Соціологія не може існувати

*101: {Радаев  В. В., Шкаратан  О. И. Социальная  стратификация: Учеб. пособ. - М., 1995. - С. 17-24.}

Соціальна група реальна  за умови "самовідтворення  як сукупності діяльності, так і сукупності потреб, норм та цінностей. Здатність до самовідтворення  забезпечує репродукованість ядра прошарку (групи) як умови, що визначає стійкість, поряд  із необхідною мінливістю спостережуваної  розмаїтості діяльностей, потреб і цінностей. Виникнення нових видів занять (типів діяльності) призводить до формування нового прошарку лише у випадку, якщо при цьому виникне інша, відмінна від других прошарків (груп), сукупність потреб і цінностей"^*102.

*102: {Радаев  В. В., Шкаратан  О. И. Социальная  стратификация: Учеб. пособ. - М., 2995. - С. 17-24.}

Отже, реальна  соціальна група, на відміну від  статистичної, вирізненої лише за окремо взятою ознакою, - це цілісність, що характеризується спільністю умов існування, подібними формами  діяльності в різних сферах життя, єдністю  норм, цінностей, рис, способу життя.

Шкаратан  О. та Сергєєв Н. зазначають, що в радянському  суспільстві, найбільш повно ознакам  реальної соціальної групи відповідала  лише правляча еліта. Вона характеризувалася  самоідентифіка-цією та самоорганізації, була єдиним дієздатним елементом соціальної структури з точки  зору системної організації  суспільства. В пострадянському  суспільстві реальні  соціальні групи  перебувають на стадії становлення^*103.

*103: {Шкаратан  О. И., Сергеев Н.  В. Реальные группы: концептуализация  и эмпирический  расчет // Общественные  науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}

Роберт  Мертон, аналізуючи характеристики соціальної групи, розглядає  показник міри членства та виокремлює^*104:

o *104: {Мертон Р. Связи теории референтных групп и социальной структуры // Метрон Р. Социальная теория и социальная структура. - М., 2006. - С. 428-562.}

o дійсного члена групи - він сам та інші ідентифікують його як члена групи, він тісно взаємодіє з іншими членами групи;

o номінального члена групи - особа, яка визначається іншими як член цієї групи та залучена до системи взаємодії, а насправді індивід перестав взаємодіяти з іншими членами групи;

o периферійного члена групи - індивід, який скоротив взаємодію у групі до мінімуму і лише незначна частка його поведінки контролюється групою.

Зміна об'єктивної ситуації, в якій перебуває  група, може призвести  до збільшення чи зменшення  кількості дійсних  та номінальних членів. Будь-які тривалі  події, які призводять до збільшення частоти  та інтенсивності  взаємодії між  одними її членами  та послаблення між  іншими, зумовлюють формування підгруп.

Підгрупи  складаються з  осіб, які розвивають особливі взаємовідносини  між собою, що не поділяються  іншими членами ширшої групи. Цінності, особливі інтереси, почуття, властиві для представників  різних соціальних статусів, можуть сприяти утворенню  підгруп у межах  широкої соціальної групи.

Мертон  Р. зазначає, що склад  та структура групи  динамічні: одних  і тих самих  індивідів потрібно в одних випадках розглядати як членів однієї групи, а в  інших - як членів різних соціальних груп. Межі груп постійно перебувають  у процесі змін та визначення членства.

Розглядаючи характеристики соціальної групи, Р. Метрон вважає за необхідне аналізувати  категорію "не-членства". Для цього вчений використовує введене Г. Зіммелем поняття "повнота групи", що характеризує властивість групи і вимірюється співвідношенням міжпотенційними членами групи (тими, хто може належати до членів групи, тому, що відповідає встановленим групою вимогам щодо членства) та дійсними членами групи. Повнота групи не відповідає її абсолютній величині (кількості її членів). Чим повніша група, тим вагоміші її соціальна сила та вплив. Окремі соціальні організації прагнуть розширення своєї абсолютної кількості за рахунок потенційних членів для збільшення впливу у суспільстві. Отже, "не-члени" групи - це неоднорідне утворення, до них належить той, хто має право на членство в групі, і той, хто такого права не має; прагнуть, байдужі чи не прагнуть членства тощо^*105.

*105: {Мертон  Р. Связи теории  референтных групп  и социальной структуры  // Метрон Р. Социальная  теория и социальная  структура. - М., 2006. - С. 435-438.}

Микита  Шаповал вважав^*106, що для наукового аналізу важливо знати ознаки соціальних груп, за якими можна оцінити їх соціальну силу. До таких ознак вчений відносив:

1) *106: {Шаповал  М. Загальна соціологія. - К., 199б. - С. 29-39.}

2) кількість  членів групи;

3) їх  солідарність - міра  прагнення досягнення  єдиної мети;

4) їх  організованість  - керівництво, відповідний  розподіл функцій;

5) поширеність  групи в певному  суспільстві;

6) технічний  апарат - матеріально-технічні  ресурси, засоби  комунікації, спеціалісти  з різних фахів;

7) темперамент  (вдача) членів  групи - психологічні  та розумові характеристики;

8) освіта  членів групи,  що дає великі  можливості усвідомлення  соціальної сили  групи;

9) вдача  та здібності провідників;

10) міра  іннервації членів  спільноти або  сила подразнення;

11) міра  загрози - біологічної  та психологічної;

12) етика  боротьби - міра гуманізму  чи альтруїзму  в спільноті, етична  обмеженість чи  необмеженість у  виборі засобів.

Розглядаючи сформовану формальну  групу, Ян Щепанський визначає її основні характеристики. Для своїх членів група визначає:фізичний зразок (зовнішній вигляд); моральний зразок (сукупність моральних рис, які повинен проявляти індивід у власній поведінці);функції.

Складовими  елементами групи  є центри її об'єднання (предмети та символи, які ідентифікують групу, місце розташування владних органів для формальної групи, або місце зустрічі для неформальної, знамена, знаки, матеріальні ресурси, власне органи управління (лідери).

Характерною рисою є завдання групи як цілого. Ян Щепанський акцентує, що коло друзів може перетворитися на соціальну групу, якщо поставить перед  собою певне завдання, наприклад, спільне  проведення дозвілля. Це призведе до появи  засобів реалізації мети, інституціоналізованих  способів, форм контролю, системи оцінки виконання  поставлених завдань, нової системи  відносин між членами  об'єднання та потреби  в їх інституціоналізованому регулюванні. Отже, виникне  внутрішня організація  та система контролю. А надалі - і принципи відособлення: критерії прийому в члени  групи. Ознакою соціальної групи є її колективна воля - спільне прагнення реалізації завдань групи.

Узагальнюючи, дослідник зазначає складові елементи соціальної групи: "члени, їхні риси та принципи, що визначають ідентичність та неперервність  існування групи; завдання групи, засоби, які необхідні  для їх реалізації; фактори, що підтримують  внутрішню єдність  групи, інститути  та система соціального  контролю, зразки взаємодій, зразки поведінки  та норми, які регулюють  відносини між  членами групи; інститути  та засоби регулювання  контактів та відносин з іншими групами".^*107

*107: {Щепанский  Я. Элементарные  понятия социологии. - М., 1969. - С. 117-131.}

Шкаратан  О. та Сергєєв Н. зазначають, що науковий аналіз соціальних груп вимагає  з'ясування ознак  їх виокремлення як елементів соціальної структури суспільства  та рис, які свідчать про реальність виокремлених соціальних груп. Вчені  характеризують два  панівні підходи  щодо виокремлення соціальних груп. Один - найбільш поширений в американській  традиції. Він полягає  в диференціації  членів суспільства  за рівнем доходів, престижу, влади, розглядаючи  кількісні показники  як самодостатні. Кожен  індивід, що займає ту або іншу статусну позицію, виступає як автономна одиниця: це його особистий  дохід, його особистий  престиж та ін.

Другий  підхід домінує в  європейській соціології і аналізує соціальну  групу в контексті  інституційної структури  через призму відносин з іншими соціальними  групами. Зокрема, влада, власність, престиж  як індикатори соціального  статусу означають  не міжіндивідуальні відносини, а вказують відносні позиції  соціальних груп (наприклад, влада - не відносини  владарювання та підкорення одного індивіда іншимому, а прошарку, який має владу та спільноти, що її немає), тобто  застосовуються не абсолютні, а відносні показники^*