Кладка кутів за однорядною системою перев’язки швів

 

Зміст

1.Вступ  
2. Кладка кутів за однорядною системою перев’язки швів 
3. Організація робочого місця 
4. Техніка безпеки,пожежна безпека 
5. Висновок  
6. Використана література 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Історія будівельного мистецтва бере свій початок з найдавніших часів і пов'язана з історією розвитку людського суспільства.

Перші визначні архітектурні споруди створилися за часів рабовласницької епохи  у Стародавньому Єгипті, античній Греції та Римі ( IV - I тисячолітті до н.е.)

У XVIII ст. у мистецтві й архітектурі поширюється класичний стиль. Виникненню класичного стилю значною мірою сприяв розвиток науки, особливо філософії й літератури.

Але XIX ст., відкрило еру технічного прогресу в будівництві. Вже на початку століття в будівництві  почали активно використовувати метали: чавун, коване залізо, згодом стать. Перше застосування як основного будівельного матеріалу мало скло (" Кришталевий палац" на всесвітній виставці в Лондоні у 1851 р. був збудований із засклених панелей).

У кінці століття з металу споруджували складні просторові конструкції. У 1889 р, за проектом А.- Г. Ейфеля в центрі Парижа у зв'язку з Всесвітньою виставкою була змонтовано із сталевих елементів вежа заввишки 300 м. з часом ця споруда стала символом Парижу.

Крім металу у другій половині XIX ст. починають застосовувати інші прогресивні матеріали - бетон і залізобетон. Ці матеріали, яким дали життя великі масштаби будівництва, вплинули на подальшій розвиток світової архітектури.

Будівництвом  називається процес спорудження  будівель і споруд різного призначення.

Будівництво тісно  пов'язано з промисловістю, транспортом, сільським господарством, наукою, обороною і невиробничими сферами.

Втілення в  життя планів капітального будівництва  багато в чому залежить від зміцнення  його матеріальної бази, основу якої становить промисловість будівельних матеріалів. За багато років було створено великі підприємства, які забезпечують народне господарство будівельними матеріалами, виробами і конструкціями.

В Україні створена могутня індустрія заводського  вироблення залізобетонних конструкцій. У промисловості будівельних матеріалів, конструкцій і деталей передбачається значно збільшити обсяг випуску будівельних матеріалів, намічено здійснити переозброєння цегляного виробництва на базі новітньої техніки, збільшити виробництво ефективних опоряджувальних, тепло- і звукоізоляційних матеріалів, підвищити їх якість.

Дуже важливими  народногосподарськими завданнями є раціональне витрачання грошових засобів і матеріально-технічних  ресурсів, що виділяються на будівництво, підвищення якості, зниження вартості і скорочення строків будівництва на єдиний процес зведення будівель і споруд із комплектів деталей і конструкцій заводського виготовлення. Від того, наскільки глибоко знає кожен робітник, кожен спеціаліст технологію і правила будівельного виробництва, настільки вони освоїли прогресивні прийоми роботи і методи організації праці, залежить не тільки рівень продуктивності праці на будовах, а й ефективність використання матеріальних ресурсів, засобів механізації.

Експлуатаційні та декоративні властивості цегли, наявність сировини для його виготовлення, невеликі витрати на його виготовлення, невеликі витрати на його транспортування роблять цей матеріал універсальним до не заміненим в ряді випадків, особливо в житловому та сільському будівництві. На думку багатьох фахівців цегла - це найдавніший будівельний матеріал, вважається неперевершеним за ступенем довговічності, якість створюваної оздоблення фасадів, простоті виготовлення.

Кладка кутів в будь-якої будови – це дуже важливий етап у будівництві, який повинен виконуватися досвідченим каменярем. Від того, на скільки рівно викладені кути, буде залежати стійкість і міцність будови, а також рівність стін. До того ж, при кладці кутів важливо правильно зав'язати між собою ряди суміжних стін, що утворюють прямий кут.

Обов'язковою  вимогою до всіх кутах є їх сувора вертикальність. Причому вертикальне положення кладки кута варто перевіряти саме будівельним схилом, а не рівнем, тому будівельний висок покаже вертикаль найбільш точно. Важливо укладати цеглу кута строго один під одним, дотримуючись вертикаль. В іншому випадку, кут може вийти заваленим на одну із сторін, що, при достатній навантаженні зможе привести до завалювання стіни на бік.

При будівництві  цегляних об'єктів, будь то будинок  або просто паркан, люди завжди стикаються з тим, як вірно викласти кут. Адже від того, яким чином виконана кладка кутів з цегли, залежить на скільки загалом буде рівно викладена сама стінка, її міцність і стійкість.

Доступність і  низька вартість сировини, достатня міцність і стійкість до впливів довкілля зумовили широке використання цегли. Правильність форми і стандартність розмірів цеглин забезпечують можливість певної послідовності їх розташування в будівельній конструкції.

Ця послідовність  визначається розміщенням цеглин в  рядах і чергуванням горизонтальних рядів, тобто певною системою перев'язування вертикальних швів.

 У справі зведення цегляних стін існує такий прийом як перев'язка. Здійснюється вона з метою надання конструкції цегляної стіни більшої міцності, монолітності в тій мірі, в якій це слово застосоване до цегляної споруди взагалі. Здійснюється перев'язка цегляної кладки шляхом спеціального порядку укладання цеглини одна відносно одної, і застосовується в основному на кутах, стиках і в інших місцях, де стіна перестає бути прямолінійною

Найрозповсюдженіші системи перев'язування швів: для стін і простінків - однорядне і багаторядне, для стовпів і простінків, ширина яких до 1 м, - трирядне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кладка  кутів за однорядною системою перев’язки швів 
Кладка кутів стін - найбільш відповідальна робота, для виконання якої потрібен достатній досвід.

Кладку стін починають  із закріплення кутових і проміжних  порядок. Їх установлюють по периметру  стін і вивіряють за допомогою  виска і рівня або нівеліра так, щоб засічки для кожного  ряду на всіх порядівках були в одній горизонтальній площині. 
Порядівки розташовують у кутах у місцях перехрещення і перемикання стін, а також на прямих ділянках стін на відстані 10...15 м одна від одної. Після закріплення і вивіряння порядок викладають маяки у вигляді збіжної штряби, розміщують її у кутках і на межі споруджувальної ділянки. Потім до порядівок зачалюють шнури-причалки. 
При укладанні зовнішніх верств шнур-причалку встановлюють для кожного ряду, натягуючи його на рівні верху укладеного ряду з відступом від вертикальної площини кладки і за допомогою причалюваної скоби, гострий кінець якої встановлюють у шов кладки, а до тупого, довшого кінця, який спирається на маячну цеглу, прив'язують причалку. Вільну частину шнура намотують на ручку скоби.  
Поворотом скоби в нове положення шнур-причалку натягують для наступного ряду. Щоб шнур-причалка не провисав між маяками, під нього підкладають дерев'яний маячний клин, товщина якого дорівнює висоті ряду-кладки, а поверх нього кладуть цеглину, якою притискають шнур. Маячні клини укладають через 4-5 м з виступом за вертикальну площину стіни на 3...4 мм. 
Шнур-причалку можна також укріплювати, прив'язувати його за цвяхи, які закріплюють у шви кладки. Після того як будуть установлені порядівки, викладені маяки і натягнуті шнури-причалки, кладку виконують у такій послідовності: розкладають цеглу на стіні, розстилають розчин під зовнішню версту й укладають зовнішню версту. Подальші операції залежать від прийнятого порядку кладки: порядового, ступінчастого або мішаного. 
У процесі кладки додержують також загальних правил: 
Стіни і простінки виконують за однорядною системою перев'язки швів - багато- або однорядною (ланцюговою).

При однорядному  прив’язуванні прямих стін, у яких по товщині непарна кількість  пів цеглин, першу зовнішню версту першого ряду укладають поперечиковими цеглинами, а другу ложковими.

При кладці стін, в яких по товщині парна кількість  пів цеглин, перший ряд починають  з укладання поперечників по всій ширині стіни. У другому ряді верстові цеглини кладуть ложками забутку  – поперечиками.

При кладці стін більшої товщини у вертикальних рядах у другому над поперечиками кладуть ложки, а над ложками  поперечики. Забутку в цих рядах  виконують поперечиками.

Вертикальне обмеження  при кладці за однорядною системою перев’язування дістають, укладаючи на початку стіни тричвертками.

При спорудженні  стіни у ½ цеглини на її початку  ставлять через один ряд, половинки.

Для закладання вертикального обмеження стіни  в одну цеглину в ложковому  ряді на її початку розміщують у  повздовжньому напрямі дві дев’ятки, а в поперечному, як звичайно, цілі цеглини.

Кладка стін, сполучених під кутом, - найвідповідальніша робота, її виконують кваліфікаційні каменярі. Перший поперечиковий ряд  кожної із цеглин, що сполучається під  прямим кутом, починають під зовнішню поверхню двома три чвертками. Другий ряд зовнішньої верстки укладають ложками. Для додержання перев’язування швів у внутрішній версті в забутку укладають чвертинки цеглин.

Примикання  стін при однорядній системі перев’язування. У другому ряді кладки примикаючої стіни пропускають через основу стіни до її лицьової поверхні і закінчують поперечиками і тричвертками, якщо для додержання перев’язування застосовують дев’ятки і четвертинки, або пропущену кладку закінчують самими тільки дев’ятками.

У другому ряду до ложків основної стіни примикає ряд примикаючої стіни.

Перехрещення  стін при ланцюговій системі перев’язування використовують, поперемінно пропускаючи  ряди кладки однієї стіни через іншу.

Застосовують порядовий  і ступінчастий та мішаний способи  кладки. Ступінчастий та мішаний способи ведення кладки використовують при багаторядовому перев’язуванні. Лише подовий спосіб переважно використовують при однорядному перев’язуванні швів.

Порядовий спосіб – простий, але трудомісткий, до укладання кожного  наступного ряду приступають після укладання верств і забутки попереднього. Цей спосіб застосовують переважно при однорядній системі перев’язування.

Однак, щоб полегшити працю  каменяра, рекомендується такий порядок: після поперечикових цеглин зовнішньої версти , потім – внутрішні версти і забутку стіни. Додержуючись такої послідовності, каменяр рідше переключається із зовнішніх верств на внутрішні, ніж при укладанні спочатку повністю одного ряду, а потім другого.

Рубку цегли з метою  заготовок трехчетверток, половинок, четверток, необхідних для перев'язки швів у кладці, виконують молотком-кирочки. Користуючись нанесеними зарубками на ручці молотка-кирочки, відміряють потрібний розмір цегли, а лезом відзначають лінію обрубки. Легким ударом роблять насічку на одній ложкового межі, а потім на другий. Після цього сильним ударом леза розрубує цегла по зазначеної лінії.

Якщо потрібно розколоти  цегла уздовж, то спочатку наносять легкі удари лезом молотка-кирочки  по всіх чотирьох площинах лінії обрубки, а потім різким ударом розколюють цегла.

Поряд з простою та повною перев'язкою швів, однорядна кладка має ряд недоліків: 
1. Велика кількість стусанів у верстових рядах і малий об'єм забутки, що підвищує трудомісткість кладки. 
2. Велика витрата цегли при кладці з облицюванням. 
З-за цих недоліків однорядні кладку для стін з цегли застосовують вкрай рідко.

Під час роботи слід звертати увагу на правильність перев'язки і  якість швів кладки, вертикальність, горизонтальність і прямолінійність поверхні, а  також кутів, точність установки  закладних деталей і зв'язків, якість кладки

Незалежно від системи  перев'язки тичковий ряди потрібно обов'язково укладати в нижньому (першому) і верхньому (останньому) рядах зведених конструкцій.

Горизонтальні та вертикальні  поперечні шви цегляної кладки стін, а також всі шви в перемичках, простінках і стовпах (горизонтальні, вертикальні, поперечні і поздовжні) повинні бути заповнені розчином.

При виконанні кладки впустошовку  глибина не заповнюються розчином швів з лицьового боку допускається не більше 15 мм у стінах і не більше 10 мм (тільки у вертикальних швах) в стовпах.

Подача цегли та його розкладка  відбуваються наступним чином: беруть стопку з чотирьох цегли і розкладають  на внутрішній стіні для кладки зовнішньої версти. Для кладки внутрішньої версти розкладку цегли виконують аналогічно, але на зовнішній версті.

У процесі роботи каменяр повинен стежити за тим, щоб застосовувались цегла і  розчин, зазначені в робочих кресленнях, перевіряти правильність перев'язування і якість швів кладки, вертикальність, горизонтальність І прямолінійність поверхонь та кутів, правильність установлення закладених деталей і зв'язків, якість поверхонь кладки (рисунок і розшивання швів, добір цегли для зовнішньої верстки не оштукатуреної кладки з рівними кромками і ріжками), а також якість застосовуваних матеріалів.

У суху, жарку і вітряну  погоду цеглу перед укладанням потрібно змочувати водою, щоб краще розчин зчіплювався з цеглою і гарно  тверднув. Під час перерв у роботі верхній ряд кладки залишають  не прикритим розчином.

Кладку після перерви потрібно починати з поливання водою поверхні раніше викладеної кладки, це має особливо важливе значення для кладок у сейсмічних районах, і тих, що виконуються на розчинах з цементними в'яжучими речовинами. Така вимога продиктована тим, що суха цегла після укладання на розчин швидко відсмоктує з нього воду, зменшується вміст води у ньому , і міцність розчину знижується. Необхідність і ступінь зволоження цегли перед укладанням у конструкцію визначає будівельна лабораторія.

Правилами виконання і  приймання робіт визначені допустимі відхилення в розмірах і положенні кам'яних конструкцій відносно розвиваючих осей і проектних розмірів.