Статистический анализ туризма в Украине

(вікові  пільги, сезонні знижки, лотереї  та інші заходи стимулювання

попиту), має певну ритмічність коливань і концентрований вираз. Таким

чином, наявність, величина та стабільність туристичного потоку тим вища,

чим менш спеціалізованою є пропозиція. З огляду на функції туризму,

особливо його гуманізацію та екологізацію, розширення географії туризму

є об'єктивним процесом розвитку світового туристичного ринку, оскільки в

його основі лежить зростання рівня життя населення в країнах і регіонах,

де створений ринок попиту, і відповідне формування стилю життя в інших

країнах, що наслідують досвід розвинених, який передбачає подорожування

(чи то  з метою відпочинку, просвітницькою  або іншою), а долучення до

світового туристичного процесу створює для країн, що розвиваються,

додаткові умови експорту послуг і отримання національного прибутку. До

того ж країни останнього типу мають найменш антропогенно змінені

ландшафти і почасти кращу екологічну ситуацію, що стимулює інтерес

споживачів до цих районів і дозволяє розвивати екологічні напрямки

туризму, пов'язані з максимальним використанням природно-географічних

ресурсів. Природні, з одного боку, та фізіологічні і медико-гео-графічні

умови, з іншого, можна вважати лімітуючими в екстенсивному розвиткові

туризму. Сучасний рівень розвитку транспорту та транспортної

інфраструктури дозволяє здійснювати прямий зв'язок між регіонами, де

формується попит, і регіонами, до яких він спрямований, що також

інтенсифікує діяльність туристичного ринку. Слід зазначити, що

розширення географії туризму впливає на характер і тривалість

транспортних перевезень - вони стають тривалішими, потребують

використання потужних і досконалих транспортних засобів, тобто вимагають

нарощування капіталовкладень в розвиток туристичної інфраструктури. З

іншого боку, зростає транспортна складова в вартості туру і тут

прослідковуються такі залежності, які впливають на попит: чим коротша

подорож за терміном, тим більша в її вартості частка транспорної

складової; чим коротша відстань, на яку здійснюється подорож, тим менша

частка транспортної складової в її вартості. Термін подорожі також

лімітує вибір транспортного засобу - чим коротша подорож, тим менші

повинні бути витрати часу на транспортування за рахунок високої

швидкості. Таким чином, вартість турів, гарантія їх якості та

безпечності, а також адаптація до іншого середовища визначають, почасти,

напрямок подорожі і сприяють пожвавленню сусідських обмінів. Саме дією

цих чинників можна пояснити інтенсивність туристичних обмінів між

європейськими країнами. З іншого боку, туристична привабливість нових

територій є потужним чинником формування стійких туристичних потоків,

спрямованих з розвинених країн в країни, що розвиваються. Дослідники

туризму (Ананьев М.А., Гезгала Ян, Крачило Н.П., Мироненко М.С.,

Твердохлєбов І.Т. та багато інших) давно звернули увагу на загальну

спрямованість туристичних переміщень з півночі на південь. Це обумовлено

як фізико-географічними особливостями і є об'єктивною передумовою

формування рекреаційно привабливих територій, так і

суспільно-географічними особливостями, що знайшли свій прояв у

нерівномірності соціально-економічного розвитку, поглибленні поляризації

світу за соціально-економічними ознаками внаслідок глобалізаційних

процесів і закріплені в територіальній диференціації за рівнем і умовами

життя, яка визначає, в даному випадку, ставлення до туризму: від

ситуації, характерної для економічно розвинених країн, коли туризм є

частиною стилю життя до ситуації в країнах, що розвиваються, коли він

сприймається лише як сфера прикладання праці. Таким чином, базуючись на

зазначених залежностях та виявлених особливостях функціонування

глобального ринку туристичних послуг, можна визначити території

пріоритетного формування попиту на туристичні послуги та структурувати

їх відповідно умовам функціонування ринку споживача. В основі

геопросторової структуризації туристичного ринку лежить шкала

мотиваційних цінностей турпродукту відповідно до сегментації ринку та

типологія національних туристичних ринків за здатністю створювати та

задовольняти туристичний попит. Макрорегіональний аналіз світового

туристичного ринку дозволив виділити зони туристичного споживання. Зони

туристичного споживання - це значні за площею, переважно континуальні,

однорідні за умовами формування та задоволення попиту на туристичні

послуги території, зональний характер У цій зоні наявні інтенсивні

внутрішні зв'язки між країнами при розвиненому внутрішньому туризмі та

стійкий попит на далекі (екзотичні) стандартні і ексклюзивні тури.

Тобто, саме в цій зоні формується і певним чином задовольняється попит

на туристичні послуги. Найбільш популярними країнами даної зони є

Франція, Італія, Іспанія, Велика Британія, Німеччина, куди туристів

приваблюють висока концентрація історико-культурних пам'яток, наявність

найрізноманітнішого турпродукту та гарантовано високий рівень

обслуговування. Саме завдяки цим зусиллям створена система гарантій

високої якості обслуговування. В основі формування пропозиції, як

транснаціональної так і національної, лежить наявність абсолютних

цінностей. Для даної зони характерне переважання зв'язків із зоною

формування інтенсивного попиту. Зона обмежена параметрами кліматичної

комфортності для споживача-туриста з Західної Європи та Англо-Америки.

Найбільший вплив на людський організм справляє температура повітря в

поєднанні з вологістю та швидкістю вітру. Найсприятливішими вважають

умови, за яких температура повітря становить +17-19°С при відносній

вологості 50% та швидкості вітру до 3 м/с. Тому дана зона обмежена

середньорічними ізотермами +16°С - +22°С. Вона включає субтропічний та

північну частину тропічного поясів і представлена такими регіонами як

Месоамерика та Карибський басейн, Середземномор'я, Північна Індія,

Південний Китай та Південно-Східна Азія, що мають як адаптивно

сприятливий клімат, так і екзотичні ландшафти, різноманітні

бальнеологічні ресурси. До того ж ці регіони пов'язані з виникненням і

розвитком найдавніших цивілізацій і мають багато пам'яток Світової

культурно-історичної і природної спадщини. Зазначені умови дозволяють

забезпечувати місцевій індустрії туризму найрізноманітніші запити

туристів практично цілорічно, надаючи як широкий спектр комплексних, так

і ексклюзивних турів. Крім того, економічна і туристична політика країн

цього регіону спрямована на створення найсприятливішого інвестиційного

клімату шляхом впровадження гнучкої податкової системи, розвитку

банківсько-кредитної сфери, сучасних комунікацій, що дозволяє розвивати

матеріально-технічну базу та урізноманітнювати пропозицію індустрії

туризму. Спеціальний візовий режим та спрощені туристичні формальності

збільшують доступність країн зони, позитивно впливаючи на розвиток

туризму. Але відносна віддаленість від основної зони формування попиту,

певна екзотичність (природна та соціокультурна), що потребує адаптивних

зусиль, порівняно недавнє входження до світового туристичного простору,

яке потребує додаткових маркетингових зусиль при створенні та реалізації

турпродукту, впливають на обсяг попиту та його стабільність, оскільки

тури в ці країни порівняно дорогі. Національні ринки країн цієї зони

дуже різнорідні за рівнем сформованості, їх участь в міжнародному

туристичному поділі праці слабовиражена, а турпродукт орієнтований

переважно на нестандартного споживача. Розвинені країни (Австралія, Нова

Зеландія, ПАР) мають сформований внутрішній ринок, але переважна

більшість країн належить до акумулюючого типу туристичних ринків.

Внутризональні зв'язки практично відсутні і основні «вхідні» туристичні

потоки в дану зону приходять з зони формування інтенсивного попиту - з

Західної Європи, Англо-Америки, Японії. Цінністю турпродукту даного

регіону є екзотична природа, сучасні архітектурні форми та міський

дизайн, можливість розвитку екологічного та екстремального туризму.

Туристична політика країн даної зони дається взнаки зростанням їх

популірності на світовому туристичному ринку. Країни даної зони мають

дискомфортні погодно-кліматичні умови, почасти нестабільну

соціально-економічну і політичну ситуацію, що робить розвиток

міжнародного туризму там ризикованим. В той же час наявність певних

абсолютних природних цінностей створює попит - незначний та мінливий за

обсягами, екстремальний за характером. До цієї зони можна віднести

Центральноафриканські та Центральноазійські країни, Арктику та

Антарктику. Визначені зони попиту внутрішньонеоднорідні, їм властиві

коливання попиту в часі та просторі залежно від кон'юнктури туристичного

ринку. Таким чином, територіальна організація ринку туристичного попиту

відображає стійку тенденцію регіоналізації туристсько-рекреаційних

функцій, закріплених географічним поділом праці в сфері туризму.

Туристичний географічний поділ праці полягає в спеціалізації окремих

територій на виробництві певного турпродукту і можливостях його

структуризації і відбивається наявністю, величиною та стабільністю

туристичних потоків. Зазначений поділ праці може бути зумовлений

наявністю абсолютних туристичних переваг, представлених туристичними

благами і ресурсами, особливо тими, що занесені до Світової

культурно-історичної і природної спадщини, передумовами історичного та

етнокультурного характеру, а також соціально-економічними чинниками, які

обумовлюють можливість розбудови індустрії туризму за світовими

стандартами, спроможність створювати різноманітний турпродукт, здатний

задовольнити попит масового, нестандартного та елітарного споживчих

ринків. Можливості участі в туристичному географічному поділі праці

обумовлені, на даному етапі глобалізації туристичного процесу, здатністю

країни використати якомога більший набір взаємодіючих умов і чинників

для урізноманітнення пропозиції з метою задоволення мінливого споживчого

попиту. В туристичному географічному поділі праці можна виділити такі

його види: глобальний, представлений туристичним процесом між зонами

попиту, причому, перебіг туристичних потоків між зонами аналогічний

перебігу між країнами з різним рівнем соціально-економічного розвитку:

найінтенсивніший потік спостерігається в межах першої зони, менший він

між даною зоною і зоною задоволення попиту, ще менший – між першою і

третьою зонами, тобто, величина потоку зменшується зі зростанням

відстані переміщень; міжнародний - туристичний обмін між туристсько-генеруючими і реціпієнтвними регіонами і країнами, інтенсивність якого обумовлена кон'юнктурою ринку; внутрішній, який проявляється у формуванні ТРС різного ієрархічного рівня, масштабів та спеціалізації, у форму ванні ареальних та локальних елементів національного туристичного ринку. В основі формування туристичного потоку лежить мотивація до проведення вільного часу в подорожі, яка залежить від певного стилю життя, притаманного людині, соціуму і поширеній в країні та регіоні, тобто певна ціннісна шкала, елементом якої є туризм. Формування ціннісної шкали і відповідного попиту на туристичні послуги є складним багатофакторним процесом, що визначається сукупною дією об'єктивних умов і суб'єктивних чинників, які обумовлюють структурну неоднорідність і строкатість ринку споживача, його територіальну мозаїчність і потребують сегментації споживчого ринку.  Сегментація ринку попиту є процесом його структурування за комплексом геодемографічних, соціокультурних, психографічних, поведінкових ознак та їх комбінацій. Мінливий і стохастичний характер попиту зумовлює атомістичність споживчого ринку, який скеровується зусиллями виробника та можливостями індустрії туризму зі створення турпродукту і закріплюється формуванням туристичних потоків.

 

4.1

Туристичний попит можна визначити як сукупність туристичних благ, послуг і товарів, які туристи схильні придбати за визначеного рівня цін. Туристичний попит залежить від:

— економічних чинників, таких, як: рівець доходів споживачів, ціни на туристичний продукт, курси обміну валют. Важливою ознакою туристичного попиту є те, що туристи не завжди хочуть задовольнити потреби якнайдешевше. Раціональне складання калькуляції не відіграє важливої ролі, наприклад, у випадку неповторюваного або особливо атракційного продукту. Окрім того, під час подорожі туристи, не роздумуючи, витрачають гроші на різні розваги, на які у місці постійного проживання не мають зазвичай часу;

— демографічних чинників, таких, як: стать, вік, освіта, розмір майнового володіння;

— географічних чинників: місця проживання, кліматичних умов, рівня забрудненості та індустріалізації тощо;

— суспільно-культурних чинників: поглядів, суспільної позиції, релігії, сімейних традицій тощо;

— особистої мотивації та зацікавлень туристів;

— регуляторних прикордонних правил, політично-законодавчої ситуації місця призначення;

— засобів масової інформації.

Всесвітня туристична організація (ВТО) виділяє понад 130 чинників, які мають вплив па туристичний попит. їх можна поділили на три основні групи: економічні, суспільно-психологічні та чинники пропозиції (табл. 3.2). Цей поділ має узагальнений характер, тому що рівень доходу опосередковано впливає (більшою або меншою мірою) на всі перелічені групи, однак, згідно з поданою класифікацією, належить до групи економічних чинників.