Спадковість і виховання
Людина — частина природи, має біологічні
властивості й підвладна біологічним
закономірностям. Водночас вона — істота
соціальна, є носієм суспільних характеристик
і поза суспільством як людина не існує.
Звідси й виникає проблема співвідношення біологічного
та соціального в людині.
З погляду сучасної науки й наукової філософії
сутність людини (тобто те, що визначає
її специфіку, відмінність від інших живих
істот) соціальна, але необхідно визнати
наявність, зна-чення й відносну самостійність
її біологічної природи. Вчені вважають,
що біологічне в людині "зняте" соціальним.
Це означає, що воно (це біологічне начало)
перетворене, значною мірою підпорядковане
соціальному, але не усунуте, зберігається,
утворює з соціальним діалектичну єдність.
Генетично зумовлені, успадковуються
анатомо-фізіологічні характеристики,
в тому числі структура нервової системи,
мозку, органів чуття. В новонародженої
дитини вони від початку є людськими. Природжена
здатність опановувати мову, мислення,
стати особистістю реалізується лише
в людському, соціальному оточенні, у світі
культури. Біологічно зумовлені і параметри
людського буття, наприклад, вікові етапи,
тривалість життя. Але й тут вплив соціальних
умов є досить відчутним. Природженими
є певні особливості нервово-психічних
реакцій, темперамент, тип вищої нервової
діяльності; можливо, й деякі обдаровання,
наприклад, музичні, математичні, — але,
знов-таки, їх прояв, розвиток або, навпаки,
гальмування залежать від соціальних
умов, від навчання й виховання. Є припущення,
що деякі види асоціальної (антисуспільної,
злочинної) поведінки зумовлені генетичними
факторами, проте й тут, якщо людина психічно
нормальна, не божевільна, вирішальне
значення має вплив середовища, умови
життя, виховання, моральна са-мосвідомість.
Якими б не були природжені особливості
нервової системи, людина, яка не страждає
на психічне захворювання, здатна контролювати
свою поведінку й несе за неї відпові-дальність.
Потреби й прагнення, які називаються
вищими, — пізнавальні, моральні, естетичні,
потреба в спілкуванні тощо — не-
65
біологічні, соціальні за своїм походженням
і змістом. Суспільно зумовлені відповідні
цілі й мотиви поведінки, напрям думок,
моральні принципи, світогляд, громадянські,
політичні позиції тощо.
Кожна людина унікальна, неповторна. Ця
унікальність зумовлена вже біологічно,
бо неповторною є в кожної людини комбінація
генів (за винятком однояйцевих близнят).
Але вона зумовлена й соціально: неповторний
життєвий шлях і досвід кожної людини
і — що дуже важливо — здатність до самовизначення.
Людина зазнає впливу і природи (зокрема
своєї біоло-гічної) і суспільства, й історії,
але вона — не пасивний продукт цих чинників,
тому що має певну свободу, вибірково ставиться
до зовнішніх обставин і впливів, сама
визначає лінію своєї по-ведінки. Сильна
духом людина буває здатна робити те, що
вважає своїм обов'язком, вимогою своєї
гідності, всупереч обставинам. Як писав
І. Кант, "ти повинен, отже, ти можеш".
Навіть і на свою біологію людина може
впливати, коригувати свій природний темперамент,
приборкувати інстинкти, певною мірою
керувати потребами. Давно було сказано:
"Любов і голод правлять світом".
Але ж відомо, що люди можуть з релігійних
міркувань відмовлятися від шлюбу чи голодувати
з політичних або інших мотивів.
Одна з особливостей біології людини —
висока пластичність, пристосовуваність,
відсутність жорсткої прив'язаності до
певних умов існування, природного середовища.
Цим відкривається простір для дії соціальних
факторів і, у свою чергу, ці фактори зменшують
безпосередню залежність від природних,
зокрема біологічних обставин.
Завдяки трудовій діяльності та соціальним
формам життя, взаємній підтримці для
людини втрачають вирішальне значення
процеси й закони природного добору. Натомість
такого зна-чення набувають соціальні
закономірності, розвиток і наступність
у сфері матеріальної та духовної культури,
тобто того справді людського світу, який
ми творимо самі.
З |
23:50:38 |
|