Контрольна робота з " Страхування "

 

 Одночасно видача  страхового поліса на пред’явника  дозволяє спростити передачу  права вимоги до страховика, тобто  замінити отримувача в договорі  страхування, наприклад, коли продають на біржі вантаж під час морського перевезення. Іноді, під час перевезення вантажу до місця призначення, його власник неодноразово змінюється. Кожний новий власник вантажу забезпечується страховим захистом, тому що жодних додаткових змін у договір страхування вносити не потрібно, а право на одержання страхового відшкодування передається новому власнику застрахованого майна через просте вручення страхового поліса на пред’явника.

 

 Це ж правило  повинно використовуватися і  тоді, коли замінюють отримувача, названого в договорі страхування, іншою особою. Хоча норма Закону України “Про страхування”, що встановлює право страхувальника на заміну отримувача, має приватний характер (фактично потрібно узгодження заміни зі страховиком), виходячи з міжнародної практики в галузі майнового страхування, неможливо набути права вимоги на страхове відшкодування без наявності майнового інтересу. Об’єкт страхування (майновий інтерес) є майновою умовою договору страхування, тому при переході майнового інтересу від однієї особи до іншої повинна передбачатися і заміна отримувача без узгодження із страховиком.

 

 Наприклад, орендар  застрахував орендоване майно  на користь власника, що продав  це майно іншій особі. Разом  із правом власності до нового  власника перейшов і майновий інтерес у зберіганні цього майна. У такому випадку страхувальник має право замінити отримувача і без згоди страховика. Більше того, така заміна обов’язкова для сторін страхового договору у відповідності до загально цивільного законодавства.

 

 Подібні обмеження  для заміни особистості отримувача  повинні бути встановлені в  договорах страхування у разі  смерті, якщо застрахованою особою  є самий страхувальник. Так,  якщо припустити можливість використання  застави поліса страхування життя  як засобу забезпечення зобов’язання щодо повернення довільним тримачем поліса узятого ним споживчого кредиту, то слід визнати, що у цьому випадку до поліса повинно бути внесено застереження про те, що страхувальник не має права на заміну отримувача без згоди раніше призначеного отримувача.

 

 Належить відзначити  і ще одну загальноприйняту  в страховій практиці вимогу, яка справедливо встановлює можливість  заміни отримувача у договорах  особистого страхування, якщо  страхувальник і застрахована  особа не збігаються, тільки за згодою застрахованої особи.

 

 Водночас є очевидною  умова, за якої отримувач не  може бути замінений іншою  особою після того, як настав  страховий випадок, або отримувач  не виконав яке-небудь із зобов’язань  за договором страхування, або  він уже подав страховику вимогу про виплату страхового відшкодування або страхової суми.

 

Особливості здійснення взаємного страхування в Україні.

Об'єкт страхування  є необхідним елементом страхових  правовідносин, як і будь-якого громадянського правовідносини, оскільки об'єкт - те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність суб'єктів договору, і те, що є предметом договірних відносин.

Страховий інтерес - це законний майновий інтерес, який присутній у страхувальника щодо певного об'єкта страхування і є безпосередньою основою для визначення предмета договору страхування.

 Проблема взаємини  страхового інтересу і об'єкту  страхування протягом багатьох  років носить дискусійний характер.

 У ст. 4 Закону України  "Про страхування" знайшла  відображення теорія страхового  інтересу як об'єкту страхування. Об'єктом страхових правовідносин, або об'єктом страхування в Україні є законний майновий інтерес страхувальника (застрахованого), що не суперечить законам даної держави, з яким цей інтерес пов'язаний і на території якого проводиться страхування.

 Цей майновий інтерес  повинен прямо і безпосередньо  визначати предмет договору страхування  і може бути пов'язаний:

- З життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним  забезпеченням фізичної особи  - страхувальника або застрахованої  особи;

- З володінням, користуванням  та розпорядженням страхувальником  будь-яким майном;

- З відшкодуванням  страхувальником заподіяної ним  шкоди особі або майну будь-якої  особи чи шкоди, завданої юридичній  особі. 

 Отже, об'єктом страхування  не може бути особа, результати або процес його діяльності або його майно. Це очевидно, оскільки договір страхування укладається з метою отримання певної грошової суми, то й інтерес страхувальника повинен зводитися до права на отримання такої суми за певних умов, які визначаються фактом настання страхового випадку.

 Наявність законного  страхового інтересу є необхідною  умовою для створення страхового  зобов'язання.

 Згідно з принципом  страхового інтересу страхувальник  повинен мати законний майновий (фінансовий) інтерес до конкретного об'єкта, який підлягає страхуванню, на підставі якого він може отримати користь у вигляді матеріальної захищеності від втрати життя, здоров'я, працездатності або збереження обсягу своїх матеріальних засобів, або звільнення його від виниклого боргу або від матеріальної відповідальності за шкоду іншим особам у вигляді наслідків його діяльності (бездіяльності).

 Цей принцип вказує, що договір страхування передбачає  відшкодування конкретних збитків,  які нанесені конкретній особі.  Якщо з'ясується, що страхувальник не мав майнового інтересу - не був власником, орендарем, користувачем загиблого майна - значить, він не може зазнати збитків і, отже, не може виступати страхувальником. У такому разі договір страхування визнається недійсним, або нікчемним.

 Суперечки з цього  базисного принципом в страхуванні  виникають постійно. Наведемо приклад  з морського страхування, де  суперечка виникає, як правило,  між судновласником і фрахтувальником.  Залежно від формулювання умов  чартеру у фрахтувальника виникає  або не виникає майновий інтерес в судні, що випливає з покладеного на нього зобов'язання застрахувати судно від тих чи інших ризиків.

 Наступна пара для  суперечки - банкір і судновласник, який взяв кредит. Банкір зацікавлений  в збереженні судна, тому що  якщо воно не буде плавати і перевозити вантажі, то судновласник не виплатить банку кредитний борг. Виникає майновий інтерес банку, і тому за умовами більшості кредитних угод банкір вимагає застрахувати судно.

 Таким чином, об'єкт  страхування - це суб'єктивний інтерес. Страховий інтерес можна кваліфікувати як інтерес конкретної особи (громадянина або юридичної особи), пов'язаний з правом власності, іншими речовими правами, особистими немайновими правами і зобов'язальними правами. Майновий інтерес має персоніфікованість, належність особі, яка має і виражає такий інтерес. Для страхування цей взаємозв'язок може бути розглянута і з іншої точки зору: тільки носій, особа, що володіє майновим інтересом, може бути стороною в зобов'язанні зі страхування.

 Страховий інтерес завжди представляє свого носія (володаря) у страховому правовідношенні і тому вказується при створенні страхового зобов'язання.

Страховий інтерес повинен  носити майновий характер. Це прямо  визначено в ст. 4 Закону України "Про страхування".

 

ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ І ПРОДУКТИ МАРКЕТИНГУ В СТРАХУВАННІ

 

 Особливе місце  в діяльності страхової компанії  відводиться маркетингу - методу  дослідження страхового ринку  і впливу на нього з метою  отримання компанією якомога  більшого прибутку.

 Слово "маркетинг"  походить від англійського "Market getting" - завоювання (захоплення, досягнення) ринку. Уперше застосували його американські фермери в 30-х роках XX ст. Офіційно термін "маркетинг" уперше запровадила Національна асоціація викладачів економіки США (1935 p.). Згодом термін вживається дедалі ширше і на сьогодні є одним із домінуючих і найбільш уживаних в умовах ринкової економіки.

 У страхуванні термін "маркетинг" стали вживати  з початку 60-х років.

 Межі його використання  досить широкі, проте найповніше  розкриває його таке тлумачення:

Маркетинг у  страхуванні - це комплекс заходів, спрямованих на формування й постійне вдосконалення діяльності страховика, а саме:

 а) розробка конкурентоспроможних  страхових продуктів (послуг) для  конкретних категорій споживачів (страхувальників);

 б) упровадження  раціональних форм реалізації  цих продуктів за належного сервісу та реклами;

 в) збір і аналіз  інформації щодо ефективності  діяльності страховика.

 

 Огляд функціональних  завдань, які вирішуються зазначеним  комплексом заходів, показує, що практично жодний з основних видів статутної діяльності страховика не лишається поза увагою служби маркетингу.

 

 Першочергове її  завдання - пошук чи вибір потенційного  клієнта страховика, формування  насущних потреб цього клієнта  у страховому захисті та з'ясування його платоспроможності. Далі служба маркетингу визначає параметри страхового продукту, пропозиції щодо його реалізації, збирає інформацію в середовищі фактичних споживачів страхових продуктів, розробляє рекомендації, спрямовані на вдосконалення роботи страховика з метою закріплення та розвитку категорій клієнтів, пошуку нових потенційних сегментів ринку.

 Маркетинг - це замкнений  цикл дій, який постійно перебуває  в активній динаміці і продукує  інформаційно-консультативну допомогу  насамперед вищим посадовим особам страховика, підрозділам андеррайтингу, аквізиціїта зв'язків з громадськістю.

Такий комплекс дій виконується  за програмами трьох елементів маркетингу: стратегічного, оперативного та організаційного.

 

До заходів  стратегічного маркетингу відносять:

* дослідження страхового  ринку та його сегментацію;

* визначення індикативних  показників страхової продукції;

* розробку пропозицій  та проектів щодо стратегії  подальшого розвитку страховика.

^ Оперативний маркетинг  передбачає:

* аналіз поточного стану реалізації страхових послуг;

* професійну підготовку  фахівців та страхових посередників;

* організацію проведення  рекламних заходів і зв'язків  з громадськістю;

* розробку та впровадження  додаткових сервісних послуг  страхувальникам.

 У межах організаційного маркетингу вирішуються такі завдання:

* моніторинг організаційних  взаємозв'язків у структурі страхової  компанії;

* підвищення ефективності  взаємодії структурних підрозділів  страховика;

* упровадження заходів  щодо зміцнення корпоративної культури персоналу страховика.

 З наведеного  переліку випливає, що завдання  службі маркетингу можуть ставитись,  зокрема, в одній із таких  форм:

1) у формі проблеми - коли формулюється конкретна  проблема в діяльності страховика  і пропонується розробити варіанти її розв'язання чи усунення причин, що призвели до неї;

2) у формі задачі - на вибір оптимального варіанта  з наявних можливих, за конкретним  питанням у діяльності страховика;

3) у формі запитів  (вони, як правило, надходять від  певних підрозділів чи фахівців страховика) - щодо отримання експертної оцінки з конкретного питання (страхові тарифи аналогічних продуктів у конкурентів, ефективність нової запровадженої підрозділом форми реклами, градація запитів конкретної групи постійних клієнтів, оцінка якості інструктивних матеріалів для страхових агентів і т. ін.).

 При цьому зі  службою маркетингу має бути  чітко узгоджена доцільна глибина  дослідження, терміни виконання,  обсяг очікуваних матеріалів  та конкретна допомога (консультації, попередньо отримані дані тощо), яка має бути надана.

 Окрім інформаційно-аналітичних  матеріалів, перевагою яких є  можливість доповнення, неодноразового  використання, нагромадження та  поширення в підрозділах, служби  маркетингу можуть подавати свої  продукти й у формі демонстраційних розробок.

 Основними  серед них можуть бути:

* проведення ділових  ігор - один із найефективніших  методів підготовки до проведення  важливих переговорів відпрацюванням  варіантів і координацією дій  учасників з боку страховика; набуття практичних навичок у діяльності фахівців (чи страхових посередників), якщо за функціональними обов'язками останні залучені до роботи з клієнтами;

* моделювання та аналіз  конкретних ситуацій, демонстрування  й оцінювання різних варіантів  дій фахівців страховика в  роботі з клієнтами;

* надання наочних  матеріалів (макетів полісів, методичних  розробок, рекламних матеріалів  тощо) з власних досліджень, практики  роботи конкурентів чи інших  суб'єктів господарювання.