проживання тощо.

  Для соціологічного аналізу соціальної групи велике значення має поділ  їх на реальні та номінальні (які  ще називають статистичними) та з'ясування ознак реальності.

  Номінальні  групи - це сукупності, які виокремлюються за кількома ознаками, що має значення для цілей конкретного соціологічного дослідження (наприклад, групи за віком, статтю, місцем проживання, рівнем доходу або сукупністю кількох вимірюваних ознак). Номінальні групи не передбачають обов'язкових і, тим паче, безпосередніх зв'язків між індивідами, що належать до цих соціальних груп, та не розкривають сутнісний бік відносин, що пов'язує індивідів. Наприклад, до жителів міста Києва належать ті, які офіційно зареєстровані, але не обов'язково проживають в місті.

  Реальні групи - групи, які вирізняються за сукупністю ознак, що відображають характер реальних відносин у суспільстві. Наприклад, городяни - це люди, які живуть у місті  та ведуть міський спосіб життя, з  високою щільністю людських контактів, переважанням анонімності та формалізованості у спілкуванні, з різноманітною трудовою діяльністю, зайняті переважно в індустріальній та інформаційній сфері та інше. При такому підході номінальна (статистична) група "жителі міста" лише частково збігається з реальною та відповідає критерію урбанізованості.[4, 33-45]

Ознаки соціальних груп

• кількість членів групи;

 

• їх солідарність - міра прагнення досягнення єдиної мети;
• їх організованість - керівництво, відповідний розподіл функцій;
• поширеність групи в певному суспільстві;
• технічний апарат - матеріально-технічні ресурси, засоби комунікації, спеціалісти з різних фахів;
• темперамент (вдача) членів групи - психологічні та розумові характеристики;
• освіта членів групи, що дає великі можливості усвідомлення соціальної сили групи;
• вдача та здібності провідників;
• міра іннервації членів спільноти або сила подразнення;
• міра загрози - біологічної та психологічної;
• етика боротьби - міра гуманізму чи альтруїзму в спільноті, етична обмеженість чи необмеженість у виборі засобів.[6, 29-39]

Класифікація соціальних груп

  Одним із головних критеріїв типології груп є їхня чисельність. У соціології розрізняють малі, середні та великі групи. Чим менша група, тим більше можливостей індивід отримує для того, щоб пізнати інших людей і встановити з ними тісні стосунки. Різниця між малими, середніми й великими групами полягає, насамперед, у характері комунікаційних процесів. Тісне міжособистісне спілкування в малих групах дозволяє їм виробляти норми й цінності, зразки поведінки, а також здійснювати соціальний контроль ефективніше, ніж у середніх, а особливо — у великих групах. Більше того, великі та середні групи тільки тоді можуть демонструвати зразки організованої поведінки, формувати стійкі внутрішньо групові норми й цінності, коли самі вони включають малі групи як елементи своєї структури.

  Однак критерій чисельності — це лише формальний індикатор різниці між великими, малими й середніми групами. Саме через його формальність неможливо точно вказати, де саме пролягає чисельна межа між цими групами. Чисельність лише відображає якісні розходження в можливостях безпосереднього міжособистісного спілкування у групах різної чисельності, зокрема, різні можливості зворотного зв'язку.

  Малі групи — це добре знайомі між собою люди, які об'єднані спільними цілями, інтересами і постійно взаємодіють між собою (сім'я, студентська група, виробнича бригада, компанія друзів). У малих групах кожен її член може безпосередньо контактувати з будь-яким іншим членом тієї самої групи; зокрема, він завжди може зреагувати на поведінку кожного із її членів, і, в свою чергу, спостерігати, як реагує на його поведінку кожен член групи. Таким чином, у малій групі існує постійно діюча система прямого й зворотного зв'язку між усіма її членами.[2,199]

  Середні соціальні групи - цим терміном позначають жителів одного села чи міста, працівників одного заводу чи фабрики, викладачів та студентів одного навчального закладу. Ці групи також мають різні основи формування. Наприклад, склад односельців усталюється, як правило, стихійно. Виробничі об'єднання створюються для досягнення певної мети, вирішення конкретних соціальних завдань.

  Великі соціальні групи - класи, етнічні спільності (нація, народність, плем'я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об'єднання (чоловіки, жінки) - це численні об'єднання людей (до декількох десятків і со мільйонів). Безпосереднього контакту між ними, звичайно, немає.

  Об'єднує їх інше - фундаментальний інтерес, що формується на основі усвідомлення людьми об'єктивних обставин свого буття. Щоправда, певні представники цих груп можуть і не усвідомлювати своїх корінних інтересів. Вони входять до цих груп спонтанно. З розвитком самосвідомості спонтанність поступається місцем організованим (економічним, політичним, соціальним) об'єднанням.[7,52]

  Серед малих груп вирізняють первинні і вторинні.

  Первинні групи — це малі групи, що утворюються з таких причин: шлюбно-сімейні зв'язки, симпатія, емоційна прив'язаність тощо.

  Американський соціолог Едвард Шіллз (нар. 1911 р.) виділяє три типи малих первинних груп:

  "Початкові групи", які мають міцні, багаторічні зв'язки і традиції. До цих груп індивід може належати незалежно від його бажань. Прикладом такої групи є сім'я.

  "Особистісні групи" — групи друзів. Підставою для формування таких груп є взаємна симпатія.

  "Ідеологічні групи", які об'єднують людей зі спільними цінностями.

  Стосунки в первинних групах є емоційно забарвленими і, зазвичай, не мають для їх учасників утилітарної цінності (ми дружимо з кимось не тому, що це принесе нам якусь вигоду, а тому, що ця людина нам симпатична, близька по духу). Первинні групи формують особистість, її моральні принципи, смаки. Не випадково кажуть: "З ким поведешся, від того й наберешся".

  Вторинні групи містять у собі деяку кількість первинних груп. Скажімо, академічна студентська група, спортивна команда чи відділення солдатів завжди внутрішньо розділені на менші групи осіб, контакти між якими є частішими, мають емоційніший характер. У первинних групах відносини між людьми індивідуальні (одним людям ми симпатизуємо більше, іншим — менше; ніхто не змусить нас полюбити людину, яка нам не є симпатична), а вторинні групи об'єднують людей, пов'язаних між собою у зв'язку з виконанням ними певних функцій, статусів, ролей, а не через симпатію. У таких групах соціальні контакти знеособлені і мають утилітарний характер. Наприклад, стосунки бригадира і підлеглих йому робітників знеособлені, а їхні функції повинні виконуватися, незалежно від дружніх чи ворожих стосунків між ними.[2,203-205]

  Серед соціальних груп особливе місце посідає референтна група. Поведінка людини, її цінності і переконання формуються під впливом тієї групи з котрою людина себе ототожнює. У своєму щоденному житті людина постійно порівнює себе з іншими, щоб окреслити свою поведінку (хто я?). Це порівняння відбувається найчастіше автоматично, без довгих роздумів, проте, якщо індивід приймає якесь важливе для нього рішення, скажімо, яке стосується вибору чи зміни професії, школи, місця проживання тощо, то таке порівняння є свідомим.

  Оскільки усі люди належать до багатьох груп, кожна з яких є унікальною субкультурою (наприклад, сім'я, компанія друзів, професійна, конфесійна, етнічна група тощо), то зразки поведінки тієї ж людини у різних групах також відрізняються. Це не означає, що люди є поведінковими хамелеонами, які постійно змінюють свою поведінку, свої цінності, мотивації і переконання, залежно від того, з якою групою вони себе ототожнюють у конкретний момент. Люди обов'язково виділяють важливіші для себе групи, через призму цінностей яких будують свою поведінку.

  Соціальні групи, на які індивід орієнтується при оцінюванні і формуванні своїх поглядів, почуттів і дій називають референтними групами.