Суспільство

      Основні знаряддя городництва - палка-копалка (dіggіng stіck), пізніше - мотика (hoe [hou]). Основна технологія використання землі, так званий вирубно-вогнений спосіб, який давав можливість збирати достатній врожай тільки або 3 роки. Зола спалених дерев слугувала за добриво недовго. Потім знищувалася інша ділянка лісу.У городничих суспільствах чоловіки найчастіше були відповідальними за очищення нових ділянок землі від лісу, а жінки - за вирощування врожаю. Чоловіки продовжували полювати на тварин, але мисливство на той час вже стало менш продуктивною діяльністю, ніж раніш. (Причини - зниження чисельності дичини частково внаслідок значного зростання людського населення, частково - внаслідок міграції дичини подалі від постійних людських помешкань, які почали тоді складатися).

         Період розвинутих городничих суспільств, за Ленськім, починається з виготовленням металевих знарядь та зброї. Наявність металургії він застосовує як критерій, що диференціює два ступені розвитку городничих суспільств (найдавніша така межа належить до 4-го тисячоліття до н.е. - на Ближньому Сході).Будуються міста захищені стінами - як захищені помешкання правлячого класу, а також як політичні та релігійні центри. Там створювалися також і різні майстерні - для виготовлення зброї, а також особистого одягу для знаті, ювелірних виробів і та ін.

Аграрні суспільства

      Аграрні суспільства - це суспільства, чиї виживання, головним чином, залежить від вирощування врожаю із застосуванням плуга і робочої скотинки. Використання плуга значно підвищило продуктивність землі; з його допомогою стало можливим вносити в землю глибше, ніж сягають корені рослин, добрива; а також переорювати бур’яни, що при цьому також стають добривом. Одна й та ж сама ділянка землі за цією технологією може оброблятись майже постійно, тому стають можливими постійні поселення. Застосування робочої скоту, що тягне плуг, робить одного робітника набагато більш продуктивним, ніж кілька городників. В результаті великі поля заміняють на маленькі ділянки, загальний вихід продукції значно збільшується і з`являється можливість для більшого додаткового продукту.

       Розміри аграрних суспільств набагато більші, ніж садівничих: вони сягають кількох мільйонів людей. Певна частина населення може не працювати на землі, а натомість, виконувати інші виробничі ролі, які потребують значної кваліфікації, як наприклад, коваль чи перукар. Але така кваліфікована праця має достатній попит за великої концентрації людей. Аграрні суспільства зробили можливим і доцільним зростання міст, в яких жили люди, які прямо чи опосередковано продавали свої вміння за с/г продукцію тих, хто залишав працювати на землі. Саме суспільство часто складалося з кількох таких міст і приміських зон, з’єднаних докупи за допомогою періодичних демонстрацій сили центральною владою.Політичні інститути ставали більш складними і влада зосереджувалася в руках однієї особи. В аграрних суспільствах типовою стає монархічна влада. Влада монарха, звичайно, абсолютна: він буквально володів життям своїх підданих. В більш розвинутих аграрних суспільствах держава розгалужувалася на окремі соціальні інституції із складними механізмами судової та урядової бюрократії. Що було пов`язано з майновим розшаруванням цих суспільств. Багатства в цих суспільствах завжди розподілялися дуже нерівною мірою і фактично привласнювалося меншістю знатних землевласників, що користувалися додатковим продуктом, виробленим більшістю селян. Зразком такої моделі з старий феодальний лад в Європі.

         У цих суспільствах розвивалися економічні інститути; торгівля поширилась завдяки появі грошей. Необхідність обліку врожаю для збору податків та ведення державного господарства дала поштовх розвитку писемності (яка з`явилась у всіх, без виключення, розвинених аграрних суспільствах (хоча не тільки в аграрних - ще у городничих суспільствах Китаю і Мексики). Потреба ефективного транспорту і комунікацій у великих аграрних суспільствах вела до розвитку шляхів і флоту. Завдяки цьому раніше ізольовані суспільства починають спілкуватися між собою.

      Релігія теж стала окремою соціальною інституцією, з постійними офіційними особами, храмами і певним політичним впливом.Багатство аграрних суспільств та їх осілий спосіб життя дозволяє вкладати додатковий прибуток в нові культурні сфери - живопис і скульптуру, громадські будинки і пам`ятники, палаци і стадіони.Таким чином, суспільства, чия технологія прожиття базувалася на сільському господарстві, мали набагато складнішу соціальну структуру та культуру, ніж будь-яке з менш розвинених типів суспільства. В аграрних суспільствах збільшується кількість статусів і соціальних ролей, зросла чисельність населення, розбудувалися міста, з`являються нові соціальні інституції, відбувалося розмежування на соціальні класи, надбання культури стали більш різноманітними.

Індустріальні суспільства

Індустріальні суспільства  почали виникати з розвитком механізації  виробництва. Першою була Англія, де близько 5 років тому розпочалася промислова революція: зростаюче використання у виробництві енергії неживої природи. З того часу цей спосіб виробництва зарекомендував себе настільки успішно, що поширився у всьому світі, трансформуючи, або руйнуючи інші типи суспільств.Індустріалізація базується на застосуванні наукових знань до технології виробництва, що дало можливість застосувати нові джерела енергії, а також перекласти на машини. частину тієї роботи, яку раніше робили люди чи тварини. Такі технології, як паровий двигун, двигун внутрішнього згорання, електричний двигун - стимулювали зміни в економіці та інших соціальних інституціях.

         Індустріалізація - це ефективна стратегія виживання, бо вона дозволяє незначній меншості суспільства годувати усе інше його населення. Тому індустріальні суспільства можуть сягати величезних розмірів, налічуючи десятки і, навіть, сотні мільйонів людей. Чисельність населення особливо швидко зростає на ранніх стадіях індустріалізації, коли люди починають жити довше за рахунок поліпшення охорони здоров`я та санітарно-гігієничних умов.Індустріальні суспільства швидко урбанізуються більшістю населення, починає жити в містах та навколо них, де є більше можливостей працевлаштування і де ці можливості весь час збільшуються. Великі організації, такі як корпорації та урядові бюрократичні установи перетворюють значну частку соціальної діяльності на анонімну та безособову. В процесі індустріалізації економіка стає фактично безмежною, охоплює своїм впливом усі ланки суспільства.Сім’я втрачає багато своїх первинних функцій. Вона перестає бути одиницею економічного виробництва і освіти молоді.

Вплив релігії, як беззаперечного джерела морального авторитету зменшується. Виникають світські ідеології, різні  люди приходять до різних, іноді  взаємовиключаючих, цінностей і  вірувань. Значною мірою це відбувається під впливом науки як нова важлива соціальна інституція, оскільки технологічні нововведення залежать від розширення та вдосконалення наукових знань. Одночасно, і освіта стає окремою інституцією. Розвиваються і інші соціальні інституції, такі як правова, медична, військова, спортивна.Сучасні тенденції змін у розвинутих індустріальних суспільствах ми розглянемо пізніше, колі будемо розглядати соціальні зміни та їх причини.

2. У суспільстві на розвиток соціальних процесів істотно впливають сформовані соціальні утворення — соціальні інститути. Інституціональні форми — соціальні утворення забезпечують в суспільстві розвиток та переміщення соціальних спільностей, соціальних груп, надають стійкість і певність соціальним зв'язкам.

Всякий соціальний інститут виникає тільки тоді, коли виникає соціальна потреба і функціонує доти, поки існує потреба. Відпадає потреба, і соціальний інститут стає непотрібним, навіть гальмом суспільного життя. Отже, інститут, виступаючи сукупністю взаємозв'язків та систем поведінки людей, визначається їх потребами і діє в їх інтересах. Хоча сам соціальний інститут формує соціальні взаємозв'язки і норми поведінки, все ж стосунки між людьми здійснюються не в межах соціального інституту, але інституальні зв'язки і стосунки використовуються іноді практично. Це викликає необхідність формування соціальних спільностей людей тощо. Тим-то, кожний соціальний інститут охоплює різноманітні соціальні спільності і визначає їх поведінку в суспільстві. Отже, соціальний інститут — це своєрідна форма людської діяльності, заснована на чітко розробленій системі правил і норм відповідно до соціального статусу і ролі, а також на розвинутому соціальному контролі за їх здійсненням. Соціальні інститути підтримують соціальні структури і порядок, стабільність у суспільстві.

Надаючи стійкості і певності діяльності соціальних спільностей соціальні інститути інтегрують їх, надають їх взаємодії цілісного характеру. Соціальний інститут — різновид особливих соціальних зв'язків, тобто зв'язків, що забезпечують цілісність.

Соціальні інститути —  велике соціальне досягнення людини, що не тільки забезпечує досягнення головних переваг соціального (передбачливість, надійність, регулярність та ін.), але і дають підстави надіятись на те, що та або інша потреба так або інакше задовольняється і мета досягається на якісному рівні. Якщо людина тисячами невидимих ниток пов'язана з людьми, із суспільством, то в системі соціальних зв'язків соціальні інститути найміцніші, могутні канати, що визначають життєздатність системи соціальних зв'язків, системи соціальних дій. Саме вирішальним фактором, що визначає рівень життєдіяльності індивіда, соціальної спільності є стверджуючий, відлажений і регулярний, тобто інституціональний аспект соціального життя.

Соціальні інститути, що формуються в процесі складання соціальної структури суспільства, є важливим компонентом соціальних зв'язків і соціальних дій, цементуючим фактором соціальної структури суспільства. На різних ступенях соціальних процесів у суспільстві відбувається конкретне становлення і розвиток інституційних форм. Соціальна структура — це не тільки сукупність, система соціальних спільностей, верств і прошарків, а й інші інституційні організаційні форми, що забезпечують розвиток соціальних спільностей, їх переміщення, надають стійкість і певність соціальним зв'язкам і соціальним діям. Регулярний, стійкий характер, цілеспрямованість дій і взаємодій надають саме системи соціальних статусів і соціальних ролей, забезпечують повну організованість у суспільстві.

Важливим компонентом соціального інституту є соціальні норми і нормативність дій і взаємозв'язків різних ланок соціальної структури суспільства. Широко розповсюджене визначення соціального інституту як організованої системи зв'язків і соціальних норм, що об'єднують значущі суспільні цінності і процедури, які задовольняють основні потреби суспільства. Тут-то суспільні цінності — ідеї і мета, що їх ставлять люди для задоволення своїх потреб, обираючи різні процедури для їх реалізації, тобто вибираючи стандартизовані зразки поведінки в спільносних процесах, а система соціальних зв'язків — сплетіння ролей і соціальних статусів, з допомогою яких поведінка людей-реалізується і утримується в певних суспільних нормах і межах. Візьмемо дію в соціальній структурі суспільства соціального інституту сім'ї: по-перше, це сукупність суспільних цінностей (любов, ставлення до дітей, сімейні правила і обставини); по-друге, переплетіння різних соціальних статусів і ролей (статуси і ролі чоловіка і дружини, дитини, підлітка, тещі, свекрухи, братів, сестер та ін.), за допомогою яких здійснюється сімейне життя.

Соціальний інститут — стійкий комплекс формальних і  неформальних правил, принципів, норм, настанов, що регулюють різні сфери  людської діяльності і організують  їх в систему ролей і статусів, що утворюють соціальну систему.

Інституалізація — процес визначення і закріплення  соціальних правил і норм, ролей  і статусів, приведення їх до системи, здатної діяти в інтересах  задоволення певних суспільних і  соціальних потреб, забезпечення передбачуваних, схвалюваних певним соціальним середовищем, поведінкою людей. В будь-якому інституалізованому середовищі особа здійснює певну соціальну роль. Соціальні інститути діють в системі соціальних структур суспільства від імені суспільства і в інтересах людей з метою задоволення їх потреб. Процес інституалізації включає в себе ряд моментів:

1. Однією з  необхідних умов появи соціальних  інститутів слугує відповідна  соціальна потреба. Інститути  покликані організовувати спільну  діяльність людей з метою задоволення тих чи інших соціальних потреб. Виникнення визначених суспільних потреб, а також умови для їхнього задоволення є першими необхідними моментами інституалізації.

2. Соціальний  інститут утворюється на основі  соціальних зв'язків, взаємодії  і відносин конкретних особ індивідів, соціальних груп і інших спільнот. Але він, як і інші соціальні системи, не може бути зведений до зведення цих особ і їхніх взаємодій. Соціальні інститути носять надіндивідуальний характер, мають свою власну системну якість. Тобто, соціальний інститут являє собою самостійне суспільне утворення, що має свою логіку розвитку. З цього погляду соціальні інститути можуть бути розглянуті як організовані соціальні системи, що характеризуються стійкістю структури, інтегрованістю їх елементів і визначеною мінливістю функцій. Що ж це за системи? Які їхні основні елементи? Насамперед, це система цінностей, норм, ідеалів, а також зразків діяльності і поводження людей і інших елементів соціокультурного процесу. Ця система гарантує подібну поведінку людей, погоджує і направляє в русло їхні визначені прагнення, встановлює способи задоволення їхніх потреб, вирішує конфлікти, що виникають у процесі повсякденного життя, забезпечує стан рівноваги і стабільності в рамках тієї чи іншої соціальної спільності і суспільства в цілому. Сама по собі наявність цих соціокультурних елементів, ще не забезпечує функціонування соціального інституту. Для того, щоб він працював, необхідно, щоб вони стали надбанням внутрішнього світу особистості, були засвоєні ними в процесі соціалізації, втілилися у форму соціальних ролей і статусів. Засвоєння індивідами всіх соціокультурних елементів, формування на їхній основі системи потреб особистості, ціннісних орієнтацій і сподівань, є другим важливим елементом інституалізації.

3. Третім важливим елементом інституалізації є організаційне оформлення соціального інституту. Зовні соціальний інститут являє собою сукупність особ, установ, які мають визначені матеріальні засоби і виконують визначену соціальну функцію. Отже, кожен соціальний інститут характеризується наявністю мети своєї діяльності, конкретними функціями, що забезпечують досягнення такої мети, набором соціальних позицій і ролей, типових для даного інституту.

На основі всього вищевикладеного, можна дати наступне визначення соціального інституту. Соціальні інститути - це організовані об'єднання людей виконуючих визначені соціально значимі функції, що забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконуваного членами своїх соціальних ролей, що задаються соціальними цінностями, нормами і зразками поведінки.